Ухвала

від 11.02.2015 по справі 921/662/14-г/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"11" лютого 2015 р. Справа № 921/662/14-г/14

УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В. , розглянув скаргу приватного підприємства "ТЕПЛОЦЕНТР-ТЕР" № 53 від 19.01.2015р. на дії Відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції по справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Лтд", вул. Крайня, 1, м. Київ, 02660

до Приватного підприємства "ТЕПЛОЦЕНТР-ТЕР", вул. Зелена, 34, смт. Велика Березовиця, Тернопільський район, Тернопільська область, 47724

про стягнення заборгованості в сумі 418 240,06 грн.

орган ДВС дії якого оскаржуються: Управління ДВС Головного управління юстиції в Тернопільській області

за участю представників:

відповідача (боржника): ОСОБА_2, довіреність № 60 від 02.02.15р.

відділу ДВС Тернопільського РУЮ: ОСОБА_3, довіреність № 2183/3-41 від 10.02.2015р.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 20,22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Технічна фіксація (звукозапис) не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представників підприємства та державного органу.

Суть справи: Прийнятим 22.08.2014р. господарським судом Тернопільської області у даній справі рішенням, що залишене в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2014р., позовні вимоги ТОВ "ОСОБА_1 Лтд" задоволено частково та присуджено до стягнення з ПП "ТЕПЛОЦЕНТР-ТЕР" 253 682 грн. 31 коп. основної заборгованості, 23 317 грн. 63 коп. - пені, 10 260 грн. 27 коп. - 3% річних, 105 469 грн. 88 коп. - плати за користування товарним кредитом та 7 854 грн. 60 коп. судового збору.

На примусове виконання вищевказаних судових актів 20.11.2014р., на підставі ст.ст.116, 117 ГПК України, видано відповідний наказ.

20.01.2015р. боржник, в порядку ст. 121 2 ГПК України, звернувся до суду із скаргою № 53 від 19.01.2015р., якою просить поновити строк для оскарження постанови про стягнення з нього виконавчого збору, визнати неправомірними дії Відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції, скасувати постанови головного державного виконавця Єрохіна О.В. від 09.12.2014р. та начальника відділу ОСОБА_4 від 19.12.2014 р.

Заявлені вимоги вмотивовані несвоєчасним отриманням скаржником постанови про відкриття виконавчого провадження № 45667015 від 02.12.2014р., внаслідок чого він був позбавлений можливості скористатись правом на добровільне виконання рішення суду. Стверджує, що в порушення норм Закону України "Про виконавче провадження" ні державний виконавець ні начальник відділу не перевірили факт отримання боржником оскаржуваного акту та наявність у нього можливості погасити існуючу заборгованість самостійно у встановлений виконавцем строк. Крім цього, пояснює, що органом ДВС при визначенні розміру виконавчого збору, що підлягає стягненню з боржника, не враховано суму добровільно сплачених підприємством коштів.

В призначене на 11.02.2015р. судове засідання повноважний представник Відділу ДВС Тернопільського РУЮ прибув та надав письмові заперечення № 1979/3-4/7 від 06.02.2015р., якими просить в задоволені скарги суб'єкта господарювання відмовити, посилаючись на відповідність дій посадових осіб відділу приписам ст.ст. 12, 28,82 Закону України "Про виконавче провадження".

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Лтд" участі свого уповноваженого представника в засіданні суду не забезпечило. Однак, на адресу суду від останнього надійшли заперечення від 10.02.2015р., в яких стягувач зазначає про необґрунтованість заявлених вимог та пропуск скаржником передбаченого ст. 121 2 ГПК України строку на звернення із відповідною скаргою до суду. З наведеного просить відхилити заявлені відповідачем вимоги.

Розглянувши подану скаргу, заслухавши доводи боржника та пояснення державного виконавця, дослідивши норми чинного законодавства, судом встановлено наступне.

Частиною 1 статті 121 2 ГПК України визначено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо , або з дня, коли дія мала бути вчинена .

ПП "ТЕПЛОЦЕНТР-ТЕР" звернулось до господарського суду Тернопільської області із скаргою № 53 від 19.01.2015р., якою просить, зокрема, скасувати постанову головного державного виконавця Єрохіна О.В. від 09.12.2014р. в частині зайво стягнутого виконавчого збору в сумі 25 408,24 грн. та постанову начальника відділу ОСОБА_4 від 19.12.2014р. про відмову в задоволенні скарги боржника.

В той же час, відповідна скарга до господарського суду подана 20.01.2015р., тобто з пропуском, встановленого частиною 1 статті 121 2 ГПК України, 10-тиденного строку. На підставі наведеного, боржником у поданій скарзі заявлено вимогу про поновлення строку на оскарження постанови про стягнення виконавчого збору.

Вказаний строк є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК України може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Тотожне зазначено Вищим господарським судом України у п. 9.7. постанови Пленуму "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012р.

Згідно наданих Вищим господарським судом України роз'яснень, що викладені у п. 8 Інформаційного листа від 06.08.2008р. № 01-8/471 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)", у застосуванні ч. 1 ст. 53 ГПК України господарський суд повинен у кожному випадку з урахуванням конкретних обставин пропуску процесуального строку оцінити доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Тобто, клопотання про відновлення строку має бути підтверджене належними доказами у справі відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України та оцінюватись відповідно до норм ст. 43 цього ж кодексу.

Постанова за наслідками розгляду скарги приватного підприємства винесена начальником ДВС 19.12.2014р. та за штемпелем на поштовому конверті отримана боржником 27.12.2014р.

Постанова про стягнення з боржника виконавчого збору винесена державним виконавцем 09.12.2014 року. За статтею 31 Закону України "Про виконавче провадження" даний документ надсилається адресату простою кореспонденцією, а відтак посилання скаржника на недотримання державним виконавцем вимог закону, внаслідок не направлення постанови рекомендованим листом, судом оцінюється критично.

У додаткових поясненнях від 09.02.2015р. № 65 господарюючий суб'єкт вказує на те, що копія даної постанови ним отримана лише 19.01.2015 року , а відтак і оскаржена до суду у встановлені процесуальним законодавством порядку та строки.

Однак, із такими твердженнями погодитись не можна з наступних міркувань.

Перебіг встановленого частиною 1 статті 121 2 ГПК України 10-тиденного строку починається, зокрема, з дня, коли скаржнику стало відомо про вчинення оскаржуваної дії .

Про відкриття виконавчого провадження № 45667015 з виконання наказу господарського суду Тернопільської області № 921/662/14-г/14 від 20.11.2014р. скаржник дізнався 05.12.2014р., а відтак, останній, в силу приписів п.1 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", з цього дня був наділений правом та можливістю знайомитись з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій та користуватися іншими правами, наданими законом.

Оскаржуючи вперше до начальника ДВС дії державного виконавця ПП "Теплоцентр-Тер" просить "... відмінити нарахування виконавчого збору".

За наслідками розгляду даної скарги боржника, начальником ДВС у постанові від 19.12.2014 року зазначено про винесення державним виконавцем 09.12.2014 року постанови про стягнення виконавчого збору, яку, як зазначено на стор 2 постанови "... за вих.№22104/3-41/7 направлено боржнику ПП "Теплоцентр-Тер" для виконання".

Із відмітки на поштовому конверті слідує, що дана постанова отримана боржником 27.12.2014 р. , хоч у журналі вхідної кореспонденції зареєстрована лише 30.12.2014 р.

Таким чином, вважати, що про винесення державним виконавцем постанови від 09.12.2014 р. скаржнику стало відомо лише 19.01.2015 року немає жодних підстав.

Більш того, однією із заявлених вимог при зверненні ПП "Теплоцентр-Тер" 05.01.2015р. до Тернопільського окружного адміністративного суду було саме скасування постанови державного виконавця від 09.12.2014 року , про що безпосередньо зазначено у долученій до матеріалів справи ухвалі Тернопільського окружного адміністративного суду № 819/14/15-а від 12.01.2015р.

Даним судовим актом у відкритті провадження в адміністративній справі № 819/14/15-а відмовлено на підставі п.1 ч.1 ст. 109 КАС України, у зв'язку із непідвідомчістю. Приватне підприємство посилається на цю обставину, як поважну причину з якої ним несвоєчасно подано відповідну скаргу до господарського суду.

В той же час, за правилами п. 2,4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку. Водночас, сторонами таке оскарження здійснюється до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Приписи зазначеної норми кореспондуються із вимогами ст. 121 2 ГПК України, за змістом якої скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу) (п. 9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р.).

Тотожна правова позиція зазначена і у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003р. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження".

Проте, як доказів звернення ПП "ТЕПЛОЦЕНТР-ТЕР" із відповідною скаргою до господарського суду Тернопільської області, так і обґрунтування неможливості скористатись належними йому правами у встановлених чинним процесуальним законодавством порядку та строку, матеріали справи не містять. Водночас, переконання скаржника щодо переривання встановленого ст. 121 2 ГПК України строку його зверненням до адміністративного суду, є лише хибним тлумаченням положень процесуального закону, адже, такої можливості, станом на час розгляду скарги, законодавцем не передбачено.

Жодних інших обставин, які б об'єктивно були непереборними, не залежали від волевиявлення відповідача та були пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для встановлення поважності причин пропуску строку скаржник суду не навів, як і не надав доказів на існування таких обставин.

З наведеного, суд констатує, що недоліки у роботі юридичної служби приватного підприємства при визначенні суду, до якого слід оскаржувати дії державного виконавця та помилкове застосування скаржником правових норм при обрахунку процесуальних строків, не може слугувати належним та допустимим доказом, в розумінні Господарського процесуального кодексу, винятковості обставин, які б слугували підставою для відновлення строку на оскарження дій виконавчого органу.

Крім того, з огляду на те, що боржник дізнався про відкриття щодо нього виконавчого провадження ще 05.12.2014 року, суд вважає що у нього було достатньо часу для ознайомлення як з матеріалами виконавчого провадження, так і отримання копії оскаржуваних постанов. В свою чергу, не бажання учасника судового процесу реалізувати в повному обсязі свої процесуальні права не може слугувати перешкодою для дотримання визначених законодавцем строків.

При цьому суд враховує, що в силу ст. 33 ГПК України, обов'язок у доведенні обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог, покладається на скаржника.

З урахуванням викладеного, оцінюючи доводи господарюючого суб'єкта, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відновлення пропущеного процесуального строку, оскільки наведені в обґрунтування скарги обставини не вказують на неможливість своєчасного звернення за захистом свого порушеного права.

З огляду на наведене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання боржника з даного приводу.

Згідно з п. 9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 року, з наступними змінами та доповненнями, скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду. Відповідно до ст. 53 ГПК у разі відмови у відновленні пропущеного строку виноситься ухвала.

На підставі викладеного та керуючись ст. 53, 86, ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. У відновленні строку для розгляду поданої приватним підприємством "ТЕПЛОЦЕНТР-ТЕР" скарги № 53 від 19.01.2015р. - відмовити .

2. Скаргу приватного підприємства "ТЕПЛОЦЕНТР-ТЕР"№ 53 від 19.01.2015р. на дії Відділу державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції - залишити без розгляду.

3. Ухвалу направити сторонам по справі та Відділу Державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції (м. Тернопіль, вул. Київська, 3а).

Суддя О.В. Руденко

Ухвала виготовлена: 23.02.15 р.