Ухвала

від 07.04.2015 по справі 2а-16825/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.04.2015р. м. Київ К/800/29805/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Шуберт В. І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2014 року Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 року у справі№ 2а-16825/12/2670 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Євро Місто» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2014 року у справі № 2а-16825/12/2670 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби від 12.10.2012 року № 0000561530 в частині зменшення розміру від'ємного значення в сумі 2 882 195,00 грн. В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ТОВ «Євро Місто» задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2014 року у справі № 2а-16825/12/2670 в частині відмови в задоволенні адміністративного позову скасовано та прийнято в цій частині нову, якою адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби № 0000561530 від 12.10.2012 року в повному обсязі. В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2014 року у справі № 2а-16825/12/2670 залишено без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 102.5 ст. 102, п. п. 200.1, 200.3, 200.4, 200.6, 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами до доводами скаржника не погоджується, просить залишити в силі судові рішення у справі.

Справа в касаційному порядку переглядається повторно.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової перевірки правомірності нарахування ТОВ «Євро Місто» залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за липень 2012 року, складено акт від 28.09.2012 року № 36/15-309/35909794, яким зафіксовано порушення вимог п. 102.5 ст. 102, п. п. 200.1, 200.3, 200.4, 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за липень 2012 року в розмірі 3 002 661,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.10.2012 року № 0000561530, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 3 002 661,00 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість доводів податкового органу про порушення позивачем вимог п. п. 200.1, 200.3, 200.4, 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України в частині формування суми від'ємного значення з ПДВ за квітень 2009 року, оскільки 17.08.2009 року платником подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, яким було здійснено коригування суми податкового кредиту у бік збільшення та у рядку 8.5 зазначено збільшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 2 966 345,00 грн. Щодо решти позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про їх необґрунтованість, оскільки, уточнюючих розрахунків по декларації з ПДВ за червень 2009 позивачем не подавалось, а тому відображення позивачем в додатку 2 (Д2) до податкової декларації з ПДВ за липень 2012 від'ємного значення ПДВ, яке виникло в червні 2009 в сумі 117 466,00 грн., є необґрунтованим.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, оскільки позивачем обґрунтовано відображено від'ємне значення ПДВ, яке виникло в червні 2009 року в сумі 117 466,00 грн. в додатку 2 (Д2) до податкової декларації з ПДВ за липень 2012 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем в додатку 2 (Д2) до податкової декларації з ПДВ за липень 2012 року відображено від'ємне значення ПДВ, яке виникло в квітні 2009 року на суму 2 885 195,00 грн., в червні 2009 в сумі 117 466,00 грн.

В акті перевірки податковий орган зазначає, що фактично позивачем в декларації з ПДВ за квітень 2009 року відображено від'ємне значення в сумі 166,00 грн. В декларації за червень 2009 року відображено від'ємне значення в сумі 2 028,00 грн., в той час як в додатку 2 до декларації за липень 2012 дана сума збільшилась на 115 438, грн. та становить 117 466,00 грн.

Відповідно до п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Згідно із пп. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована, згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового період.

Посилання податкового органу на порушення позивачем п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України у зв'язку із включенням товариством до рядка 24 декларації з податку на додану вартість залишку від'ємного значення, який виник у грудні 2009 року, тобто з пропуском 1095 днів, підлягає відхиленню, оскільки обмеження у вигляді права на подачу заяви в строк не пізніше 1095 дня, відповідно до вказаних положень Податкового кодексу України встановлені лише щодо бюджетного відшкодування.

Позивачем у декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року (у додатку 2 до декларації) зазначено, що від'ємне значення ПДВ сформовано у квітні 2009 року на суму 2 885 195,00 грн. та у червні 2009 року на суму 117 466,00 грн. загалом на суму 3 002 661,00 грн.

Позивачем 20.05.2009 року подано податкову декларацію з ПДВ за квітень 2009 року, де в рядку 21 відображено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 166,00 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 17.08.2009 року позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, яким здійснено коригування суми податкового кредиту у бік збільшення та у рядку 8.5 зазначено збільшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 2 966 345,00 грн.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженим наказом Державною податковою адміністрацією України від 30.05.1997 року № 166, передбачена можливість виправлення платником податку самостійно виявлених ним помилок у показниках раніше поданої податкової декларації (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок або шляхом зазначення відповідних показників у складі податкової декларації.

Відповідач посилається на те, що податковий орган листом від 31.08.2009 року запропонував позивачу подати нову, належним чином оформлену, звітність, тобто, вказаний уточнюючий розрахунок не прийнятий як податкова звітність.

Відповідно до п. 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 року № 827 - структурним підрозділом ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності у триденний термін від дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного строку подання), надсилається платнику податків повідомлення про невизнання ОДПС податкової звітності як податкової декларації із зазначенням підстав неприйняття та пропозицією надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином.

Судом першої інстанції встановлено, що лист податкового органу від 31.08.2009 року не є повідомленням про невизнання податкової звітності як податкової декларації, адже в ньому не йде мова про неприйняття податкової звітності позивача з зазначенням підстав її неприйняття, як це передбачено вказаним положенням.

Отже, посилання скаржника на неврахування зазначеної уточнюючої декларації є необґрунтованими.

З урахуванням положень п. п. 200.1, 200.3, 200.4, 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про необґрунтованість доводів відповідача про завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за липень 2012 року в розмірі 2 882 195,00 грн.

Позивачем в податковій декларації з ПДВ за червень 2009 року задекларовано від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту в розмірі 124 033,00 грн. (рядок 21) та заявлено про зарахування такого від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 22.2 «до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 - рядок 22.1)»), тобто вказану суму позивач відобразив у рядку 23.1 податкової декларації з ПДВ за липень 2009 року (копія податкової декларації з ПДВ за липень 2009 року міститься в матеріалах справи).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в подальшому, в липні та серпні 2009 року задекларована позивачем в податковій декларації з ПДВ за червень 2009 року сума залишку від'ємного значення ПДВ зменшувалася за рахунок виникнення у позивача податкових зобов'язань з ПДВ внаслідок проведення господарських операцій.

При цьому, всі показники до вказаних податкових декларацій позивачем з ПДВ вносилися у відповідності до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166.

Зокрема, розділом 5 зазначеного Порядку встановлені наступні правила заповнення податкової декларації з ПДВ:

5.11. Якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, сума визначеного від'ємного значення враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з податку на додану вартість, у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону (відображається у рядку 22.1 податкової декларації), а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 22.2 податкової декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 23.1 податкової декларації наступного звітного (податкового) періоду).

5.12. Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення, то платником податку разом з податковою декларацією подаються Довідка щодо сум залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість) та Розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість). При цьому платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування на його рахунок у банку, подає Заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4 до податкової декларації з податку на додану вартість).

5.12.4. Залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 26 податкової декларації поточного звітного податкового періоду та переноситься до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок апеляційного суду про те, позивачем в додатку 2 (Д2) до податкової декларації з ПДВ за липень 2012 року вірно зазначена сума 117 466,00 грн., як залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду, що виникла в червні 2009 року та мала початковий розмір 124 033,00 грн. (рядок 22.2 податкової декларації за червень 2009 року).

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено висновків, що стали підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 року у справі № 2а-16825/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак