Ухвала

від 04.06.2015 по справі 826/3042/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/3042/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

04 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

пр-к апелянта Глузд О.В.

пр-к відповідача Михайлюк- Філімонова Є.В.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного підприємства «ІСКОМ СЕРВІС» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ІСКОМ СЕРВІС» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 10 жовтня 2013 року № 0006652208 та № 0006642208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2014 року відмовлено повністю у задоволенні позову приватного підприємства «Іском Сервіс» до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 10 жовтня 2013 року № 0006652208 та № 0006642208 .

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 грудня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 квітня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2014 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

При повторному розгляді справи постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалене рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на те, що перевірка підприємства здійснювалася на підставі постанови слідчого, а тому до закінчення розгляду в кримінальній справі відповідач не мав підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Також, вказував на те, що позивачем подано всі первинні документи бухгалтерського обліку, які свідчать про реальність господарських операцій.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем у період із 30 серпня по 05 вересня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 12 вересня 2013 року складено акт № 1267/26-58-22-08-11/35489645 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період із 01 січня по 31 грудня 2012 року та податку на прибуток за період із 01 січня по 31 грудня 2012 року при взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Тек».

В зазначеному акті встановлено порушення позивачем п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ у загальному розмірі 1027414,0 грн., у тому числі за: березень 2012 року - 330353,00 грн.; квітень 2012 року - 466597,00 грн.; травень 2012 року - 230464,00 грн.; пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, у результаті чого занижено податок на прибуток за 2012 рік у загальному розмірі 1078785,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 10 жовтня 2013 року:

- № 0006642208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1027414,0 грн. за основним платежем та у розмірі 256853,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- № 0006652208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток організацій і підприємств споживчої кооперації, кооперативів та громадських об'єднань у розмірі 1078785,00 грн. за основним платежем та у розмірі 269696,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності реального виконання спірних операцій та дійшов висновку про правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 ПК, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Відповідно, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Таким чином, для вирішення справи по суті необхідно з'ясувати чи мали господарські операції позивача з його контрагентом реальний характер, та чи відповідали ці операції меті господарської діяльності позивача.

Як встановлено судом першої інстанції, між позивачем, як покупцем, та ТОВ «Альфа-Тек», як постачальником, 01 березня 2012 року укладено договір поставки № 10312, за умовами якого постачальник передає у власність, а покупець приймає та оплачує поставлену постачальником партію товару в асортименті, кількості та за цінами, згідно видаткових накладних, які надаються за даним договором та становлять його невід'ємну частину.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивач надав суду першої інстанції первинні господарські документи, зокрема: копії видаткових та податкових накладних, банківських виписок.

В ухвалі суду касаційної інстанції від 18 грудня 2014 року в даній справі зазначено, що зазначаючи про те, що позивачем у ході попереднього судового розгляду справи не надано документацію на підтвердження фактичного виконання умов договору та наявності руху активів у процесі здійснення господарської діяльності (замовлень на поставку товарів, довіреностей на отримання товару, товарно-транспортних накладних, доказів обліку отриманого товару, доказів отримання позивачем товару, сертифікатів якості, інструкцій з експлуатації, а також доказів зберігання товару в орендованому позивачем складському приміщенні) як обставин, що свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій за участю позивача та ТОВ «Альфа-Тек».

Разом з тим, під час нового судового розгляду справи позивач додаткових доказів на підтвердження реальності господарських операцій щодо отримання товару від ТОВ «Альфа-Тек» не надав, хоча на необхідність надання додаткових доказів вказував Вищий адміністративний суд в ухвалі 18 грудня 2014 року.

Наразі, представник апелянта в суді апеляційної інстанції стверджував, що матеріали справи містять всі необхідні та наявні у позивача докази на підтвердження позовних вимог.

Колегія суддів , звертає увагу , що наданий позивачем при первісному розгляді справи звіт про переміщення товарів на складах (т.1,а.с.125) є документом управлінського, а не бухгалтерського обліку, оскільки із зазначеного документа неможливо ідентифікувати коли і ким його складено,за якими видатковими накладними його поставлено та яким чином і кому у підзвіт оприбутковано. Крім того, останній жодним чином не завірений.

Відсутність документів первісного бухгалтерського обліку не дає можливості стверджувати про реальність здійснення господарських операцій за договорами укладеними між позивачем та ТОВ «Альфа-Тек».

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із твердженнями суду першої інстанції, що висновки податкового органу про безтоварність господарських операції між позивачем та його контрагентом є обґрунтованими, а прийняті податкові повідомлення-рішення правомірними.

Посилання апелянта на положення п.86.9 ст.86 ПК України, а саме той факт, що у податкового органу не було підстав для винесення податкових повідомлень-рішень, оскільки обвинувальних вироків в межах кримінальної справи не постановлялось, колегія суддів відхиляє з огляду наступне.

Пунктом 86.9 ст. 86 ПК України, в редакції, що діяла до 04.01.2013 року, було визначено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінального процесуального законодавства або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінальним процесуальним законодавством або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Однак, за змістом п 86.9 ст.86 Податкового кодексу України, в редакції, що діє з 04.01.2013 року, (чинній на час проведення перевірки та прийняття оскаржуваних рішень) передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

Отже, за результатами перевірок платників податків, призначених в рамках порушеної кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори (ст.212 Кримінального кодексу України), контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає. В інших випадках (за результатами перевірок платників податків відносно яких та/або їх посадових осіб кримінальну справу не порушено або порушено кримінальну справу, предметом якої не є податки, збори) грошові зобов'язання визначаються та, відповідно, приймається податкове повідомлення-рішення щодо платників податків в загальновстановленому порядку.

Відтак обов'язковими обставинами, за яких застосовуються норми п. 86.9 ст.86, п. 58.4 статті 58 Податкового кодексу України, є те, що предметом кримінального провадження мають бути податки та/або збори та дане кримінальне провадження провадиться саме до посадових осіб платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що перевірка Приватного підприємства «ІСКОМ СЕРВІС» проведена на підставі пп. 78.1.11 п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, на підставі постанови слідчого СВ Донецького МУ ГУМВС України в Донецькій області Москова Я.О. від 20.05.2013 року про призначення позапланової перевірки з питань ухилення від сплати податків і легалізації коштів отриманих незаконних шляхом, дотримання податкового, валютного й іншого законодавства при фінансово-господарських взаємовідносинах, по матеріалам досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 32012050000000070 від 13.12.2012 року за ознаками кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 205 КК України.

Тобто, перевірка, на підставі якої винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення, проведена на підставі постанови слідчого про призначення такої перевірки в межах здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення у кримінальному провадженні. Разом з тим, предметом провадження є здійснення фіктивного підприємництва, а не податки та/або збори, що виключає необхідність винесення податкового повідомлення - рішення про визначення грошового зобов'язання саме за умови отримання контролюючим органом рішення (обвинувального вироку, ухвали про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами).

Крім того, по вказаній кримінальній справі не притягувалися до відповідальності посадові особи позивача.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ІСКОМ СЕРВІС» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 08.06.2015 р.

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.