Рішення

від 22.04.2015 по справі 915/253/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 року Справа № 915/253/15

м. Миколаїв

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1), код 37243279

до відповідача: Фермерського господарства «ОБЕРІГ-СОМ» (55104, Миколаївська область, Кривоозерський район, смт. Криве Озеро, вул. Космонавтів, 72 ), код 33615795

про: стягнення 1050393 грн. 97 коп.

суддя В.Д. Фролов

за участю представників сторін

від позивача: Сивоконенко Ю.С., довіреність № 25 від 20.01.2015 р.

від відповідача: представник не з'явився

Публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі-Позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Фермерського господарства «ОБЕРІГ-СОМ» (далі-Відповідач) про стягнення грошових коштів в сумі 1050393 грн. 97 коп., з яких: 690000 грн. 00 коп. - основний борг, 43400 грн. 00 коп. -пеня, 210000 грн. 00 коп. -30% штрафу, 106993 грн. 97 коп. -24% річних. З посиланням на неналежне виконання Відповідачем своїх грошових зобов'язань за укладеним між ними Договором поставки майбутнього врожаю № 121-К від 22.05.2014.

Ухвалою господарського суду за даними позовними вимогами порушено провадження у справі, а її розгляд призначено на 18.03.2015

Ухвалою господарського суду від 18.03.2015 розгляд справи відкладено на 01.04.2015.

У судовому засіданні 01.04.2015 оголошено перерву до 22.04.2015.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.

Відповідач повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення Відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Вислухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши всі подані у справу докази, суд встановив:

22 травня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та Фермерським господарством «ОБЕРІГ-СОМ» було укладено договір поставки майбутнього врожаю № 121-К (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору в порядку та на умовах цього Договору Відповідач зобов'язався у визначений законом строк поставити Позивачу зерно кукурудзи 3 класу в кількості 700 метричних тонн, а Позивач зобов'язався прийняти Товар та оплатити його.

Згідно п. 1.2 Договору термін поставки: по 01 листопада 2014 року включно.

Пунктом 1.2.1 Договору передбачено, що поставка відповідної партії Товару вважається здійсненою в момент підписання між Позивачем та Відповідачем акту приймання-передачі відповідної партії Товару на умовах поставки передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 3.1.1 Договору сума попередньої оплати за Товар становить 700000 грн., в тому числі ПДВ.

Згідно п. 4.1 Договору, Позивач протягом 15 календарних днів з моменту набрання чинності цим Договором, зобов'язується перерахувати кошти (попередня оплата Товару), передбачені п. 3.1.1 Договору на поточний рахунок Відповідача (на підставі рахунку-фактури останнього), за вирахуванням грошової суми передбаченої у п. 4.1.1 цього Договору.

Пунктом 4.1.1 Договору передбачено, що Відповідач доручає Позивачу сплатити грошову суму, яку Позивач утримує із коштів, які належать до виплати Відповідачу у відповідності до п. 4.1 цього Договору, у розмірі, зазначеному в Договорі комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур (далі-Договір комплексного страхування), що є невід'ємною частиною цього Договору, як страховий платіж. Грошові кошти, визначені в п.4.1.1 Договору, вважаються сплаченими Позивачем на користь Відповідача з моменту оплати Позивачем за Відповідача страхового платежу за Договором комплексного страхування (у порядку, що передбачений Договором комплексного страхування).

Відповідно до п. 5.5 Договору між Відповідачем та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ України» було укладено Договір комплексного страхування посівів майбутнього врожаю сільськогосподарських культур від 22.05.2014 №220.994015200.0086.

На виконання умов Договору Позивач здійснив передоплату в сумі 700000 грн.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, а саме: №174 від 13.06.2014 про перерахування 675480 грн. 55 коп. на рахунок Відповідача та № 180 від 13.06.2014 про перерахування ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» 24519 грн. 95 коп. (а.с. 34-35).

В супереч умовам Договору, Відповідачем в строк до 01 листопада 2014 року Товар Позивачу не поставлений.

02 грудня 2014 року Позивач звернувся до Відповідача з листом - вимогою №130-4-12/4698 про повернення коштів в сумі 700000 грн., а також з вимогою про сплату 24% річних у суму 81008 грн. 22 коп.

Як вбачається з доданої до матеріалів справи банківської виписки від 25.12.2014 Відповідачем перераховано Позивачу лише 10000 грн.

Таким чином, сума заборгованості Відповідача відповідно умов Договору становить 690000 грн.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, позовні вимоги в частинні стягнення з Відповідача суми 690000 грн. авансового платежу суд визнає правомірними.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.4 Договору Сторони передбачили, що у разі невиконання Відповідачем своїх зобов'язань по договору, останній зобов'язаний сплатити Позивачу 24% річних за період з дня одержання попередньої оплати від Позивача до дня її повернення останньому.

На підставі зазначеного, Позивачем нараховано Відповідачу 106993 грн. 97 коп. -24% річних (розрахунок додається).

Таким чином, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 24% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимог в частині стягнення сум штрафу та пені, нарахованих на підставі п. 6.3 Договору за невиконання Відповідачем зобов'язання щодо передачі товару в обумовленому обсязі та в установлений термін, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6.3 Договору у разі невиконання/неналежного виконання Відповідачем зобов'язань щодо поставки Товару, Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу неустойку в розмірі 0,2% від суми, що визначена в п. 3.1.1 Договору, за кожен день прострочення зобов'язання, а за прострочення зобов'язання щодо поставки Товару понад 15 днів, Відповідач, окрім неустойки, сплачує також штраф у розмір 30% від суми, що визначена п. 3.1.1 Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, якими передбачено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Законом України «Про державну підтримку сільського господарства України», який до правовідносин сторін, як суб'єктів аграрного ринку, застосовується як закон спеціальної дії, у ст.2 п.2.11 наведено визначення обставин непереборної сили, до яких, серед іншого, віднесено обставини, що виникли внаслідок стихійного лиха, у тому числі пожежі, повені, посухи, заморозків, граду, а також з інших обставин, які не могли бути керованими стороною договору (контракту), включаючи втрату врожаю або його частини внаслідок несприятливих погодних умов.

На підтвердження наявності форс-мажорних обставин, в силу яких зобов'язання із поставки товару згідно з умовами Договору не могло бути виконано, Відповідач посилається на Сертифікат №3601 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 17.03.2015р., наданий Торгово-промисловою палатою України.

Вказаним Сертифікатом Торгово-промислової палати України засвідчила настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) внаслідок складних погодних умов, які спостерігались на території Миколаївської області протягом І-ІІ декади липня, серпня та І-ІІ декади вересня 2014 року, зокрема: відсутність опадів, засуха, ФГ «Оберіг-Сом» щодо зобов'язання поставити зерно кукурудзи 3-го класу, виконання якого мало відбутися до 01 листопада 2014 року згідно Договору поставки зерна майбутнього врожаю №121-К від 22.05.2014 р., які унеможливили його виконання у зазначені терміни.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення обставин форс-мажору віднесено до компетенції Торгово-промислової палати України.

Таким чином, Сертифікат №3601 про форс-мажорні обставини від 17.03.2015р., наданий Торгово-промисловою палатою України, є належним та допустимим доказом у підтвердження наявності у спірному випадку форс-мажорних обставин, внаслідок яких Відповідачем не могло бути виконано зобов'язання щодо передачі Позивачу Товару в обумовленому обсязі та в установлений строк.

Відповідну правову позицію щодо оцінки висновку Торгово-промислової палати України, як належного доказу на підтвердження форс-мажорних обставин, наведено у постанові Верховного Суду України від 19.01.2010 Справа № 3-6031к09, постанові Вищого господарського суду України від 26.07.2011 Справа № 11/150, постанові Вищого господарського суду від 11.12.2014 Справа № 07/471/14.

За наявності належним чином підтверджених форс-мажорних обставин, які в силу вищенаведених правових норм є підставою для звільнення Відповідача від відповідальності за невиконання зобов'язань щодо поставки товару, позовні вимоги в частині стягнення 43400 грн. пені та 210000 грн. 30% штрафу задоволенню не підлягають.

Виходячи з вищевикладеного, позов підлягає задоволенню частково. Стягується сума 690000 грн. повернення авансового платежу та 106993 грн. 97 коп. 24% річних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Статтею 49 ГПК України передбачено покладання судових витрат, зокрема витрат на оплату судового збору, у разі задоволення позову на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 43, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «ОБЕРІГ-СОМ» (55104, Миколаївська область, Кривоозерський район, смт. Криве Озеро, вул. Космонавтів, 72, код 33615795) на користь Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код 37243279) грошові кошти в загальній сумі 796993 (сімсот дев'яносто шість тисяч дев'ятсот дев'яносто три) грн. 97 коп., з яких: 690000 (шістсот дев'яносто тисяч) грн. 00 коп. - основний борг; 106993 (сто шість тисяч дев'ятсот дев'яносто три) грн. 97 коп. - 24% річних, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату судового збору в сумі 15965 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 99 коп.

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Суддя В.Д. Фролов