Рішення

від 06.04.2015 по справі 910/6295/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2015Справа №910/6295/15-г Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Мед» доДержавної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України» простягнення 83778 грн. 77 коп. Представники сторін:

від позивача: Євчук О.Я. - представник за довіреністю № 1 від 19.02.2015;

від відповідача: Сечко І.В. - представник за довіреністю № 04-34/383 від 17.02.2015.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.03.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Мед» з вимогами до Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України» про стягнення 81393 грн. 77 коп., з яких 45000 грн. 00 коп. основного боргу, 20790 грн. 00 коп. пені, 1708 грн. 77 коп. 3% річних, 3150 грн. 00 коп. штрафу та 10745 грн. 00 коп. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору постачання № 369 від 06.04.2013 не здійснив оплату за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 45000 грн. 00 коп. Крім того,у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 20790 грн. 00 коп. пені за період з 16.11.2013 по 20.02.2015, 3150 грн. 00 коп. штрафу, 1708 грн. 77 коп. 3% річних за період з 16.11.2013 по 20.02.2015 та 10745 грн. 00 коп. інфляційних втрат за період з грудня 2013 року по січень 2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2015 порушено провадження у справі № 910/6295/15-г; розгляд справи призначено на 03.04.2015.

У судовому засіданні 03.04.2015, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 06.04.2015.

06.04.2015 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в яком відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування, а також заявив про застосування позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені у розмірі 20790 грн. 00 коп. та штрафу у розмірі 3150 грн. 00 коп.

У судовому засіданні 06.04.2015 представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 45000 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1708 грн. 77 коп. та інфляційні втрати у розмірі 13130 грн. 00 грн., що разом становить 59838 грн. 77 коп. При цьому позивачем було заявлено про відмову в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 20790 грн. 00 коп. та штрафу у розмірі 3150 грн. 00 коп.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Нормами частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Як вбачається із заяви позивача про зменшення позовних вимог, позивачем збільшені кількісні показники щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат з 10745 грн. 00 коп. до 13130 грн. 00 коп., з огляду на що суд розцінює подану позивачем заяву як заяву про збільшення позовних вимог та розглядає вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Мед» про стягнення з Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України» суми основного боргу у розмірі 45000 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1708 грн. 77 коп. та інфляційних втрат у розмірі 13130 грн. 00 коп.

Разом з тим, зважаючи на заяву позивача про відмову в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 20790 грн. та штрафу у розмірі 3150 грн. 00 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги, що відповідно до Довіреності № 1 від 19.02.2015 представник позивача Євчук О.Я. не обмежений у праві на відмову від позовних вимог, та судом було роз'яснено процесуальні наслідки відмови, суд приймає відмову позивача в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 20790 грн. 00 коп. та штрафу у розмірі 3150 грн. 00 коп.

У судовому засіданні 06.04.2015 представник позивача надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.04.2015 надав усні пояснення по суті спору; проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 06.04.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

06.04.2013 між Державною установою «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Терра-Мед» (постачальник) укладено Договір постачання № 369, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2013 році поставити покупцеві мікроскоп Primo Star, зазначений в специфікації, що додається до цього Договору і є його невід'ємною частиною, на умовах DDP-Київ (Інкотермс в редакції 2010), а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п. 1.2 Договору, найменування (номенклатура, асортимент) та кількість товару зазначено в специфікації, що додається до цього Договору і є його невід'ємною частиною.

Згідно із специфікації (Додаток № 1 до Договору), товаром є мікроскоп Primo Star (Carl Zeiss, Китай), кількістю - 3 шт., загальною вартістю 45000 грн. 00 коп., без ПДВ.

Згідно з п. 3.1 Договору, ціна договору становить 45000 грн. 00 коп., без ПДВ.

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що оплата за товар, який поставлений постачальником, проводиться за фактом поставки у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань, після пред'явлення постачальником видаткової накладної.

Оплата за товар здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань (п. 4.5 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору, строк поставки товарів: товар повинен бути поставлений покупцеві в кількості та у строки, що не перевищують 15 календарних днів з моменту укладення договору. Доставка проводиться безпосередньо покупцю транспортом постачальника. При поставці товар повинен бути затарений і спакований постачальником таким чином, щоб не допустити псування та/або знищення його до моменту прийняття покупцем належним чином.

Відповідно до п. 5.2 Договору, місце поставки товару: постачальник забезпечує поставку товару на умовах поставки DDP-Київ (Інкотермс-2010) за адресою: 03680, м. Київ, вул. А.Амосова, 6, центральний склад. За вимогою покупця, постачальник зобов'язаний здійснити розгрузку власними силами до місця прийняття товару, який має бути поставлений за договором.

Згідно з п. 6.2.4 Договору, покупець має право у разі неналежного оформлення документів, наданих для здійснення оплати (відсутність печатки, підписів, номеру договору, за яким здійснюється поставка, невідповідності назви товарів назві, зазначеній у специфікації до договору, фасування, ціни згідно специфікації до договору) повернути їх постачальнику без здійснення оплати за цими документами.

Відповідно до п. 10.1 Договору, він набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2013 або до повного виконання сторонами взятих зобов'язань у частині розрахунків за поставлені товари. Бюджетні зобов'язання покупця за договором виникають у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору постачання № 369 від 06.04.2013 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 45000 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткової накладної № РН-0000855 від 15.11.2013 на суму 45000 грн. 00 коп. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей № 1589 від 15.11.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 1.7. Постанови Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначається, що нормою ст. 530 ЦК України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Зважаючи на те, що у Договорі постачання № 369 від 06.04.2013 сторони не визначили іншого строку оплати товару, аніж той, який передбачений ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, свій обов'язок оплатити поставлений позивачем товар відповідач повинен був здійснити в дату поставки товару, яка зазначена у видатковій накладній № РН-0000855 від 15.11.2013, тобто 15.11.2013.

Судом встановлено, що свій обов'язок з оплати поставленого позивачем товару відповідач не виконав, що не заперечувалось відповідачем у відзиві на позовну заяву, поданому до суду 06.04.2015. При цьому, відповідачем також не надано суду доказів повернення поставленого позивачем товару відповідно до положень п. 6.2.4 Договору.

Разом з тим, заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, відповідач вказав на відсутність бюджетного фінансування, що, на його думку, є підставою для звільнення його від обов'язку оплатити товар, оскільки пунктом 4.1 Договору сторони визначили, що оплата за товар проводиться у разі наявності та в межах бюджетних асигнувань, а пунктом 4.5 Договору сторони погодили, що оплата за товар здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

Відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, умова Договору щодо оплати за товар у разі наявності та в межах бюджетних асигнувань, а також, що оплата за товар здійснюється за рахунок бюджетних коштів не містить вказівки на конкретні період, дату або подію, яка має неминуче настати (тобто є такою, яка не залежить від волі сторін), тобто не є строком оплати у розумінні закону.

Крім того, суд зазначає, що згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Таким чином, відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення покупця, відповідача, оплатити поставлений товар.

Крім того, суд наголошує на тому, що вказівка у договорі щодо оплати за товар у разі наявності та в межах бюджетних асигнувань, а також, що оплата за товар здійснюється за рахунок бюджетних коштів не може бути відкладальною обставиною в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, оскільки відкладальною є та обставина, щодо якої невідомо, настане вона чи ні, та, яка обумовлює настання чи зміну і прав і обов'язків , при чому для обох сторін правочину , тобто сторони можуть визначити обставину, у випадку настання якої виникне зобов'язання між сторонами, тобто права і обов'язки у обох сторін.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України» за Договором постачання № 369 від 06.04.2013 у розмірі 45000 грн. 00 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 45000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Мед» в частині стягнення з Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України» суми основного боргу у розмірі 45000 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1708 грн. 77 коп. за період з 16.11.2013 по 20.02.2015.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Мед» в частині стягнення з Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України» 3% річних у розмірі 1708 грн. 77 коп., нарахованих за період з 16.11.2013 по 20.02.2015, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 13130 грн. 00 коп. інфляційних втрат за період з грудня 2013 року по лютий 2015 року.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Мед» в частині стягнення з Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України» інфляційних втрат у розмірі 13130 грн. 00 коп., нарахованих за період з грудня 2013 року по лютий 2015 року, підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, суд зазначає, що звертаючись до суду із позовною заявою, позивач просив стягнути з відповідача 20790 грн. 00 коп. пені за період з 16.11.2013 по 20.02.2015 та 3150 грн. 00 коп. штрафу.

06.04.2015 позивачем подана заява про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 20790 грн. 00 коп. за період з 16.11.2013 по 20.02.2015 та штрафу у розмірі 3150 грн. 00 коп., яка була прийнята судом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 20790 грн. 00 коп. за період з 16.11.2013 по 20.02.2015 та штрафу у розмірі 3150 грн. 00 коп. підлягає припиненню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ч. 4 ст. 78, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Мед» від позовних вимог в частині стягнення з Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України» пені у розмірі 20790 грн. 00 коп. за період з 16.11.2013 по 20.02.2015 та штрафу у розмірі 3150 грн. 00 коп.

3. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України» пені у розмірі 20790 грн. 00 коп. за період з 16.11.2013 по 20.02.2015 та штрафу у розмірі 3150 грн. 00 коп.

4. Стягнути з Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова Національної академії медичних наук України» (03110, м. Київ, вул. Амосова, буд. 6; ідентифікаційний код: 05493562) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Мед» (03067, м. Київ, пров. Західний, буд. 3 Ц; ідентифікаційний код: 36406334) суму основного боргу у розмірі 45000 (сорок п'ять тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1708 (одна тисяча сімсот вісім) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 13130 (тринадцять тисяч сто тридцять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 14.04.2015

Суддя І.М. Отрош