Ухвала

від 25.03.2015 по справі 2а-3999/11/0970

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

25 березня 2015 року м. Київ В/800/1620/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Карась О.В., Кошіль В.В., Рибченко А.О.,

розглянувши заяву державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - Інспекція) про перегляд Верховним Судом України

ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.12.2014

у справі № 2а-3999/11/0970

за позовом Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості

до Інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.01.2012, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2013, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.09.2011 № 0002382302.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.12.2014 зазначені рішення судів попередніх інстанцій у справі залишено без змін.

Інспекція звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.12.2014, в якій просить скасувати рішення усіх судових інстанцій зі спору та відмовити у позові, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (зокрема,підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»), внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як доказ неоднакового правозастосування заявником подано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16.10.2013 у справі № 826/1893/13-а.

Розглянувши заяву про перегляд ухвали суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У пункті 4 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України» передбачено, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах рішення Вищого адміністративного суду України, на які посилається заявник.

Адже, як вбачається зі змісту ухвали від 18.12.2014, про перегляд якої подано заяву, у прийнятті цього рішення Вищий адміністративний суд України виходив з того, що фактичне виконання господарських операцій по взаємовідносинах із задекларованим контрагентом підтверджується належним чином складеними первинними документами,тоді як податковим органом не доведено прояву платником неналежного ступеня обачливості при виборі контрагентів. Отже, касаційний суд встановив, що позивач виконав усі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

У той же час у наданому для порівняння рішенні Вищого адміністративного суду України від 16.10.2013 у справі № 826/1893/13-а йдеться про те, що відображені платником у податковому обліку господарські операції мали номінальний (безтоварний) характер та були оформлені штучним документообігом виключно з метою отримання податкової вигоди.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, копію рішення суду касаційної інстанції в якій додано до заяви.

Крім того, в оскаржуваній ухвалі суду касаційної інстанції не наведено іншого, ніж у наданому для порівняння судовому рішенні, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві Інспекції.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах та виключає допуск даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 236-240 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити державній податковій інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області у допуску справи № 2а-3999/11/0970 до провадження Верховного Суду України.

Ухвала не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова О.В. Карась В.В. Кошіль А.О. Рибченко