Постанова

від 30.03.2015 по справі 826/2001/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 березня 2015 року 11:25 № 826/2001/14 (вх. 346)

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Пасічнюк С.В.,

за участю сторін:

представників позивача - Мичка С.В., Дідур І.В.,

представника відповідача - Руцької А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українські аграрні інвестиції» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Українські аграрні інвестиції» (далі - позивач, ТОВ «Українські аграрні інвестиції») до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (далі - відповідач, Центральний офіс) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.11.2013 р. №0000193710 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 367 321,00 грн. та №0000203710 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) зі податку на додану вартість у розмірі 2 407 052,00 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 1,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2014 року у задоволенні позову ТОВ «Українські аграрні інвестиції» відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 року апеляційну скаргу ТОВ «Українські аграрні інвестиції» залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2014 року - залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.12.2014 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 року - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.01.2015 року справу прийнято до провадження.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки, який складений з порушенням вимог податкового законодавства та, на думку позивача, відповідач помилково дійшов висновку, що укладені між позивачем та контрагентами договори не мали реального характеру виконання, а тому, даний акт не є належною підставою для прийняття обґрунтованих рішень про порушення платником податку приписів податкового чи іншого законодавства.

Разом з цим, позивач зазначив, що у період, який перевірявся податковим органом, позивач мав фінансово-господарські відносини з ТОВ «Гамма-Юг» та ПП «Волинські аграрні інвестиції», які мали реальний характер, за якими було придбано товар та використано у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені належним чином у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними, а спірні податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість є висновок податкового органу про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту за рахунок сум ПДВ по податкових накладних отриманих від контрагентів - продавців. Зокрема, відповідач посилається на відсутність у позивача всіх первинних документів, ненадання їх до перевірки, а також неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів - покупців.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «Українські аграрні інвестиції» зареєстроване Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією, згідно свідоцтва серії А01 №301520 державна реєстрація проведена 16.09.2010 року за № 10701070015023429. Код за ЄДРПОУ - 33558346.

Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 01601 , м. Київ, вул. Мечнікова, буд.2.

ТОВ «Українські аграрні інвестиції» взяте на облік у органах державної податкової служби від 17.11.2006 р. за №42945.

В період з 25.10.2013 р. по 30.10.2013 р. Центральним офісом на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.8 п.78.1 ст. 78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України та наказу № 603 від 17.10.2013 р. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Українські аграрні інвестиції» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за 2010 - 2013 року, за результатами якої складено акт №1313/40-50/37-20/33558346 від 31.10.2013 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 185, пунктів 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту в розмірі 2774372, 53 грн., пунктів 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість, яка включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 19 податкової декларації) на суму 93029, 00 грн. за квітень 2013 року та заниження позитивного значення податку на додану вартість поточного звітного періоду (рядок 18 податкової декларації) у розмір 274292, 00 грн. за травень 2013 та в розмірі 2407052, 00 грн. за квітень 2011 року та порушення п.п 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 200.4, ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на суму ПДВ в розмірі 2407052, 00 грн. за квітень 2011 року, завищення залишку від'ємного значення (рядок 24 податкової декларації), який включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 274292, 00 грн. за травень 2013 року.

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки, ТОВ «Українські аграрні інвестиції» подало заперечення на акт.

Відповідач листом від 15.11.2013 р. вих. №11597/10/37-117 повідомив позивача про залишення висновків акту без змін.

На підставі висновків, зафіксованих в акті перевірки відповідачем 20.11.2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000193710, яким зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 367 321,00 грн. та №0000203710, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 2 407 052,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Однак, рішенням Міністерства доходів і зборів України від 03.02.2014 р. вих. № 1032/6/99-99-10-01-15 залишено скаргу позивача без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Позивач, вважаючи, що вказані податкові повідомлення-рішення прийняті з грубим порушенням норм чинного законодавства, звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

З акту перевірки вбачається, що за результатами аналізу матеріалів контрагентів-постачальників за 2010-2013 роки встановлено, що ТОВ «Українські аграрні інвестиції» має значні обсяги розбіжностей між сумою задекларованого податкового кредиту та податкових зобов'язань контрагентів постачальників, що здійснюють операції, не обумовлені економічними причинами та яким, згідно регіональних державних податкових інспекцій, зменшено податкові зобов'язання. Зокрема, відповідач вказує на те, що позивачем неправомірно включено до податкового кредиту суми ПДВ по оподатковуваних операціях з ТОВ «ГАММА-ЮГ» на суму 367 321,00 грн. та з ПП «Волинські аграрні інвестиції» на суму 2 407 052,00 грн.

Так, з досліджених матеріалів справи, судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав договірні взаємовідносини з рядом контрагентів, зокрема, ТОВ «ГАММА-ЮГ» (код ЄДРПОУ 37992575) та ПП «Волинські аграрні інвестиції» (код ЄДРПОУ 34417166).

Між позивачем, як покупцем, та ТОВ «ГАММА-ЮГ», як продавцем, укладено договір купівлі-продажу №1902/1 від 19.02.2013 р., у відповідності з умовами якого Продавець взяв на себе зобов'язання поставити і передати у власність Покупця, а Покупець прийняти оплатити товар - соєві боби урожаю 2012 року.

Згідно умов Договору продавець здійснює поставку товару автомобільним транспортом (зерновозом) в повному об'ємі на умовах СРТ станція Миколаїв-Вантажний (експл.), філія ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Миколаївський портовий елеватор».

Під час здійснення поставки товару ТОВ «ГАММА-ЮГ» виписані позивачу наступні видаткові накладні : №РН-0000001 від 25.02.2013р. в кількості 34,06 т на суму 160 082,00 грн. з ПДВ; №РН-0000002 від 03.03.2013 р. в кількості 45,72т на суму 214884,00 грн. з ПДВ; №РН-0000003 від 04.03.2013 р. в кількості 38,98т на суму 183206,00 грн. з ПДВ; №РН-0000004 від 06.03.2013 р. в кількості 62,72т на суму 294784,00 грн. з ПДВ; №РН-0000005 від 07.03.2013 р. в кількості 56,52т на суму 265644,00 грн. з ПДВ; №РН-0000006 від 15.03.2013 р. в кількості 99,62т на суму 468214,00 грн. з ПДВ; №РН-0000007 від 16.03.2013 р. в кількості 98,7т на суму 463890,00грн. з ПДВ; №РН-0000008 від 18.03.2013р. в кількості 32,6т на суму 153220,00 грн. з ПДВ, податкові накладні : №1 від 25.02.2013р. на суму 160082,00грн., в т.ч. ПДВ 26680,33 грн.; №2 від 03.03.2013 р. на суму 214884,00грн., в т.ч. ПДВ 35814,00грн.; №3 від 04.03.2013 р. на суму 183206,00грн., в т.ч. ПДВ 30534,33грн.; №4 від 06.03.2013 р. на суму 294784,00грн., в т.ч. ПДВ 49130,67грн.; №5 від 07.03.2013 р. на суму 265644,00грн., в т.ч. ПДВ 44274,00грн.; №6 від 15.03.2013 р. на суму 468214,00грн., в т.ч. ПДВ 78035,67грн.; №7 від 16.03.2013 р. на суму 463890,00грн., в т.ч. ПДВ 77315,00грн.; №8 від 18.03.2013 р. на суму 153220,00грн., в т.ч. ПДВ 25536,88грн.

Транспортування товару здійснювалось за рахунок ТОВ «ГАММА-ЮГ» відповідно до товарно-транспортних накладних від 24.02.2013 р. серія 12ААВ №528451; від 02.03.2013р. серія 12ААВ №528459; від 02.03.2013 р. серія 12ААВ №528461; від 02.03.2013 р. серія 12ААВ №528464; від 05 березня 2013р. серія 12ААВ №528471; від 05.03.2013 р. серія 12ААВ №528472; від 06.03.2013р. серія 12ААВ №528473; від 06.03.2013р. серія 12ААВ №528474; від 15.03.2013р. серія 01АА №176555; від 15.03.2013р. серія 01АА №176556; від 15.03.2013р. серія 01АА №176557; від 15.03.2013р. серія 01АА №176558; від 18.03.2013р. серія 01АА №176566.

В підтвердження отримання товару позивач надав отримані від ТОВ «ГАММА-ЮГ» ксерокопії довіреностей на уповноваження Таранова К., які надавались ним на підтвердження його повноважень при отриманні товару за договором.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами перевірки, розрахунки між суб'єктами господарювання проведено у безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями.

На підтвердження реальності операцій з придбаним у контрагента товаром, позивачем подано суду первинні документи по його подальшій реалізації.

Зокрема, в подальшому ТОВ «Українські аграрні інвестиції» здійснювало продаж Товару на користь компанії UkrFarm Funding limited, яка, в свою чергу, перепродавала на експорт товар компанії OLAM International Ltd., що підтверджується наявною копією експортного контракту.

Під час подальшого перепродажу товару ТОВ «Українські аграрні інвестиції» було проведено всі необхідні дослідження якості товару незалежною сюрвеєрською компанією, що підтверджується листом подальшого покупця.

Крім того, ТОВ «Українські аграрні інвестиції» зроблено запит до контрагентів по вказаній операції з метою підтвердження реальності та товарності господарських операцій та спростування тверджень відповідача.

Так, ТОВ «Українські аграрні інвестиції» отримало письмове підтвердження від кінцевого покупця товару - компанії OLAM International Ltd.

Даний лист підтверджує отримання покупцем - компанією OLAM International ltd. товару, поставленого ТОВ «ГАММА-ЮГ» на філію ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Миколаївський портовий елеватор» в інтересах ТОВ Українські аграрні інвестиції» для подальшого експорту.

Крім того, в даному листі зазначений реєстр автомобілів ТОВ «ГАММА-ЮГ», якими здійснювалась поставка товару на філію ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Миколаївський портовий елеватор». Також, компанія OLAM International Ltd. підтверджує відповідність якості умовам контракту за результатом перевірки якості незалежним сюрвеєром ТОВ «Проконтрол ЛТД.» і оскільки метою поставки даного товару був експорт, то якість товару підтверджувалась саме висновками незалежного сюрвеєра.

Зазначені обставини підтверджуються також реєстром прийнятого зерна ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Миколаївський портовий елеватор», який відображає дані про товар, постачальника, покупця, номер автомобілів, причепів, номер ТТН, вагу та дату поставки.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт отримання товару, а саме на виконання умов договору купівлі-продажу у перевіряємий період, позивачем надано допустимі докази в підтвердження використання товару у господарській діяльності з подальшою його реалізацією. Тому, за наявності всіх первинних документів бухгалтерського обліку щодо здійснення господарської операції ТОВ «ГАММА-ЮГ», позивачем правомірно віднесено суми ПДВ у розмірі 367 320,88грн. до складу податкового кредиту.

Також, як зазначалось уже, у перевіряємому періоді позивач мав договірні відносини з підприємством-постачальником ПП «Волинські аграрні інвестиції» (код ЄДРПОУ 34417166).

Як підтверджується матеріалами справи, 01 квітня 2011 року між ПП «Волинські аграрні інвестиції», як постачальником, та ТОВ «Українські аграрні інвестиції», як покупцем, укладено договір поставки №МД/67/04-11 аміачної селітри в кількості 4909,7т. по ціні 2900грн./т з ПДВ на суму 14 238 130,00 грн. на умовах поставки СРТ - станція призначення (правила Інкотермс -2000 року) згідно наданих інструкцій від покупця.

Даний договір був підписаний від імені ПП «Волинські аграрні інвестиції» уповноваженим представником Костенко О.М. на підставі виданої йому довіреності від 01.09.2009 р., а від імені ТОВ «Українські аграрні інвестиції» - заступником директора Томсон Пітер Мітчел.

В підтвердження виконання умов Договору, на поставку аміачної селітри для позивача, постачальником виписані наступні накладні: №01 від 19.04.2011 р. в кількості 836,0т на суму 2 463 447,42 грн. з ПДВ відшкодуванням витрат на ж/д тариф; №02 від 19.04.2011 р. в кількості 404,0т на суму 1 171 600,00 грн. з ПДВ; №03 від 19.04.2011 р. в кількості 857,0т на суму 2 525 507,42 грн. відшкодуванням витрат на ж/д тариф; №04 від 19.04.2011 р. в кількості 639,7т на суму відшкодуванням витрат на ж/д тариф; №05 від 19.04.2011 р. в кількості 778,2т на суму відшкодуванням витрат на ж/д тариф; №06 від 19.04.2011 р. в кількості 419,2т на суму відшкодуванням витрат на ж/д тариф; №07 від 19.04.2011 р. в кількості 654,2т на суму відшкодуванням витрат на ж/д тариф; №08 від 19.04.2011 р. в кількості 321,0т на суму відшкодуванням витрат на ж/д тариф; податкові накладні: № 1 від 19.04.2011 р. на суму 2525507,42 грн. в т.ч. ПДВ 420917,90 грн.; № 2 від 19.04.2011 р. на суму 1885166,48 грн. в т.ч. ПДВ 314194,41 грн.; № 3 від 19.04.2011 р. на суму 2292823,78 грн. в т.ч. ПДВ 382137,30 грн.; № 4 від 19.04.2011 р. на суму 2463447,42 грн. в т.ч. ПДВ 410574,57 грн.; № 5 від 19.04.2011 р. на суму 1 171 600,00 грн. в т.ч. ПДВ 195 266,67 грн.; № 6 від 19.04.2011 р. на суму 1 229 262,80 грн. в т.ч. ПДВ 204 877,13 грн.; № 7 від 19.04.2011 р. на суму 1 919 818,00 грн. в т.ч. ПДВ 319 969,67 грн.; № 8 від 19.04.2011 р. на суму 954 684,00 грн. в т.ч. ПДВ 159 114,00 грн.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, ТОВ Українські аграрні інвестиції» надав завірені копії рахунків на товар та залізничний тариф, зокрема, надав залізничні накладні та накладні.

Крім того, судом встановлено, що товар, що поставлявся ПП «Волинські аграрні інвестиції», останнім було отримано у ТОВ «Хліб Інвестбуд» згідно укладеного між ними договору поставки аміачної селітри від 01.04.2011 р.

Також, з матеріалів справи вбачається, що аміачна селітра придбавалась позивачем у ПП «Волинські аграрні інвестиції» на підставі договору поставки №МД/67/04-11 з метою її подальшого перепродажу ТОВ «ТРАНС-ЮГ Трейдінг», яке в свою чергу, як трейдер, здійснювало подальший перепродаж товару, тому в залізничних накладних зазначений лише перший відправник та кінцевий отримувач товару.

При цьому дані накладні по об'ємам поставки повністю відповідають видатковим накладним, що підтверджує поставку аміачної селітри.

Як пояснив позивач, ТОВ «Українські аграрні інвестиції» від свого постачальника паспорт якості не отримав, однак, жодних спорів щодо якості товару не було. Більше того, подальший покупець товару - ТОВ «ТРАНС-ЮГ Трейдінг» не мав жодних претензій щодо якості товару і не вимагав в ТОВ «Українські аграрні інвестиції» паспорт якості на товар.

Крім того, будь-яких порушень щодо складання первинних документів, податкових накладних, правильності відображення їх в бухгалтерському та податковому обліку, податковій звітності і як наслідок цього визначення суми податкового кредиту, відображеного в податкових деклараціях з податку на додану вартість, документах бухгалтерського обліку по господарських операція між ТОВ «Українські аграрні інвестиції» та ТОВ «ГАММА-ЮГ» і ПП «Волинські аграрні інвестиції» в процесі проведення перевірки встановлено не було.

Разом з тим, контролюючим органом під час перевірки встановлено, що у ТОВ «Українські аграрні інвестиції» наявні розбіжності у податковій звітності за перевіряємий період по вказаним постачальникам.

При проведенні перевірки відповідачем використано акт від 23.08.2013 року №58/22-08/37992575 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ГАММА-ЮГ» (код ЄДРПОУ 37992575) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами-постачальниками ТОВ «Венера Інвест» (код ЄДРПОУ 38292044) за період листопад 2012 року, ТОВ «Нептун Інвест» (код ЄДРПОУ 38292039) за період грудень 2012 року, ТОВ «Успіх 20 Плюс 12» (код ЄДРПОУ 38405332) за період лютий 2013 року, ТОВ «Бест Тайм Інвест» за період березень 2013 року та контрагентами-покупцями який є постачальником ТОВ «Українські аграрні інвестиції».

Також, відповідачем отримано акт Ратнівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області від 28.07.2011 року №27/23-34417166 про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Волинські аграрні інвестиції» з питань дотримання вимог податкового законодавства, щодо повноти та достовірності нарахування податку на додану вартість за квітень 2011 року, який є постачальником ТОВ «Українські Аграрні Інвестиції».

В зазначених актах встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «ГАММА-ЮГ» та ПП «Волинські аграрні інвестиції», господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, та відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. У зв'язку з цим, первинна бухгалтерська документація, будь-які інші первинні та фінансово-господарські документи, податкові накладні видані від контрагентів не можуть бути дійсними, як такі, що підтверджують здійснення господарських операцій, а отже не можуть бути підставою для віднесення до податкового кредиту підприємства.

Надавши оцінку викладеному відповідач дійшов висновку про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «ГАММА-ЮГ» і ПП «Волинські аграрні інвестиції» безпідставно виписано податкові накладні на податкові зобов'язання з продажу товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців, в тому числі, ТОВ «Українські Аграрні Інвестиції», як наслідок, позивач неправомірно включено суми ПДВ по цим операціям до податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, Законом України «Про податок на додану вартість» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.п.198.1-198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, законодавцем визначено підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, Законом та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Як уже встановлено судом та досліджено в судовому засіданні, на підтвердження реальності спірних операцій позивач надав до матеріалів справи копії договорів, податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, інші документи бухгалтерського обліку, що відповідають вище вказаним вимогам законодавства та свідчать про звичайну фінансово-господарську діяльність позивача, податкові накладні відповідають вимогам поставленим чинним законодавством до первинних документів, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій з контрагентами-постачальниками.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 Цивільного кодексу України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 Цивільного кодексу України).

Тобто, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не було відображено.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Враховуючи вищезазначене, відповідачем не спростовано та не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами-постачальниками, належних доказів, які б свідчили про невідповідність документів, не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від контрагентів, що містяться в матеріалах справи, які були на момент їх видачі зареєстровані у встановленому податковим законодавством, як платник податку на додану вартість і їм відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Суд на підставі оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності встановив, що факт надання товару позивачу з боку контрагентів-постачальників документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність у зазначених суб'єктів господарювання адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладенню правочину та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань у судовому засіданні не були доказані, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції.

Також суд зазначає, що в ході розгляду справи встановлено, що операції позивача з контрагентами відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Суд відхиляє посилання відповідача на відсутність карантинних сертифікатів щодо спірного товару, які є невід'ємною частиною поставок, що, на думку відповідача, ставить під сумнів фактичне існування такого товару, оскільки це не є безумовним доказом відвантаження продукції, позаяк за змістом п. 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі - Положення) під первинними документами розуміються документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2.4-2.5 Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральній та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ повинен бути підписаний особисто та підпис може бути скріплений печаткою.

Із вищезазначеного випливає, що первинні бухгалтерські документи складаються учасниками господарських відносин та фіксують факти та стан їхнього виконання.

Згідно ж положень Закону України від 30 червня 1993 року № 3348-XII «Про карантин рослин» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) карантинний сертифікат - це документ, який видається органами Державної служби з карантину рослин України та засвідчує фітосанітарний стан об'єктів регулювання, що вивозяться та/або ввозяться у карантинну зону, транспортуються територією України.

З огляду на вищезазначені обов'язкові вимоги до первинних документів, які можуть фіксувати факти здійснення господарських операцій та слугувати підставою для їх бухгалтерського обліку, суд приходить до висновку, що карантинні сертифікати не відповідають ним з наступних підстав:

в них відсутні обов'язкові реквізити первинного бухгалтерського документа, а саме: зміст господарської операції, здійснення якої він підтверджує, посади, прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, відсутній особистий підпис керівника суб'єкту господарювання, що підтверджує факт її здійснення;

відсутнє розпорядження керівника суб'єкту господарювання на проведення такої господарської операції;

ці документи не складені під час здійснення господарської операції або безпосередньо після її закінчення.

За таких обставин, враховуючи те, що карантинний сертифікат не є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції, суд вважає неправомірним здійснене контролюючим органом донарахування ТОВ «Українські Аграрні Інвестиції» податкових зобов'язань з податку на додану вартість оскаржуваними актами індивідуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 27.05.2014 р. №К/9991/67861/11, від 12.03.2014 р. № К/9991/31325/12.

За таких обставин, проаналізувавши в сукупності викладені положення та обставини, враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що операції позивача з контрагентами здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають господарській меті та підтверджуються необхідними первинними документами, суд вважає, що ТОВ «Українські Аграрні Інвестиції» правомірно сформував податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «ГАММА-ЮГ» і ПП «Волинські аграрні інвестиції», а відтак відповідачем протиправно зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 367 321,00 грн. та зменшено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 2 407 052 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 20.11.2013 р. №0000193710 та №0000203710.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Аграрні Інвестиції» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000193710 від 20.11.2013 року та № 0000203710 від 20.11.2013 року.

Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українські аграрні інвестиції» (код ЄДРПОУ 33558346) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 06.04.2015 р.

Суддя В.П. Шулежко