Ухвала

від 23.03.2015 по справі 2а-12666/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" березня 2015 р. м. Київ К/800/24552/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника відповідача Шкодича Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013

у справі №2а-12666/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Селтікс»

до 1. Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві;

2. Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 29.01.2013 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі м.Києва від 06.04.2010 № 0000240702/0, від 11.06.2010 № 0000240702/1, від 29.07.2010 № 0000240702/2, від 20.10.2010 № 0000240702/3, від 04.06.2010 № 000420702/0, від 10.09.2010 № 0000420702/1, від 04.06.2010 № 0000430702/0, від 10.09.2010 № 0000430702/1 скасовано та прийнято в цій частині нову постанову про задоволення позову. У решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні судом касаційної інстанції здійснено заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

ДПІ у Печерському районі м.Києва проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Селтікс» з питань нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у період з 01.10.2009 по 31.12.2010, за результатами якого складено акт від 31.03.2010 № 32/0702/33302513.

На підставі акту перевірки складено податкове повідомлення-рішення від 06.04.2010 № 0000240702/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 806685 грн. за січень 2010 року, а за результатами адміністративних оскаржень - податкові повідомлення-рішення від 11.06.2010 № 0000240702/1, від 29.07.2010 № 0000240702/2, від 20.10.2010 № 0000240702/3 про зменшення бюджетного відшкодування в такій самій сумі.

Підставою для зменшення позивачу за вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями бюджетного відшкодування в сумі 806685 грн. слугували висновки перевірки про порушення вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Як вбачається з акту перевірки, сума, що заявлена позивачем до бюджетного відшкодування за січень 2010 року складає 2979348 грн., однак податкова інспекція вважає, що позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 806685,35 грн. та заявив до бюджетного відшкодування податок на додану вартість в сумі 806685,35 грн. за операціями з придбання шкіряного напівфабрикату «вет-блу» в сумі 4033426,76 грн. (в т.ч. ПДВ в сумі 806685,35 грн.) у постачальника ТОВ «Абріс-09» за договором від 15.11.2009 № 15/11/09 (а.с. 83 т. 1).

Висновок про неправомірне формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування податковий орган обґрунтовує такими обставинами.

ТОВ «Селтікс» в рахунок оплати вартості товару передало ТОВ «Абріс-09» простий вексель серії АА № 0247293 вартістю 4840112,11 грн., яка співпадає з номінальною вартістю.

Відповідно до отриманої від УПМ ДПА у м.Києві інформації ТОВ «Абріс-09» не знаходиться за адресою та має ознаки фіктивного підприємства, оскільки згідно з поясненнями директора він зареєстрував підприємство за винагороду і не має стосунку до ведення фінансово-господарської діяльності.

На підставі даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України податковим органом встановлено, що ТОВ «Селтікс» мало операції, за якими воно перераховувало грошові кошти ТОВ «Грант», а ТОВ «Грант», своєю чергою, перераховувало ці кошти ТОВ «Кайманс», а останнє, - ТОВ «Абріс-09», а ТОВ «Абріс-09», яке не знаходиться за своєю адресою, при цьому формує податковий кредит у жовтні 2009 року на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Багмир 09», що має ознаки фіктивного підприємства.

З акту перевірки (а.с. 80-83 т. 1) також вбачається, що за договором від 02.11.2007 № 02/11/07 передбачено операції з поставки ТОВ «Грант» на користь позивача шкіряного напівфабрикату «вет-блу» згідно із специфікаціями від 22.10.2009 № 9 - вартістю 1557512,52 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 259585,42 грн., - від 09.11.2009 № 10 та від 23.11.2009 № 11- вартістю 5793379 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 965563 грн. Щодо цих операцій податковим органом в акті перевірки від 31.03.2010 № 32/0702/33302513 встановлено поставку товарно-матеріальних цінностей, отримання їх особисто генеральним директором ТОВ «Селтікс» на підставі довіреностей та здійснення ТОВ «Селтікс» реалізації цього товару покупцям зі складу постачальника в день покупки. При цьому в акті не наведено висновків щодо порушення позивачем вимог закону при формуванні податкового кредиту в сумах 259585,42 грн. та 965563 грн. за операціями з ТОВ «Грант» та не зменшено за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням 06.04.2010 № 0000240702/0 бюджетного відшкодування на такі суми за цими операціями.

Таким чином, податковим орган було здійснено перевірку формування позивачем податкового кредиту, сума якого вплинула на виникнення у позивача бюджетного відшкодування за січень 2010 року в сумі 2979348 грн., за операціями з придбання товару у постачальників ТОВ «Абріс-09» за договором від 15.11.2009 № 15/11/09 та у ТОВ «Грант» за договором від 02.11.2007 № 02/11/07.

При цьому податковий орган встановив порушення при формуванні податкового кредиту в сумі 806685 грн. за операціями з ТОВ «Абріс-09», у зв'язку з чим склав податкове повідомлення-рішення від 06.04.2010 № 0000240702/0 про зменшення бюджетного відшкодування за січень 2010 року в сумі 806685 грн.

Однак ДПІ у Печерському районі м.Києва повторно провела позапланову виїзну перевірку ТОВ «Селтікс» з питань нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у період з 01.10.2009 по 31.12.2009, за результатами якої склала акт від 31.05.2010 № 5/07-02/33302513.

Предметом цієї повторної перевірки було формування позивачем податкового кредиту в сумі 2979348 грн., яка вплинула на виникнення у позивача бюджетного відшкодування за січень 2010 року, за операціями з придбання товару у постачальників ТОВ «Абріс-09» за договором від 15.11.2009 № 15/11/09 та у ТОВ «Грант» за договором від 02.11.2007 № 02/11/07.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом так само, як і в попередній перевірці, встановлено, що сума, що заявлена позивачем до бюджетного відшкодування за січень 2010 року, складає 2979348 грн. При цьому податковий орган дійшов висновку про необхідність зменшення бюджетного відшкодування за січень 2010 року вже в сумі 2172663 грн., що становить суму ПДВ за операціями з придбання товарів у ТОВ «Грант» за договором від 02.11.2007 № 02/11/07.

На підставі акту перевірки складено податкові повідомлення-рішення від 04.06.2010 № 0000420702/0 про зменшення позивачу бюджетного відшкодування в сумі 2172663 грн. за січень 2010 року та № 0000430702/0 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 805746 грн. (за грудень 2009 року) основного платежу та в сумі 402873 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а за результатами їх оскарження - аналогічні податкові повідомлення-рішення від 10.09.2010 № 0000420702/1, № 0000430702/1

Підставою для зменшення бюджетного відшкодування за січень 2010 року в сумі 2172663 грн. та визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 805746 грн. основного платежу слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

За висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки (а.с. 148-151 т. 1), порушення полягало у неправомірному формуванні податкового кредиту в загальній сумі 2172663 грн. та заявленні цієї суми до бюджетного відшкодування за січень 2010 року, в т.ч. в сумі 259585 грн. за жовтень 2009 року та в сумі 965563 грн. за листопад 2009 року, за операціями з придбання товарів у ТОВ «Грант» за договором від 02.11.2007 № 02/11/07.

Податковий орган обґрунтовує такі висновки тим, що постачальником ТОВ «Грант» є ТОВ «Кайманс», своєю чергою, постачальником ТОВ «Кайманс» є ТОВ «Абріс-09». Відповідно до отриманої від УПМ ДПА у м.Києві інформації ТОВ «Абріс-09» не знаходиться за адресою та має ознаки фіктивного підприємства, оскільки згідно з поясненням директора він зареєстрував підприємство за винагороду і не має стосунку до ведення фінансово-господарської діяльності.

На підставі даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України податковим органом встановлено, що ТОВ «Селтікс» мало операції, за якими воно перераховувало грошові кошти ТОВ «Грант», а ТОВ «Грант», своєю чергою», перераховувало ці кошти ТОВ «Кайманс», а останнє, - ТОВ «Абріс-09», а ТОВ «Абріс-09», яке не знаходиться за своєю адресою, при цьому формує податковий кредит у жовтні 2009 року на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Багмир 09», що має ознаки фіктивного підприємства.

Окрім того, висновки про неправомірне заявлення до бюджетного відшкодування податковий орган обґрунтовує тим, що слідчим відділом податкової міліції ДПА України 16.04.2010 порушена кримінальна справа № 70-502 відносно директора ТОВ «Селтікс» ОСОБА_3 та розпочато судове слідство.

Таким чином, судом касаційної інстанції з'ясовано, що за результатами першої перевірки позивачу зменшено бюджетне відшкодування за січень 2010 року в сумі 806685 грн. за операціями з придбання товару у ТОВ «Абріс-09», а за результатами другої перевірки - зменшено бюджетне відшкодування в сумі 2172663 грн., в т.ч. за операціями з придбання товару у ТОВ «Грант» в сумі 1225148 грн.

Операції, за якими податковим органом за результатами другої перевірки зменшено бюджетне відшкодування у решті - в сумі 947515 грн., судом касаційної інстанції з акту перевірки та із оскаржуваних судових рішень не ідентифіковані.

За результатами повторної перевірки позивачу також визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 805746 грн. основного платежу та визначено із такої суми штрафні (фінансові) санкції в сумі 402873 грн., однак за якими операціями це здійснено судом касаційної інстанції з акту перевірки та із оскаржуваних судових рішень також не ідентифіковано.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції послався на обставини, вказані в акті перевірки, якими податковий орган обґрунтовував зафіксовані в акті перевірки порушення, а також виходив з того, що постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.10.2010 у справі № 2а-7192/10/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011, до ТОВ «Абріс-09» та ТОВ «Селтікс» застосовані юридичні наслідки нікчемності договору від 15.11.2009 № 15/11/09 як такого, що укладений з метою, суперечною інтересам держави і суспільства. Судом першої інстанції встановлено, що підставою для цього слугувало встановлення в процесі розгляду справи факту укладення цього договору з метою створення штучних підстав для отримання бюджетного відшкодування ТОВ «Селтікс», задекларованого за січень 2010 року, податкового кредиту з ПДВ в сумі 806685,35 грн. при відсутності реальних операцій з поставки шкіряного напівфабрикату «вет-блу». Також суд звернув увагу на те, що позивач не надав документів, які б підтверджували розрахунок за придбаний товар у ПП «ТТВ», а також факт перевезення товарів, придбаних як у цього підприємства, так і у ТОВ «БК «Будзвязок».

Суд касаційної інстанції не може визнати обґрунтованою постанову суду першої інстанції, оскільки суд неповно встановив обставини у справі, а деякі встановлені обставини зроблені без посилань на докази.

Так, постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.10.2010 у справі № 2а-7192/10/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011, про застосування до ТОВ «Абріс-09» та ТОВ «Селтікс» юридичних наслідків нікчемності договору від 15.11.2009 № 15/11/09 як такого, що укладений з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, встановлено обставини стосовно ТОВ «Абріс-09» та ТОВ «Селтікс» щодо вчинення ними нікчемного

правочину - договору від 15.11.2009 № 15/11/09, за яким позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 806685 грн.

Таким чином, встановлені вказаними вище судовими рішеннями у справі № 2а-7192/10/2670 обставини відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не доказуються при розгляді справи № 2а-12666/12/2670 в частині, що стосується податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 806685 грн., сформованого за операціями позивача з ТОВ «Абріс-09», тобто в частині, предметом позову в якій є вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.04.2010 № 0000240702/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 806685 грн. за січень 2010 року, та складених за результатами адміністративних оскаржень - податкових повідомлень-рішень від 11.06.2010 № 0000240702/1, від 29.07.2010 № 0000240702/2, від 20.10.2010 № 0000240702/3 про зменшення бюджетного відшкодування в такій самій сумі.

Встановлені судом першої інстанції у справі № 2а-7192/10/2670 обставини щодо нікчемності правочину між позивачем та ТОВ «Абріс-09» не стосуються правочину між позивачем та ТОВ «Грант», за яким податковий орган зменшив бюджетне відшкодування за податковим повідомленням-рішенням від 04.06.2010 № 0000420702/0 та складеним за результатами адміністративного оскарження податковим повідомленням-рішенням від 10.09.2010 № 0000420702/1.

Операції, за якими податковим органом за податковим повідомленням-рішенням від 04.06.2010 № 0000420702/0 та складеним за результатами адміністративного оскарження податковим повідомленням-рішенням від 10.09.2010 № 0000420702/1 також зменшено бюджетне відшкодування в сумі 947515 грн., не встановлені.

Крім того, судом не з'ясовано, з якими обставинами, викладеними в акті перевірки від 31.05.2010 № 5/07-02/33302513, податковий орган пов'язує викладений в акті (а.с. 173 т. 1) висновок про порушення позивачем вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зафіксовано заниження позивачем податкового зобов'язання за грудень 2009 року в сумі 805746 грн., що визначено в податковому повідомленні-рішенні від 10.09.2010 № 0000430702/0 та складеному за результатами його оскарження податковому повідомленні-рішенні від 10.09.2010 № 0000430702/1.

Також є незрозумілим висновок суду щодо ненадання позивачем документів, які б підтверджували розрахунок за придбаний товар у ПП «ТТВ» та у ТОВ «БК «Будзвязок», а також перевезення придбаного товару, оскільки суди не встановили, між ким операції з придбання товару у ПП «ТТВ» та у ТОВ «БК «Будзвязок» були вчинені (хто є покупцем товару у цих підприємств), між ким здійснювались розрахунки за товар та операції з його перевезення, що позбавляє суд касаційної інстанції можливості з'ясувати, яких операцій позивача, за якими ним сформовано спірний податковий кредит та бюджетне відшкодування, стосуються ці висновки судів, чи мають значення для правильного вирішення справи ці докази та чи обґрунтовано суд вважає, що ці докази мали бути надані саме позивачем.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції вказав, що операції з поставки позивачу ТОВ «Абріс-09» товару підтверджуються первинними документами: видатковою накладною, рахунком-фактурою, актом прийому-передачі товару та податковою накладною, копії яких є в матеріалах справи. При цьому суд не погодився з доводами відповідача щодо нікчемності правочину, вказавши на те, що відповідач не надав судових рішень на підтвердження безтоварності здійснених позивачем господарських операцій або судових рішень про визнання договорів недійсними. Також суд не погодився з посиланням відповідача на факт припинення постановою суду юридичної особи - ТОВ «Абріс-09» з огляду на відсутність запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення.

Суд касаційної інстанції вважає, що постанова суду апеляційної інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки ухвалена в результаті неповного встановлення обставин у справі, що мають значення для її вирішення, з порушенням норм процесуального і матеріального права.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.08.2012 судові рішення судів першої та апеляційної інстанції були скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції навів висновки і мотиви, з яких він скасував оскаржувані судові рішення, зокрема вказав на наявність постанови Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.10.2010 у справі № 2а-7192/10/2670, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011, про застосування до ТОВ «Абріс-09» та ТОВ «Селтікс» юридичних наслідків нікчемності договору від 15.11.2009 № 15/11/09 як такого, що укладений з метою, суперечною інтересам держави і суспільства (договору від 15.11.2009 № 15/11/09, за яким позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 806685 грн.), підставою для чого стало встановлення судом факту укладення цього договору з метою створення штучних підстав для отримання бюджетного відшкодування ТОВ «Сетікс» за січень 2010 року в сумі 806685,35 грн. за відсутності реальних операцій з поставки шкіряного напівфабрикату «вет-блу». При цьому суд вказав на необхідність застосування судами положень ч. 1 с. 72 КАС України, оскільки обставини стосуються тих самих операцій поставки.

Однак при новому розгляді справи суд апеляційної інстанції в супереч вимог ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України не врахував обов'язкових для нього висновків і мотивів, з яких були скасовані судові рішення, і залишив поза увагою постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.10.2010 у справі № 2а-7192/10/2670, якою застосовано юридичні наслідки нікчемності правочину - договору від 15.11.2009 № 15/11/09.

Вказуючи на те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що вимоги про визнання недійсним правочину, який порушує публічний порядок (завідомо суперечить інтересам держави і суспільства), на час вирішення справи у справі № 2а-7192/10/2670 не могли бути предметом позову, з огляду на таке.

За змістом ст. 228 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби могли звертатися до судів із позовами на підставі ч. 1 ст. 208 Господарського процесуального кодексу України про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину мав бути викладений у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.

Суд апеляційної інстанції взагалі не надав оцінки формуванню позивачем податкового кредиту та бюджетного відшкодування в сумі 2172663 грн., в т.ч. за операціями з придбання товару у ТОВ «Грант», за якими податковим органом зменшено бюджетне відшкодування за податковими повідомленнями-рішеннями від 04.06.2010 № 0000420702/0 та від 10.09.2010 № 0000420702/1, а також не надав оцінки правомірності визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими повідомленнями-рішеннями від 10.09.2010 № 0000430702/0 та від 10.09.2010 № 0000430702/1.

Суди попередніх інстанцій також повинні були з'ясувати, що це за кримінальна справа № 70-502 відносно директора ТОВ «Селтікс» ОСОБА_3, на яку посилається податковий орган в акті перевірки та чи стосується вона спірних правовідносин, а також результат цієї кримінальної справи.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належним чином їх оцінити, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, чітко встановити господарські операції, за якими податковий орган зменшив позивачу бюджетне відшкодування та визначив податкове зобов'язання з податку на додану вартість, суми такого зменшення та визначення за кожною з операцій та за кожним з оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 29.01.2013 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м.Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун