Ухвала

від 13.08.2015 по справі 826/2001/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2015 року м. Київ К/800/29270/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е. Степашка О.І. Федорова М.О. секретар судового засідання Бовкун В. В.,

представник позивача Дідур І. В.

представник відповідача Українська Т. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні інвестиції" до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні інвестиції" (далі - ТОВ "Українські аграрні інвестиції") звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (далі - Міжрегіональне ГУ ДФС - Центральний офіс з обслуговування ВПП) в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2015 року позов ТОВ "Українські аграрні інвестиції" задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року апеляційну скаргу Міжрегіонального ГУ ДФС - Центрального офісу з обслуговування ВПП залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2015 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Міжрегіональне ГУ ДФС - Центральний офіс з обслуговування ВПП подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Українські аграрні інвестиції" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку правомірності нарахування позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за 2010 - 2013 роки. За результатами перевірки складено акт від 31.10.2013 року №1313/40-50/37-20/33558346.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: ст. 185 , пунктів 198.3 , 198.4 , 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , що призвело до завищення суми податкового кредиту в розмірі 2774372,53 грн., пунктів 200.1 , 200.2 , 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України , що призвело до завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість, яка включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 19 податкової декларації) на суму 93029, 00 грн. за квітень 2013 року та заниження позитивного значення податку на додану вартість поточного звітного періоду (рядок 18 податкової декларації) у розмір 274292, 00 грн. за травень 2013 та у розмірі 2407052, 00 грн. за квітень 2011 року та п.п 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 , п. 200.4 , ст. 200 Податкового кодексу України , що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування на суму ПДВ в розмірі 2407052, 00 грн. за квітень 2011 року, завищення залишку від'ємного значення (рядок 24 податкової декларації), який включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 274292, 00 грн. за травень 2013 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 20.11.2013року: №0000193710, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 367321, 00 грн. та №0000203710, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 2407052, 00 грн..

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «ГАММА-ЮГ» було укладено договір купівлі-продажу соєвих бобів урожаю 2012 року №1902/1 від 19.02.2013 року. Згідно умов Договору продавець здійснює поставку товару автомобільним транспортом (зерновозом) в повному об'ємі на умовах СРТ станція Миколаїв-Вантажний (експл.), філія ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» «Миколаївський портовий елеватор». На підтвердження товарності господарської операції матеріали справи містять податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні. Оплата вартості товару здійснювалась у безготівковій формі. В підтвердження отримання товару позивач надав отримані від ТОВ «ГАММА-ЮГ» ксерокопії довіреностей. В подальшому позивач реалізував придбаний товар на користь компанії UkrFarm Funding limited, яка, в свою чергу, перепродавала на експорт товар компанії OLAM International Ltd. відповідно до експортного контракту. Під час подальшого перепродажу товару ТОВ «Українські аграрні інвестиції» було проведено необхідні дослідження якості товару незалежною сюрвеєрською компанією, що підтверджується листом подальшого покупця.

Також, у перевіряємому періоді, позивач мав господарські відносини з ПП «Волинські Аграрні Інвестиції» на підставі договору поставки №МД/67/04-11 від 01.04.2011 року аміачної селітри в кількості 4909,7 т. по ціні 2900 грн./т з ПДВ на суму 14238130, 00 грн. на умовах поставки СРТ - станція призначення (правила Інкотермс -2000 року) згідно наданих інструкцій від покупця. На підтвердження товарності господарської операції матеріали справи містять накладні з ПДВ відшкодуванням витрат на ж/д тарифи, рахунки на товар та залізний тариф (залізничні накладні та накладні). Товар, який поставлявся ПП «Волинські аграрні інвестиції» на користь позивача, отриманий у ТОВ «Хліб Інвестбуд» згідно укладеного між ними договору поставки аміачної селітри від 01.04.2011 року. В подальшому позивач реалізував придбаний товар на користь ТОВ «ТРАНС-ЮГ Трейдінг», яке в свою чергу, як трейдер, здійснювало подальший перепродаж товару, а тому в залізничних накладних зазначений лише перший відправник та кінцевий отримувач товару.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Крім того, судами попередніх інстанцій зазначено, що обов'язок супроводження транспорту карантинними сертифікатами та сертифікатами ГХІ в силу положень Закону України «Про карантин рослин» та наказу Міністерства аграрної політики України від 23.08.2005 року №414 «Про затвердження Фітосанітарних правил ввезення з-за кордону, перевезення в межах країни, транзиту, експорту, порядку переробки та реалізації під карантинних матеріалів» покладається на продавця товару, в даному випадку на ТОВ «ГАММА-ЮГ», а не на позивача, а тому відсутність таких сертифікатів є не свідченням безтоварності господарських операцій.

Згідно зі ст. 1 , ч. 3 ст. 8 , ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.4 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 , первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що первинні документи відповідають вимогам визначеними Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Приписами п. 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України ).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання як платник податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Зазначена обставина (недобросовісність учасника угоди щодо сплати податків та зборів) не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення в складі валових витрат та податкового кредиту понесені витрати на придбання товарів (послуг), якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження понесених витрат та фактичного здійснення господарських операцій.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Українські аграрні інвестиції".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров