Постанова

від 01.12.2015 по справі 2а-12666/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 грудня 2015 року № 2а-12666/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Селтікс» додержавної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві (відповідач-1) головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (відповідач-2) провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.04.2010 №0000240702/0, від 11.06.2010 №0000240702/1, від 04.06.2010 №0000420702/0, від 10.09.2010 №0000420702/1, від 04.06.2010 №0000430702/0, від 10.09.2010 №0000430702/1, від 29.07.2010 №0000240702/2, від 20.10.2010 №0000240702/3, зобов'язати вчинити дії, стягнення грошових коштів, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.03.2015 №К/800/24552/13 скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2013 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.01.2013 у справі №2а-12666/12/2670 скасовано, а справу №2а-12666/12/2670 направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Так, товариство з обмеженою відповідальністю «Селтікс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві, головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, в якому просить (з урахуванням заяв про зміну розміру позовних вимог):

- визнати нечинними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 06.04.2010 №0000240702/0, від 11.06.2010 №0000240702/1, від 04.06.2010 №0000420702/0, від 10.09.2010 №0000420702/1, від 04.06.2010 №0000430702/0, від 10.09.2010 №0000430702/1, від 29.07.2010 №0000240702/2, від 20.10.2010 №0000240702/3;

- зобов'язати державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва поновити в картці особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Селтікс», що обліковуються в державній податковій інспекції у Печерському районі міста Києва, суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією з податку на додану вартість за січень 2010 року у розмірі 2 979 348,00 грн.;

- зобов'язати державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва надати головному управлінню Державного казначейства України у місті Києві висновок про відшкодування товариству з обмеженою відповідальністю «Селтікс» з бюджету суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 979 348,00 грн. за січень 2010 року;

- стягнути з державного бюджету України через головне управління Державного казначейства України у місті Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Селтікс» (на його поточний рахунок №260023010601 у публічному акціонерному товаристві «Прайм-банк», місто Київ, МФО 300669, код ЄДРПОУ 33302513) в якості відшкодування з бюджету податку на додану вартість у розмірі 2 979 348,00 грн. за січень 2010 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва неправомірно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення з підстав, зазначених в актах від 31.03.2010 №32/0702/33302513 та від 31.05.2010 №51/07-02/33302513, оскільки останні не відповідають фактичним обставинам справи, а у досліджуваних фінансово-господарських операціях позивач діяв як добросовісний платник податків.

Відповідач-1 проти позову заперечив, з огляду на обґрунтованість висновків вказаних актів перевірки та, відповідно, оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з підстав встановлення незаконного формування товариством з обмеженою відповідальністю «Селтікс» податкового кредиту, заявленого останнім до відшкодування.

Відповідач-2, як вбачається з наявних у матеріалах справи пояснень головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, зазначив, що до останнього не надходило висновку від державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва щодо повернення спірних коштів, а тому у відповідача-2 не було правових підстав для повернення зазначених коштів.

Справу №2а-12666/12/2670 розглянуто у письмовому провадженні з врахуванням приписів частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України .

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальності «Селтікс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у період з 01.10.2009 по 31.12.2010, за результатами якого складено акт від 31.03.2010 № 32/0702/33302513.

На підставі вказаного акту перевірки складено податкове повідомлення-рішення від 06.04.2010 №0000240702/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 806 685,00 грн. за січень 2010 року, а за результатами адміністративних оскаржень - податкові повідомлення-рішення від 11.06.2010 №0000240702/1, від 29.07.2010 №0000240702/2, від 20.10.2010 №0000240702/3 про зменшення бюджетного відшкодування у такій самій сумі.

Надалі, державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва проведено позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальності «Селтікс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за січень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у період з 01.10.2009 по 31.12.2009, за результатами якої складено акт від 31.05.2010 №51/07-02/33302513.

На підставі акту перевірки від 31.05.2010 №51/07-02/33302513 складено податкові повідомлення-рішення від 04.06.2010 №0000420702/0 про зменшення позивачу бюджетного відшкодування в сумі 2 172 663,00 грн. за січень 2010 року та №0000430702/0 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 805 746,00 грн. (за грудень 2009 року) основного платежу та у сумі 402 873,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а за результатами їх оскарження - аналогічні податкові повідомлення-рішення від 10.09.2010 № 0000420702/1 та № 0000430702/1.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, внаслідок чого позивачу не відшкодовано з державного бюджету від'ємне значення податку на додану вартість, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

На підставі підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету підлягає сума, яка при її визначенні згідно з пп. 7.7.1 має від'ємне значення.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому, у підпункті 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Крім того, відповідно до змісту підпунктів 7.2.3 та 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як вбачається зі змісту акту від 31.03.2010 № 32/0702/33302513, підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування у сумі 806 685,00 грн. слугували висновки перевірки про порушення вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: заявлена позивачем до бюджетного відшкодування за січень 2010 року сума складає 2 979 348,00 грн., однак, контролюючий орган вважає, що позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 806 685,35 грн., яку заявив до бюджетного відшкодування, за операціями з придбання шкіряного напівфабрикату «вет-блу» у сумі 4 033 426,76 грн. (в т.ч. ПДВ в сумі 806 685,35 грн.) у постачальника - товариства з обмеженою відповідальністю «Абріс-09» - за договором від 15.11.2009 № 15/11/09.

Висновок про неправомірне формування позивачем податкового кредиту та бюджетного відшкодування контролюючий орган обґрунтовує такими обставинами.

Товариство з обмеженою відповідальності «Селтікс» в рахунок оплати вартості товару передало товариству з обмеженою відповідальністю «Абріс-09» простий вексель серії АА №0247293 вартістю 4 840 112,11 грн., яка співпадає з номінальною вартістю.

Відповідно до отриманої від УПМ ДПА у м. Києві інформації товариство з обмеженою відповідальністю «Абріс-09» не знаходиться за адресою та має ознаки фіктивного підприємства, оскільки, згідно з поясненнями директора, він зареєстрував підприємство за винагороду і не має стосунку до ведення фінансово-господарської діяльності.

Як наслідок, контролюючий орган встановив порушення при формуванні податкового кредиту у сумі 806 685,00 грн. за операціями з товариством з обмеженою відповідальністю «Абріс-09», у зв'язку з чим прийняв податкове повідомлення-рішення від 06.04.2010 №0000240702/0 про зменшення бюджетного відшкодування за січень 2010 року у сумі 806 685,00 грн.

Водночас, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2010 у справі №2а-7192/10/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.08.2012, про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Абріс-09» та товариства з обмеженою відповідальністю «Селтікс» юридичних наслідків нікчемності договору від 15.11.2009 № 15/11/09 як такого, що укладений з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, встановлено стосовно товариства з обмеженою відповідальністю «Абріс-09» та товариства з обмеженою відповідальністю «Селтікс» обставини укладення договору з метою створення штучних підстав для отримання бюджетного відшкодування, а саме: договору від 15.11.2009 № 15/11/09, за яким позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 806 685,00 грн.

Таким чином, встановлені вказаними вище судовими рішеннями у справі №2а-7192/10/2670 обставини, відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, не доказуються при розгляді справи №2а-12666/12/2670 в частині, що стосується податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 806 685,00 грн., сформованого за операціями між позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Абріс-09», тобто в частині, предметом позову в якій є вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.04.2010 №0000240702/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 806 685,00 грн. за січень 2010 року та складених за результатами адміністративних оскаржень податкових повідомлень-рішень від 11.06.2010 №0000240702/1, від 29.07.2010 №0000240702/2 та від 20.10.2010 №0000240702/3 про зменшення бюджетного відшкодування в такій самій сумі.

З огляду на що, а також керуючись позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 23.03.2015, прийнятої за результатами розгляду касаційної скарги у даній адміністративні справі, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині оскарження податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 06.04.2010 №0000240702/0, від 11.06.2010 №0000240702/1, від 29.07.2010 №0000240702/2 та від 20.10.2010 №0000240702/3 та, як наслідок, про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Щодо позовних вимог про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 04.06.2010 №0000420702/0, від 10.09.2010 №0000420702/1, від 04.06.2010 №0000430702/0, від 10.09.2010 №0000430702/1, суд зазначає про таке.

Так, предметом перевірки, оформленої актом від 31.05.2010 №51/07-02/33302513, було формування позивачем податкового кредиту в сумі 2 979 348,00 грн., яка вплинула на виникнення у позивача бюджетного відшкодування за січень 2010 року, за операціями з придбання товару у постачальників - товариства з обмеженою відповідальністю «Абріс-09» за договором від 15.11.2009 №15/11/09 та товариства з обмеженою відповідальністю «Грант» за договором від 02.11.2007 №02/11/07.

Як вбачається з вказаного акту перевірки, податковим органом так само, як і в попередній перевірці, встановлено, що сума, яка заявлена позивачем до бюджетного відшкодування за січень 2010 року, складає 2 979 348,00 грн. При цьому, податковий орган дійшов висновку про необхідність зменшення бюджетного відшкодування за січень 2010 року вже у сумі 2 172 663,00 грн., що становить суму податку на додану вартість за операціями з придбання товарів у товариства з обмеженою відповідальністю «Грант» за договором від 02.11.2007 №02/11/07.

Підставою для зменшення бюджетного відшкодування за січень 2010 року в сумі 2 172 663,00 грн. та визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 805 746,00 грн. основного платежу слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки від 31.05.2010 №51/07-02/33302513, порушення полягало у неправомірному формуванні податкового кредиту в загальній сумі 2 172 663,00 грн. за операціями з придбання товарів у товариства з обмеженою відповідальністю «Грант» за договором від 02.11.2007 №02/11/07.

Податковий орган обґрунтовує такі висновки тим, що постачальником товариства з обмеженою відповідальністю «Грант» є товариство з обмеженою відповідальністю «Кайманс», яке, у свою чергу, є постачальником товариства з обмеженою відповідальністю «Абріс-09». Відповідно до отриманої від УПМ ДПА у м. Києві інформації, товариства з обмеженою відповідальністю «Абріс-09» не знаходиться за адресою та має ознаки фіктивного підприємства, оскільки, згідно з поясненням директора, він зареєстрував підприємство за винагороду і не має стосунку до ведення фінансово-господарської діяльності.

На підставі даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, податковим органом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Селтікс» мало операції, за якими воно перераховувало грошові кошти товариству з обмеженою відповідальністю «Грант», а останнє перераховувало ці кошти товариству з обмеженою відповідальністю «Кайманс», а той, надалі, - товариству з обмеженою відповідальністю «Абріс-09», яке не знаходиться за своєю адресою, при цьому, формує податковий кредит у жовтні 2009 року на підставі податкових накладних, виписаних товариством «Багмир 09», що має ознаки фіктивного підприємства.

Крім того, висновки про неправомірне заявлення до бюджетного відшкодування податковий орган обґрунтовує тим, що слідчим відділом податкової міліції ДПА України 16.04.2010 порушена кримінальна справа №70-502 відносно директора товариства з обмеженою відповідальністю «Селтікс» ОСОБА_1 та розпочато судове слідство.

Водночас, слід одразу зазначити, як вбачається з наявної у матеріалах справи копії постанови від 27.12.2010 у кримінальні справі №70-00502 старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у місті Києві, кримінальну справу за фактом замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання своїм службовим становищем службовими особами товариства з обмеженою відповідальністю «Селтікс» за ознаками злочину, передбаченого статтею 15, частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України, закрито, у зв'язку з відсутністю складу злочину в їхніх діях.

Як було зазначено вище, правовідносини між позивачем (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Грант» (продавець) ґрунтувалися на договорі купівлі-продажу від 02.11.2007 №02/11/07, згідно умов якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар відповідно до специфікацій, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Передача товару покупцю здійснюється за видатковою накладною (пункт 4.3 договору).

Продавець зобов'язується надати покупцю разом з товаром наступні документи: видаткову накладну, податкову накладну, рахунок-фактуру, документ, що підтверджує якість товару (пункт 4.8 договору).

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору купівлі-продажу від 02.11.2007 №02/11/07, видаткових накладних, актів прийому-передачі товару, рахунків-фактур та податкових накладних.

Водночас, суд звертає увагу, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

З урахуванням викладеного, суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази на підтвердження реальності (товарності) фінансово-господарських операцій позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Грант», дійшов висновку про не підтвердження реальності (товарності) останніх, з огляду на таке.

Як було зазначено вище, умовами договору купівлі-продажу від 02.11.2007 №02/11/07 передбачено передачу товару на підставі видаткових накладних, проте, позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог надано суду як копії актів прийому-передачі товару, складання яких не передбачено умовами договору від 02.11.2007 №02/11/07, так і видаткових накладних, які, крім того, не містять посилань на даний договір, як на підставу складення останніх.

Також, суд звертає увагу, що у відповідності до положень договору від 02.11.2007 №02/11/07, товар постачається згідно із специфікаціями, які є його невід'ємною частиною. Водночас, наявними у матеріалах справи копіями специфікацій до даного договору визначено поставку товару на загальну суму 24 601 713,06 грн., яка не відповідає сукупній сумі товару, поставленого товариством з обмеженою відповідальністю «Грант», визначеного у наявних у матеріалах справи копій видаткових накладних, актів прийому-передачі товару та рахунків-фактур.

Крім того, матеріалами справи не підтверджено факту розрахунку позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Грант» за товари, поставлені у відповідності до договору від 02.11.2007 №02/11/07.

Суд також звертає увагу, що позивачем не надано суду копії довіреностей (витягу з журналу реєстрації довіреностей), про які зазначено у видаткових накладних, складених за результатами фінансово-господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Грант», а також не зазначено причин неможливості їхнього надання.

При цьому, надані позивачем докази, якими останній підтверджує реалізацію товарів, поставлених товариством з обмеженою відповідальністю «Грант», на користь третіх осіб, не спростовують встановлених судом фактів щодо нереальності (безтоварності) досліджуваних операцій з вказаним контрагентом позивача. Разом з тим, згідно з наданою представником відповідача під час судового розгляду справи інформації, яка надійшла від служби внутрішніх доходів Сполучених Штатів Америки, американська компанія «Esstmoon Inc», якій, за твердженнями позивача, реалізовано частину товару, придбаного у товариства з обмеженою відповідальністю «Грант», не має ідентифікаційного номеру платника податків та не подає декларації з податку на прибуток у Сполучених Штатах Америки, з огляду на що остання не може здійснювати жодної операції у Сполучених Штатах Америки.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 04.06.2010 №0000420702/0, від 10.09.2010 №0000420702/1, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Водночас, у відповідності до позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 23.03.2015, прийнятої за результатами розгляду касаційної скарги у даній адміністративні справі, судами при попередньому розгляді справи не з'ясовано, з якими обставинами, викладеними в акті перевірки від 31.05.2010 №51/07-02/33302513, податковий орган пов'язує викладений в акті висновок про порушення позивачем вимог підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зафіксовано заниження позивачем податкового зобов'язання за грудень 2009 року в сумі 805 746,00 грн., що визначено в податковому повідомленні-рішенні від 10.09.2010 № 0000430702/0 та складеному за результатами його оскарження податковому повідомленні-рішенні від 10.09.2010 № 0000430702/1.

Так, у відповідності до змісту акту від 31.05.2010 №51/07-02/33302513, нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2009 року у розмірі 805 746,00 грн. відбулося внаслідок встановлення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2009 року, яка за даними перевірки має позитивне значення у розмірі (+) 806 146,00 грн., внаслідок чого і встановлено відхилення суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, у розмірі 805 746,00 грн. (а.с. 170 том 1).

Таким чином, збільшення розміру грошового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями від 04.06.2010 №0000430702/0, від 10.09.2010 №0000430702/1 відбулося з підстав встановлення контролюючим органом факту завищення товариством з обмеженою відповідальністю «Селтікс» від'ємного значення податку на додану вартість з підстав зазначених вище, які визнані судом як обґрунтовані, з огляду на що вказані податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог, які полягають у зобов'язанні відповідача-1 вчинити певні дії та стягнення грошових коштів, суд зазначає, що останні є похідними від розглянутих вище позовних вимог, у задоволенні яких судом відмовлено, відтак, вказані позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 227 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.