Постанова

від 29.10.2015 по справі 920/291/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2015 р. Справа № 920/291/15

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Гетьмана Р.А., судді Шутенко І.А.

при секретарі Катренко І.С.

за участю представників сторін:

від позивача - старший прокурор - Ногіна О.М. - посвідчення від 11.02.2015р. №032167;

від 1-го відповідача - ОСОБА_1- рішення сесії від16.11.2010р.;

від 2-го відповідача - ОСОБА_2 - за довіреністю від 02.01.2015р.,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Тарасівка-99" (вх. №3379С/2)

на рішення господарського суду Сумської області від 23.04.2015р.

у справі № 920/291/15

за позовом прокурора Великописарівського району Сумської області, смт. Велика Писарівка Сумської області

до 1-го відповідача: Катанської сільської ради, с. Катанське Великописарівського району Сумської області,

до 2-го відповідача : Приватного підприємства "Тарасівка-99", с. Тарасівка Великописарівського району Сумської області

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 23.04.2015р. у справі №920/291/15 (суддя Коваленко О.В.) позов задоволено; визнано незаконним та скасовано рішення Катанської сільської ради Великописарівського району Сумської області від 19.12.2014р. "Про надання в оренду невитребуваних та неуспадкованих земельних паїв"; визнано недійсним договір оренди землі від 09.01.2015 р., укладений між Катанською сільською радою та Приватним підприємством "Тарасівка-99"; стягнуто з Катанської сільської ради Великописарівського району Сумської області в доход Державного бюджету України 1827,00 грн. судового збору; стягнуто з Приватного підприємством "Тарасівка-99" в доход Державного бюджету України 609,00 грн. судового збору.

Рішення суду з посиланням на статті 14, 19, 121 Конституції України, статтю 2 Господарського процесуального кодексу України, статтю 36-1 Закону України «Про прокуратуру», статтю 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», статті 12, 80, 81, 83, 210 Земельного кодексу України, статті 203, 215 Цивільного кодексу України, статтю 207 Господарського кодексу України мотивоване тим, що: по-перше, прокурор на законних підставах звернувся до господарського суду з цим позовом в процесуальному статусі позивача; по-друге, сільська рада не наділена повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками, розташованими за межами населеного пункту, а отже, місцевий господарський суд дійшов висновку, що Катанська сільська рада Великописарівського району Сумської області перевищила свої повноваження під час прийняття оскаржуваного рішення, що, відповідно, є підставою для визнання недійсним договору.

Приватне підприємство "Тарасівка-99" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 23.04.2015 р. у справі №920/291/15 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказує на те, що прокурор у позовній заяві не вказав орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах та не визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави. Крім того, скаржник вказує на те, що відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних ділянок (паїв)» та статті 12 Земельного кодексу України сільська рада наділена повноваженнями щодо надання в оренду земельних часток (паїв), власники яких не реалізували своє право.

Відзивом від 13.07.2015р. прокуратура Великописарівського району Сумської області заперечує проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. При цьому зазначає, що орган, уповноважений державою здійснювати функції у спірних правовідносинах щодо забезпечення державної політики у сфері нагляду в агропромисловому комплексі є Державна інспекція сільського господарства та її територіальні органи, які не наділені правом звернення з позовами до господарського суду. Також вказує на те, що перший відповідач передав в оренду земельні ділянки, які належать до неуспадкованих земельних паїв, тобто тих, які передані у приватну власність фізичним особам та розташовані за межами населеного пункту, а отже, на думку позивача, сільська рада неправомірно розпорядилася землями, які передані у приватну власність фізичним особам.

У додаткових поясненнях до відзиву на апеляційну скаргу прокуратура Великописарівського району Сумської області зазначила, що передача в оренду Катанською сільською радою неуспадкованих земельних ділянок, тобто таких, що перебувають у приватній власності та знаходяться за межами населеного пункту, а отже не перебувають у комунальній власності, здійснена з порушенням законодавства, що порушує та створює загрозу подальшого порушення інтересів держави у вигляді визначених державою єдиних правил поведінки та регулювання суспільних відносин.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 29.10.2015р. у зв'язку з відрядженням судді Лакізи В.В. для розгляду справи №920/291/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Гетьмана Р.А., судді Шутенко І.А. (т.2, а.с.165).

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники відповідачів підтримали вимоги апеляційної скарги та просили скасувати рішення господарського суду Сумської області від 23.04.2015 р. у справі №920/291/15 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Прокурор заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив рішення місцевого господарського суду від 23.04.2015 р. у справі №920/291/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

19.12.2014р. Катанською сільською радою Великописарівського району Сумської області на 31 сесії шостого скликання прийнято рішення «Про надання в оренду невитребуваних та неуспадкованих земельних паїв», яким надано в оренду ПП «Тарасівка-99» земельні ділянки невитребуваних та неуспадкованих земельних паїв громадян в кількості 145 штук загальною площею 333,2359га, з них рілля 333,2329га терміном на 1 рік для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Катанської сільської ради. Встановлено, що обчислення орендної плати за земельні ділянки здійснюється в розмірі 4,5% від нормативної вартості земельних ділянок за формою, що заповнюється під час укладання договору; орендна плата сплачується за бюджетний рік, починаючи з 01.01.2015р. по 01.01.2016р., кожний місяць в рівних частинах. Також доручено сільському голові заключити відповідний договір оренди з ПП «Тарасівка -99» (т.1,а.с.19).

Також, 19.12.2014р. Катанською сільською радою Великописарівського району Сумської області на 31 сесії шостого скликання прийнято рішення «Про затвердження опису невитребуваних та неуспадкованих земельних паїв», яким затверджено опис невитребуваних та неуспадкованих земельних паїв громадян по Катанській сільській раді станом на 01.12.2014р. в кількості 145штук загальною площею 333,2329га, в тому числі рілля 33,2329га (т.1,а.с.18).

У додатку до рішення від 19.12.2014р. 31 сесії 6 скликання «Опис невитребуваних та неуспадкованих земельних паїв по Катанській сільській раді станом на 01.12.2014р.» визначено прізвище, ім'я, та по-батькові осіб, номер земельної ділянки, номер поля та площа (т.1,а.с.20).

09.01.2015р. між Катанською сільською радою (орендодавцем) та Приватним підприємством «Тарасівка-99» (орендарем) укладений договір оренди землі, п.1.1 якого встановлено, що орендодавець на підставі рішення 31 сесії Катанської сільської ради 6 скликання від 19.12.2014р. надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки (невитребувані та неуспадковані земельні паї) сільськогосподарського призначення (т.1, а.с.15,16).

У п.2 цього договору зазначено, що в оренду передаються земельні ділянки, невитебувані особами, що мають право на їх отримання, та які знаходяться в адміністративних межах Катанської сільської ради Великописарівського району Сумської області за межами населеного пункту загальною площею 333,2329га, в тому числі 333,2329га рілля. Кадастрові номери, загальна площа земельних ділянок та перелік осіб, що мають право на отримання земельної ділянки, зазначені в додатку №1 до цього договору.

Пунктом 8 цього договору встановлено, що він укладений на 1 рік, починаючи з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. включно, з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою. Договір може бути пролонгований відповідно до порядку, встановленого статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

09.01.2015р. Катанська сільська рада на підставі акта приймання-передачі земельних ділянок, що надаються в орендну, передала ПП «Тарасівка-99» земельні ділянки площею 333,2329га (145 невитребуваних земельних паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1,а.с.17).

Листом від 15.01.2015р. Катанська сільська рада Великописарівського району Сумської області повідомила прокурору Великописарівського району, що рішення про надання дозволу на розроблення та затвердження землевпорядної документації щодо земельної ділянки загальною площею 333,2329га, яка рішенням сільської ради від 19.12.2014р. передана в оренду, не приймалось. Крім того, зазначила, що форма власності зазначених земельних ділянок приватна та розташовані вони за межами населеного пункту (т.1,а.с.22).

Також, листом від 01.02.2015р. №32 Катанська сільська рада Великописарівського району повідомила прокурора про те, що рішенням сільської ради від 19.12.2014р. передані в оренду ПП «Тарасівка-99» земельні ділянки, які належать до неуспадкованих земельних паїв громадян (т.1,а.с.23).

Відділ Держземагенства у Великописарівському районі Сумської області листом від 29.01.2015р. повідомив прокурора про те, що земельні ділянки, наведені у додатку до його вимоги, являються розподіленими земельними ділянками та мають номер земельної ділянки, визначений проектом землеустрою щодо організації території і відносяться до неуспадкованих земельних ділянок (т.1,а.с.24).

18.02.2015р. Прокурор Великописарівського району Сумської області звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Катанської сільської ради та Приватного підприємства «Тарасівка-99» про визнання незаконними та скасування рішення Катанської сільської ради від 19.12.2014р. «Про надання в оренду невитребуваних та неуспадкованих земельних паїв» та визнання недійсним договору оренди землі загальною площею 333,2329га, нормативно-грошова оцінка 8692720грн., від 09.09.2015р., укладеного між Катанською сільською радою та Приватним підприємством «Тарасівка-99» (т.1,а.с.3-8).

Рішенням господарського суду Сумської області від 23.04.2015р. у справі №920/291/15 позов задоволено з підстав, викладених вище (а.с.81-86).

На виконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду Відділ Держземагенства у Великописарівському районі Сумської області надав індексно-кадастрову карту Катанської сільської ради Великописарівського району Сумської області, яка затверджена головою районної ради за погодженням з головою сільської ради, на якій визначені неуспадковані земельні ділянки (паї) відповідно до додатку №1 до договору оренди землі від 09.01.2015р., укладеного між Катанською сільською радою та ПП «Тарасівка -99», та з якої вбачається, що земельні ділянки, передані на підставі спірного договору оренди, знаходяться за межами населеного пункту (т.2, а.с. 135).

Також, Відділом Держземагенства у Великописарівському районі Сумської області надані копії державних актів на право приватної власності на землю, неуспадкованих паїв громадян відповідно до додатку до договору оренди землі від 09.01.2015р., укладеного між Катанською сільською радою та ПП «Тарасівка-99» (т.2,а.с.6-80).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом позову є визнання незаконним та скасування рішення Катанської сільської ради від 19.12.2014р. «Про надання в оренду невитребуваних та неуспадкованих земельних паїв» та визнання недійсним договору оренди землі від 19.12.2014р., укладеного між Катанською сільською радою та ПП «Тарасівка -99».

Відповідно статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно о статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. "г" ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності ; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Преамбулою Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено, що цей Закон визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Згідно з пунктом 12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 р. N 122, нерозподілені (невитребувані) земельні частки (паї) передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської , селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку , про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Таким чином нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки - частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, а перебувають лише у розпорядженні відповідних рад та адміністрацій, а відтак надання таких ділянок у користування здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування відповідно до наданих їм повноважень та до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

З матеріалів справи, а саме з Індексно-кадастрової карти Катанської сільської ради Великописарівського району Сумської області, яка затверджена головою районної ради за погодженням з головою сільської ради, та з умов спірного договору оренди землі від 09.01.2015р. вбачається, що земельні ділянки, які передані в оренду Приватному підприємству «Тарасівка -99», знаходяться в адміністративних межах Катанської сільської ради Великописарівського району Сумської області, однак за межами населеного пункту, а отже Катанська сільська рада не наділена правом розпорядження даними земельними ділянками.

Також, з матеріалів справи вбачається, що землі, які передані ПП «Тарасівка-99» в оренду на підставі договору 09.01.2015р., перебувають у приватній власності та їх власники отримали державні акти на право власності на земельну ділянку (т.2,а.с.6-80).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що Катанська сільська рада, відповідно до вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та Цивільного кодексу України не наділена правом розпоряджатись земельними паями, які знаходяться за межами населеного пункту та на які отримані державні акти на право власності на земельну ділянку.

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що рішення Катанської сільської ради Великописарівського району Сумської області «Про надання в оренду невитребуваних та не успадкованих земельних паїв» від 19.12.2014р. прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Положення статті 2 Закону України "Про оренду землі" визначають, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 215 цього Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судова колегія зазначає, що статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради.

Згідно із статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 14 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Отже, враховуючи наведенні положення Закону України "Про місцеве самоврядування" рішення ради має визначальне значення для укладення договору оренди, оскільки є формою волевиявлення власника на такі дії, а підписання договору від імені ради не свідчить про самостійне волевиявлення цього органу місцевого самоврядування, а лише є подальшим оформленням такої волі у форму, що вимагається наведеним законодавством.

Відповідно до п. 2.24 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. за № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється. З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

У пункті 2.27 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 17.06.2011р. №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» зазначено, як передбачено частиною другою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, а тому якщо судами буде встановлено факт передачі в оренду земельної ділянки, на якій знаходиться майно (нерухомість), що належить іншій особі на праві власності, то відповідний факт є правовою підставою для визнання оспорюваного договору недійсним, оскільки відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, Катанська сільська рада, приймаючи рішення 19.12.2014р. «Про надання в оренду невитребуваних та неуспадкованих земельних паїв», перевищила свої повноваження, та в порушення вимог Земельного кодексу України, ст.13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" розпорядилася земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, яка не була віднесена до нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок, так як на ці ділянки фізичні особи уже отримали державні акти на право приватної власності на землю.

Враховуючи той факт, що договір оренди земельної ділянки від 09.01.2015р. укладений на підставі рішення Катанської сільської ради від 19.12.2014р., яке не відповідає вимогам чинного законодавства, місцевий господарський суд правильно зазначив, що договір оренди земельної ділянки укладено без належних правових підстав органом, у якого відсутнє право розпоряджатися спірною земельною ділянкою, та, відповідно з перевищенням владних повноважень, у зв'язку з чим договір оренди земельної ділянки від 09.01.2015р. є недійсним на майбутнє.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначені статтею 116 Земельного кодексу України, згідно з положеннями частин 1, 2 якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи скаржника про відсутність у прокурора права на звернення з відповідним позовом, оскільки відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» за наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, зокрема, звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями). Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. N 7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» встановлено, що відповідно до визначеної законом компетенції прокурор вправі подати апеляційну, касаційну скарги лише у справах зі спорів, що стосуються інтересів держави, громадянина, в тому числі у справах про банкрутство, що стосуються інтересів держави або громадянина. У разі подання прокурором апеляційної або касаційної скарги чи заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без зазначення того, у чому саме полягає порушення інтересів держави, або без обґрунтування необхідності захисту таких інтересів, господарський суд повинен повернути її на підставі відповідно пункту 1 частини першої статті 97, або пункту 1 частини першої статті 111 3 ГПК, або пункту 5 частини шостої статті 113 ГПК і винести з цього приводу ухвалу.

Однак якщо прокурор є позивачем у справі і відповідну скаргу чи заяву подано ним у межах його повноважень, визначених Законом України "Про прокуратуру", то господарський суд не вчиняє процесуальних дій, зазначених в абзаці сьомому цього пункту постанови, а, за відсутності інших підстав для повернення (відмови в прийнятті) поданої прокурором скарги (заяви), здійснює її розгляд по суті.

Судова колегія констатує, що спір у даній справі не ініційовано власником чи землекористувачем земельної ділянки з питань відновлення їх порушеного права та що цей спір не стосується встановлення факту та обставин самовільного користування 2-відповідачем земельною ділянкою; натомість, позов подано на захист порушених прав держави в зв'язку з укладенням з юридичною особою договору всупереч приписам чинного законодавства органом місцевого самоврядування, який діяв з порушенням наданих йому законодавчо повноважень, при цьому спірний договір передбачав сплату 2-м відповідачем коштів, правова природа надходження яких 1-му відповідачу не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Посилання апелянта на те, що він сплачує орендну плату та наповнює сільський бюджет, а отже спірний договір не порушує інтересів держави, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки безпідставне розпорядження та використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної власності без оформлення землекористування у встановленому законом порядку та наповнення бюджету коштами, правовий статус яких не визначено чинним законодавством, є порушенням суспільного порядку у вигляді порушення Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та Цивільного кодексу України.

Доводи апеляційної скарги та Катанської сільської ради про отримання коштів сільським бюджетом не спростовують відсутності правових підстав одержання таких коштів за користування земельною ділянкою особою, яка не є власником чи землекористувачем земельної ділянки.

У разі прийняття позиції відповідача у справі щодо правомірності укладання органом місцевого самоврядування спірного договору та отримання на підставі такого договору плати за використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення приватної власності, відсутня необхідність взагалі у дотриманні вимог земельного законодавства щодо оформлення договорів оренди, оскільки є можливість використовувати земельну ділянку будь-якою особою, сплачуючи за таке використання кошти органу місцевого самоврядування, в адміністративних межах якого знаходиться ця ділянка, легалізуючи, таким чином, самовільне використання земельної ділянки.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Сумської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Приватного підприємства «Тарасівка-99» слід залишити без задоволення, рішення господарського суду Сумської області 23.04.2015р. у справі № 920/291/15 - без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги - Приватне підприємство «Тарасівка-99».

Керуючись ст. ст. 99, 101, п.1 ч.1 ст.103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Тарасівка-99» залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Сумської області 23.04.2015р. у справі № 920/291/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 30.10.2015р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Шутенко І.А.