Ухвала

від 30.03.2015 по справі 2а-4497/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

30 березня 2015 року м. Київ В/800/334/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Карася О.В. (головуючого),

Голубєвої Г.К., Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., Рибченка А.О.,

перевіривши заяву Державної податкової інспекції в Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29.10.2014 К/9991/21673/12

у справі № 2а-4497/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок "Десна"

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова служба звернулась до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29.10.2014 К/9991/21673/12.

Відповідно до ст. 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України (із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 07.07.2010 № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів"), заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 239 2 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

У разі якщо заяву подано без додержання вимог статей 239 та 239 1 КАС України, суддя - доповідач постановляє ухвалу, якою заявник повідомляється про недоліки заяви та про строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути. І вже після надходження до Вищого адміністративного суду України даних про усунення недоліків суд вирішує питання про допуск заяви до провадження у Верховному Суді України або про відмову в допуску.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.01.2015 заявника було повідомлено про те, що заяву подано без додержання вимог ст. 239 та ст. 239 1 КАС України, а саме, державним податковим органом у заяві не зазначено різних за змістом, судових рішень, в яких має місце неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, не наведено обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.01.2015 та у межах строку, визначених такою ухвалою, заявником було усунуто недоліки заяви.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 237 та ч. 1 ст. 238 КАС України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, у трьохмісячний строк з дня ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, установлених п. 1 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29.10.2014 К/9991/21673/12 заявник послався на неоднакове застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми матеріального права, зокрема п. 1 ст. 3, п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР.

На підтвердження зазначеного заявник надав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 15.08.2013 № К/9991/22685/11 та постанову Верховного Суду України від 04.07.2011, в яких, на його думку, інакше застосовано одні й ті самі норми права за аналогічних обставин.

Виконуючи положення ст. 240 КАС України щодо вирішення питання про допуск вищим спеціалізованим судом справи до її провадження у Верховному Суді України з метою здійснення правосуддя та забезпечення однакового застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції, колегія Вищого адміністративного суду України не виявила неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, оскільки правовідносини між сторонами у справах (№ 2а-4497/11/2670 та № 2а-3376/10/0370), за якими ухвалені вказані вище судові рішення, виникли з різних відмінних між собою обставин, яким надавалася правова оцінка та до яких застосовувались норми податкового законодавства.

А постанова Верховного Суду України (суду касаційної інстанції (четвертої ланки)) не відноситься до переліку рішень, на які можуть робитися посилання для підтвердження підстав, установлених п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України.

Зазначене не дає можливості дійти висновку щодо неоднаковості застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм права.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження у Верховному Суді України.

Керуючись ст. ст. 235-240 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволені заяви Державної податкової інспекції в Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про допуск справи до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 29.10.2014 К/9991/21673/12 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Карась О.В.

Судді Голубєва Г.К.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Рибченко А.О.