Постанова

від 22.12.2008 по справі 2-а-241/08

СУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-241/08

                           Справа № 2-а-241/08

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

         22 грудня  2008 року                                                                                                      

м. Суми

Сумський районний суд Сумської

області в складі:

головуючого судді - Моісеєнко О.М.

при секретарі - Білій В.І.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні в м.Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Сумському районі 

про нарахування допомоги дитині війни, -

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2008 року позивач звернувся до

Сумського районного суду з адміністративним позовом до Пенсійного фонду України

у Сумському районі з вимогою стягнути недоплачену щомісячну державну соціальну

допомогу дитині війни в розмірі 3400 гривень 30 копійок

.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що належить до соціальної

категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний

захист дітей війни»  з 01.01.2006 року по

31.12.2007 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від

мінімального розміру пенсії за віком. Крім цього, Рішенням Конституційного Суду

України  № 6-рп/2007 від 09 липня 2007

року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними

окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»,

якими була зупинена дія положень Закону України «Про соціальний захист дітей

війни», на підставі яких,  повинна  бути нарахована соціальна допомога. Проте,

відповідач в порушення вимог ст. 124 Конституції України, не здійснив

нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії.  

Представник відповідача подав заперечення на позов, в якому просить суд в

задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що дія

Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» № 3235 від 20 грудня

2005 року закінчилася 31 грудня 2006 року по закінченню бюджетного періоду.

Рішення Конституційного суду України у справі № 6-рп\2007 року від 09 липня

2007 року було вирішено питання неконституційності положень певного закону, а

саме Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», тому дія цього

рішення розповсюджується лише на період з 09 липня 2007 року. Органами

Пенсійного фонду України не застосовується величина мінімальної пенсії за віком

за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для

обрахування підвищення до пенсії дітям війни, оскільки підвищення до пенсії та

пенсія є різними категоріями пенсійних виплат.

Також, відповідач наполягав на відмові в задоволенні

позову через пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним

позовом, визначеного ст. 99 КАС України.

В судове засідання з'явився позивач, який позов підтримав. Представник

відповідача не з'явилась, про час та місце слухання справи була повідомлена

своєчасно та належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи без її

участі.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні

обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які

мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,  приходить до висновку, що позов підлягає

частковому задоволенню з наступних підстав.

            Судом встановлено, що

позивач має статус «Дитини війни» відповідно до 

ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

            Згідно до ст. 6 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни» позивач  має право на отримання державної соціальної

підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в

редакції Закону від  18.11.2004 р. №

2195-ІV, набрав чинності

01.01.2006 р.).

            Згідно ст. 7 Закону

України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних

соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів

Державного бюджету України.

             Законом України „Про Державний бюджет на 2006

рік” від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік  зупинено. Законом України „Про внесення змін

до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який

набрав чинності   15.03.2006 року, до

статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено

зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону

України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються

поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку,

визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної

Ради України з питань бюджету. Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону

України „Про соціальний захист дітей війни” 

запроваджені не були.

             Закони України „Про Державний бюджет на 2006

рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний

бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли

протягом 2006 року.

            Таким чином, відповідно до

вищезазначених Законів, у відповідачів не було підстав нараховувати та

сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про

соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної

норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

            Відповідно до п. 12 ст. 71

Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України

«Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було

зупинено.  

            Рішенням Конституційного

Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії

громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є

неконституційними) положення, зокрема, пункту 12 ст. 71 Закону України «Про

Державний бюджет на 2007 рік».

            Відповідно до ч. 2 ст. 152

Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що

визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним

Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду

України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, відтак на період до 09

липня 2007 року не поширюється, а тому задоволенню підлягають вимоги позивача

лише за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

            Відповідно до п.п.41

розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін

до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про

соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону

України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального

захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи

державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується

підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам

війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного

довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується

замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус

ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення

провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".

            Рішенням Конституційного Суду України від

22.05.2008 за №10-рп\2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України

(конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66

розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на

2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101

народних депутатів України щодо відповідності Конституції України

(конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2

Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін

до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону

про Державний бюджет України),  визнано

таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення

п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про

внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

            Таким чином, на підставі рішення Конституційного Суді України від

22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України районне управління

Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача з 22.05.2008 року

повинно було діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України

„Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу

доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

            Між тим, до 22.05.2008

року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України,

відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про

соціальний захист дітей війни” в редакції від 01.01.2008 року, з

урахуванням  п.п.41 розділу 2 Закону

України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких

законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою

нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до

пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по

21.05.2008 року задоволенню не підлягають.   

            Стаття 64 Конституції

України передбачає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не

можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При

прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається

звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

            Відповідно до ч. 2 ст. 3

Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям

війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими

нормативно-правовими актами.

            Щодо розрахункової

величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до

пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

            Відповідно до ч. 1 ст. 28

Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»

мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20

років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб,

які втратили працездатність.

            При цьому, ч. 3 ст. 28

цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений

частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів

пенсій, призначених згідно з цим Законом.

            Однак, враховуючи той

факт, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»

є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком,

та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої

держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який

визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у

конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на

зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у

законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за

можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного

підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії

за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як

розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії,

передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей

Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до

пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що  не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону

України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

            Доводи відповідача про

відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей

війни» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

            Пенсійний фонд України діє на

підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» та здійснює свої повноваження

на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку

його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та

перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України

за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду

України за місцем проживання позивача є Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області. Враховуючи

вищевикладене, Управління Пенсійного фонду України в Сумському

районі Сумської області повинно здійснити перерахунок пенсії позивачу.

Суд частково відхиляє заяву відповідача про наявність підстав для відмови в

задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до

адміністративного суду з позовом, через наступне.

Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду,  тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року

і припинилось лише 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України „Про

соціальний захист дітей війни”. Таким чином, 

суд, не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом

свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України

„Про соціальний захист дітей війни”.

Вимоги позивача щодо стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної

допомоги „Дітям війни” у 2006 році не підлягають задоволенню, оскільки ним було

пропущено строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України. Зокрема,

ним не було зазначено поважних причин пропущення строку для звернення до суду.

            Із

змісту позовної заяви вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується

бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови

в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів

позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати

бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Сумському

районі Сумської області протиправною щодо невиконання приписів статті 6

Закону України  «Про соціальний захист

дітей війни» з 09 липня 2007 року, яка призвела до  порушення прав позивача на  своєчасне нарахування та отримання  доплати до пенсії.

Позовні вимоги  щодо зобов'язання

відповідного управління Пенсійного фонду України нарахувати недоплачену

щомісячну державну соціальну допомогу 

дитині війни у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають

задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого

законодавством покладено такі повноваження.

Згідно вимог ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено

частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до

задоволених вимог.

Керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст.  3, 6 Закону України «Про соціальний захист

дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики

Європейського суду з прав людини», ст.ст. 159-160 Кодексу адміністративного

судочинства України, суд, -          

П О С Т А Н О В

И В:

            Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

            Визнати

бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі

протиправною.

            Зобов'язати

Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі

здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з

підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1

ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»

та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня

2007 року та за 2008 рік з 22 травня 2008 року.

            В

іншій частині позовних вимог відмовити.

            Постанова суду може бути оскаржена

до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про

апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня винесення повного тексту

постанови  та наступною подачею

апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне

оскарження до суду першої інстанції з одночасним направленням  її копії до суду апеляційної інстанції.

            Постанова

суду набирає законної сили після спливу строку на подачу заяви про апеляційне

оскарження, якщо таку заяву не буде подано.

      Суддя                                                                                                

О .М.Моісеєнко