Рішення

від 23.04.2015 по справі 920/291/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.04.2015 Справа № 920/291/15

за позовом: Прокурора Великописарівського району Сумської області, с.м.т. Велика Писарівка, Сумська область,

до відповідачів: 1. Катанської сільської ради, с. Катанське, В.Писарівський район, Сумська область;

2. Приватного підприємства «Тарасівка-99», с. Тарасівка, В.Писарівський район, Сумська область,

про визнання незаконним та скасування рішення Катанської сільської ради від 19.12.2014 року та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 09.01.2015 року.

СУДДЯ КОВАЛЕНКО О.В.

Представники:

Від позивача: Левченко О.В.;

Від відповідача 1: не з'явився;

Від відповідача 2: Василець С.О.;

При секретарі судового засідання Саленко Н.М.

Суть спору : позивач просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Катанської сільської ради від 19.12.2014 року «Про надання в оренду невитребуваних та неуспадкованих земельних паїв» та визнати недійсним договір оренди землі загальною площею 333,2329 га, нормативно - грошова оцінка 8 692 720 грн. 09 коп. від 09.09.2015 року укладеного між Катанською сільською радою та ПП «Тарасівка - 99».

Позивач подав суду уточнення до позовної заяви № 98-454вих-15 від 25.03.2015 року, в яких просить суд зазначає, що відповідно до положень договору оренди землі від 09.01.2015 року, відповіді Катанської сільської ради від 15.01.2015 року, листа відділу Держземагенства у В.Писарівському районі, які є додатками №№1, 6 та 7 відповідно до позовної заяви, передані в оренду земельні ділянки загальною площею 333,2329 га знаходяться в адміністративних межах Катанської сільської ради за межами населеного пункту, у зв'язку з чим Катанська сільська рада не мала права розпоряджатися спірними земельними ділянками.

Представник відповідача 1 в судове засідання з'явився, письмового відзиву на позов не подав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому відповідно до вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами. В попередніх судових зсіданнях проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що спірне рішення було прийнято Катанською сільською радою у відповідності до законодавства.

Представник відповідача 2 в письмовому відзиві від 11.03.2015 року заперечує проти позову у зв'язку з тим, що позивачем не надано жодного доказу в обґрунтування заявлених вимог, доказів щодо порушення відповідачами законних прав та охоронюваних інтересів держави, тому просить суд відмовити у задоволенні позову. Крім того, у відзиві від 11.03.2015 р. зазначив, що прокурор є неналежним позивачем у даній справі, а Катанська сільська рада мала повноваження розпорядитись спірними земельними ділянками.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача і відповідача 2, суд встановив:

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України передбачено, що на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді, у випадках, визначених законом.

Згідно ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. №3-рп/99 прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в господарському суді.

Зі змісту ст. 14 Конституції України вбачається, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно ч.1 ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Указом Президента України від 13.04.2011 р. №459 «Про Державну інспекцію сільського господарства України» таким органом було визначено Держсільгоспінспекцію України. В той же час Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011 р. №770, вказує, що Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі за текстом - «Держсільгоспінспекція») є територіальним органом Державної інспекції сільського господарства України та їй підпорядковується. Проте Державна інспекція сільського господарства України, а також її територіальні органи не наділені зазначеними вище нормативно-правовими актами повноваженнями звертатись з позовами до господарського суду щодо визнання незаконними рішень органів місцевого самоврядування та визнання договорів недійсними.

Враховуючи викладене, прокурор звернувся з даним позовом в господарський суд в якості відповідача на виконання норм ст. 2 ГПК України, де передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Таким чином, суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для звернення прокурора з даним позовом в господарський суд в якості позивача.

Судом встановлено, що 19.12.2014 р. Катанською сільською радою Великописарівського району Сумської області на тридцять першій сесії шостого скликання за результатами розгляду заяви ПП «Тарасівка-99» було прийнято рішення «Про надання в оренду не витребуваних та не успадкованих земельних паїв», яким надано в оренду ПП «Тарасівка-99» земельні ділянки не витребуваних та не успадкованих земельних паїв громадян в кількості 145 штук загальною площею 333,2329 га, з них ріллі 333,2329 га. терміном на 1 рік для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Катанської сільської ради. Пунктом 1.1. даного рішення було визначено, що обчислення розміру орендної лати за земельні ділянки здійснити в розмірі 4,5% від нормативної вартості земельних ділянок, а також доручено сільському голові Зеленіну І.М. укласти відповідний договір оренди (п. 1.2.).

09 січня 2015 р. між Катанською сільською радою та ПП «Тарасівка-99» було укладено договір оренди землі (далі за текстом - «Договір»), відповідно до умов якого відповідач 1 на підставі рішення 31 сесії Катанської сільської ради Великописарівського району Сумської області 6 скликання від 19.12.2014 р. надав, а відповідач 2 прийняв у строкове платне користування земельні ділянки (не витребувані особами, що мають право на їх отримання, та не успадковані земельні паї) сільськогосподарського призначення, які знаходяться в адмінмежах Катанської сільської ради за межами населеного пункту, загальною площею 333,2329 га, в тому числі 333,2329 га ріллі. Кадастрові номери, загальна площа земельних ділянок та перелік осіб, що мають право на отримання земельної ділянки зазначені в Додатку №1 до цього Договору.

Пунктом 5. Договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату складання цього Договору становила 7 049 071 грн. 18 коп. з урахуванням коефіцієнту індексації грошової оцінки землі.

Згідно п. 8 Договору його укладено на 1 рік, починаючи з 01.01.2015 р. по 31.12.2015 р. включно з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою.

Зі змісту п. 9 Договору вбачається, що у випадку звернення особи, яка має право на отримання земельної ділянки, що є об'єктом оренди, або її спадкоємців з заявою про виділення їх земельної ділянки в натурі (на місцевості) та/чи отримання державного акту на право власності на земельну ділянку, яка була передана в оренду за цим Договором, припиняється в момент отримання її власником державного акту на право власності на земельну ділянку.

Згідно п. 10 Договору орендна плата становить 4,5 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що на момент укладення договору складає 317 208 грн. 20 коп. за один календарний рік оренди. Орендна плата сплачується щомісячно рівними частками у розмірі 1/12 частини річної орендної плати, розмір якої встановлено п. 10 Договору, протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 20 Договору встановлено, що передача земельної ділянки відповідачу 2 здійснюється у 5 денний термін після реєстрації Договору за актом її приймання-передачі.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка була передана 09 січня 2015 року відповідачу 2 на підставі акту приймання-передачі. /а.с. 17/.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що вказане Рішення Катанської сільської ради від 19.12.2014 р. є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем 1 з перевищенням повноважень, наданих йому діючим законодавством.

Згідно ст. 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Частиною 1 ст. 81 ЗК України встановлено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Судом встановлено, що земельні ділянки, загальною площею 333,2329 га, які були передані в оренду відповідачем 1 відповідачу 2 спірним Договором, укладеному на підставі рішення Катанської сільської ради від 19.12.2014 р., розташовані в адміністративних межах Катанської сільської ради Великописарівського району Сумської області за межами населеного пункту, що також підтверджується письмовими матеріалами справи: Договором (п.2), листом Катанської сільської ради №10 від 15.01.2015 р. /а.с. 22/, в той час, коли сільська рала наділена повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками, які розташовані в межах населеного пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши викладене вище, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування рішення Катанської сільської ради від 19.12.2014 року «Про надання в оренду невитребуваних та неуспадкованих земельних паїв».

Крім того, позивач просить суд визнати недійсним договір оренди землі від 09.01.2015 р., укладений між Катанською сільською радою і ПП «Тарасівка-99».

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Зі змісту ч.1 ст. 215 ЦК України вбачається, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зі змісту ст. 210 ЗК України вбачається, що угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи те, що судом встановлено факт перевищення повноважень з боку Катанської сільської ради Великописарівського району Сумської області під час прийняття рішення від 19.12.2014 р. «Про надання в оренду не витребуваних та не успадкованих земельних паїв» та його визнано незаконним, суд дійшов до висновку про те, що договір оренди землі від 09.01.2015 р., який був укладений на підставі даного рішення, підлягає визнанню недійсним, а отже позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» та ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідачів в доход Державного бюджету України пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Катанської сільської ради Великописарівського району Сумської області від 19.12.2014 року «Про надання в оренду невитребуваних та неуспадкованих земельних паїв»

3. Визнати недійсним договір оренди землі від 09 січня 2015 р., укладений між Катанською сільською радою та Приватним підприємством «Тарасівка-99».

4. Стягнути з Катанської сільської ради Великописарівського району Сумської області (42828, Сумська область, Великописарівський район, с. Катанське, вул 40 Років Перемоги, 29а, код 04390512) в доход Державного бюджету України (р/р 31218206783002, код бюджетної класифікації доходів 22030001, одержувач - Державний бюджет м. Суми, код ЕДРПОУ 37970593, банк одержувача - ГУДКУ у Сумській області, МФО 837013) 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

5.Стягнути з Приватного підприємством «Тарасівка-99» (42825, Сумська область, Великописарівський район, с. Тарасівка, вул. Першотравнева, 1 а, код 34205162) в доход Державного бюджету України (р/р 31218206783002, код бюджетної класифікації доходів 22030001, одержувач - Державний бюджет м. Суми, код ЕДРПОУ 37970593, банк одержувача - ГУДКУ у Сумській області, МФО 837013) 609 грн. 00 коп. судового збору.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 24.04.2015 року .

Суддя О.В. Коваленко