Ухвала

від 09.04.2015 по справі 2а-12598/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 р. Справа № 34603/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Яворського І. О., Кухтея Р. В.;

за участю секретаря судового засідання - Мартинишина Р. С.;

представника позивача - Водолазського Д. Д.;

відповідача - ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівського міського центру зайнятості на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року в справі за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

02 листопада 2011 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Львівського міського центру зайнятості коштів у сумі 23823,01 грн.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що в порушення вимог законодавства про надання статусу безробітного ОСОБА_2 відповідно до договору № НС-870555 від 10 жовтня 2008 року надавала ДП «Цептер Інтернаціональ Україна» послуги та отримувала дохід, і про цю обставину не повідомила позивача.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що судом не встановлено факту умисного невиконання ОСОБА_2 своїх обов'язків як безробітною, або зловживання ними, не встановлено факту подання недостовірних даних, що мало місце під час взяття та перебування її на обліку як безробітної, чи провадження іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем - Львівським міським центром зайнятості, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом при винесенні рішення порушено норми матеріального права.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Відповідач, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечила та просить таку залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та пояснення відповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що ОСОБА_2 на підставі особистої заяви до Львівського міського центру зайнятості від 02 червня 2010 року було надано статус безробітної.

За період з 18 червня 2010 року по 12 червня 2011 року відповідач отримала від Львівського міського центру зайнятості допомогу по безробіттю в сумі 23823,01 грн.

В акті № 132 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 19 серпня 2011 року, що складений Голосіївським РЦЗ м. Києва міститься інформація про результат проведеного розслідування по застрахованій особі ОСОБА_2, зокрема зазначено, що вона перебувала у цивільно-правових відносинах з ДП «Цептер Інтернаціональ Україна» відповідно до договору № НС-870555 від 10 жовтня 2008 року та надавала замовнику послуги по пошуку потенційних клієнтів та продажу товарів.

В ІV кварталі 2010 року відповідачу нараховано дохід (винагороду) в розмірі 597,94 грн. відповідно до розрахунково-платіжної відомості № 12 за грудень 2010 року.

Згідно наказу Львівського МЦЗ № НТ-110704 від 04 липня 2011 року відповідача знято з обліку як безробітну в зв'язку з працевлаштуванням відповідно до абз. 2 п.п. 1 п. 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, а наказом № 386-сл від 14 вересня 2011 року «Про відшкодування коштів ОСОБА_2.» здійснено перерахунок сум матеріального забезпечення на випадок безробіття, отриманих безробітною за період з 18 червня 2010 року по 12 червня 2011 року в розмірі 23823,01 грн. та направлено претензію від 14 вересня 2011 року № 5675/14 щодо відшкодування коштів в сумі 23823,01 грн. із обґрунтуванням обставин відшкодування та пропозицією повернути отримані кошти в п'ятнадцятиденний строк.

Встановлено, що між ДП «Цептер Інтернаціональ Україна» та ОСОБА_2 було укладено договір № НС-870555 від 10 жовтня 2008 року про надання презентаційних послуг з терміном дії до 10 квітня 2009 року, відповідно до умов якого, виконавець надає послуги з пошуку покупців і з укладення з ними договорів купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей (товарів) фірми, а за надання даних послуг виконавець отримує винагороду, що нараховується в залежності від розміру суми коштів, внесених покупцем товару.

Згідно п. 4.3 вказаного договору у випадку невиконання покупцем умов договору купівлі-продажу товарів презентант втрачає право на отримання винагороди за даний договір.

Згідно довідки ДП «Цептер Інтернаціональ Україна» № 137 від 14 листопада 2011 року за умовами укладеного 10 жовтня 2008 року договору, дохід ОСОБА_2 (презентанта) є комісійною винагородою, яка за розміром, строком нарахування та сплати залежить від сплачених покупцями коштів за договорами купівлі-продажу, укладених між підприємством та покупцями за сприяння презентанта.

За сприяння ОСОБА_2 10 жовтня 2008 року між ДП «Цептер Інтернаціональ Україна» та покупцем був укладених договір купівлі-продажу № 4577266, згідно якого покупець взяв на себе зобов'язання сплатити договір частками до 20 вересня 2010 року. Однак, покупцем було порушено строки договору і оплачено товар лише в грудні 2010 року та березні 2011 року.

Таким чином ДП «Цептер Інтернаціональ Україна» була нарахована ОСОБА_2 комісійна винагорода в грудні 2010 року в сумі 631,01 грн. та в березні 2011 року в сумі 597,94 грн., тобто дана комісійна винагорода була виплачена ОСОБА_2 за послуги, що були фактично надані нею ще в 2008 році.

Відповідно до абз. "б" ч. З ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

Згідно положень ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно п. 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затв. Постановою КМУ від 14 лютого 2007 року № 219 «Про затвердження Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних» для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не зареєстрований як фізична особа - підприємець та не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України «Про зайнятість населення». Тобто, поданням такої заяви громадянин засвідчує, що не є таким, що самостійно забезпечує себе роботою, включаючи те, що він не надає послуги за цивільно-правовою угодою.

Згідно абз. 13 п. 20 того ж Порядку, виявлення факту подання недостовірних даних, що мав місце під час перебування особи на обліку як безробітної, або неповідомлення державної служби зайнятості про виїзд за межі України з метою працевлаштування чи провадження іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, є підставою для зняття з обліку.

Згідно положень п. З ст. 36 вказаного Закону, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Отже, обов'язковою передумовою для зняття безробітного з обліку та стягнення з нього наданого матеріального забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю, є умисне невиконання безробітним своїх обов'язків або зловживання ними, в тому числі і подання недостовірних даних, що мало місце під час перебування особи на обліку як безробітної, або неповідомлення державної служби зайнятості про виїзд за межі України з метою працевлаштування чи провадження іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ОСОБА_2 період перебування на обліку в центрі зайнятості не допустила порушень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, оскільки не виконувала роботи (не надавала послуг) для ДП «Цептер Інтернаціональ Україна». Договір № НС-870555 від 10 жовтня 2008 року, який був укладений нею з ДП «Цептер Інтернаціональ Україна» припинив свою дію 10 квітня 2009 року, факт отримання відповідачем доходу за умовами виконання вказаного договору не є підставою для позбавлення ОСОБА_2 статусу безробітної та стягнення з неї виплаченого матеріального забезпечення, оскільки такий дохід є оплатою послуг, наданих ОСОБА_2 до моменту, коли її було взято на облік у центр зайнятості як безробітну, тобто ще у 2008 році.

Крім того слід зазначити, що відповідач не отримала дохід за надання нею послуг ДП «Цептер Інтернаціональ Україна», оскільки такий був їй нарахований, але не виплачений, що стверджується розрахунково-платіжною відомістю № 2 за грудень 2010 року по ДП «Цептер Інтернаціональ Україна».

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Львівського міського центру зайнятості залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року в справі № 2а-12598/11/1370- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: І. О. Яворський

Р. В. Кухтей

Ухвалу складено в повному обсязі 10 квітня 2015 року.