Ухвала

від 11.03.2015 по справі 2а-3614/10/2570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" березня 2015 р. м. Київ К/9991/278/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Фірма «Україна-Холдінг-Лізінг-Варва»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року

у справі № 2а-3614/10/2570

за позовом Варвинської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Фірма «Україна-Холдінг-Лізінг-Варва»

про стягнення заборгованості з податку з доходів фізичних осіб, -

В С Т А Н О В И Л А :

29 червня 2010 року Варвинська міжрайонна державна податкова інспекція Чернігівської області (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Фірма «Україна-Холдінг-Лізінг-Варва» (далі - відповідач) про стягнення з останнього суми утриманого та нарахованого, але не сплаченого (не перерахованого) до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 231998,96 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2010 року позов був задоволений частково. Стягнуто з ТОВ СП «Фірма «Україна-Холдінг-Лізінг-Варва» заборгованість з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 143134,28 грн. на рахунок місцевого бюджету Дащенківської сільської ради. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2010 року було скасовано. Прийнято нову постанову, якою стягнуто з ТОВ СП «Фірма «Україна-Холдінг-Лізінг-Варва» суму утриманого та нарахованого, але не сплаченого (не перерахованого) до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 231998,96 грн. на рахунок місцевого бюджету Дащенківської сільської ради.

В касаційній скарзі ТОВ СП «Фірма «Україна-Холдінг-Лізінг-Варва», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2010 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Відповідач є юридичною особою, яка зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону, тобто є податковим агентом у розумінні пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Матеріали справи містять податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (арк. справи 10-18), в яких товариство самостійно розраховувало та визначало суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб ,які підлягають сплаті до бюджету, а саме: за 2 квартал 2009 року - 650,70 грн.,за 3 квартал 2009 року - 650,70 грн., за 4 квартал 2009 року - 49455,84 грн., за 1 квартал 650,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог податковий орган посилався на те, що за даними особового рахунку ТОВ СП «Фірма «Україна-Холдінг-Лізінг-Варва» перерахувало до бюджету податок з доходів фізичних осіб у таких сумах: у 2009 році - 149,11 грн., у 2010 року - 195,00 грн. також, податковий орган посилався на те, що станом на 31 березня 2009 року у товариства обліковувався несплачений до бюджету податковий борг з податку з доходів фізичних осіб у сумі 180935,00 грн., що підтверджується актом № 234/2300/22829727 від 10 липня 2009 року «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ СП «Фірма «Україна-Холдінг-Лізінг-Варва» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2009 року» (арк. справи 19-28).

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що наявність у відповідача податкового боргу підтверджується наявними у матеріалах справи документами, проте у зв'язку з пропуском податковим строку звернення до суду щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла до 01 квітня 2008 року, у задоволенні позовних вимог про стягнення 88864,68 грн. слід відмовити.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги повністю, виходив з того, що позов був поданий податковим органом в межах 1095 днів.

Однак, повністю погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту «а» пункту 20.2 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фінансово відповідальними особами за порушення норм цього Закону при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, є податкові агенти.

Таким чином, правовий статус податкового агента передбачає обов'язки нараховувати, утримувати, сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, надавати податкову звітність з такого податку та нести відповідальність за неналежне виконання обов'язків.

Податковий агент має права та обов'язки, встановлені законодавством для платника податку з доходів фізичних осіб.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сумою податкового боргу визнається узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею.

Порядок узгодження сум податкових зобов'язань та визначення податкового боргу встановлюється статтею 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зокрема, пунктом 5.1 цього Закону передбачено порядок самостійного узгодження податкового зобов'язання, згідно з яким податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

За визначенням, наведеним у пункті 1.11 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Таким чином, Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) під «податковою декларацією» розуміє в тому числі і розрахунок, який подається до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Пунктом 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено обов'язок податкового агента надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, узгодження податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб відбувається з дня подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 2, 3, 4 квартали 2009 року та за 1 квартал 2010 року, відповідач самостійно узгодив податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 51407,94 грн. з дня подання таких податкових розрахунків.

В позовній заяві податковий орган вказує про сплату товариством податку з доходів фізичних осіб лише у таких сумах: у 2009 році - 149,11 грн., у 2010 року - 195,00 грн.

В свою чергу, відповідач посилається на те, що у 4 кварталі 2008 року товариству перерахувало до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 2493,80 грн.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій не встановили, у якому саме розмірі у товариства існує податковий борг з податку з доходів фізичних осіб та період його виникнення, з урахуванням того, що в матеріалах справи наявні розшифровки сум утриманого та сплаченого податку з доходів фізичних осіб по ТОВ СП «Фірма «Україна-Холдінг-Лізінг-Варва»: за період з 01 січня 2007 року по 31 березня 2010 року, згідно якого сума податкового боргу відповідача становить: 163986,56 грн. (арк. справи 63); за період з 01 січня 2007 року по 30 червня 2010 року, згідно якого сума податкового боргу відповідача становить: 184509,88 грн. (арк. справи 63), а також довідка Варвинської МДПі Чернігівської області від 15 липня 2010 року № 996/10/19-010 про відсутність у ТОВ СП «Фірма «Україна-Холдінг-Лізінг-Варва» заборгованості з податків та зборів (обов'язкових платежів) (арк. справи 49).

Згідно з пунктом 1.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

За приписами підпункту 6.2.2 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкові вимоги мають містити крім відомостей, передбачених підпунктом 6.2.3 цієї статті, посилання на підстави їх виставлення; суму податкового боргу, належного до сплати, пені та штрафних санкцій; перелік запропонованих заходів із забезпечення сплати суми податкового боргу. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.

Згідно з положеннями підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.

Таким чином, саме після настання зазначених у підпункті 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обставин та з урахуванням строку, передбаченого підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 цього Закону, виникає право на звернення податкового органу до суду із позовом про стягнення податкового боргу у розмірі, визначеному у другій податковій вимозі.

Разом з цим, суди першої та апеляційної інстанцій не встановили, чи була дотримана податковим органоим процедура примусового стягнення податкового боргу, яка передбачає надсилання податковим органом платникові податків першої податкової вимоги, а у разі непогашення суми податкового боргу, визначеної у першій податковій вимозі, у встановлені строки - другої податкової вимоги.

Таким чином, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Наведені порушення судами попередніх інстанцій вимог норм процесуального права щодо всебічного та повного встановлення обставин у справі, як такі, що могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, згідно частин 2 та 4 статті 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в суді касаційної інстанції не дають права встановлювати, або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, постановлені судові рішення у справі підлягають скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Фірма «Україна-Холдінг-Лізінг-Варва» задовольнити частково.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2010 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2010 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна