Постанова

від 15.04.2015 по справі 921/662/14-г/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2015 р. Справа № 921/662/14-г/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С.М.

Давид Л.Л.

при секретарі судового засідання І.О. Борщ

за участю представників сторін:

від позивача (стягувача) - не з'явився.

від відповідача (боржника, апелянта) - не з'явився.

від органу ДВС - не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Теплоцентр-Тер", б/н та б/д

на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 11.02.2015 року (головуючий суддя Руденко О.В.)

за скаргою Приватного підприємства "Теплоцентр-Тер"№53 від 19.01.2015 року

на дії відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції

у справі № 921/662/14-г/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Роберт Бош Лтд", м.Київ

до відповідача Приватного підприємства "Теплоцентр-Тер", смт.Велика Березовиця, Тернопільська область

про cтягнення заборгованості на суму 418 240,06 грн.

ВСТАНОВИВ :

ухвалою господарського суду Тернопільської області від 11.02.2015 року у справі № 921/662/14-г/14 у відновленні строку для розгляду поданої приватним підприємством "ТЕПЛОЦЕНТР-ТЕР" скарги № 53 від 19.01.2015р. відмовлено. Скаргу приватного підприємства "ТЕПЛОЦЕНТР-ТЕР"№ 53 від 19.01.2015р. на дії Відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції залишено без розгляду.

Ухвалу судом першої інстанції мотивовано тим, що заявник у своїй скарзі просив поновити строк для оскарження постанови про стягнення виконавчого збору, скасувати постанову головного державного виконавця Єрохіна О.В. від 09.12.2014 року в частині зайво стягнутого з ПП «Теплоцентр-Тер» виконавчого збору в сумі 25408,24 грн. та постанову начальника відділу Гриців М.Б. від 19.12.2014 року про відмову в задоволенні скарги ПП «Теплоцентр - Тер», однак, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що жодних обставин, які б об'єктивно були непереборними, не залежали від волевиявлення відповідача та були пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для встановлення поважності причин пропуску строку скаржник суду не навів, як і не надав доказів на існування таких обставин; недоліки у роботі юридичної служби приватного підприємства при визначенні суду, до якого слід оскаржувати дії державного виконавця та помилкове застосування скаржником правових норм при обрахунку процесуальних строків не може слугувати належним та допустимим доказом, в розумінні Господарського процесуального кодексу України, винятковості обставин, які б слугували підставою для відновлення строку на оскарження дій виконавчого органу. Крім того, з огляду на те, що боржник дізнався про відкриття щодо нього виконавчого провадження ще 05.12.2014 року, суд першої інстанції вважав, що у нього було достатньо часу для ознайомлення як з матеріалами виконавчого провадження, так і отримання копії оскаржуваних постанов.

В апеляційній скарзі відповідач (боржник, заявник/скаржник) просить скасувати ухвалу господарського суду Тернопільської області від 11.02.2015 року у справі № 921/662/14-г/14 та прийняти нове рішення, яким поновити строк для оскарження постанови про стягнення виконавчого збору, з тих підстав, що постанову від 19.12.2014 року заявник отримав лише 30.12.2014 року згідно реєстраційного номера вхідної документації та згідно штампу поштового відділення на конверті і відразу ж таку 05.01.2015 року оскаржено до адміністративного суду, який ухвалою від 12.01.2015 року відмовив у відкритті провадження у даній справі, 19.01.2015 року скаргу було перенаправлено до місцевого господарського суду. Зазначає, що постанова від 09.12.2014 року про стягнення виконавчого збору на адресу боржника не надходила, а тому він її не міг своєчасно оскаржити, копію такої постанови було отримано лише 19.01.2015 року, а тому строки на її оскарження було пропущено з поважних причин. Крім того, скаржника вважає, що звернення із оскарженням дій державного виконавця до начальника ВДВС та окружного адмінсуду зупинило перебіг законодавчо встановленого 10денного строку на оскарження таких дій. Також просить скасувати постанову головного державного виконавця ВДВС Тернопільського районного управління юстиції Єрохіна О.В. від 09.12.2014 року в частині зайво стягнутого з ПП «Тепло центр-Тер» виконавчого збору в сумі 25408,24 грн. з тих підстав, що державним виконавцем при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору не було враховано сплаченої суми боргу в порядку добровільного виконання рішення суду, а начальником ВДВС неправомірно було відмовлено у продовженні строків для самостійного виконання боржником рішення суду.

У запереченнях на апеляційну скаргу начальник ВДВС Тернопільського районного управління юстиції просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги з тих підстав, що ВДВС Тернопільського РУЮ було дотримано всіх норм чинного законодавства при винесенні оскаржуваних постанов, в тому числі і щодо встановлених процесуальних строків.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач (стягувач) просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення мотивуючи це тим, що боржником (заявником) не було доведено поважності пропуску строку оскарження спірних постанов органу ДВС в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі скаржник просив скасувати оскаржувану ухвалу суду та прийняти нове рішення, яким поновити строк для оскарження постанови про стягнення виконавчого збору, та скасувати постанову державного виконавця ВДВС Тернопільського РУЮ Єрохіна О.В. від 09.12.2014 року в частині зайво стягнутого з ПП «Теплоцентр-тер» виконавчого збору в сумі 25 408,24 грн. Разом з тим, скаржник не просив скасувати постанову начальника ВДВС від 19.12.2014 року. Однак, апеляційний господарський суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У судове засідання представники учасників процесу не зявилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. Явка представників учасників процесу не визнавалася апеляційним судом обов'язковою, а участь в судовому процесі є правом сторони, а не її обов'язком. Скаржник у письмовому клопотанні просив розглядати справу у відсутності представника боржника (скаржника). Зважаючи на наведене, апеляційний господарський суд, враховуючи законодавчо встановлені процесуальні строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, вважає за можливе розглядати справу у відсутності представників учасників процесу на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, письмових запереченнях начальника ВДВС Тернопільського РУЮ, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду Тернопільської області від 11.02.2015 року у справі № 921/662/14-г/14 - змінити з наступних підстав.

Згідно ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду.

Частиною 1 статті 121 2 ГПК України визначено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання.

Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121-2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. (п. 9.13.).

Таким чином, господарський суд вправі лише визнати постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, а не скасувати її, оскільки не наділений таким правом.

Встановлно, що ПП "ТЕПЛОЦЕНТР-ТЕР" звернулось до господарського суду Тернопільської області із скаргою № 53 від 19.01.2015р., якою просить визнати неправомірними дії ВДВС Тернопільського районного управління юстиції та скасувати постанову головного державного виконавця Єрохіна О.В. про стягнення виконавчого збору від 09.12.2014р. в частині зайво стягнутого виконавчого збору в сумі 25 408,24 грн. та постанову начальника відділу Гриців М.Б. від 19.12.2014р. про перевірку виконавчого провадження № 45667015 від 01.12.2014 року та про відмову в задоволенні скарги боржника.

Слід зазначити, що заявником не конкретизовано, які саме дії ВДВС Тернопільського районного управління юстиції слід визнати неправомірними.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказана скарга подана до господарського суду першої інстанції 20.01.2015р., тобто з пропуском, встановленого частиною 1 статті 121 2 ГПК України, 10-тиденного строку для оскарження обох спірних постанов, а саме постанов від 09.12.2014 року та від 19.12.2014 року, оскільки як постанова державного виконавця, так і постанова начальника ВДВС можуть бути оскаржені в судовому порядку у десятиденний строк.

Разом з тим, боржником у поданій скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на оскарження постанови про стягнення виконавчого збору.

Скаржник просив місцевий господарський суд поновити строк лише на оскарження постанови про стягнення виконавчого збору, тобто постанови державного виконавця від 09.12.2014 року.

З матеріалів як поданої скарги на неправомірні дії державної виконавчої служби в суді першої інстанції, так і з апеляційної скарги не вбачається наявності клопотання заявника/скаржника про поновлення строку на подання скарги на постанову начальника ВДВС від 19.12.2014 року, хоч і заявник / скаржник зазначає про пропуск строку на подання скарги на постанову начальника ВДВС від 19.12.2014 року з поважних причин.

Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

Однак суд першої інстанції не звернув на вищезазначене уваги та не розмежував процесуальних дій та своїх висновків щодо поновлення строків оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 09.12.2014 року та постанови начальника ВДВС про перевірку виконавчого провадження від 19.12.2014 року.

Постанова за наслідками розгляду скарги боржника та за наслідками перевірки виконавчого провадження № 45667015 винесена начальником ДВС 19.12.2014р. та за штемпелем на поштовому конверті отримана боржником 27.12.2014р.

Скаржник вважає, що звернення до окружного адміністративного суду в частині оскарження постанови від 19.12.2014 року зупинило перебіг законодавчо встановленого 10-денного строку на оскарження дій посадових осіб ДВС.

Проте невірне застосування боржником норм законодавства щодо підвідомчості справ про оскарження дій державного виконавця не може бути поважною причиною пропуску встановлених строків, крім того, чинне законодавство не передбачає можливості переривання встановлених процесуальних строків на оскарження дій державного виконавця сторонами виконавчого провадження.

Зважаючи на вищенаведене, апеляційний суд вважає, що оскільки заявником було пропущено строк на оскарження постанови про перевірку виконавчого провадження № 45667015 від 01.12.2014 року та не подано клопотання про поновлення такого, тому суду першої інстанції слід було скаргу в частині скасування постанови начальника ВДВС від 19.12.2014 року залишити без розгляду у зв'язку з відсутністю клопотання про поновлення строку та з роз'ясненням заявнику можливості повторного подання скарги із заявою про відновлення строку такого подання, у зв'язку з чим оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в цій частині слід змінити.

09.12.2014 року головним державним виконавцем Єрохіним О.В. було винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, якою передбачено можливість її оскарження в 10-тиденний строк з моменту її одержання.

За статтею 31 Закону України "Про виконавче провадження" даний документ надсилається адресату простою кореспонденцією.

У письмових поясненнях від 09.02.2015р. № 65 боржник (заявник) вказує на те, що копія даної постанови не надходила на адресу боржника, а отримана ним лише 19.01.2015 року, а відтак і оскаржена до суду у встановлені процесуальним законодавством порядку та строки.

Перебіг встановленого частиною 1 статті 121 2 ГПК України 10-тиденного строку починається, зокрема, з дня, коли скаржнику стало відомо про вчинення оскаржуваної дії.

Про відкриття виконавчого провадження № 45667015 з виконання наказу господарського суду Тернопільської області № 921/662/14-г/14 від 20.11.2014р. скаржник дізнався 05.12.2014р., а відтак, останній, в силу приписів п.1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", з цього дня був наділений правом та можливістю знайомитись з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій та користуватися іншими правами, наданими законом.

Оскаржуючи вперше до начальника ДВС дії державного виконавця ПП "Теплоцентр-Тер" просить "...відмінити нарахування виконавчого збору в розмірі 10 % від суми заборгованості", яке (нарахування) було здійснено у постанові державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 09.12.2014 року.

За наслідками розгляду даної скарги боржника, начальником ВДВС у постанові від 19.12.2014 року зазначено про винесення державним виконавцем 09.12.2014 року постанови про стягнення виконавчого збору, яку, як зазначено на стор 2 постанови "... за вих.№22104/3-41/7 направлено боржнику ПП "Теплоцентр-Тер" для виконання".

Крім того, однією із заявлених вимог при зверненні ПП "Теплоцентр-Тер" 05.01.2015р. до Тернопільського окружного адміністративного суду було саме скасування постанови державного виконавця від 09.12.2014 року, про що безпосередньо зазначено у долученій до матеріалів справи ухвалі Тернопільського окружного адміністративного суду № 819/14/15-а від 12.01.2015р.

Таким чином, вважати, що про винесення державним виконавцем постанови від 09.12.2014 р. скаржнику стало відомо лише 19.01.2015 року немає жодних підстав.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12.01.2015 року у відкритті провадження за позовом ПП «Тепло центр-Тер» до ВДВС Тернопільського РУЮ про визнання дій неправомірними та скасування постанов в адміністративній справі № 819/14/15-а відмовлено на підставі п.1 ч.1 ст. 109 КАС України, у зв'язку із непідвідомчістю справи.

Боржник посилається на вищевказану обставину, як поважну причину, на підставі якої ним несвоєчасно подано відповідну скаргу до господарського суду та яка є підставою для переривання строків на оскарження дій державного виконавця та посадових осіб ВДВС.

В той же час, за правилами п. 2,4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку. Водночас, сторонами таке оскарження здійснюється до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Приписи зазначеної норми кореспондуються із вимогами ст. 121 2 ГПК України, за змістом якої скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу) (п. 9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р.).

Тотожна правова позиція зазначена і у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003р. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження".

Проте, належних доказів обґрунтування неможливості боржником скористатись належними йому правами у встановлених чинним процесуальним законодавством порядку та строку матеріали справи не містять.

Водночас, переконання скаржника щодо переривання встановленого ст. 121 2 ГПК України строку його зверненням до адміністративного суду, є хибним тлумаченням положень процесуального закону, адже такої можливості станом на час розгляду скарги законодавством не передбачено.

Жодних інших обставин, які б об'єктивно були непереборними, не залежали від волевиявлення відповідача (боржника) та були пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для встановлення поважності причин пропуску строку скаржник не навів, як і не надав доказів на існування таких обставин.

При цьому, в силу ст. 33 ГПК України, обов'язок у доведенні обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог, покладається на скаржника.

З урахуванням викладеного, оцінюючи доводи заявника, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для відновлення пропущеного процесуального строку в частині оскарження постанови державного виконавця від 09.12.2014 року про стягнення виконавчого збору, оскільки наведені в обґрунтування клопотання про відновлення пропущеного строку щодо оскарження постанови державного виконавця від 09.12.14 року обставини та докази не вказують на неможливість своєчасного звернення за захистом свого порушеного права.

Згідно з п. 9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 року, з наступними змінами та доповненнями, скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду. Відповідно до ст. 53 ГПК у разі відмови у відновленні пропущеного строку виноситься ухвала.

Відтак, апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні клопотання про відновлення строку для розгляду поданої ПП «Теплоцентр-Тер» скарги в частині оскарження постанови державного виконавця від 09.12.2014 року та вірного висновку про залишення такої скарги у вказаній частині без розгляду у зв'язку з відмовою у задоволенні клопотання про поновлення строку на оскарження постанови про стягнення виконавчого збору.

Скаржнику за скаргою на неправомірні дії державної виконавчої служби слід розяснити його право на повторне подання скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби в частині визнання постанови начальника ВДВС Тернопільського РУЮ недійсною із заявою (клопотанням) про відновлення строку такого подання.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми процесуального права та не взято до уваги всіх обставин справи, у зв'язку з чим оскаржувану ухвалу суду першої інстанції слід змінити, виклавши резолютивну частину оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в новій редакції.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення витрати по сплаті судового збору залишаються на скаржнику відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 106, 121-2 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Теплоцентр-Тер", б/н та б/д - залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 11.02.2015 року у справі № 921/662/14-г/14 - змінити, виклавши резолютивну частину ухвали в наступній редакції:

- «У задоволенні клопотання про поновлення строку для визнання неправомірними дій та скасування постанови державного виконавця органу ДВС Тернопільського районного управління юстиції про стягнення виконавчого збору від 09.12.2014 року - відмовити.

- Скаргу приватного підприємства "ТЕПЛОЦЕНТР-ТЕР"№ 53 від 19.01.2015р. на дії Відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції в частині визнання незаконними дій та скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 09.12.2014 року - залишити без розгляду у зв'язку з відмовою у поновленні строку для оскарження постанови державного виконавця від 09.12.2014 року.

- Скаргу приватного підприємства "ТЕПЛОЦЕНТР-ТЕР"№ 53 від 19.01.2015р. на дії Відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції в частині скасування постанови начальника ВДВС Тернопільського РУЮ від 19.12.2014 року - залишити без розгляду у зв'язку з пропущенням строку на оскарження постанови та відсутністю клопотання про його поновлення».

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 20.04.2015 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Давид Л.Л.