Постанова

від 08.04.2015 по справі 917/2248/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2015 р. Справа № 917/2248/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Потапенко В.І.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Лиценко З.В., Поліщук Ю.О.;

відповідача - Гендеровська Ю.О

третьої особи - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№1073П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 22.01.15 у справі № 917/2248/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ямпільський ресорний завод", м.Біла Церква

до Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" , м. Кременчук

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національний банк України в особі Управління Національного банку України в Полтавській області, м. Полтава

про визнання зобов"язань припиненими та зобов"язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ямпільський ресорний завод" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" про:1) визнання припиненими зобов'язання за Договором про кредитну лінію № 07 від 18.02.2010 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "АВТОКРАЗБАНК" та товариством з обмеженою відповідальністю "ЯРЗ", з усіма змінами і доповненнями до нього; 2) визнання припиненими зобов'язання за Договором про іпотеку - Договором про задоволення вимог Іпотекодержателя № 07-1, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Автокразбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "ЯРЗ", посвідченим приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дуднік І.В. 21.06.2010 року, із змінами і доповненнями до нього; 3) визнання припиненими зобов'язання за Договором застави № 07-3/02, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Автокразбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "ЯРЗ", посвідченим приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дуднік І.В. 21.06.2010 року, з усіма змінами і доповненнями до нього; 4) зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" повернути товариству з обмеженою відповідальністю "ЯРЗ" правовстановлюючі документи на виробничий комплекс, загальною площею - 11 474,0 кв. м. та земельну ділянку площею 4,4693 га кадастровий номер 6820355600:01:006:0015, що знаходяться за адресою: вул. Леніна, 45 у смт. Ямпіль, Білогірського р-ну, Хмельницької області; 5) зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Автокразбанк" закрити поточний рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРЗ" в національній валюті України (гривнях), а саме: № 26008010113057 гривня.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.01.2015 року по справі №917/2248/15 (суддя Тимощенко О.М. ) відмовлено в задоволенні позовних вимог, з посиланням на те, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, а у процесі ліквідаційної процедури банку визначається заборгованість кожному кредитору банку та встановлюється черговість погашення вимог кредиторів, що унеможливлює індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора позачергово.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи при його прийнятті, просить скасувати рішення господарського суду повністю та прийняти нове рішення у справі, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначив, що судом першої інстанції не досліжено в повному обсязі та проігноровано те, що позивачем належними та допустимими доказами в повній мірі було доведено суду факт належного виконання позивачем грошового зобов'язання з повного погашення кредитної заборгованості та сплати відсотків за користування кредитними коштами та незаконність дій Банку.

В доповненні до апеляційної скарги вказує на те, що між ТОВ "ЯРЗ" та ПАТ "АКБ Банк" укладені правочини, в яких є одні і ті ж зобов'язання, які підлягають припиненню у зв'язку з поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Позивач вважає, що зобов'язання позивача за кредитним договором припинилось з моменту виникнення зобов'язання відповідача за договорм банківського рахунку провести платіжні доручення позивача, тобто 30.05.14р.

Відповідач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що апелянт залишається кредитором по відношенню до банку на підставі кредитного договору, в зв'язку з тим що зобов'язання за договором про кредитну лінію №07 від 18.02.2010р., укладений між ПАТ "АКБ Банк" та ТОВ "Ямпільський ресорний завод" не припинилося, то й договори, які укладалися для забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору також не можуть припинитися, оскільки їх дія прямо залежить від дії основного зобов'язання - кредитного договору.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 18 лютого 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЯРЗ» (Позичальник) та Відкритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «АВТОКРАЗБАНК» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство АВТОКРАЗБАНК») (Банк) було укладено Договір про кредитну лінію № 07 від із змінами і доповненнями (а. с. 22-34, том 1).

Пунктами 1.1.,7.1. Кредитного договору встановлено, що Банк надає Позичальнику кредит у вигляді відновлювальної відкличної лінії з лімітом кредитування 2 000 000,00 (два мільйони) гривень 00 коп., на умовах, визначених цим Договором, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і своєчасно і в повному обсязі повернути Банку кредит та сплатити проценти, комісію.

У п. 2.1. Кредитного договору зазначено, що в забезпечення виконання Позичальником зобов'язань, які виникають з цього Договору, Банк прийняв в заставу майнові права на грошові кошти в сумі 2 100 000,00 гривень, що розміщені на депозитних рахунках Банку та належать громадянину Голубу Юрію Юрійовичу.

Пунктом 1 Додаткового договору №1 від 25.03.2010 року до Кредитного договору ліміт кредитування було збільшено до 2 300 000,00 (двох мільйонів триста тисяч) гривень 00 коп. та збільшено розмір грошових коштів Голуба Ю.Ю., які забезпечують виконання Позичальником кредитних зобов'язань, до 2 415 000,00 грн.

Пунктом 1 Додаткового договору № 2 від 21.06.2010 року до Кредитного договору ліміт кредитування було збільшено до 2 800 000,00 (двох мільйонів вісімсот тисяч) гривень 00 коп.

21.06.2010 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дуднік І.В., в забезпечення виконання позичальником зобов'язань, які виникають з Кредитного договору, було посвідчено Договір про іпотеку - Договору про задоволення вимог Іпотекодержателя № 07-1 із змінами і доповненнями (а.с. 35-50, том 1), укладений між Позивачем та Відповідачем, за умовами якого предметом іпотеки є нерухоме майно, що належить на праві власності Іпотекодавцю, та знаходиться за адресою: вул. Леніна, 45 в смт.Ямпіль, Білогірського району, Хмельницької області, а саме виробничий комплекс загальною площею 11 474 кв.м. та земельна ділянка загальною площею 4,4693 га, кадастровий номер 6820355600:01:006:0015.

21.06.2010 р. приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дуднік І.В., в забезпечення виконання зобов'язань Позичальником, які виникають з Кредитного договору, було посвідчено Договір застави №07-3/02 із змінами та доповненнями, укладений між Позивачем та Відповідачем в забезпечення всіх вимог Банку, як кредитора за Кредитним договором, за умовами якого предметом застави є виробничі машини та обладнання, що наведене в Додатку №1 до цього Договору застави, що є його невід'ємною частиною та належить Заставодавцю на праві власності ( а.с. 51-74, том 1).

Пунктом 1 Додаткового договору №3 від 04.02.2011 року до Кредитного договору встановлено, що ліміт кредитування було збільшено до 3 700 000,00 грн.

У п.1. Додаткового договору №9 від 03.01.2014 р. до Кредитного договору зазначено, що ліміт кредитування було зменшено до розміру фактичної кредитної заборгованості Позичальника, а саме до 2 268750,00 грн. Строк дії кредитної лінії встановлено до 31.10.2016 включно. Виконання Позичальником зобов'язань, що виникають з Кредитного договору було забезпечено порукою Дудки Валентина Валентиновича, Поліщука Юрія Олексійовича, Трохимця Василя Івановича.

15 листопада 2012 року між Відповідачем та Позивачем укладено Договір банківського рахунку №13057 від ( а.с. 75-80, том 1), відповідно до якого на умовах та в порядку і строки, що передбачені цим Договором, Банк відкриває Клієнту поточний рахунок в національній валюті України (гривнях), поточні рахунки в іноземній валюті (доларах США, ЄВРО, російських рублях та інших валютах, згідно заяв Клієнта), рахунки за спеціальними режимами їх використання, а саме: № 26008010113057 гривня (Рахунок), на який зобов'язується приймати та зараховувати грошові кошти, що надходять Клієнту, для зберігання і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов цього Договору та вимог законодавства України. Також Банк надає Клієнту послуги, передбачені Додатком № 1 до Договору, зокрема, відкриття/закриття поточного рахунку (п. 2), надання довідки про відсутність чи наявність у клієнта кредитів та стан розрахунків за ними (п. 8.8.)

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України договори (кредитний, іпотечний та застави) укладені між його сторонами, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Позивач стверджував, що він належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, погашення кредитної заборгованості здійснювалось Позичальником належним чином згідно з умовами Кредитного договору, а також своєчасно та в повному обсязі сплачував відсотки за користування кредитними коштами, з посиланням на те, що згідно довідки за вих. № 44-2/150-02, виданої 30.05.2014 року ПАТ «АКБ Банк» Позивачу, станом на 30 травня 2014 року заборгованість по кредиту та відсотках перед Білоцерківським відділенням ПАТ -АКБ Банк» у ТОВ «ЯРЗ» відсутня ( а.с. 84, том 1).

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що виходячи з листа Банку за вих. №20/211-03 від 30.07.14 року (а.с.91, том 1) тимчасовою адміністрацією ПАТ АКБ Банк» було проведено сторно внутрішньобанківських операцій щодо погашення кредиту та процентів за ним по Договору про кредитну лінію від 18.02.2010 року № 07, здійснених ТОВ «ЯРЗ» 30.05.2014 року, та відновлення дії Договору, а також обтяження на заставлене майно та повернення коштів у сумі 1 969 067,50 грн. на поточний рахунок ТОВ «ЯРЗ», з наступним відновленням нарахування/донарахування процентів за користування кредитними коштами на умовах Договору.

Судом першої інстанції встановлено, що за даними Банку у Позивача перед ним наявна заборгованість за кредитом в сумі 1969067,50 грн. 50 коп.

Позивач посилався на те, що заборгованість виникла через те, що платежі, які були направлені Позивачем в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором не були виконані Банком, а саме - Банк не виконав платіжні доручення: № 1 від 30 травня 2014 року на суму 1948 750,00 гривень; № 2 від 30 травня 2014 року на суму 20 317,50 гривень, не зважаючи на те, що Банком зазначені платіжні доручення були отримані та проведені, про що свідчать відповідні штампи на платіжних дорученнях та підписи відповідального працівника Банку.

Як свідчать матеріали справи, позивач звертався з листами до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів Третяка В.О. ( а.с. 85-86, том 1) з проханням повернути йому правоустановчі документи та внесення змін до державного реєстру власності на нерухоме майно в зв'язку з достроковим погашенням кредиту, а також закриття розрахункового рахунку № 26008010113057 гривня.

Суд першої інстанції встановив, що листами від 24.07.2014 року вих. №35-6/205-26, 24.07.2014 року, вих. № 35-6/205-25, 30.07.2014 року, 08.08.2014 року вих. №10/220-13, від 08.08.2014 року вих. №10/220-12 за підписом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів Третяк В.О. відмовлено, оскільки угода щодо погашення кредитної заборгованості, вчинена 30.05.2014 року, є нікчемною з огляду на положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с.88-94,том1).

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 30.05.14 року №320 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «АВТОКРАЗБАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 30.05.2014 року прийнято рішення №40 про запровадження з 30.05.2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Банку.

Відповідно до ст.ст. 1, 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлюють, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом. Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що згідно виписок на кінець попереднього банківського дня 29 травня 2014 р. та на кінець банківського дня 30 травня 2014 p. на поточному рахунку Позивача залишок грошових коштів складав 33,11 грн. (а.с.193-194, том1).

30.05.2014р. на рахунок ТОВ «Ямпільський ресорний завод» надійшли грошові кошти у сумі 1969067,50 грн. від клієнта банку Пляс Валентини Данилівни, яка звернулася до відділення Банку з платіжним дорученням №1 від 30.05.2014 року на суму 1969067,50 грн. щодо перерахування коштів з власного поточного рахунку 326209500019705 на поточний рахунок ТОВ «ЯРЗ» №26008010113057 з призначенням платежу: для надання фінансової допомоги згідно договору про надання поворотної фінансової допомоги від 29.05.2014р., про свідчить виписка по поточному рахунку Позивача №26008010113057 (а.с.188-190, том1).

Як свідчать матеріали справи, що цього ж дня (30.05.2014р.) позивач звернувся до Білоцерківського відділення ПАТ «АКБ Банк» з платіжним дорученням №1 від 30.05.2014 року на суму 1948750,00грн. з призначенням платежу погашення кредитної заборгованості згідно Договору про кредитну лінію №7 від 18.02.2010 року без ПДВ, та платіжне доручення №2 від 30.05.2014 року на суму 20 317,50 грн. з призначенням платежу погашення відсотків згідно Договору про кредитну лінію №7 від 18.02.2010 року без ПДВ. Вказані платіжні доручення були виконані банком протягом операційного часу в день їх надходження.

Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що платіжні доручення позивача № 1 від 30 травня 2014 року на суму 1 948 750,00 гривень та № 2 від 30 травня 2014 року на суму 20 317,50 гривень надійшли до відповідача для виконання в день запровадження (з 30.05.2014 року) тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Банку. В цей же день керівником Білоцерківського відділення ПАТ «АКБ Банк» В.М. Балас було видано довідку від 30.05.2014 року вих.№44-2/150-02 (а.с.84, том 1) щодо відсутності заборгованості по кредитам та відсотках перед Білоцерківським відділення ПАТ «АКБ Банк» в зв'язку з достроковим погашенням кредиту.

Відповідно до ст.36 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня призначення уповноваженої Фонду призупиняються всі повноваження органів управління (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і припинення. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діях уповноваженій особі Фонду і діють у визначених нею межах та порядку. Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними.

Згідно з ч. 5 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що відповідно до вимог ст.37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноваженою особою Фонду проведено сторно внутрішньобанківських проводок по погашенню кредитної заборгованості та процентів за нею, здійсненої 30.05.2014 р. відносно Позивача. Грошові кошти у сумі 1 969 067,50 грн. повернуто на поточний рахунок Позивача, відкритий в ПАТ «АКБ Банк». Станом на 03.12.2014 р. на поточному рахунку Позивача обліковується сума в розмірі 1 696 100,61 грн. (виписка в мат. справи, арк. 180, том 1).

Відповідно до ст. 509 ЦК, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати (роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом ст. 606 ЦК України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, що припинення зобов'язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі в даному випадку, на яке посилається позивач - не відбулося, оскільки Уповноваженою особою Фонду було проведено сторно внутрішньобанківських проводок по погашенню кредитної заборгованості та процентів за нею, здійсненої 30.05.2014 р. відносно Позивача, і грошові кошти у сумі 1 969 067,50 грн. було повернуто на поточний рахунок Позивача, відкритий в ПАТ «АКБ Банк».

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 28.08.2014 року № 537 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «АВТОКРАЗБАНК», Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 29 серпня 2014 року прийнято Рішення №76 «Про початок ліквідації ПАТ «АКБ Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку».

Частиною 6 статті 77 Закону України "Про банки та банківську діяльність" встановлено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно з частиною 8 статті 91 Закону України "Про банки та банківську діяльність" з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора вимоги по зобов'язанням банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Отже, у процесі ліквідаційної процедури банку визначається заборгованість кожному кредитору банку та встановлюється черговість погашення вимог кредиторів, що унеможливлює індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора позачергово.

Статтею 93 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено порядок здійснення ліквідатором заходів щодо підготовки задоволення вимог кредиторів, яким передбачено зокрема, складання переліку акцептованих банком вимог кредиторів для затвердження Національним банком України. Після затвердження переліку вимог кредиторів їх задоволення здійснюється в порядку, встановленому статтею 96 цього Закону.

Розрахунок за визнаними кредиторськими вимогами здійснюється на підставі переліку (реєстру) кредиторських вимог, що затверджується у встановленому Національним банком України порядку.

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 ст. 2 вказаного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п. 6 ст. 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку, як юридичної особи відповідно до законодавства.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Згідно з положеннями статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань, є кредитором банку.

Відповідно до ч.1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Отже, клієнт за договором банківського рахунка є кредитором банку з майновими вимогами щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, тоді як банк є боржником за зобов'язаннями щодо здійснення розрахунково-касового обслуговування відкритого у нього рахунка, володільцем якого є клієнт.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що відповідач є боржником клієнта щодо виконання своїх зобов'язань за договором, а позивач, в свою чергу, є кредитором на користь якого банк (боржник) зобов'язаний виконати зобов'язання, на якого, поширюються обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону, щодо не здійснення задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку від часу запровадження в останньому тимчасової адміністрації, в даному випадку з 30.05.2014 року.

Суд першої інстанції при розгляді кредиторських вимог позивача до відповідача, обґрунтовано зазначив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до ч. 2 ст. 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Згідно з ст. 52 Закону Черговість та порядок задоволення вимог до банку за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна банку, визначені. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 36 цього Закону та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у п. 17 ч. 5 ст. 12 цього Закону; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 6) вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності); 7) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 8) вимоги за субординованим боргом.

Отже, відповідно до ст. 52 вищезазначеного Закону в процесі ліквідаційної процедури банку, визначається заборгованість кожному кредитору банку та встановлюється черговість і порядок погашення вимог кредиторів, що унеможливлює індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора.

Відкликання Національним банком України на момент розгляду даного спору по суті банківської ліцензії відповідача та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи, зумовило для позивача, як клієнта банку-відповідача, відповідні правові наслідки, зокрема, щодо спеціальної процедури заявлення вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". При цьому, задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Аналогічної правової позиції також дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема, у постановах у справі № 922/637/13-г, № 922/1940/14, № 922/1405/14.

Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.Отже, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Відповідно до 20.6. Постанови Національного банку від 12.11.2003 року № 492 Банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком [з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо].

Пунктом 20.9. вказаної Постанови встановлено, що після прийняття Національним банком рішення про відкликання в банку банківської ліцензії (власником банку рішення про ліквідацію банку) і призначення ліквідатора поточні та вкладні (депозитні) рахунки клієнтів закриваються ліквідатором банку. Повідомлення про закриття рахунків клієнтів ліквідатор банку надсилає до відповідних органів державної податкової служби у порядку, установленому Державною податковою адміністрацією України.

Згідно ч.4 ст.52 Закону України «Про систему гарантування ви фізичних осіб» вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі якщо обсяг коштів, одержаних від реалізації майна, недостатній для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредиторові однієї черги. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги уповноважена особа Фонду не враховує суму грошових вимог цього кредитора.

Частиною 5 статтею 52 Закону України «Про систему гарантування ви фізичних осіб» зазначено, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна банку, вважаються погашеними.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що в даному випадку закриття рахунку позивача №26008010113057, відкритого в ПАТ «АКБ Банк», є неможливим через наявність залишку грошових коштів та неможливістю здійснення завершальних операцій до закінчення ліквідаційної процедури та задоволення вимог кредиторів.

Суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що позивачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви позивача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 204, 509, 1066, 1074 ЦК України, ст.ст. 1, 34, 36, 52 Закону України «Про систему гарантування ви фізичних осіб», ст. ст.77, 91 Закону України "Про банки та банківську діяльність" , ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 22.01.15 у справі №917/2248/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 14.04.15

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Потапенко В.І.