Постанова

від 06.07.2015 по справі 903/172/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2015 р. Справа № 903/172/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В.

суддів Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Групп" на рішення господарського суду Волинської області від 20.04.15 р.

у справі № 903/172/15 (суддя Вороняк Андрій Сергійович )

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньторгхліб"

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт Групп"

відповідач Фізична особа-підприємець ОСОБА_3

про стягнення 141 000 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача 1- не з'явився

відповідача 2 - не з'явився

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 20 квітня 2015 року ( суддя Вороняк А.С.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньторгхліб" до товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Групп", фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 141000 грн. задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Групп" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вольньторгхліб" 140000 грн. та 2799,98 грн. витрат позивача по оплаті судового збору.

Стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Групп" , фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вольньторгхліб" 1000 грн.

Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вольньторгхліб" 20,02 грн. витрат позивача по оплаті судового збору.

Задовольняючи позов з огляду на положення ст. ст. 509, 526, 527, 530, 599, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст. 144, 173, 193 ГК України, місцевий господарський суд вказав, що відносини між позивачем та відповідачем 1 носять договірний характер; укладений між останніми договір безпроцентної позики № 30/12-13 від 30.12.2013р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був. Суд першої інстанції, враховуючи укладення між сторонами Договору, перерахування позивачем на виконання його умов відповідачу 1 коштів (надання позики), отримання їх відповідачем 1, проте не повернення їх останнім у визначений Договором строк, прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача 1 позову в частині стягнення заборгованості у розмірі 140000 грн., оскільки сума заборгованості 140000 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачами.

Щодо вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 1000 грн. з посиланням на ст. ст. 205, 207, 553, 554, 543, 1047 ЦК України, договору поруки від 20.12.13р. №30/12/13, постанову Верховного суду України від 14.08.12р. №3-35гс12, суд зазначив, що у зв'язку із тим, що відповідач 1 не виконав взятих на себе за договором безпроцентної позики №30/12-13 від 30.12.2013р. зобов'язань, вимога про стягнення з відповідача 1 та поручителя - відповідача 2, як із солідарного боржника 1000 грн. обґрунтована і підлягає до задоволення.

Не погодившись з постановленим рішенням, відповідач 1 ТОВ "Моноліт-Груп" звернувся з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення господарського суду Волинської області № 903/172/15 від 20.04.15р. та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

З посиланням на ст. ст. 640, 643 ЦК України вказує, що товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Групп" не було прийнято п. 6.3. Договору безпроцентної позики №30/12-13 від 30.12.2013 року, а саме: "При простроченні повернення позики (її частини) більш, як на 5 (п'ять) робочих днів Позичальник додатково сплачує Позикодавцю відсотки за користування чужими коштами в розмірі 25% річних від неповерненої суми за весь строк прострочення".

Таким чином, між сторонами не було узгоджено всі істотні умови договору, та відповідно підпису договору безпроцентної позики № 30/12-13 від 30.12.2013р. товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Групп" не відбулося.

Також, товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт - Групп" не здійснювалось будь якого акцепту - дії щодо прийняття усіх умов договору безпроцентної позики №30/12-13 від 30.12.2013р.

Звертає увагу, що товариство не отримувало оригінали договору від позивача, у зв'язку з тим, що остаточна редакція договору так й не була узгоджена між сторонами, також не було підпису та направлення позивачу факсимільної копії договору.

Щодо сканованої копії договору з посиланням на ст. 207, ч.1 ст.1047 ЦК України, ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" зазначає, що договір між сторонами не був укладений (сканована копія не є належним доказом у господарському процесі), а грошові кошти отримані Відповідачем безпідставно.

Вимоги від позивача, щодо повернення безпідставно отриманих коштів товариство не отримувало. На думку апелянта, позивач повинен був звернутися до суду з позовом про повернення Відповідачем безпідставно отриманих коштів.

Вважає рішення господарського суду Волинської області у справі № 903/172/15 від 20.04.2015 року передчасним, таким , що не відповідає вимогам закону, а відтак, таким, що підлягає скасуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньторгхліб" наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Серед іншого вказує, що у зв'язку з тим, що сторони Договору знаходяться в різних населених пунктах, обмін підписаними примірниками Договору відбувся шляхом пересилання їх факсимільним зв'язком. Позивачем передавався оригінал Договору Відповідачеві, проте останній досі не повернув підписаний оригінал Договору позивачеві.

Згідно п. 8.7. Договору, цей Договір укладений по факсимільному зв'язку або електронній пошті має юридичну силу - до обміну оригіналами.

На підтвердження укладення Договору відповідно до платіжного доручення № 8511 від 30.12.2013 р. ТОВ "Волиньторгхліб" передало для ТОВ "Моноліт-Групп" грошові кошти на суму 140 000 грн.

На адресу відповідача 11.02.2015 р. надсилалася вимога про повернення позики, яка на даний час залишається не виконаною.

Відзиву на апеляційну скаргу від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 не надійшло, що відповідно до ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

В судове засідання представники сторін не з'явилася, про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлені належним чином та заздалегідь, про що свідчать повідомлення відділення поштового зв'язку про вручення ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 11 червня 2015 року про відкладення розгляду справи на 06 липня 2015 року (а.с. 104-108).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки сторони належним чином повідомлялись про час та місце апеляційного перегляду справи, враховуючи обмеженість строків вирішення спору, явка сторін обов'язковою не визнавалась, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.

В судовому засіданні 11.06.15 року представник відповідача 1 апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у ній; вказав, що не були узгоджені всі істотні умови договору, а тому грошові кошти отримували поза межа дії договору; зазначив, що позивач повинен був звертатися з позовом про стягнення безпідставно отриманих коштів; зауважив, що договору не отримували та не підписували.

В судовому засіданні 11 червня 2015 року представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві; зазначив, що оскільки сторони знаходяться в різних населених пунктах, було укладено договір факсимільним зв'язком; на виконання умов договору було перераховано відповідачу 1 грошові кошти, які відповідач 1 повинен був повернути до 20.01.14р., проте він їх не повернув; зазначив, що направили ТОВ "Моноліт - Групп" претензію, її не було виконано, тому і звернулися до суду.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 1, які надані ними в судовому засіданні 11 червня 2015 року ,обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт - Групп" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.12.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньторгхліб" (далі - Позикодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Групп" (далі - Позичальник) було укладено договір безпроцентної позики № 30/12-13 (далі - Договір)(а.с.9,56) шляхом вираження волі сторін через обмін документом по електронному (факсимільному) засобу зв'язку.

Згідно п.1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти у розмірі, визначеному у п.2.1 цього Договору (надалі іменується "позика"), а Позичальник зобов'язується повернути позику у визначений цим Договором термін.

Сума позики становить 140000 грн. (сто сорок тисяч гривень 00 копійок) (п.2.1 Договору).

За цим Договором проценти за надання позики не нараховуються та не сплачуються.(п.2.2 Договору)

Відповідно до п.3.1 Договору Позикодавець перераховує суму позики в безготівковому порядку на поточний рахунок Позичальника.

Згідно п.4.1 Договору, повернути всю суму позики Позичальник зобов'язується до " 20" січня 2014 року.

Позичальник зобов'язаний повернути суму позики (або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини позики) в термін, встановлений в п. 4.1 цього Договору.(п.5.1 Договору)

Сума позики підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок Позикодавця.(п.5.2 Договору)

Згідно п.5.3 Договору, днем повернення позики (її частини) вважається день зарахування суми позики (її частини) на поточний рахунок Позикодавця.

Відповідно до п.7.1 Договору, останній набуває чинності з моменту надання Позикодавцем суми позики Позичальнику та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов'язань за Договором.

Цей Договір підписується сторонами та скріплюється їх печатками.(п.8.1 Договору)

Згідно п.8.7 Договору, цей Договір укладений по факсимільному зв'язку або електронній пошті, має юридичну силу - до обміну оригіналами.

Даний Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств, направлений на реальне виконання сторонами, обміну оригіналами не відбулося, доказів іншого сторонами суду не подано.

На виконання умов Договору позивач перерахував 140000 грн. на рахунок відповідача (відкритий в АТ "Сбербанк Росії" р/р НОМЕР_1, МФО 320627), що підтверджується платіжним дорученням № 8511 від 30.12.2013р.(а.с.12).

Відповідач 1 свої зобов'язання щодо повернення позики в строк, визначений в п.4.1 Договору не виконав.

11.02.2015 р. позивач звертався до відповідача 1 з грошовою вимогою (претензією) №11/02/15 від 11.02.2015 р.(а.с.27-28) про сплату боргу в розмірі 140000 грн., проте дана вимога залишена ним без відповіді та виконання.

Крім того, 30.12.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньторгхліб", як кредитором і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, як поручителем було укладено договір поруки №30/12/13.

Згідно п.1.1 договору поруки, поручитель зобов'язується перед кредитором в обсязі 1000 грн. відповідати солідарно за своєчасне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТ-ГРУПП" (надалі Боржник) зобов'язань за Договором безпроцентної позики №30/12-13 від 30 грудня 2013р., який укладений між кредитором та боржником, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

У разі порушення боржником виконання зобов'язання кредитор має право вимагати від поручителя виконання зобов'язання боржника перед кредитором згідно з умовами Договору №30/12-13 в порядку, передбаченому цим договором.(п.2.1 договору поруки)

Відповідно до п.2.2 договору поруки, якщо при настанні строків проведення розрахунків відповідно до Договору №30/12-13 боржником не буде проведено розрахунків з кредитором, боржник та/або кредитор зобов'язуються повідомляти поручителя про прострочення платежу.

Поручитель зобов'язується протягом двох календарних днів з моменту отримання повідомлення кредитора або боржника виплатити суму в розмірі 1000 грн. на користь кредитора.(п.2.3 договору поруки)

Згідно п.3.1 договору поруки, поручитель солідарно із боржником відповідає перед кредитором за виконання грошових зобов'язань в обсязі 1000 грн.

На виконання п.2.3 договору поруки, поручителю було вручено вимогу №21/01/14 від 21.01.2014р. про сплату боргу, дана вимога 21.01.2014р. отримана ФОП ОСОБА_3 особисто, про що свідчить відповідна відмітка на зазначеній вимозі(а.с.11). Проте вказана вимога залишена відповідачем 2 без відповіді та виконання.

З огляду на вищевикладене, позивач звернувся із позовом до суду про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Групп" 140000 грн. та про солідарне стягнення 1000 грн. та судових витрат по справі з товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Групп" та фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне застосувати наступні положення чинного законодавства .

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.(ст.1046 Цивільного кодексу України)

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 144 Господарського кодексу України(далі - ГК України), передбачено, що майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Так, в матеріалах справи наявний договір безпроцентної позики №30/12-13 від 30.12.13р.,укладений шляхом вираження волі сторін через обмін документом по електронному (факсимільному) засобу зв'язку.

Сторони у п.8.7 договору безпроцентної позики №30/12-13 від 30.12.2013р. погодили, що цей Договір укладається по факсимільному зв'язку або електронній пошті, має юридичну силу - до обміну оригіналами.

Згідно ч.1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

У ч.1 ст.1047 ЦК України, зазначено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно ч.2 п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", дво- або багатосторонні правочини (договори), які повинні укладатися в письмовій формі, можуть укладатися, зокрема, шляхом обміну листами, телеграмами, телетайпограмами, телефонограмами, радіограмами, засобами електронного зв'язку тощо за підписами сторін, які їх надсилають.

Як вбачається із самого договору він підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Аналогічні приписи містяться і в ч.1 ст. 181 ГК України, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено - письмову, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, що має письмову форму. Отже, наявність печатки на договорі оренди є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документа.

Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України від 11.01.1999 року затверджено Інструкцію "Про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів", якою визначено порядок видачі, продовження й припинення дії та анулювання дозволів на відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів.

Відповідно до 3.4.1. вказаної Інструкції (чинній на момент укладення спірних договорів) відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Контроль за виготовленням, зберіганням та використанням печаток і штампів покладається на канцелярії та осіб, відповідальних за діловодство (у разі наявності таких).

При зміні керівника печатки і штампи передаються новопризначеному керівнику за актом.

Керівники підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів підприємницької діяльності, інших організаційних форм підприємництва, діяльність яких передбачена чинним законодавством України, у разі потреби можуть своїм наказом покласти відповідальність за зберігання і користування печатками і штампами на одного з безпосередньо підлеглих їм працівників.

Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах.

Перевірка наявності печаток і штампів здійснюється щорічно комісією, призначеною наказом керівника організації. Про перевірки наявності печаток і штампів робляться відмітки в журналі обліку та видачі печаток і штампів після останнього запису. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації.

При цьому колегія суддів враховує, що докази порушення правил обліку, зберігання чи використання печатки ТОВ "Моноліт - Групп" відсутні, доказів втрати чи викрадення зазначеної печатки, проведення службового розслідування за фактом її незаконного використання або звернення у зв'язку з цим до правоохоронних органів відповідачем 1 не надано. Як вірно зазначено судом першої інстанції договір безпроцентної позики №30/12-13 від 30.12.2013р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Тому за наявності на договорі печатки юридичної особи - відповідача 1, посилання скаржника, як на підставу неукладеності договору, на те, що сторонами не узгоджено суттєвих умов договору та те, що останній з боку відповідача 1 взагалі не підписувався, не отримувався та позивачу не направлялася факсимільна копія договору, є безпідставними.

Також, відповідач 1 прийняв перераховані позивачем грошові кошти у сумі 140000 грн., як безпроцентну позику по Договору і своїми діями фактично підтвердив наявність домовленості між сторонами. (а.с.12).

Разом з тим, судова колегія зауважує, що відповідач 1 не спростував як сам факт отримання суми позики, її розміру. Крім того, у своїй апеляційній скарзі відповідач 1 підтверджує отримання грошових коштів від позивача .

Разом з тим, жодних доказів про її повернення ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду відповідачем 1 надано не було.

Враховуючи вищевикладене, Рівненський апеляційний господарський суд погоджується з господарським судом першої інстанції про те, що відносини між позивачем та відповідачем 1 носять договірний характер, а тому дійшов правильного висновку про задоволення позову в частині стягнення заборгованості в сумі 140 000,00 грн.

Щодо солідарного стягнення з відповідачів 1000 грн., суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище, між товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньторгхліб", як кредитором і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, як поручителем 30.12.2013р. було укладено договір поруки № 30/12/13.(а.с.10)

Відповідно до п.1.1 договору поруки, поручитель зобов'язується перед кредитором в обсязі 1000 грн. відповідати солідарно за своєчасне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "МОНОЛІТ-ГРУПП" (надалі Боржник) зобов'язань за Договором безпроцентної позики №30/12-13 від 30 грудня 2013р., який укладений між кредитором та боржником, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Згідно ст.ст.553, 554, 543 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Враховуючи наведені положення законодавства, у зв'язку з тим, що відповідач 1 не виконав взятих на себе за договором безпроцентної позики №30/12-13 від 30.12.2013р. зобов'язань, колегія суддів погоджується із місцевим господарським судом, що вимога про стягнення з відповідача 1 та поручителя - відповідача 2, як із солідарного боржника 1000 грн. обґрунтована і підлягає до задоволення.

З приводу твердження відповідача 1 у відзиві на позовну заяву щодо необізнаності про укладання договору поруки між позивачем та відповідачем 2, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України та умовами як договору безпроцентної позики №30/12-13 від 30.12.2013р., так і договору поруки №30/12/13 від 30.12.2013р., не встановлено обов'язок кредитора та поручителя попереджати боржника про укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов'язань перед кредитором, а волевиявлення боржника під час укладення договору поруки не є істотною умовою договору поруки.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 14.08.2012р. №3-35гс12.

А тому колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову в повному обсязі.

В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни рішення господарського суду Волинської області від 20 квітня 2015 року у справі № 903/172/15.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України в зв'язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 20 квітня 2015 року у справі № 903/172/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт - Групп" залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.