Рішення

від 22.04.2015 по справі 926/411/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" квітня 2015 р. Справа № 926/411/15

За позовом прокурора Вижницького району Чернівецької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Чернівецькій області

До Державного підприємства «Вижницький держлісгосп АПК»

Про стягнення шкоди в сумі 98 450,76 грн.

Суддя С.О. Миронюк

За участю представників сторін:

Від позивача: Книговський В.О. - представник. Довіреність № 1 від 21.01.2015р.

Від відповідача: Зевар С.С. - представник. Довіреність від 28.01.2015р.

Від прокуратури: Шановська Ю.М. - прокурор.

СУТЬ СПОРУ: прокурор Вижницького району Чернівецької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Чернівецькій області звернувся з позовом до Державного підприємства «Вижницький держлісгосп АПК» про стягнення шкоди в розмірі 98 450,76 грн.

В обґрунтування своїх вимог прокурор та позивач посилаються на те, що 15.11.2013 року спеціалістами Державної екологічної інспекції в Чернівецькій області проведено перевірку відповідача, якою встановлено, зокрема, незаконну порубку 7 сироростучих та 2 сухостійних дерев у кварталі 37 виділ 28-30 породи ялиця, а також 16 сироростучих дерев породи бук, граб, ялиця, ялини та 3 сухостійних дерев породи ялиця у кварталі 38 виділ 1, 16, 31, 41 Карапчівського лісництва Державного підприємства «Вижницький держлісгосп АПК» в наслідок чого заподіяно шкоду власнику майна в розмірі 98 450,76 грн.

Ухвалою суду від 17.03.2015 року порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 31.03.2015 року.

Ухвалою суду від 31.03.2015 р. розгляд справи відкладено та 15.04.2015 р., в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

В судовому засіданні 15.04.2015 р. оголошено перерву до 22.04.2015 року.

22.04.2015 р. прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному об'ємі, посилаючись на заподіяння відповідачем шкоди.

Відповідач вимоги позивача не визнає посилаючись на ту обставину, що виробку здійснили невстановлені особи, а відтак його вини у спричиненій шкоді немає.

Розглянувши подані документи, з'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.

Відповідно до статті 20 цього Закону спеціально уповноваженим органам державного управління у галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів надано право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків і втрат, заподіяних у результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Такі випадки визначені, зокрема, статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов'язок господарського суду порушувати справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Конституційний Суд України у Рішенні від 08.04.99 у справі N 1-1/99 зазначив, що підставою для порушення справи у суді є заява, в якій прокурор обґрунтовує наявність порушення чи загрози порушення інтересів держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, під яким відповідно до статей 6, 7, 143 Конституції України треба розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Отже, прокурор може бути представником сторони у справі коли цією стороною у справі є орган державної влади тобто Державна екологічна інспекція в Чернівецькій області.

Проведеною працівниками позивача 21-31.10.2013 р. перевіркою, в присутності директора ДП «Вижницький держлісгосп АПК» Марчука Ю.В. та лісничого Карапчівського лісництва Боднарюка М.Є. виявлено зокрема, незаконну порубку 7 сироростучих та 2 сухостійних дерев у кварталі 37 виділ 28-30 породи ялиця, а також 16 сироростучих дерев породи бук, граб, ялиця, ялини та 3 сухостійних дерев породи ялиця у кварталі 38 виділ 1, 16, 31, 41. Об'єми самовільно зрубаних дерев підтверджуються польовими перелікованими відомостями № 1, 2, 3 підписаними в тому числі лісничим Карапчівського лісництва.

За результатами даної перевірки працівниками Державної екологічної інспекції в Чернівецькій області було складено акт від 15.11.2013 року, який підписаний уповноваженими особами Державного підприємства «Вижницький держлісгосп АПК» без зауважень та заперечень.

Згідно розрахунку шкоди проведеного на підставі Додатку № 1 до Постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23 липня 2008 року "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» відповідачем державі заподіяно шкоду в сумі 98 450,76 грн. (квартал 37 виділ 28-30 та квартал 38 виділ 1, 16, 31, 41).

Вироком Вижницького районного суду Чернівецької області від 08.07.2014 р. у справі № 713/1139/14-к, який набрав законної сили 07.08.2014 р., Тесліцького Ориста Миколайовича, що з 01.12.2011 р. по 08.07.2014 р. перебував на посаді майстра лісу та відповідав за квартали № 35, 36(2), 37, 38, 39, визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 197 КК України та встановлено порушення обов'язків щодо охорони майна.

Статтею 19 Лісового Кодексу України, передбачено, що постійні лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення. Тимчасові ж лісокористувачі згідно із статтею 20 цього Кодексу повинні, зокрема, дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель.

Пунктом 1.3 Роз'ясненні Вищого арбітражного суду України N 02-5/744 від 27.06.2001 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» (Далі Роз'яснення) зазначено, що «Розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача.» Також, слід звернути увагу на п. 1.6. Роз'яснення - «Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 Цивільного кодексу ). Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.»

Згідно п 6.1.2. Роз'яснення у вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем як лісокористувачем не забезпечено охорону і збереження закріплених лісів та допущено їх порубку, його твердження, що він не здійснював рубки дерев, а відтак не зобов'язаний відшкодовувати завдану державі шкоду, суд не вважає обґрунтованими, виходячи із того, що при вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника. Відповідач повинен довести, що в його діях, а в даному випадку у бездіяльності його працівника відсутня вина у заподіянні шкоди. Відповідачем не надано суду жодних доказів вчинення ним дій щодо збереження та охорони лісів та недопущення самовільної рубки лісу невідомими особами на території Карапчівського лісництва.

Статтею 107 Лісового кодексу України визначено обов'язок підприємств, установ, організацій відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок порушення лісового законодавства.

Виходячи із ст. ст. 68,69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" відповідач несе зобов'язання відшкодувати збитки, заподіяні порушенням природоохоронного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 4-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, та той факт, що у матеріалах справи відсутні та відповідачем не подані суду докази, які б свідчили про відсутність факту заподіяння збитків чи заподіяння таких збитків у менших розмірах, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а зазначені суми підлягають стягненню з Державного підприємства «Вижницький держлісгосп АПК».

Судові витрати віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

Враховуючи викладене та Керуючись статтями ст. ст. 19, 20, 107 Лісового кодексу України, ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства «Вижницьке державне спеціалізоване підприємство агропромислового комплексу», ( 59233, вул. Будівельна, 9 с.м.т. Берегомет, Вижницького району Чернівецької області, іден. код 30749729) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області у Чернецькій області (58003, м. Чернівці, вул. Шевченка, 71А, код ЄДРПОУ 37978189) шкоду в сумі 98 450,76 грн. , шляхом перерахування:

- 49 225,38 грн. , до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища Карапчівської сільської ради Вижницького району: р/р 33117331700017 ОКПО 37984590, МФО 856135 УДКСУ у Вижницькому районі, код платежу 24062100;

- 19 690,15 грн. , що підлягає стягненню до спеціального фонду Чернівецького обласного бюджету;

- 29 535,23 грн. , що підлягає стягненню до спеціального фонду Державного бюджету України;

- в доход державного бюджету судовий збір у сумі 1827,00 грн. , отримувач коштів УДКСУ у м. Чернівцях, код отримувача 37978173, банк отримувача ГУДКСУ у Чернівецькій області, код банку 856135, рахунок отримувача 31210206783002, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: судовий збір, господарський суд Чернівецької області, код 03500074, пункт 2.1.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

У судовому засіданні 22 квітня 2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 27 квітня 2015 р.

Суддя С.О. Миронюк