Ухвала

від 14.04.2015 по справі 810/3697/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.04.2015р. м. Київ К/800/31297/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В.

Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання: Чайці О.С.,

розглянувши касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2014 року

та постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року

по справі № 810/3697/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство»

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київське спеціалізоване ремонтно-будівельне товариство» звернулось до суду з позовною заявою до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 20 червня 2013 року № 0000802204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2014 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по розрахунках з контрагентами.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97-ВР), п. 198.2 (з урахуванням п. 187.9 ст. 187), п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

На підставі вищезазначених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 червня 2013 року № 0000802204, яким збільшено на 6718810,59 грн. суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), у тому числі на 5469782,31 грн. за основним платежем та на 1249028,28 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

На думку податкового органу, позивачем віднесено до податкового кредиту суми по господарських операціях з контрагентами, які є недобросовісними платниками податків та зборів (відсутність за місцем реєстрації, визнано банкрутом, анульовано свідоцтво платника ПДВ, відсутня інформація про наявність ліцензії на будівельно-монтажні роботи, відсутність трудових ресурсів та ін.).

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи, між Національним університетом державної податкової служби України, як замовником, та позивачем, як генпідрядником, укладено Договори генерального підряду на виконання будівельних робіт № 909628, № 909626, копії яких наявні в матеріалах справи

В подальшому між Державним підприємством «Підприємство з реконструкції та будівництва майнового комплексу Національного університету державної податкової служби України», як генпідрядником, та позивачем, як субпідрядником, укладено договір субпідряду № 1, копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно із п. 42. Договору № 1, передача закінчених робіт субпідрядником і приймання їх генпідрядником оформлюється актом приймання-передачі. Приймання-передача закінчених робіт має здійснюватись відповідно до вимог загальних умов та інших нормативних актів, які регламентують прийняття закінчених робіт та прийняття об'єктів в експлуатацію. Підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

На підтвердження виконання позивачем, як генпідрядником, будівельних робіт замовнику, в матеріалах справи наявні податкові накладні, акти приймання виконаних будівельних робіт. Факт розрахунку замовника із позивачем за виконані ним роботи підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

З метою забезпечення виконання договорів № 909626, № 909628 позивачем укладено договори субпідряду з контрагентами: Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд Хаус», Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Теплий дім», Товариством з обмеженою відповідальністю «Арт Центр «Калаф» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасний стиль».

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, п.198.1, п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону № 168/97-ВР, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 Закону № 168/97-ВР, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Як було вірно встановлено судами, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, виписаними позивачу його контрагентами, а саме - договорами, податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання виконаних будівельних робіт, платіжними дорученнями, банківськими виписками, фотознімками із місць виконання робіт.

Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договорів публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договорів із позивачем, його контрагенти були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, судами правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

Крім того, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому, відповідно до ст. 224 КАС України, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2014 року та постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року по справі № 810/3697/13-а залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписСірош М.В. підписЮрченко В.П.

Ухвала складена у повному обсязі 17.04.2015 р.