Рішення

від 17.04.2015 по справі 403/15065/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/181/15 Справа № 403/15065/12 Головуючий у 1 й інстанції - Бібіка М.М. Доповідач - Свистунова О.В.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Свистунової О.В.

суддів Міхеєвої В.Ю., Ремеза В.А.

за участю секретаря Видюкової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційними скаргами ОСОБА_3, Виконавчого комітету Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради, Прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради

на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2014 року

по цивільній справі за позовом компанії "Hagworth Management Limited" до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, Виконавчий комітет Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради, за участю прокурора прокуратури Дніпропетровської області про визнання недійсним договору купівлі - продажу, визнання недійсним договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки, припинення права власності, витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна та застосування наслідків недійсності правочину, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року Компанія "Hagworth Management Limited" звернулася до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом, у відповідності до останніх уточнень, зазначивши відповідачами Дніпропетровську міську раду, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, Виконавчий комітет Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради, за участю прокурора прокуратури Дніпропетровської області про визнання недійсним договору купівлі - продажу, визнання недійсним договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки, припинення права власності, витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна та застосування наслідків недійсності правочину.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 30 червня 2006 року між ЗАТ "Агробанк", правонаступником якого є ПАТ "Банк Восток" та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 94.840.06.14, згідно з умовами якого банк надав ОСОБА_6 кредит у сумі 941 439,00 доларів США, з виплатою процентної ставки 16% річних, строком користування по 29 червня 2026 року. З метою забезпечення зобов'язань за кредитним договором між ЗАТ "Агробанк", правонаступником якого є ПАТ "Банк Восток" та ОСОБА_6 був укладений договір закладу № 94.840.06.14.2 від 30 червня 2006 року, предметом закладу за яким були цінні папери - облігація іменна безпроцентна (цільова), випущена емітентом - ЗАТ "АКТА" в без документарній формі, серії К, під номером 5, в кількості 1 (одна) штука, номінальною вартістю - 258 750,00 гривень. Згідно п. 1.4. договору закладу від 30 червня 2006 року заставна вартість предмету закладу встановлена сторонами в сумі 721 455,00 гривень. Також, відповідно до п. 1 угоди № 1807/А/100-к від 30 червня 2006 року покупцю надається право на отримання однієї квартири під будівельним номером 1807 у будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

27 квітня 2007 року між ОСОБА_6 та ЗАТ "АКТА" був складений акт про погашення облігації. Після пред'явлення облігації до погашення 07 серпня 2008 року між ЗАТ "Хоум Кредіт Банк", що є правонаступником усіх прав та обов'язків ЗАТ "Агробанк" та ОСОБА_6 був укладений Іпотечний договір № 94.840.06.14.2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л., зареєстрований в реєстрі за № 7118, предметом іпотеки за яким є майнові права на отримання у власність нерухомого майна - квартири у АДРЕСА_1 на 18 поверсі, будівельний номер квартири 1807, загальною площею 103,5 кв.м. Право іпотекодавця на передані у іпотеку майнові права посвідчувалось проспектом емісії облігацій емітента ЗАТ "АКТА", договором купівлі-продажу цінних паперів № 028-К від 30.06.2006 року, свідоцтвом № 1807/А/100-к, розпорядженням на виконання облікової операції № 855 від 27.04.2007 року, випискою про стан рахунку в цінних паперах № 005028 від 27.04.2007 року.

26 вересня 2011 року між ПАТ "Банк Восток" та ТзОВ "Кредекс Фінанс" був укладений договір про відступлення права вимоги № 7, згідно до умов якого, ПАТ "Банк Восток" відступив ТзОВ "Кредекс Фінанс" право вимоги за кредитними договорами, у тому числі й за договором про надання кредитної лінії № 94.840.06.14 від 30 червня 2006 року, боржником за яким був ОСОБА_6.

Також, 26 червня 2013 року між ПАТ "Банк Восток" та ТзОВ "Кредекс Фінанс" було укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором № 94.840.06.14.2 від 07 серпня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч О.М. за реєстровим номером 834.

01 жовтня 2012 року між ТзОВ "Кредекс Фінанс" та компанією "Hagworth Management Limited" був укладений договір № 1/01 - 10 відступлення прав вимоги (цессії), за умовами якого ТзОВ "Кредекс Фінанс" в повному обсязі передало компанії "Hagworth Management Limited" право вимоги в тому числі за кредитним договором 94.840.06.14 від 30 червня 2006 року. Також, на виконання договору № 1/01 - 10 від 01 жовтня 2012 року, з урахуванням Додаткової угоди №1 від 26 червня 2013 року, 26 червня 2013 року між ТзОВ "Кредекс Фінанс" та компанією "Hagworth Management Limited" було укладено договір про відступлення права за іпотечним договором № 94.840.06.14.2 від 07 серпня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч О.М., реєстровий номер 837, 838.

15 травня 2008 року, ЗАТ "АКТА" на виконання своїх обов"язків по погашенню безпроцентної іменної цільової облігації серії К, номер 5 як емітент передало, а ОСОБА_6 прийняв у власність квартиру № 124, що знаходиться на 18 поверсі третьої черги громадських будівель багатофункціонального призначення (житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями), літ. В - 25, за адресою: АДРЕСА_1, фактичною площею 102,9 м2.

У подальшому, рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 10 липня 2008 року № 2094 було оформлено право власності на об'єкти нерухомого майна (житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями) літ. В - 25, ВІ - 1, ВІІ - 1, в - 1 за адресою: АДРЕСА_1, а саме за ОСОБА_6 було оформлено право власності, у тому числі, й на квартиру № 124, у відповідності до договорів: № 2108/А/100 - к від 11 серпня 2005 року, № 2303/А/100 - к від 05 січня 2006 року, № 2302/А/100 - к від 11 січня 2006 року, № 2301/А/100 - к, 2401/А/100 - к, 2402/А/100 - к , 2403/А/100 - к від 12 січня 2006 року, угоди № 1807/А/100 - к від 30 червня 2006 року, угоди від 17 березня 2008 року.

На підставі вищезазначеного рішення виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 11 вересня 2008 року ОСОБА_6 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1.

ОСОБА_6 свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів за кредитним договором не виконав і у нього перед кредитором станом на 26 вересня 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 28 545 302 гривні 71 копійка.

У подальшому, Компанії "Hagworth Management Limited" стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, та приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Котом А.В. було заведено спадкову справу № 29/2012.

26 жовтня 2012 року ОСОБА_11, який є сином померлого ОСОБА_6 було подано заяву про прийняття спадщини, однак, 19 квітня 2013 року ОСОБА_11, ОСОБА_12, яка є колишньою дружиною померлого та ОСОБА_13, яка є матір'ю померлого ОСОБА_6, кожним окремо, було подано заяви про відмову від спадщини що відкрилась після смерті ОСОБА_6.

Також, пізніше, компанії "Hagworth Management Limited" стало відомо про те, що квартира АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки за іпотечним договором № 94.840.06.14.2 від 07 серпня 2008 року, була незаконно відчужена ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 на підставі договору купівлі - продажу, який укладено без додержання вимог чинного законодавства, нотаріально не посвідчений та не зареєстрований.

У подальшому, право власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 було визнано на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2009 року. Однак, рішенням апеляційного суду Одеської області від 05 червня 2013 року, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2009 року було скасовано у повному обсязі, як таке, що постановлено з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права та відмовлено ОСОБА_4 у визнанні за нею права власності на квартири № № 124, 160, 161, 162, 164, 165, 166, 167, 168 у будинку АДРЕСА_1.

Компанії "Hagworth Management Limited" стало також відомо, що ОСОБА_4 здійснила відчуження квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3, на підставі договору купівлі - продажу, укладеного 16 лютого 2010 року та посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною В.В. за реєстровим номером 748. Відповідно, ОСОБА_3, зареєструвавши за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1, набув статус іпотекодавця за іпотечним договором № 94.840.06.14.2 від 07 серпня 2008 року.

Крім того, після реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1, ОСОБА_3 здійснив перепланування квартири та отримав свідоцтво про право власності на квартиру № 124 від 03 грудня 2012 року та 11 лютого 2013 року здійснив реєстрацію права власності у Державному реєстрі речових прав.

В ході розгляду справи стало також відомо, що 20 лютого 2013 року ОСОБА_3, після залучення його до розгляду вказаної справи в якості відповідача по справі, передав квартиру АДРЕСА_1 в іпотеку ОСОБА_5, на підставі іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною В.В. за реєстровим номером 367.

У зв'язку з наявністю заборгованості за кредитним договором № 94.840.06.14 від 30 червня 2006 року у сумі 28 545 302 гривні 71 копійка, який забезпечений іпотечним договором № 94.840.06.14.2 від 07 серпня 2008 року, позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просив визнати недійсним договір купівлі - продажу від 16 лютого 2010 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною В.В. за реєстровим номером 748; визнати недійсним договір іпотеки від 20 лютого 2013 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною В.В. за реєстровим номером 367; в рахунок часткового задоволення вимог Компанії "Hagworth Management Limited", юридична особа за законодавством Республіки Кіпр, реєстраційний номер 264666, зареєстрований офіс якої знаходиться за адресою: Посейдонос, 1, ЛЕДРА БІЗНЕС ЦЕНТР, Егкомі, 2406, Нікосія, Кіпр, щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 94.840.06.14 від 30 червня 2006 року у сумі 28 545 302 гривні 71 копійка, з яких: 8 195 458 гривень 56 копійок - заборгованість за тілом кредиту та відсотками, нарахована пеня - 20 349 844 гривні 15 копійок, звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за Іпотечним договором 94.840.06.14.2 від 07 серпня 2008 року, а саме: квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 32,2 кв.м, загальною площею 99,8 кв.м, у житловому будинку літ. В - 25, ВІ - 1, ВІІ - 1, в - 1, шляхом визнання права власності на вказане нерухоме майно за Компанією "Hagworth Management Limited" (зареєстрований офіс якої знаходиться за адресою: Посейдонос, 1, ЛЕДРА БІЗНЕС ЦЕНТР, Егкомі, 2406, Нікосія, Кіпр) за ціною 1 911 000 гривень 00 копійок - за квартиру АДРЕСА_1; припинити право власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 32,2 кв.м, загальною площею 99,8 кв.м, у житловому будинку літ. В - 25, ВІ - 1, ВІІ - 1, в - 1; витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь Компанії "Hagworth Management Limited" (Посейдонос, 1, ЛЕДРА БІЗНЕС ЦЕНТР, Егкомі, 2406, Нікосія, Кіпр) квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 32,2 кв.м, загальною площею 99,8 кв.м, у житловому будинку літ. В - 25, ВІ - 1, ВІІ - 1, в - 1; застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу від 16 лютого 2010 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною В.В., зареєстрованого в реєстрі за № 748, зобов'язавши ОСОБА_4 повернути ОСОБА_3 отримані за договором грошові кошти в сумі 287 262 гривні 00 копійок (том № 4 а.с. а.с. 232 - 242).

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 лютого 2013 року, було роз'єднано у самостійні провадження цивільну справу за позовом Компанії "Hagworth Management Limited" до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотек (том № 2 а.с. а.с. 115 - 116).

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2013 року, було залучено до участі у цивільній справі за позовом Компанії "Hagworth Management Limited" до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, Дніпропетровську міську раду, як правонаступника співвідповідача ОСОБА_6 (том № 4 а.с. 22).

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2013 року до участі у цивільній справі за позовом Компанії "Hagworth Management Limited" до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, було залучено прокурора прокуратури Дніпропетровської області (том № 4 а.с. а.с. 136 - 138).

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2014 року до участі у цивільній справі за позовом Компанії "Hagworth Management Limited" до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції, за участю прокурора прокуратури Дніпропетровської області у якості третьої особи було залучено Виконавчий комітет Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради (том 6, а.с. а.с. 18 - 21).

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровську від 09 вересня 2014 року позов задоволено частково .

В рахунок часткового задоволення вимог Компанії "Hagworth Management Limited" щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 94.840.06.14 від 30 червня 2006 року в сумі 28 545 302 гривні 71 копійка, з яких: 8 195 458 гривень 56 копійок - заборгованість за тілом кредиту та відсотками, нарахована пеня - 20 349 844 гривні 15 копійок - звернуто стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором № 94.840.06.14.2 від 07 серпня 2008 року, а саме: квартиру АДРЕСА_1, опис об"єкту у житловому будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями літ. В - 25, ВІ - 1, ВІІ - 1, в - 1, квартира № 124 загальною площею 99,8 кв.м, житловою площею 32,2 кв.м., шляхом визнання права власності на вказане нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 за Компанією "Hagworth Management Limited" за ціною 1 911 000 гривень 00 копійок.

Визнано недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 від 16 лютого 2010 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною В.В., зареєстрований в реєстрі за № 748.

Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь Компанії "Hagworth Management Limited" квартиру АДРЕСА_1; опис об'єкту в житловому будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями літ. В - 25, ВІ - 1, ВІІ - 1, в - 1 квартири № 124, загальна площа 99,8 кв.м., житлова площа 32,2 кв.м.

Застосовано наслідки недійсності правочину - договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 від 16 лютого 2010 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною В.В., зареєстрованого в реєстрі за № 748, зобов'язавши ОСОБА_4 повернути ОСОБА_3, отримані за договором купівлі - продажу грошові кошти в сумі 287 262 гривні 00 копійок.

Визнано недійсним договір іпотеки квартири АДРЕСА_1 від 20 лютого 2013 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною В.В. за реєстровим номером 367.

У задоволенні решти позовних вимог компанії "Hagworth Management Limited" - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі - 1 609 гривень 68 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі - 1 609 гривень 68 копійок.

У апеляційних скаргах ОСОБА_3, Виконавчий комітет Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради, Прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, кожний окремо, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог компанії "Hagworth Management Limited" у повному обсязі, оскільки, рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з наступних підстав.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції у межах заявлених вимог та на підставі тих доказів, що надані були сторонами під час розгляду справи по суті, у достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 30 червня 2006 року між ЗАТ "Агробанк", правонаступником якого є ПАТ "Банк Восток" та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 94.840.06.14, згідно з п. 1.1. якого банк надав ОСОБА_6 кредит в сумі 941 439 (дев'ятсот сорок одна тисяча чотириста триста дев'ять) доларів США 00 центів, зі сплатою 16% річних, строком повернення по 29 червня 2026 року (том № 1 а.с. а.с. 23 - 24).

30 червня 2006 року ЗАТ "Агробанк", яке діяло на підставі договору комісії № 005-К від 22 березня 2006 року та ОСОБА_6 був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № 028-К, відповіднодо розділу 1 якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та сплатити вартість ЦП, а саме: вид ЦП - облігація іменна безпроцентна (цільова), емітент - ЗАТ "АКТА", код ЄДРПОУ емітента - 31384531, серія ЦП - К, номер ЦП - 5, номінальна вартість однієї облігації - 258 750,00 гривень, загальна номінальна вартість - 258 750,00 гривень, вартість продажу ЦП - 848 771,00 гривень. Відповідно до п. 2.1. цього договору, покупець здійснює оплату за ЦП на поточний рахунок продавця № 29012001 в ЗАТ "Агробанк", МФО 307123, ЄДРПОУ 26237202, отримувач коштів ЗАТ "Агробанк", в розмірі 100% загальної вартості продажу ЦП згідно п. 1.3 цього договору на протязі одного банківського дня з моменту підписання цього договору (том № 5 а.с. а.с. 6 - 7).

Також, 30 червня 2006 року між ЗАТ "АКТА" та ОСОБА_6 була укладена угода № 1807/А/100-к, згідно до якої ЗАТ "АКТА", як емітент облігації, надає гарантію ОСОБА_6, як покупцю безпроцентної іменної облігації (серія К, номер 5, номінальною вартістю однієї облігації 258750,00 грн., загальна номінальна вартість 258750,00 грн.) в тому, що при своєчасному пред'явленні облігації до погашення, покупцю надається право на отримання однієї квартири під будівельним номером 1807, проектною площею 103,5 кв.м, на 18 поверсі (в осях 21 3 -24 3 ) в будівлі за адресою: АДРЕСА_1. Загальна вартість продажу становить 848 771,00 гривень (том № 5 а.с. 9).

Судом встановлено, що 30 червня 2006 року згідно заяви на видачу готівки № 1/2233323 ОСОБА_6 отримав кредит в сумі 941 439 (дев'ятсот сорок одна тисяча чотириста триста дев'ять) гривень 00 копійок.

Також, 30 червня 2006 року ОСОБА_6 здійснив оплату за договором купівлі-продажу ЦП № 028-К від 30 червня 2006 року в сумі 721 455 гривень 35 копійок на рахунок одержувача - 29012001 згідно платіжного доручення № 3 та в сумі 127 315 гривень 65 копійок на рахунок одержувача - 29012001 згідно платіжного доручення № 2.

27 квітня 2007 року ЗАТ "АКТА" та ОСОБА_6 підписали акт про погашення облігації, яким сторони підтвердили, що покупець своєчасно пред'явив до погашення безпроцентну цільову облігацію серія К, номер 5, номінальна вартість 258 750,00 гривень, а емітент прийняв до погашення таку облігацію. Вищезазначена облігація належить покупцю на праві власності і за умовами випуску облігацій емітента відповідає квартирі під номером 124, поз. 1, поз. 2, поз. І, що знаходиться на 18 поверсі третьої черги громадських будівель багатофункціонального призначення , літ. В-25, по АДРЕСА_1 фактичною площею 102,9 кв.м (том № 5 а.с. 12).

15 травня 2008 року ЗАТ "АКТА" та ОСОБА_6 підписали акт прийому-передачі квартири, за яким на виконання своїх зобов'язань по погашенню безпроцентної іменної облігації серії К, номер 5, номінальною вартістю 258 750,00 гривень, емітент передав, а покупець прийняв у власність квартиру під номером 124 поз. 1, поз. 2, поз. І, що знаходиться на 18 поверсі третьої черги громадських будівель багатофункціонального призначення, літ. В-25, по АДРЕСА_1, фактичною площею 102,9 кв.м (том № 5 а.с. 13)

07 серпня 2008 року ЗАТ "Хоум Кредіт Банк", що є правонаступником усіх прав та обов'язків ЗАТ "Агробанк" та ОСОБА_6 уклали іпотечний договір № 94.840.06.14.2, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. за реєстровим номером 7118. Згідно п. 1.2. іпотечного договору № 94.840.06.14.2 від 07.08.2008 року предметом іпотеки є належні іпотекодавцю майнові права за: проспектом емісії облігації, опублікованим у періодичному друкованому виданні "Экономика плюс" № 09 (318) від 03.02.2006 року, відповідно до якого емітентом облігацій є ЗАТ "АКТА"; договором купівлі-продажу цінних паперів № 028-К від 30.06.2006 року; свідоцтвом № 1807/А/100-к від 30.06.2006 року, укладеним іпотекодавцем з ЗАТ "АКТА"; розпорядженням іпотекодавця на виконання облікової операції, зареєстрованим за № 855 від 27.04.2007 року; випискою про стан рахунку в цінних паперах № 005028 від 27.04.2007 року - які полягають у праві отримання у власність нерухомого майна (об'єкту інвестування) з наступними характеристиками: місцезнаходження забудови - АДРЕСА_1, поверх - 18, будівельний номер квартири - 1807, загальна площа - 103,5 кв.м. ( том № 4 а.с. 243 - 245).

Матеріалами справи підтверджується, що предмет іпотеки був обтяжений забороною і відповідний запис був внесений до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Згідно з Витягом про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 07 серпня 2008 року за № 20136981 на квартиру АДРЕСА_1 за адресою: АДРЕСА_1 було встановлено заборону відчуження на підставі договору іпотеки від 07.08.2008, реєстр № 7118.

У відповідності до рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 2094 від 10 липня 2008 року за ОСОБА_6 було оформлено право приватної власності, з видачею свідоцтв на об'єкти нерухомого майна третьої черги громадських будівель багатофункціонального призначення (житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями) літ. В - 25, ВІ - 1, ВІІ - 1, в - 1 за адресою: АДРЕСА_1 № № 124, 153, 160, 161, 162, 163, 164, 165, 166, 167, 168, 169 (том № 1 а.с. а.с. 111 - 114).

07 серпня 2008 року між ОСОБА_6 та ЗАТ "Хоум Кредіт Банк", що є правонаступником всіх прав та зобов'язань ЗАТ "Агробанк" було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору № 94.840.06.14 від 30 червня 2006 року, у відповідності до якої сторони дійшли згоди змінити п. 4.11 кредитного договору та викласти його в наступній редакції: "п. 4.11. в строк до 01.12.2008 р. зареєструвати право власності в реєстрі прав власності на нерухоме майно та укласти додаткову угоду до договору іпотеки, предметом якого є квартири № 124, 160, 161, 162, які розташовані у житловому будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (том № 6 а.с. 11).

26 вересня 2011 року між ПАТ "Банк Восток" та ТзОВ "Кредекс Фінанс" був укладений договір відступлення права вимоги № 7, у відповідності до якого до ТзОВ "Кредекс Фінанс" перейшли всі права грошової вимоги кредитора в тому числі й за договором кредитним договором № 94.840.06.14 від 30 червня 2006 року (том № 1 а.с. а.с. 47 - 49).

26 червня 2013 року ПАТ "Банк Восток" та ТОВ "Кредекс Фінанс" уклали додаткову угоду № 2 до договору відступлення права вимоги № 7 від 26 вересня 2011 року, якою сторони домовились внести зміни до додатку № 4 договору "Реєстр іпотечних договорів та договорів про задоволення вимог іпотекодержателя" в частині зміни переліку договорів право вимоги за якими відступається, виклавши № з/н " 9" Додатку № 4, іпотекодавцем за яким є ОСОБА_6 (кредитний договір № 94.840.06.14 від 30 червня 2006 року) у новій редакції згідно Додатку № 1 до цієї додаткової угоди.

01 жовтня 2012 року між ТзОВ "Кредекс Фінанс" та Компанією "Hagworth Management Limited" був укладений договір відступлення прав вимоги (цессії) № 1/01 - 10, у відповідності до якого Компанія "Hagworth Management Limited" здобула право грошової вимоги за кредитним договором № 94.840.06.14 від 30 червня 2006 року (том № 1 а.с. а.с. 63 - 66).

26 червня 2013 року між ПАТ "Банк Восток" та ТзОВ "Кредекс Фінанс" був укладений Договір про відступлення права за іпотечним договором № 94.840.06.14.2 від 07 серпня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч О.М. за реєстровим № 834 (том № 1 а.с. а.с. 250 - 251).

Також, 26 червня 2013 року між ТзОВ "Кредекс Фінанс" та Компанією "Hagworth Management Limited" було укладено договір про відступлення права за іпотечним договором № 94.840.06.14.2 від 07 серпня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Хоміч О.М. за реєстровим номером 837, 838 (том № 5 а.с. а.с. 1 - 5).

Згідно з п. 5.4. Іпотечного договору № 94.840.06.14.2 від 07.08.2008 року, вимоги іпотекодержателя можуть бути задоволені одним із способів, передбачених діючим законодавством України.

Також, як вбачається з рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2009 року, між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було складено угоду про купівлю - продаж нерухомого майна у простій письмовій формі у тому числі й квартири АДРЕСА_1. Крім того, зазначеним рішенням Приморського районного суду м. Одеси за ОСОБА_4 було визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 (том № 6 а.с. а.с. 57 - 59).

Дозвіл іпотекодержателя на відчуження квартири АДРЕСА_1 не надавався. Відповідно до п. 1.7 Договору відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 26.06.2013 року, реєстр № 837, 838, відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем (боржником) за згоди та/або з відома іпотекодержателя не здійснювалось.

Згідно з даними інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно від 18 грудня 2012 року за № 16836, право власності на квартиру АДРЕСА_1, зареєстроване за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу ВМЕ № 451936, реєстр № 748 від 16 лютого 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною В.В. (том № 1 а.с. 233).

Як вбачається з матеріалів справи, 16 лютого 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі - продажу квартири, у відповідності до п. 1 якого ОСОБА_4 передає у власність, а ОСОБА_3 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_1. Опис об'єкта: у житловому будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями літ. В-25, В 1 - 1, В 2 - 1, в - 1, квартира № 124 , яка складається з 1 - житлова, 2 - санвузол, І - балкон, житловою площею 99,8 кв.м, загальною площею 102,9 кв.м. Відповідно до п. 3 договору купівлі - продажу продаж вчинено за ціною 287 262,00 гривень (том № 2 а.с. 88 - 89).

Згідно з рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1470 від 13.11.2012 року, яке було прийнято на підставі звернення ОСОБА_3 та розпорядження управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради від 04.05.2012 року № 65 "Про внутрішнє перепланування квартири АДРЕСА_1" було вирішено оформити право приватної власності з видачею свідоцтва гр. ОСОБА_3 на квартиру № 124 житловою площею 32,2 кв.м, загальною площею 99,8 кв.м (після перепланування квартири на двокімнатну) у житловому будинку літ. В-25, ВІ - 1, ВІІ - 1, в-1 за адресою: АДРЕСА_1. Свідоцтво про право власності видати замість попереднього правовстановлювального документа (договір купівлі-продажу від 16.02.2010 року) (том № 3 а.с. а.с. 65 - 66).

03 грудня 2012 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - квартиру, за адресою: АДРЕСА_1, опис об'єкта: квартира 124, житловою площею 32,2 кв.м., загальною площею 99,8 кв.м., у житловому будинку літ. В - 25, В 1 - 1, ВІІ - 1, в - 1. (Свідоцтво про право власності видано замість договору купівлі-продажу від 16.02.2010) (том № 1 а.с. 236).

Судом також було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6, виданим 22 жовтня 2012 року Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 1271 (том № 3, а.с. 84).

19 квітня 2013 року ОСОБА_11, ОСОБА_12, яка є колишньою дружиною померлого та ОСОБА_13, матір"ю померлого, до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Рички Ю.О., кожним окремо, було подано заяви про відмову від прийняття спадщини після померлого ОСОБА_6 (том № 3 а.с. а.с. 206, 207, 208).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 05 червня 2013 року було скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 серпня 2009 року та ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_4 до Дніпропетровської міської ради, правонаступника ОСОБА_6 про визнання дійсним договору купівлі - продажу квартир за адресою: АДРЕСА_1 № № 124, 160, 161, 162, 164, 165, 166, 167, 168, 169, автотранспортного засобу марки "Mercedes - Benz", моделі S 320 CDI, тип легковий седан - В, номер шасі НОМЕР_7 2007 року випуску державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та визнання дійсним договору оренди квартири АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_17 - було відмовлено. Зазначене рішення було залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2013 року (том № 4 а.с. а.с. 11 - 16).

Згідно звіту про оцінку майна житлової квартири загальною площею 102,9 м 2 , яка розташована на 18 поверсі, 25 поверхового будинку, третьої черги громадських будівель багатофункціонального призначення в АДРЕСА_1, вартість об'єкту оцінки складає 1 911 000 гривень 00 копійок (том № 5 а.с. а.с. 16 - 47, 48 - 81).

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2013 року, було визнано відумерлою спадщину ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, яка складається з усіх прав та обов'язків, які належали спадкодавцеві на момент смерті, а також визнано відумерлим певне майно: 50 (п'ятдесят) % у статутному капіталі Приватного підприємства "Класіко", код ЄДРПОУ 20838952, місцезнаходження: м. Дніпропетровськ, вул. Б. Хмельницького, буд. 10; 40 (сорок) % у статутному капіталі ТзОВ Фірма "Автодрайв ЛТД", код ЄДРПОУ 23375240, місцезнаходження: м. Дніпропетровськ, вул. Лізи Чайкіної, буд. 15, кв. 9; частка у статутному капіталі ПП "Науково - виробниче підприємство "Укрпакпен", код ЄДРПОУ 32953311, місцезнаходження: м. Дніпропетровськ, тул. Косіора, буд. 14, кв. 31; транспортний засіб "Mercedes - Benz 110DKA", 1999 року випуску, державний знак НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3, колір - білий; причіп "ПА", 2002 року випуску, державний номер НОМЕР_4, колір - сірий; причіп "ПАЗ 86331", 1988 року випуску, номерний знак НОМЕР_5, колір - сірий, та передано зазначене майно в комунальну власність територіальної громади м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради (том № 6 а.с. а.с. 103 - 105).

Також, судом встановлено, що 20 лютого 2013 року між ОСОБА_3, як іпотекодавцем, та ОСОБА_5, як іпотекодержателем, був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною В.В. за реєстровим номером 367. Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. договору іпотеки від 20.02.2013 року, предметом цього договору є надання іпотекодавцем в іпотеку майна, зазначеного у цьому договорі, у забезпечення виконання зобов'язань іпотекодавця перед іпотекодержателем. За цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов'язань іпотекодавця, які випливають з зобов'язання - договору позики від 20 лютого 2013 року, укладеного між іпотекодавцем та іпотекодержателем у розмірі 320 000,00 гривень. Відповідно до п. 1.7. договору іпотеки у іпотеку передана квартира АДРЕСА_1. Згідно п. 1.11 вказаного договору ОСОБА_3, як іпотекодавець, засвідчив, що на момент укладення цього договору: предмет іпотеки не знаходиться в іпотеці у третіх осіб, в тому числі не знаходиться в податковій заставі, не подарований, не проданий, в іпотеці та під арештом не перебуває; на підставах, передбачених чинним законодавством України вони мають право відчужувати майно; на підставах, передбачених чинним законодавством України, на майно може бути звернене стягнення; до іпотекодавця не пред'явлені та не будуть пред'явлені майнові вимоги, пов'язані з його вилученням; відносно майна відсутні вимоги інших осіб в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку (том № 4 а.с. а.с. 173 - 175).

Так, у суді першої інстанції, представниками ОСОБА_3, було долучено до матеріалів справи довідку про реєстрацію місця проживання від 18 березня 2014 року за вих. № 816, видану Бабушкінським РВ в м. Дніпропетровську ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, згідно якої ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована з 25 січня 2013 року за адресою: АДРЕСА_1 (том № 6, а.с. 15).

Проте, у матеріалах справи також міститься довідка ОСМД "Мост Сервіс" від 18 лютого 2013 року, яка була видана ОСОБА_3, як власнику квартири АДРЕСА_1, про те, що у даній квартирі станом на 18 лютого 2013 року зареєстровані та проживаючі особи відсутні, заборгованості за комунальні та надані послуги з утримання комплексу відсутні.

Зважаючи на розбіжності у вищезазначених документах, суд першої інстанції дав належну оцінку зазначеним доказам та зробив вірний висновок, про неможливість вважати доведеним факт проживання ОСОБА_18 у спірній квартирі АДРЕСА_1. Також, суд першої інстанції врахував, що незважаючи на недоведеність факту реєстрації неповнолітньої дитини, у будь - якому разі, така реєстрація була проведена іпотекодавцем вже після укладення договору іпотеки та без відповідного дозволу іпотекодержателя, а також, під час судового розгляду даної судової справи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що реєстрація неповнолітньої особи у житловому приміщенні, що є предметом іпотеки, після укладення договору іпотеки, здійснена з метою ускладнення звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, згода органів опіки та піклування, що передбачена ст.12 ЗУ "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", в даному випадку не потрібна, оскільки, судове рішення не є правочином, а є реалізацією права на звернення стягнення, затверджене вже існуючим правочином, що визначено у іпотечному договорі. А тому, вважає, що доводи апеляційних скарг у цій частині підлягають відхиленню, як необґрунтовані.

Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованим висновки суду першої інстанції, що іпотечний договір від 20 лютого 2013 року, укладений між ОСОБА_3, як іпотекодавцем, та ОСОБА_5, як іпотекодержателем, укладений без згоди на те поточного іпотекодержателя, після відкриття провадження у справі про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1, до того ж, ОСОБА_3 на момент передачі квартири в іпотеку був залучений до участі у справі в якості відповідача, а також був обізнаний про розгляд справи, оскільки, особисто брав участь у судовому засіданні 20 лютого 2013 року (том № 2 а.с. а.с. 110 - 112).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на підставі договору відступлення права вимоги (цессії) здобув право грошової вимоги за кредитним договором № 94.840.06.14 від 30 червня 2006 року та укладеним на його забезпечення іпотечним договором № 94.840.06.14.2 від 07 серпня 2008 року, а вищезазначений кредитний договір та іпотечний договір були укладені у відповідності до норм чинного законодавства, яке діяло на момент укладання вказаних договорів. Крім того, суд враховував ту обставину, що ОСОБА_6, який був боржником по вказаному кредитному договору не виконував свої кредитні зобов'язання, що і призвело до виникнення заборгованості, а також, у подальшому, незаконно, без згоди іпотекодержателя відчужив спірну квартиру АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки, на користь ОСОБА_4, а квартира 124 житловою площею 32,2 кв.м, загальною площею 99,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, після перепланування на двокімнатну, продовжила бути предметом іпотеки. Також, суд першої інстанції вважав, що право власності за ОСОБА_4 на зазначену квартиру було визнано на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси, яке в подальшому було скасовано рішенням апеляційного суду Одеської області, а в установленому законом порядку ОСОБА_4 право власності на квартиру не оформлювала та з порушенням норм чинного законодавства відчужила її на користь ОСОБА_3 по значно заниженій вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку", в редакції від 24 січня 2006 року, що діяла на момент укладення договору іпотеки, нерухомим майном (нерухомістю) є земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці і невід'ємно пов'язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Застава повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об'єктів, майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюються за правилами визначеними цим Законом.

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 4 Закону України "Про іпотеку", в редакції від 24 січня 2006 року, що діяла на момент укладення договору іпотеки, обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Частиною 2 ст. 5 Закону України "Про іпотеку", в редакції від 24 січня 2006 року, що діяла на момент укладення договору іпотеки, передбачено, що предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 7 Закону України "Про іпотеку", в редакції від 24 січня 2006 року, що діяла на момент укладення договору іпотеки, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь - якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.

Частиною 3 статті 9 Закону України "Про іпотеку", в редакції від 24 січня 2006 року, передбачено, що іпотекодавець має право відчужувати предмет іпотеки виключно на підставі згоди іпотекодержателя.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", в редакції від 24 січня 2006 року, у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

У відповідності до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", в редакції від 24 січня 2006 року, правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Частиною 4 статті 16 Закону України "Про іпотеку", в редакції від 24 січня 2006 року, передбачено, що після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

Щодо доводів апеляційних скарг.

Так, судом було встановлено, що предметом поданого позову було звернення стягнення на іпотечне майно, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Глинки, будинок №2, тобто, спір стосується нерухомого майна.

Відповідно до частини 1 статті 114 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Відтак, у даному випадку підлягали застосуванню норм процесуального законодавства, які встановлюють правила виключної підсудності.

Згідно п.п. 41-42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" № 3 від 01.03.2013 року, перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК).

Крім того, згідно до ч. 5 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" № 2 від 12.06.2009 року, визначено, що перелік позовів, для яких установлена виключна підсудність, розширеному тлумаченню не підлягає. Правила виключної підсудності діють також у випадку пред'явлення кількох позовних вимог, пов'язаних між собою, якщо на одну з них поширюється виключна підсудність.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ухвала про відкриття провадження у справі неодноразово оскаржувалась, і ухвалами Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2013 року (провадження № 22-ц/774/11969/13), від 19 лютого 2014 року (провадження № 22-ц/774/1711/14), від 16 червня 2014 року (провадження № 22-ц/774/4256/14), від 10 лютого 2014 року (провадження № 22-ц/774/1302/14) апеляційні скарги було відхилено, а ухвалу про відкриття провадження від 04 грудня 2012 року - залишено без змін.

Відповідно до вимог ст. 1277 ЦК України прийняття відумерлої спадщини є обов'язком територіальної громади, який не залежить від волі останньої, і враховуючи норми ст. 1218 ЦК, згідно якої, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Дніпропетровську міську раду було залучено у якості правонаступника померлого ОСОБА_6 після отримання відповіді нотаріуса, яким було відкрито спадкову справу, про відмову 19.04.2013 року можливих спадкоємців від прийняття спадщини.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, вперше, територіальну громаду в особі Дніпропетровської міської ради, як правонаступника ОСОБА_6 ще було залучено при розгляді Апеляційним судом Одеської області цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до Дніпропетровської міської ради, правонаступника ОСОБА_6 про визнання дійсним договору купівлі-продажу. Який, 05 червня 2013 року ухвалив рішення про відмову у визнанні дійсним договору купівлі-продажу іпотечних квартир по АДРЕСА_1. Зазначене рішення переглядалось у касаційному порядку і ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2013 року касаційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_19 було відхилено, а рішення від 05 червня 2013 року - залишено без змін.

Спірні правовідносини виникли з приводу заборгованості за кредитними договорами, які у свою чергу забезпечені іпотекою.

Кредитні правовідносини допускають правонаступництво.

Згідно статті 1281 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Статтею 1282 ЦК України встановлено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Відповідно до вимог ст.. 1274 ЦК України, спадкоємці або за законом, або за заповітом, мають право відмовитись від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст.. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Згідно до ч.1 ст.1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Тому, у будь-якому випадку, навіть у разі відмови спадкоємців від прийняття спадщини, кредитні правовідносини продовжують існувати, оскільки, права та обов'язки спадкодавця набуває територіальна громада, яка не може відмовитись від такого переходу.

Виконання кредитних зобов'язань забезпечено іпотекою, і кредитор та іпотекодержатель, користуючись правами, забезпеченими законодавством, має право задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна.

У даному випадку, існують кредитні правовідносини, забезпечені в свою чергою іпотекою, і в будь-якому разі, у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі, в порядку спадкування чи правонаступництва, а тому, необхідно враховувати, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, що встановлено ст. 23 Закону України "Про іпотеку".

Тому, колегія суддів вважає, що апелянти помилково вважають, що правовідносини виникли з приводу облігації, оскільки, в якості забезпечення виконання зобов'язань у забезпечення передавались не цінні папери, а майнові права на отримання після завершення будівництва нерухомого майна, а тому, зазначені доводи апеляційних скарг підлягають відхиленню як необгрунтовані.

Також, не підлягають врахуванню доводи апелянта щодо неправильного застосування законодавства, а також, щодо передачі у заставу цінних паперів.

На час укладення Іпотечного договору діяв Закон України "Про іпотеку" в редакції із змінами, внесеними згідно із Законами N 3201-ІУ від 15.12.2005, N 3273-ІУ від 22.12.2005, N 3480-ІУ від 23.02.2006.

За умовами Іпотечного договору № 94.840.06.14.2, укладеного 07 серпня 2008 року, ОСОБА_6 передав у іпотеку банку майнові права на нерухоме майно - квартира, будівельний номер 1807, загальною проектною площею 103,5 кв.м, на 18-му поверсі, у будівлі за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про іпотеку" у вказаній редакції, застава майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом.

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону України "Про іпотеку", в редакції на час укладення іпотечного договору, предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва або інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.

Відповідно до ч.7 ст. 5 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість. Іпотекодавцем за таким іпотечним договором може бути забудовник - особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва.

За змістом ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи; правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Відповідно до ч.2 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі, або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Також, необгрунтованими є і посилання апелянта на необхідність передачі в іпотеку земельної ділянки, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва. Оскільки у ч.2 ст. 16 Закону України "Про іпотеку" мова йдеться про передачу не майнових прав, а об'єкта незавершеного будівництва в цілому. А у випадку іпотеки майнових прав на окрему квартиру, що будувалась в будинку АДРЕСА_1, передача в іпотеку також земельної ділянки була неможливою, оскільки, об'єктом будівництва був великий центр, який складався з башти- апартаментів, бізнес-центру, у якому розташовуються офіси, а також, зони торгового центру, а, із загального масиву будівництва, забудовник продавав інвесторам майнові права на окремі частини загального комплексу, якими інвестори розпоряджались, у тому числі шляхом передачі їх у іпотеку.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що законодавством на дату укладення договору іпотеки передбачалася можливість передачі у іпотеку майнових прав на нерухоме майно, яке будується, за наявності документів, які підтверджують право вимоги даного майна у забудовника після завершення будівництва.

Отже, предметом іпотеки може виступати як нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому, так і майнові права на нерухоме майно, які можуть бути відчужені іпотекодавцем, і на які може бути звернене стягнення (Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 16.03.2010 у справі № 34/131 та від 29.11.2010 у справі № 4/178-09-5317).

Враховуючи, що предметом спірного договору іпотеки є майнові права на окремі квартири у незавершеному будівництвом приміщенні, а не на об'єкти незавершеного будівництва, помилковим є посилання апелянта на ч. 2 ст. 16 Закону України "Про іпотеку" (в редакції чинній на час укладення оспорюваного договору), оскільки, при укладенні договору іпотеки предметом, за яким є - майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, передача прав на земельну ділянку в іпотеку законом не вимагається (Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 16.03.2010у справі М 34/131 та від 29.11.2010у справі № 4/178-09-5317).

Відповідно до ч.1 ст. 360 7 Цивільного процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Пунктом 1.1. Договору № 1/01-10 відступлення прав вимоги (цессії) від 01.10.2012 року встановлено, що цедент в повному обсязі передає, а ціссіонарій (Позивач) приймає всі права вимоги за кредитними договорами, згідно переліку, до яких зокрема належить Кредитний договір № 94.840.06.14 від 30.06.2006 року.

Так, 30 червня 2006 року згідно заяви на видачу готівки № 1/2233323 ОСОБА_6 отримав кредит в сумі 941 439 (дев'ятсот сорок одна тисяча чотириста триста дев'ять) доларів США.

Також 30 червня 2006 року ОСОБА_6 здійснив оплату за договором купівлі-продажу ЦП № 028-К від 30 червня 2006 року в сумі 721 455 гривень 35 копійок на рахунок одержувача - 29012001 згідно платіжного доручення № 3 та в сумі 127 315 гривень 65 копійок на рахунок одержувача - 29012001 згідно платіжного доручення № 2.

Копії зазначених документів були передані позивачу при укладенні договорів відступлення прав вимоги.

Відповідно до п. 3.3.1 Договору відступлення прав вимоги (цессії) № 1/01-10 від 01.10.2012 року цедент зобов'язався передати цессіонарію (Позивачу) оригінали документів за кредитними договорами та іпотечними договорами та копії документів, що складають кредитні справи, а також всі документи, які посвідчують права, що уступаються за цим договором.

Вказані заява на видачу готівки та платіжні доручення по оплаті за договором купівлі-продажу цінних паперів підтверджують цільове використання отримання кредитних коштів.

У свою чергу, п. 2.2. кредитного договору визначає, що зобов'язання по поверненню кредиту, по сплаті відсотків за користування кредитом та комісії, а також пені, у разі невчасного виконання зобов'язань по цьому договору, забезпечуються так само всім майном і коштами, що належить позичальнику, на які може бути звернуто стягнення в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Позивачу були відступлені всі права вимоги за кредитним договором № 94.840.06.14 від 30.06.2006 року, тому, на момент звернення до суду Позивач мав право вимагати звернення стягнення на будь-яке майно, передане для забезпечення вимог за вказаним кредитним договором, у тому числі спірну квартиру № 124.

Апелянт вказує, що у зв'язку з виконанням ОСОБА_6 Володимиорвичем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу цінних паперів перед емітентом (забудовником), зазначене унеможливлює укладення іпотечного договору. Також, апелянт вважає, що предметом іпотеки є договір купівлі-продажу цінних паперів або самі цінні папери.

Однак, колегія суддів не погоджується із зазначеним доводом та вважає його таким, що підлягає відхиленню, а висновки суду першої інстанції залишенню без змін. Так, в ході розгляду справи було встановлено, що у іпотеку були передані майнові права на отримання у власність у майбутньому нерухомого майна, а саме, право на набуття у власність нерухомого майна, що посвідчувалось відповідною облігацією, придбаною за договором купівлі-продажу цінних паперів № 028-К та угодою № 1807/А/100-к від 30.06.2006 року, які передбачали при виконанні певних умов та після завершення будівництва набуття інвестором (ОСОБА_6) права власності на квартиру під будівельним номером 1807.

Згідно до вимог ч.3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність", в редакції, що діяла на момент посвідчення іпотечного договору, інвестування та фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом емісії цільових облігацій підприємств, виконання зобов'язань за якими здійснюється шляхом передачі об'єкта (частини об'єкта) житлового будівництва.

У даному випадку, придбання ОСОБА_6 облігацій, було формою інвестиції і така облігація за умовами випуску надавала право на отримання у майбутньому квартири, і в іпотеку були передані саме права на отримання у власність квартири.

Пунктом 4.11 Кредитного договору № 94.840.06.14 від 30.06.2006 року передбачений обов'язок ОСОБА_6 у день погашення облігацій укласти з банком договір іпотеки майнових прав на базовий актив зазначених облігацій.

Щодо моменту виникнення майна, як нерухомості, якою можливо розпоряджались, то згідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Тому, для укладення іпотечного договору щодо нерухомого майна, необхідною умовою була реєстрація права власності на збудовану нерухомість, яка відбулась щодо квартири 124 лише 15.09.2008 року, а на момент укладення договору, сторони вірно визначились з предметом іпотеки - на момент укладення договору існували саме майнові права на нерухомість.

Крім того, підтвердженням того, що сторони погодили укладення змін до іпотечного договору щодо саме квартири № 124, є те, що 07.08.2008 року між банком та ОСОБА_6 була укладена додаткова угода №1 до кредитного договору, якою сторони вирішили змінити п. 4.11 кредитного договору та виклали його у наступній редакції: " 4.11: іпотекодавець зобов'язаний в строк до 01.12.2008 року зареєструвати право власності в реєстрі прав власності на нерухоме майно та укласти додаткову угоду до договору іпотеки, предметом якого є квартири 124, 160, 161, 162, які розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1". Вказаний обов'язок був порушений первісним іпотекодавцем ОСОБА_6, але квартира продовжила бути предметом іпотеки.

Таким чином, зазначене підтверджує, що створене в результаті будівництва нерухоме майно, на виконання зобов'язань емітента (забудовника) по погашенню облігації, яка підтверджувала право власності на передані в іпотеку майнові права, було передано інвестору/іпотекодавцю і продовжило бути предметом іпотеки в силу ст. 16 Закону України "Про іпотеку" та Іпотечного договору.

Пунктом 40 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснено, що якщо предметом іпотеки є об'єкт незавершеного будівництва, то по закінченні його будівництва іпотека зберігає силу, і її предметом є будівля (споруда), зведена в результаті завершення будівництва.

Також, апелянт зазначає, що іпотечний договір не був зареєстрований у відповідних реєстрах. Тобто, доводи апелянта про те, що відповідно до ст.ст.210,640 ЦК України у редакції, що діяла на момент вчинення правочину, іпотечний договір підлягав державній реєстрації та вважався укладеним лише з дати такої реєстрації, враховуючи, що дій щодо державної реєстрації іпотечного договору здійснено не було, договір вважається не вчиненим, не можуть бути прийняті до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про іпотеку", в редакції, що діяла на час укладення договору іпотеки, обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Згідно із ст. 3 Закону України "Про іпотеку" пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом у черговості їх державної реєстрації.

Враховуючи дане положення, державна реєстрація іпотеки є правом іпотекодержателя внести певну інформацію в реєстр іпотек та не тягне за собою недійсність іпотечного договору.

Крім того, відповідно до ч.2 ст3 Закону України "Про іпотеку", в редакції що діяла на час укладення Іпотечного договору, взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення.

Діючим на час укладення іпотечного договору законодавством, передбачено обов'язкове нотаріальне посвідчення договору, а також реєстрація обтяження нерухомого майна іпотекою. Однак, внесення чи невнесення запису про обтяження нерухомого майна іпотекою не впливає на дійсність договору, відтак, і не змінює статусу іпотечного майна.

Крім того, під час посвідчення іпотечного договору, нотаріусом на виконання п. 102 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (№ 20/5, в редакції на час укладення іпотечного договору) одночасно з посвідченням договору про іпотеку нотаріус, якщо це передбачено договором, накладає заборону на відчуження предмета іпотеки за правилами, викладеними в розділі 26 цієї Інструкції. Нотаріусом виконано обов'язкову умову, передбачену ч.2 п. 252 Інструкції, згідно якої накладені заборони та арешти підлягають обов'язковій реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Витяг про реєстрацію заборони міститься в матеріалах справи (т3,а.с 9).

Також, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо невірного застосування ст.37 Закону України "Про іпотеку", виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Пунктом 39 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" судам роз'яснено, що з урахуванням положень ч. 3 ст. 33, ст. 36, ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки, цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому, в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі, іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом.

Саме, Іпотечний договір від 07 серпня 2008 року містить застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов"язання (п.4.2.8, 2.1).

Зважаючи на те, що Іпотечним договором передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем перед іпотекодержателем основного зобов'язання та/або обов'язків, встановлених цим договором, предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя у порядку згідно з діючим законодавством, тому, висновки суду першої інстанції відповідають, як вимогам ч. 1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку", так і положенням статей 589, 590 ЦК, зокрема про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду.

Судом першої інстанції було встановлено, що після відкриття провадження у справі, залучення ОСОБА_3 в якості Відповідача-2, та його особистої присутності в судовому засіданні у справі про звернення стягнення на іпотечне майно, останній, передав квартиру 124, яка є іпотечним майном та предметом цього спору, в іпотеку ОСОБА_5 (Відповідач-4) згідно Іпотечного договору від 20.02.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кухтіною В.В, реєстр № 367. Позивач, як Іпотекодержатель не був повідомлений ОСОБА_3 про укладення іпотечного договору з ОСОБА_5 і не надав ОСОБА_3 відповідної згоди щодо передачі іпотечного майна в наступну іпотеку.

Що стосується доводів апеляційної скарги в частині зміни площі квартири, колегія зазначає наступне, так, квартира № 124 була передана інвестору забудовником за актом прийому-передачі від 15 травня 2008 року, за яким на виконання своїх зобов'язань по погашенню безпроцентної іменної облігації серії К, номер 5, номінальною вартістю 258 750,00 гривень, емітент передав, а покупець прийняв у власність квартиру під номером 124 на 18 поверсі по АДРЕСА_1, фактичною площею 102,9 кв.м.

Першочергово вказана облігація була предметом купівлі-продажу за договором № 028-к від 30.06.2006 року та угоди № 1807/А/100-к, згідно якої ЗАТ "АКТА", як емітент облігації, надало гарантію ОСОБА_6, як покупцю облігації, що при своєчасному пред'явленні облігації до погашення, покупцю надається право на отримання однієї квартири під будівельним номером 1807.

Тобто, після завершення будівництва, ОСОБА_6 на виконання угоди № 1807/А/100-к від 30.06.2006 року була передана квартира 124 площею 102,9 м.кв.

Згідно угоди № 1807/А/100-к від 30.06.2006 року, укладеної ОСОБА_6 та ЗАТ "АКТА", придбана облігація надавала право на отримання квартири під будівельним номером 1807, а після завершення будівництва та на виконання зобов'язань по погашенню облігацій ЗАТ "АКТА" передало ОСОБА_6 квартиру під № 124, що і було встановлено судом першої інстанції.

В свою чергу, ОСОБА_3, набувши квартиру № 124 у власність, здійснив її перепланування. Згідно з рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1470 від 13.11.2012 року, яке було прийнято на підставі звернення ОСОБА_3 та розпорядження управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради від 04.05.2012 року № 65 "Про внутрішнє перепланування квартири АДРЕСА_1" було вирішено оформити право приватної власності з видачею свідоцтва гр. ОСОБА_3 на квартиру № 124 житловою площею 32,2 кв.м, загальною площею 99,8 кв.м., тобто, після перепланування квартири на двокімнатну (том 3, а.с. 65-65, том 4 а.с. 7-8).

Також, судом першої інстанції було встановлено, що після реєстрації права власності на збудовані квартири 08 жовтня 2008 року, ОСОБА_6, без згоди Банку, уклав з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу щодо іпотечних квартир у простій письмовій формі.

Вподальшому, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 звернулись до Приморського районного суду м. Одеси, який своїм рішенням від 28.08.2009 року визнав за ОСОБА_4 право власності на іпотечні квартири, розташовані 4 м. Дніпропетровську, у тому числі на квартиру № 124.

Як вже зазначалось вище, у 2013 році рішення Приморського суду було переглянуто в апеляційному порядку, і Апеляційним судом Одеської області 05.06.2013 року рішення першої інстанції було скасовано у повному обсязі і винесено нове рішення у справі, яким відмовлено ОСОБА_4 у визнанні дійсним договору купівлі-продажу квартир 124, 160, 161, 162, 164, 165, 166, 167, 168, 169 по АДРЕСА_1. Апеляційним судом Одеської області однією з підстав для відмови ОСОБА_4 зазначено, що при розгляді справи суд першої інстанції не врахував, що квартири, які були предметом договору купівлі-продажу, укладеного 08.10.2008 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у простій письмовій формі, являються іпотечним майном та забезпечують виконання зобов'язань ОСОБА_6 перед ЗАТ "Агробанк" за укладеними ними кредитними договорами. Зазначене рішення було залишено без змін Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.11.2013 року. Відповідно до ст.. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній спораві, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи щодо яких встановлено ці обставини.

Однак, після реєстрації ОСОБА_4 права власності на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси, нею було укладено договір купівлі-продажу від 16.02.2010 року з ОСОБА_3 (ціна квартири 287 262,00 гривень, що становило 350$ за 1 кв.м).

Апелянтом зазначено, що йому не було відомо, що квартира № 124 є іпотечним майном, однак, законодавство України не пов'язує дійсність, в даному випадку, іпотеки з обізнаністю чи необізнаністю набувача такого майна про обтяження майна іпотекою.

Відповідно до вимог частини першої ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має

Право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене у власника або особи,якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто, за змістом цієї норми закону, майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Отже, за положеннями зазначених норм права, власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

При цьому, норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним.

Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Крім того, особа, яка не є стороною договору, може вимагати визнання його недійсним у тому разі, якщо вона не домагається повернення їй переданого на виконання цього договору майна, а її порушене право може бути відновлене шляхом повернення сторін цього договору до первісного стану.

Розглядаючи спори щодо витребування такого майна, суди повинні мати на увазі, що в позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у статті 388 ЦК України, а також під час розгляду спорів про витребування майна мають встановити всі юридичні факти, які визначені статтями 387 та 388 ЦК України, зокрема: чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо.

У разі встановлення, що відповідач є добросовісним набувачем, суд повинен установити, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею або було продане в порядку виконання судових рішень.

Оскільки, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28.08.2009 року, яке було переглянуто у апеляційному порядку та Апеляційним судом Одеської області 05.06.2013 року рішення першої інстанції було скасовано у повному обсязі та винесено нове рішення про відмову ОСОБА_4 у визнанні дійсним договору купівлі-продажу квартир № № 124, 160, 161, 162, 164, 165, 166, 167, 168, 169 по АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у простій письмовій формі та відповідно відмовлено у визнанні за ОСОБА_4 права власності на вищевказані квартири і зазначене рішення було залишено без змін Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.11.2013 року. Колегія суддів вважає доведеним факт вибуття майна з володіння власника поза його волею, що є підставою для звернення до суду за захистом порушених прав, як власника майна, яке було неодноразово відчужене, шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України.

А тому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, в частині задоволення позовних вимог щодо витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь позивача - квартири АДРЕСА_1 та вважає рішення суду у цій частині законним та обґрунтованим.

Натомість, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо недійсності договору купівлі-продажу, за яким апелянт ОСОБА_3 придбав спірну квартиру, застосування наслідків недійсності правочину договору купівлі-продажу та визнання недійсним договору іпотеки від 20 лютого 2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є безпідставними, а тому, рішення суду першої інстанції у цій частині підлягає скасуванню та відмові у задоволенні позовних вимог.

Крім того, апелянтами зазначено, що судом першої інстанції необґрунтовано при вирішенні зазначеного спору не застосовано Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".

Згідно до п. 1 ч. 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" встановлено, що протягом дії цього Закону:

не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Колегія суддів вважає, що норми вказаного Закону не підлягають застосуванню до спірних правовідносин з наступних підстав.

Так, в ході розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_3, який згідно статті 23 Закону "Про іпотеку" є іпотекодавцем - не є громадянином України, а є громадянином США.

Крім того, судом також було встановлено, що за рахунок отриманих кредитних коштів, ОСОБА_6 30.06.2006 року здійснив оплату за договором купівлі-продажу ЦП № 028-К від 30 червня 2006 року у сумі 721 455 гривень 35 копійок згідно платіжного доручення № 3 та у сумі 127 315 гривень 65 копійок згідно платіжного доручення № 2, тобто, оплатив придбану облігацію, яка надавала право на отримання квартири, тобто, зазначені кошти було використано з метою інвестування в нерухомість.

Також, як було встановлено у суді першої інстанції, сам апелянт ОСОБА_3 зазначав, що квартира № 124 використовується ним для здійснення підприємницької діяльності, що також підтверджується зверненням до Господарського суду у 2013 року, а також наданим свідоцтвом платника єдиного податку, де вказано, що місце провадження господарської діяльності - АДРЕСА_1, види діяльності - здавання в оренду нерухомості.

Оскільки, стосовно нерухомого майна, що є предметом стягнення, відсутня сукупність факторів, передбачених Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", які б обмежували звернення стягнення на таке майно на даний момент, зазначені доводи апеляційної скарги також не підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв доводи представників ОСОБА_3, що квартира АДРЕСА_1 є новоствореним майном, та вірно дійшов висновку, що відбулось перепланування існуючої квартири, яка є іпотечним майном, і не можна вважати новоствореним нерухомим майном об'єкт нерухомого майна, що являє собою вже існуючий об'єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами внаслідок перепланування. Зазначене також підтверджено рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1470 від 13.11.2012 року, яке було прийнято на підставі звернення ОСОБА_3 та розпорядження управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради від 04.05.2012 року № 65 "Про внутрішнє перепланування квартири АДРЕСА_1".

Згідно з рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 1470 від 13.11.2012 року, прийняте на підставі звернення ОСОБА_3 та розпорядження управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради від 04.05.2012 року № 65 "Про внутрішнє перепланування квартири АДРЕСА_1 " було вирішено оформити право приватної власності з видачею свідоцтва гр. ОСОБА_3 на квартиру № 124 житловою площею 32,2 кв.м, загальною площею 99,8 кв.м (після перепланування квартири на двокімнатну) у житловому будинку літ. В-25,ВІ -1,В 2 -1,в-1 за адресою АДРЕСА_1. Свідоцтво про право власності видати замість попереднього правовстановлювального документа (договір купівлі-продажу від 16.02.2010).

03.12.2012 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво про право власності на квартиру 124, з наступним описом об'єкта: квартира 124, житловою площею 32,2 кв.м, загальною площею 99,8 кв.м, у житловому будинку літ. В-25, В 1 -1, В -1, в-1. Також у свідоцтві зазначено, що воно видане замість договору купівлі-продажу від 16.02.2010 року . Зазначене також підтверджує і зміну площі спірної квартири.

Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для відкриття провадження у справі судом першої інстанції, оскільки з позовом банк звернувся 23 листопада 2012 року, а ОСОБА_6, до якого було пред'явлено позов помер ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до ч.3 ст.309 ЦПК України не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки, таке порушення не призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з положенням ст. 37 ЦПК України в разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Розглядаючи справу суд першої інстанції врахував, що даний спір виник з кредитних правовідносин, які допускають правонаступництво, оскільки здійснення цього права не пов'язане з певною особою, а тому, може здійснюватись і правонаступниками цієї особи на передбачених законом умовах.

Надавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і водночас, виконали обов'язок із доказування, оскільки, ст. 60 ЦПК України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст. 27, 46 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставин при невизнані їх сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, матеріалам справи, зводяться до переоцінки доказів по справі і не враховують положення ст. 212 ЦПК України про належність права оцінки наданих доказів безпосередньо суду.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16 лютого 2010 року укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3; застосування наслідків недійсності вищевказаного правочину договору купівлі-продажу від 16 лютого 2010 року та визнання недійсним договору іпотеки від 20 лютого 2013 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 скасуванню та відмові у задоволенні зазначених позовних вимог.

У ішній частині рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2014 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_3, Виконавчого комітету Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради, Прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради - задовольнити частково.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2014 року в частині задоволення позовних вимог щодо: недійсності договору купівлі-продажу від 16 лютого 2010 року укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3; застосування наслідків недійсності правочину договору купівлі-продажу від 16 лютого 2010 року укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3; визнання недійсним договору іпотеки від 20 лютого 2013 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - скасувати.

У задоволенні позовних вимог щодо: визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16 лютого 2010 року укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3; застосування наслідків недійсності правочину договору купівлі-продажу від 16 лютого 2010 року укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3; визнання недійсним договору іпотеки від 20 лютого 2013 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 - відмовити.

У ішній частині рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2014 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.В.Свистунова

Судді В.Ю.Міхеєва

В.А.Ремез