Постанова

від 14.04.2015 по справі 908/5296/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2015 р. Справа № 908/5296/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Івакіна В.О. , суддя Камишева Л.М.

при секретарі Кузнєцовій І.В.

за участю прокурора Ногіної О.М., посвідчення № 032167 від 11.02.2015р.,

представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу третьої особи (вх. № 1408 З\1-6) на рішення господарського суду Запорізької області від 04.02.2015 року у справі № 908/5296/14

за позовом Краснолиманського міжрайонного прокурора, м. Красний Лиман, Донецька в інтересах держави в особі органу Краснолиманської міської ради Донецької області м. Красний Лиман

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автовокзали Донбасу", м. Донецьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональний фонд прямих інвестицій", м. Донецьк

про припинення з 14.08.2013 року договору оренди землі № 43/07 від 25.05.2007 р.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.02.2015 року у справі № 908/5396/14 (суддя Носівець В.В.) позовні вимоги задоволені.

Визнано припиненим з 14.08.2013 року договір оренди землі № 43/07, укладений 25.05.2007 року Краснолиманською міською радою Донецької області (код ЄДРПОУ 24165042) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Автовокзали Донбасу" (код ЄДРПОУ 32222297), зареєстрований 11.06.2007 року Краснолиманським районним відділом Донецької РФ Центру ДЗК за № 040715500042, щодо земельної ділянки площею 0,7212 га, кадастровий номер 1413300000:01:013:0007, розташованої у м. Красний Лиман Донецької області по вул. Свободи, 1.

Стягнуті з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автовокзали Донбасу" в доход державного бюджету України 1218,00 грн. судового збору.

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональний фонд прямих інвестицій", з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Запорізької області від 04 лютого 2015 року по справі № 908/5296/14 скасувати та прийняте нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що вимога прокурора про визнання факту припинення спірного договору оренди земельної ділянки не відповідає передбаченим чинним законодавством способам захисту, не призводить до відновлення порушеного права і не може бути самостійним предметом позову в господарському суді.

Розпорядженням секретаря судової палати №1 Харківського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 року у зв'язку із відпусткою судді Черленяка М.І., для розгляду цієї справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Камишева Л.М.

Позивач у призначене судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 120). Відзив на апеляційну скаргу не надав.

Відповідач, письмового відзиву не надав, своїм правом на участь у судових засіданнях не скористався, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином з урахуванням положень, викладених у Інформаційному листі Вищого господарського суду від 05.06.2014 р. № 01-06/745/14 "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (з подальшими змінами та доповненнями), Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" (з подальшими змінами та доповненнями), що підтверджується долученими до справи актами, телефонограмою та роздрукованою сторінкою з мережі Інтернет офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" (www.court.gov.ua/sudy/), на якій розміщено інформацію для ТОВ "Автовокзали Донбасу", м. Донецьк про час і місце судового засідання.

Третя особа 14.04.2015 р. надіслала на адресу суду електронне повідомлення, в якому просить відкласти розгляд апеляційної скарги на іншу дату у зв'язку із неможливістю бути присутнім у даному судовому засіданні представника ТОВ "Регіональний фонд прямих інвестицій", м. Донецьк (вх. 5932).

Колегія суддів відхиляє дане клопотання виходячи з того, що заявник не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 Господарського процесуального кодексу України. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, апеляційний суд не оцінює вказану обставину як підставу для відкладення розгляду справи.

Таким чином, зважаючи на належне повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце розгляду справи, враховуючи встановлений процесуальним законом строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності нез'явившихся учасників судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні прокурора, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В листопаді 2014 року Краснолиманський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Краснолиманської міської ради Донецької області , звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ "Автовокзали Донбасу" про розірвання договору оренди землі № 43/07, укладеного 25 травня 2007 року між позивачем і відповідачем та зареєстрованого 11.06.2007 року Краснолиманським районним відділом Донецької РФ Центру ДЗК за № 040715500042, а також повернення земельної ділянки площею 0,7212 га, розташованої у м. Красний Лиман Донецької області по вул. Свободи, 1 (кадастровий номер 1413300000:01:013:0007).

В січні 2015 року місцевим господарським судом була прийнята до розгляду заява прокурора за № 81-30вих-15 від 12.01.2015 р. про зміну предмету позову, в якій прокурор просив визнати припиненим з 14.08.2013 року договір оренди землі № 43/07, укладений 25 травня 2007 року між Краснолиманською міською радою Донецької області та ТОВ "Автовокзали Донбасу" (а.с. 78-80).

Як убачається із матеріалів справи, 25.05.2007 р. на підставі рішення Краснолиманської міської ради Донецької області № 5/6-252 від 01.11.2006 р. та № 5/10-440 від 14.03.2007 р., Краснолиманська міська рада Донецької області (позивач) та ТОВ «Автовокзали Донбасу» (відповідач) уклали договір оренди землі № 43/07, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - для обслуговування автостанції, яка знаходиться у місті Красний Лиман по вулиці Свободи, 1, кадастровий номер 1413300000:01:013:0007, загальною площею 0,7212 га (а.с. 12-14).

Строк дії договору складав сорок дев'ять років (пункт 8 договору).

Договір зареєстрований 11.06.2007 року Краснолиманським районним відділом Донецької РФ Центру ДЗК за № 040715500042.

На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - капітальні будівлі ТОВ «Автовокзал Донбасу» (пункт 3 договору).

14.08.2013 року між ТОВ «Автовокзали Донбасу» (продавець) та ТОВ «Регіональний фонд прямих інвестицій» (покупець) укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець продав покупцю нежитлову будівлю - автобусну станцію, що розташована за адресою: Донецька область, м. Красний Лиман, вул. Свободи, 1, на земельній ділянці площею 0,7212 га, кадастровий номер 1413300000:01:013:0007 , та складається з: автобусної станції літ. А-1, загальною площею 456,0 кв.м.; вбиральні літ. Б (а.с.15-16).

Договір посвідчено приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Бойко Т.В., про що зроблено запис в реєстрі за номером 1683 та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.08.2013 р.

Місцевий господарський суд, посилаючись на приписи ст.ст. 120, п.е) ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 31 Закону України «Про оренду землі», враховуючи наявність договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке розташоване на орендованій відповідачем земельній ділянці, укладеного між відповідачем та третьою особою 14.08.2013 року, визнав припиненим спірний договір оренди земельної ділянки з моменту укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Судова колегія вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до статті 31 вказаного Закону, договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Крім того, відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні положення містять стаття 377 Цивільного кодексу України, п. е) ч.1 статті 141 Земельного кодексу України.

Згідно п.п. 2.12, 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. (зі змінами і доповненнями) «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», відповідно до частини другої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я шляхом укладення договору оренди.

За змістом статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій розміщено відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 Цивільного кодексу України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Як уже було зазначено в цій постанові, 14.08.2013 року між ТОВ «Автовокзали Донбасу» та ТОВ «Регіональний фонд прямих інвестицій» укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі - автобусної станції, яка складається з автобусної станції літ. А-1, загальною площею 456,0 кв.м.; вбиральні літ. Б, що розташовані на спірній земельній ділянці.

Таким чином, в силу статей 120 Земельного кодексу України, 377 Цивільного кодексу України, статті 31 Закону України «Про оренду землі», відповідач разом із майном передав набувачу - ТОВ «Регіональний фонд прямих інвестицій» право користування спірною земельною ділянкою на умовах оренди.

Проте, з огляду на приписи ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, вимога про визнання факту припинення спірного договору оренди земельної ділянки як спосіб захисту права чинним законодавством України не передбачена, оскільки не призводить до поновлення порушеного права та не може бути самостійним предметом позову в господарському суді.

Так, згідно ч.1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 Цивільного кодексу України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Такими способами можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України .

У відповідності до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Зазначеними правовими нормами не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим з конкретної дати.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» звернуто увагу господарських судів на те, що договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснення за ним користування ділянкою.

Разом з цим, обґрунтовуючи протилежне та приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд не врахував, що Цивільним та Господарським кодексами України не встановлено такий спосіб захисту права, як визнання правовідносин припиненими.

Щодо встановленої наведеними вище нормами можливості захисту судом цивільного права або інтересу іншим способом, що встановлений договором або законом, то наведене не свідчить, що вимога про визнання правовідносин припиненими може бути самостійним предметом позову.

При цьому, як свідчить із позовної заяви прокурора, Краснолиманська міська рада зверталась до відповідача з листом (№ 105-06 від 13.03.2014 р.) про необхідність оформлення розірвання договору оренди землі у встановленому Законом порядку та підписання Додаткової угоди про розірвання спірного договору оренди землі.

Звернення до суду з позовом про визнання договору припиненим з конкретної дати, є наміром позивача, в інтересах якого заявлений позов прокурором, визнати встановленим в судовому порядку юридичний факт, який має значення для розгляду справи.

Отже, вимога прокурора про визнання договору припиненим з конкретної дати за своєю суттю є вимогою встановити юридичний факт, який може встановлюватись судом лише під час вирішення спору про право, а тому такі вимоги не можуть виступати самостійним предметом спору і відповідно способом захисту, і такий спір не підвідомчий господарським судам.

З огляду на викладене, суд першої інстанції помилково задовольнив позов прокурора, визнавши припиненим спірний договір оренди землі з 14.08.2013 року, оскільки для цього відсутні відповідні правові підстави.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду Запорізької області від 04.02.2015 року у справі № 908/5296/14 підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу третьої особи задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 04 лютого 2015 року у справі № 908/5296/14 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Краснолиманської міської ради Донецької області (84406, м. Красний лиман, вул. Фрунзе, 46, код 24165042) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний фонд прямих інвестицій", м. Донецьк (код 38310326) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 609,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 16.04.2015 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.