Ухвала

від 09.04.2015 по справі 2а-3144/10/0770

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.04.2015р. м. Київ К/800/63786/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддівОстровича С.Е. Степашка О.І. Федорова М.О. секретаря судового засідання Іванова К.Ю.,

представник позивача Кец Х. В.

представник відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про застосування санкцій, пов'язаних із забороною організації та проведення азартних ігор, -

ВСТАНОВИЛА:

Державна податкова інспекція у м. Ужгороді Закарпатської області (далі - ДПІ у м. Ужгороді) звернулась до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (далі - ФО-П ОСОБА_6) в якому просить застосувати санкції, пов'язані із забороною організації та проведення азартних ігор.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року позов ДПІ у м. Ужгороді задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року апеляційну скаргу ФО-П ОСОБА_6 задоволено. Скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову ДПІ у м. Ужгороді.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ДПІ у м. Ужгороді подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Співробітниками УПМ ДПА у Закарпатській області у ході проведення оперативно-розшукових заходів було виявлено шість персональних комп'ютерів в інтернет-кафе, яке належить ФО-П ОСОБА_6 За результатами перевірки закладу працівниками ДПА у Закарпатській області складено акт №006601 від 28 липня 2010 року.

Перевірками встановлено обставини щодо організації та проведення ФО-П ОСОБА_6 азартних ігор з метою отримання прибутку, внаслідок чого ДПІ у м. Ужгороді зроблено висновок про наявність правових підстав для стягнення з ФО-П ОСОБА_6 фінансових санкцій у розмірі 7104000, 00 грн.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 1 Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" гральний бізнес - це діяльність, пов'язана з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на гральних автоматах, комп'ютерних симуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах, в електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера; азартна гра - це будь-яка гра, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає змогу отримати виграш (приз), і результат якої повністю або частково залежить від випадковості.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні" в Україні забороняється гральний бізнес та участь в азартних іграх.

Для кваліфікації діяльності суб'єкта підприємницької діяльності як грального бізнесу необхідна наявність одночасно трьох обов'язкових умов, а саме - відповідна діяльність полягає в організації та проведенні азартних ігор; здійснення такої діяльності організаторами азартних ігор, що мають статус суб'єктів підприємницької діяльності; метою такої діяльності є отримання прибутку.

Судом апеляційної інстанцій встановлено, факт зайняття видом господарської діяльності, щодо якого є спеціальна заборона не підтвердився, ФО-П ОСОБА_6 з 01 січня 2010 року здійснював діяльність згідно КВЕД №55.4 - діяльність барів, 60.22 - діяльність таксі, 72.6 - інша діяльність в сфері інформатизації в мережі Інтернет.

Також судом апеляційної інстанцій зазначено, що у матеріалах справи наявна довідка про відсутність притягнення ФО-П ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч. 1 ст. 203 Кримінального кодексу України, що свідчить про відсутність у діянні ФО-П ОСОБА_6 складу цього злочину, і відповідно порушення ним вимог Закону України "Про заборону грального бізнесу в Україні".

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що ДПІ у м. Ужгороді не доведено належними та допустимими доказами того факту, що ФО-П ОСОБА_6 займався підприємницькою діяльністю, забороненою законом, а саме -наданням послуг у сфері грального бізнесу, то відсутні підстави для стягнення з ФО-П ОСОБА_6 фінансових санкцій, пов'язаних із забороною організації та проведення азартних ігор.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ДПІ у м. Ужгороді.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров