Рішення

від 24.04.2015 по справі 903/172/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 квітня 2015 р. Справа № 903/172/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньторгхліб", м. Луцьк

до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Групп", м. Київ

відповідача 2: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луцьк

про стягнення 141000 грн.

Суддя Вороняк А. С.

при секретарі судового засідання Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Гапон С.Й., довіреність б/н від 27.02.2015р.;

від відповідача 1: н/з;

від відповідача 2: н/з.

Відповідно до ст.20 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК Ураїни) роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньторгхліб" звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Групп" про стягнення 140000 грн. та до товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Групп" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про солідарне стягнення 1000 грн. та судових витрат по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Групп" договору безпроцентної позики №30/12-13 від 30.12.2013р. в частині повернення позики в сумі 140000 грн. та невиконання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 умов договору поруки №30/12/13 від 30.12.2013р. на суму 1000 грн..

Ухвалою господарського суду Волинської області від 23.02.2015р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 04.03.2015р. та зобов'язано сторони надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 04.03.2015р. розгляд справи відкладено на 01.04.2015р. через не подання сторонами всіх витребуваних судом доказів, нез'явлення відповідачів в судове засідання.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 01.04.2015р. розгляд справи відкладено на 20.04.2015р. через не поданням позивачем та відповідачем 2 всіх витребуваних судом доказів, нез'явлення відповідачів в судове засідання.

03.04.2015р. через канцелярію суду від представника позивача поступив супровідний лист до якого додано: копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на ФОП ОСОБА_1, бухгалтерську довідку про списання коштів в розмірі 140000 грн. на надання безпроцентної позики згідно №30/12-13 від 30.12.2013р. та оригінал договору безпроцентної позики №30/12-13 від 30.12.2013р..

В судовому засіданні 20.04.2015р. представник позивача позов підтримав, вимоги просив задовольнити.

Відповідач 2 - ФОП ОСОБА_1 в судове засідання 20.04.2015р. не з'явилася, компетентного представника не направила, витребуваних ухвалами суду документів не надала, проте була належним чином повідомлена про місце і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4302004477600 від 14.04.2015р..

Відповідач 1 - ТОВ "Моноліт-Групп" в судове засідання 20.04.2015р. не з'явилися, компетентного представника не направили, ухвала господарського суду Волинської області від 01.14.2015р. була надіслана відповідачу на адресу зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців(станом на 30.03.2015р.)(а.с.41-42), а саме: 04060, м. Київ, Шевченківський район, вул. Вавілових, 9.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ст.87 ГПК України.

В разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду(пп.3.9.1. п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.).

Згідно з витягу з інтернет сайту Українського державного підприємства «Укрпошта» ( www.ukrposhta.com ), зробленого судом, вбачається вручення адресатові 08.04.2015р. підприємством зв'язку ухвали суду від 01.04.2015р. Ухвала господарського суду Волинської області від 01.04.2015р. по даній справі направлялась позивачу 06.04.2015р. рекомендованим повідомленням №4301033106062.

На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення відповідачів про час слухання справи, та з урахуванням вимог ст.69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

встановив:

30.12.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньторгхліб" (далі - Позикодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Групп" (далі - Позичальник) було укладено договір безпроцентної позики №30/12-13 (далі - Договір)(а.с.9) шляхом вираження волі сторін через обмін документом по електронному(факсимільному) засобі зв'язку.

Згідно п.1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному у п.2.1 цього Договору (надалі іменується "позика"), а Позичальник зобов'язується повернути позику у визначений цим Договором термін.

Згідно п.2.1 Договору, сума позики становить 140000 грн..

Згідно п.2.2 Договору, за цим Договором проценти за надання позики не нараховуються та не сплачуються.

Згідно п.3.1 Договору Позикодавець перераховує суму позики в безготівковому порядку на поточний рахунок Позичальника.

Згідно п.4.1 Договору, повернути всю суму позики Позичальник зобов'язується до « 20» січня 2014 року.

Згідно п.5.1 Договору, Позичальник зобов'язаний повернути суму позики (або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини позики) в термін, встановлений в п. 4.1 цього Договору.

Згідно п.5.2 Договору, сума позики підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок Позикодавця.

Згідно п.5.3 Договору, днем повернення позики (її частини) вважається день зарахування суми позики (її частини) на поточний рахунок Позикодавця.

Згідно п.7.1 Договору, останній набуває чинності з моменту надання Позикодавцем суми позики Позичальнику та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за Договором.

Згідно п.8.1 Договору, цей Договір підписується сторонами та скріплюється їх печатками.

Згідно п.8.7 Договору, цей Договір укладений по факсимільному зв'язку або електронній пошті, має юридичну силу - до обміну оригіналами.

Даний Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств, направлений на реальне виконання сторонами, обміну оригіналами не відбулося, доказів іншого сторонами суду не подано.

На виконання умов Договору позивач перерахував 140000 грн. на рахунок відповідача(відкритий в АТ «Сбербанк Росії» р/р 260030131621, МФО 320627), що підтверджується платіжним дорученням №8511 від 30.12.2013р.(а.с.12).

Відповідач 1 свої зобов'язання щодо повернення позики в строк визначений в п.4.1 Договору не виконав.

11.02.2015 р. позивач звертався до відповідача 1 з грошовою вимогою(претензія) №11/02/15 від 11.02.2015 р.(а.с.27-28) про сплату боргу в розмірі 140000 грн., проте дана вимога залишена ним без відповіді та виконання.

Згідно ст.1046 Цивільного кодексу України(далі - ЦК України), за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.144 Господарського кодексу України(далі - ГК України), майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.193 ГК України, статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В даному випадку, відносини між позивачем та відповідачем 1 носять договірний характер, укладений між останніми договір безпроцентної позики №30/12-13 від 30.12.2013р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами Договору, перерахування позивачем на виконання його умов відповідачу 1 коштів(надання позики), отримання їх відповідачем 1, проте не повернення їх останнім у визначений Договором строк, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача 1 позову в частині стягнення заборгованості у розмірі 140000 грн..

Сума заборгованості 140000 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачами.

Щодо солідарного стягнення з відповідачів 1000 грн., суд зазначає наступне.

30.12.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньторгхліб", як кредитором і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як поручителем було укладено договір поруки №30/12/13.

Згідно п.1.1 договору поруки, поручитель зобов'язується перед кредитором в обсязі 1000 грн. відповідати солідарно за своєчасне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «МОНОЛІТ-ГРУПП» (надалі Боржник) зобов'язань за Договором безпроцентної позики №30/12-13 від 30 грудня 2013р., який укладений між кредитором та боржником, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Згідно п.2.1 договору поруки, у разі порушення боржником виконання зобов'язання кредитор має право вимагати від поручителя виконання зобов'язання боржника перед кредитором згідно з умовами Договору №30/12-13 в порядку, передбаченому цим договором.

Згідно п.2.2 договору поруки, якщо при настанні строків проведення розрахунків відповідно до Договору №30/12-13 боржником не буде проведено розрахунків з кредитором, боржник та/або кредитор зобов'язуються повідомляти поручителя про прострочення платежу.

Згідно п.2.3 договору поруки, поручитель зобов'язується протягом двох календарних днів з моменту отримання повідомлення кредитора або боржника виплатити суму в розмірі 1000 грн. на користь кредитора.

Згідно п.3.1 договору поруки, поручитель солідарно із боржником відповідає перед кредитором за виконання грошових зобов'язань в обсязі 1000 грн..

На виконання п.2.3 договору поруки, поручителю було вручено вимогу №21/01/14 від 21.01.2014р. про сплату боргу, дана вимога 21.01.2014р. отримана ФОП ОСОБА_1 особисто, про що свідчить відповідна відмітка на зазначеній вимозі(а.с.11). Проте вказана вимога залишена відповідачем 2 без відповіді та виконання.

Згідно ст.ст.553, 554, 543 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Враховуючи наведені положення законодавства, у зв'язку з тим, що відповідач 1 не виконав взятих на себе за договором безпроцентної позики №30/12-13 від 30.12.2013р. зобов'язань, вимога про стягнення з відповідача 1 та поручителя - відповідача 2, як із солідарного боржника 1000 грн. обґрунтована і підлягає до задоволення.

Щодо заперечень відповідача 1, які надійшли до суду 12.03.2015р. про те що сторонами не узгоджено суттєвих умов договору, а саме не укладено договір безпроцентної позики №30/12-13 від 30.12.2013р. у письмовій формі та що відповідач 2 не є стороною договору безпроцентної позики №30/12-13 від 30.12.2013р. і відповідач 1 ніяких порук з відповідачем 2 не укладав, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч.1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Сторони у п.8.7 договору безпроцентної позики №30/12-13 від 30.12.2013р. погодили, що цей Договір укладається по факсимільному зв'язку або електронній пошті, має юридичну силу - до обміну оригіналами.

Згідно ч.2 п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», дво- або багатосторонні правочини (договори), які повинні укладатися в письмовій формі, можуть укладатися, зокрема, шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами, радіограмами, засобами електронного зв'язку тощо за підписами сторін, які їх надсилають.

Відповідач 2 прийняв перераховані позивачем грошові кошти у сумі 140000 грн., як безпроцентну позику по Договору і своїми діями фактично підтвердив наявність домовленості між сторонами.

З приводу твердження відповідача 1, щодо необізнаності про укладання договору поруки між позивачем та відповідачем 2, слід зазначити, що чинним законодавством України та умовами як договору безпроцентної позики №30/12-13 від 30.12.2013р., так і договору поруки №30/12/13 від 30.12.2013р., не встановлено обов'язок кредитора та поручителя попереджати боржника про укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов'язань перед кредитором, а волевиявлення боржника під час укладення договору поруки не є істотною умовою договору поруки.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 14.08.2012р. №3-35гс12.

Також суд зауважує, що відповідач 1 не спростував як сам факт отримання суми позики, її розміру, так і документально її відсутність під час розгляду справи в суді, не долучивши будь-яких платіжних документів про її повернення.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача 1 заборгованості в сумі 140000 грн. підлягають до задоволення, а 1000 грн. підлягають до солідарного стягнення з відповідача 1 та відповідача 2.

Звертаючись з позовом до суду, позивачем було сплачено 2820 грн. судового збору платіжним дорученням №4124 від 19.02.2015 р..

Оскільки спір до розгляду судом доведено з вини відповідачів, які не виконали договірних зобов'язань, відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України на них слід покласти судові витрати по справі, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог по відношенню до кожного з них: на відповідача 1 - 2799,98 грн., на відповідача 2 - 20,02 грн..

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Групп" (04060, м. Київ, Шевченківський район, вул. Вавілових, 9, код ЄДРПОУ 34957024) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вольньторгхліб" (43023, Волинська область, м. Луцьк, вул. Карбишева, 1, код ЄДРПОУ 37128826) 140000 (сто сорок тисяч гривень) грн. та 2799,98 (дві тисячі сімсот дев'яносто дев'ять гривень дев'яносто вісім копійок) грн. витрат позивача по оплаті судового збору.

3. Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Групп" (04060, м. Київ, Шевченківський район, вул. Вавілових, 9, код ЄДРПОУ 34957024), фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (43000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вольньторгхліб" (43023, Волинська область, м. Луцьк, вул. Карбишева, 1, код ЄДРПОУ 37128826) 1000 (одну тисячу гривень) грн..

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (43020, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вольньторгхліб" (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Карбишева, 1, код ЄДРПОУ 37128826) 20,02 (двадцять гривень дві копійки) грн. витрат позивача по оплаті судового збору.

Повний текст рішення складено

24.04.2015

Суддя А. С. Вороняк