Постанова

від 02.03.2015 по справі 826/3042/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02 березня 2015 року 14 год. 08 хв. № 826/3042/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Здорик Л.В., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Іском Сервіс" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 02 березня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2014 року відмовлено повністю у задоволенні позову приватного підприємства "Іском Сервіс" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 10 жовтня 2013 року № 0006652208 та № 0006642208 (далі - оскаржувані рішення) .

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 грудня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2014 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Справа 15 січня 2015 року надійшла до Окружного адміністративного суду міста Києва та, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для її нового розгляду і вирішення 21 січня 2015 року визначено суддю Данилишина В.М.

Ухвалою суду від 26 січня 2015 року справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю, а представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 грудня 2014 року вбачається, що рішення судів попередніх інстанцій скасовано у зв'язку з тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не з'ясовано всі обставини (не досліджено всі докази), необхідні для всебічного, повного та об'єктивного розгляду та вирішення справи по суті.

Врахувавши позицію, викладену в ухвалі суду касаційної інстанції від 18 грудня 2014 року, на новому розгляді справи судом першої інстанції, у тому числі додатково, з'ясовано наступне.

Так, відповідачем у період із 30 серпня по 05 вересня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 12 вересня 2013 року складено акт № 1267/26-58-22-08-11/35489645 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за період із 01 січня по 31 грудня 2012 року та податку на прибуток за період із 01 січня по 31 грудня 2012 року при взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Тек" (далі - ТОВ "Альфа-Тек") (далі - акт перевірки) , згідно з висновками якого, позивачем:

- занижено ПДВ у загальному розмірі 1027414,0 грн., у тому числі за: березень 2012 року - 330353,00 грн.; квітень 2012 року - 466597,00 грн.; травень 2012 року - 230464,00 грн., чим порушено п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) ;

- занижено податок на прибуток за 2012 рік у загальному розмірі 1078785,00 грн., чим порушено пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України.

На підставі акту перевірки, 10 жовтня 2013 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: № 0006642208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1027414,0 грн. за основним платежем та у розмірі 256853,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0006652208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток організацій і підприємств споживчої кооперації, кооперативів та громадських об'єднань у розмірі 1078785,00 грн. за основним платежем та у розмірі 269696,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У ході нового розгляду справи судом з'ясовано, що висновки відповідача про заниження ПДВ та податку на прибуток ґрунтуються на виявленому у ході перевірки факті того, що господарська діяльність позивача та ТОВ "Альфа-Тек" фактично не здійснювалась, при цьому, оформлялась документально.

Зокрема, між позивачем, як покупцем, та ТОВ "Альфа-Тек", як постачальником, 01 березня 2012 року укладено договір поставки № 10312, за умовами якого постачальник передає у власність, а покупець приймає та оплачує поставлену постачальником партію товару в асортименті, кількості та за цінами, згідно видаткових накладних, які надаються за даним договором та становлять його невід'ємну частину.

На підтвердження виконання договору позивачем надано суду копії видаткових та податкових накладних, банківських виписок.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18 грудня 2014 року зазначено, що відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що первинною документацією, яка мала бути складена у разі виконання умов договору, зокрема, замовленнями на поставку товарів, підтвердженням замовлення, довіреностей на отримання товару, товарно-транспортними накладними, доказами обліку отриманого товару, доказами отримання посадовими особами позивача товару, сертифікатами якості, інструкціями з експлуатації тощо, не підтверджено реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а тому, висновок відповідача про допущення позивачем порушень податкової дисципліни відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Разом з тим, попередні судові інстанції не прийняли до уваги надані позивачем докази щодо подальшої реалізації поставленого товару наступним контрагентам, оскільки надані довіреності видачі товару наступним контрагентам жодним чином не доводять, що це саме товар, який отримано від ТОВ "Альфа-Тек", оскільки на їх підставі неможливо встановити конкретно який товар передано (у них не міститься повного найменування кожної одиниці товару, що передається).

За принципом офіційного з'ясування усіх обставин справи суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

В ухвалі суду касаційної інстанції від 18 грудня 2014 року зазначено, що зазначаючи про те, що позивачем у ході попереднього судового розгляду справи не надано документацію на підтвердження фактичного виконання умов договору та наявності руху активів у процесі здійснення господарської діяльності (замовлень на поставку товарів, довіреностей на отримання товару, товарно-транспортних накладних, доказів обліку отриманого товару, доказів отримання позивачем товару, сертифікатів якості, інструкцій з експлуатації, а також доказів зберігання товару в орендованому позивачем складському приміщенні) як обставин, що свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій за участю позивача та ТОВ "Альфа-Тек", в порушення вимог ч.ч. 4, 5 ст. 11 КАС України, матеріали справи не містять відомостей про вжиття судами першої та апеляційної інстанції заходів щодо витребування таких документів.

Попередні судові інстанції не надали оцінки доданому до матеріалів справи звіту про переміщення товарів на складах.

В контексті викладеного суд зазначає, що у ході нового судового розгляду справи представниками позивача не надано суду додаткових доказів, дослідивши які суд міг би прийти до висновку про помилковість висновків відповідача та, як наслідок, протиправність прийняття оскаржуваних рішень, хоча у п. 4 резолютивної частини ухвали суду від 26 січня 2015 року про прийняття адміністративної справи до провадження позивачу запропоновано надати суду засвідчені копії наявних доданих письмових доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов.

Суд також зазначає, що звіт про переміщення товарів на складах, про ненадання оцінки якому суд касаційної інстанції зазначив в ухвалі від 18 грудня 2014 року, за переконанням суду, не є належним доказом реального руху товару на складах, оскільки такий звіт жодним чином не завірений, з його змісту неможливо встановити коли і ким його складено.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставини суд прийшов до висновку, що оскаржувані рішення відповідачем прийняті обґрунтовано, а тому є такими, що не підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов приватного підприємства "Іском Сервіс" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

При цьому, згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, справляється судовий збір у розмірі 2 відсотків розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", з 01 січня 2015 року установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1218,00 грн.

Поряд з цим, згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні позову приватного підприємства "Іском Сервіс".

2. Стягнути із приватного підприємства "Іском Сервіс" (код за ЄДРПОУ 35489645) решту судового збору у розмірі 4384,80 грн. (Чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок) на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі міста Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у місті Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, рахунок отримувача 31218206784007, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 10 березня 2015 року