Постанова

від 22.04.2015 по справі 922/6073/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" квітня 2015 р. Справа № 922/6073/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, (директор), ОСОБА_2, довіреність № б/н від 24.11.14 р.,

відповідача - ОСОБА_3, довіреність № від 24.01.15 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргувідповідача (вх. №2063 Х/1-42) на рішення Господарського суду Харківської області від 12.03.15 у справі № 922/6073/14

за позовом ТОВ "Еталон-К",

до ФОП ОСОБА_4 ,

про стягнення 20 477,61 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12 березня 2015 року (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон - К" (юридична адреса: 61037, м. Харків, пр. Московський, 138-А, поштова адреса: 61033, м. Харків, пров. Безпалівський, 10-А, поточний рахунок 260040103703 у ЗАТ "ПроКредитБанк", м. Київ, МФО 320984, код ЄДРПОУ 32029083) 17591,00 грн. основного боргу, 1328,00 грн. пені, 1558,61 грн. 3% річних за договором про пайову участь у проектуванні та будівництві № 42в/п від 27 жовтня 2010 року та 1827,00 грн. судового збору.

Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати.

У судове засідання, яке відбулось 22 квітня з'явились належні представники сторін.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів встановила наступні обставини справи.

27 жовтня 2010 року між Приватною виробничо-комерційною фірмою "Лоск" (забудовником), Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (відповідачем, інвестором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еталон-К" (позивачем, генпідрядником) було укладено договір про пайову участь у проектуванні та будівництві № 42в/п, предметом якого є пайова участь інвестора у проектуванні, будівництві торгівельного комплексу, на земельній ділянці №4 ПВКФ "Лоск", за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно пункту 1.2 договору про пайову участь у проектуванні та будівництві №42в/п будівництво об'єкту буде здійснюватися на земельній ділянці №4 по периметру, згідно проекту, що належить забудовнику на підставі договору купівлі-продажу ВВТ №037174, ВВТ №037175 від 26 лютого 2005 року номер у реєстрі 310. Державний акт на право власності на земельну ділянку за НОМЕР_2 від 11 травня 2006 року, кадастровий НОМЕР_3.

Відповідно до пункту 1.4 договору про пайову участь у проектуванні та будівництві від 27 жовтня 2010 року, право власності на об'єкт виникає у інвестора наступним чином: забудовник забезпечує перехід права власності збудованого об'єкту до інвестора.

Згідно пункту 1.5 договору про пайову участь у проектуванні та будівництві № 42в/п (в редакції додаткової угоди № 1 від 05 грудня 2011 року), за взаємною згодою сторін, частка інвестора у будівництві об'єкту складає 100%, що відповідає його 65,0 кв. м. загальної площі приміщення, згідно узгодженої схеми та має будівельний номер П-21, але площа може змінитися під час розробки проектної документації та остаточно буде встановлена після погодженого у встановленому законом порядку даного проекту.

Відповідно до пункту 1.6 договору про пайову участь у проектуванні та будівництві від 27 жовтня 2010 року, до завершення будівництва об'єкту генпідрядник, відповідно до Закону, є власником матеріалів (обладнання тощо), які використані в процесі будівництва об'єкту до моменту його прийняття забудовником.

Згідно пункту 1.7 договору про пайову участь у проектуванні та будівництві № 42в/п, генпідрядник має право на визнання себе у судовому порядку власником 100% частки об'єкту, як недобудованого нерухомого майна у разі невиконання інвестором своїх зобов'язань за договором щодо розрахунків.

Відповідно до пункту 2.1 договору про пайову участь у проектуванні та будівництві від 27 жовтня 2010 року пайова участь інвестора у будівництві об'єкту розраховується наступним чином: вартість проектно-кошторисної документації складає 150 грн. за 1 кв.м. загальної площі приміщення, вартість погоджень (СЄС, Пожежна охорона, Екологічна служба, Енергозабезпечення, та інші служби) та проходження проектом Державної експертизи орієнтовано складає 170 грн. за 1 кв.м. загальної площі приміщення, вартість роботи ДАБК (отримання дозволу на початок робот та ввід в експлуатацію об'єкта) орієнтовано складає 160 грн. за 1 кв.м. загальної площі приміщення, вартість будівельних робіт на даний момент складає 3500 грн. за 1 кв.м. загальної площі приміщення.

Згідно пункту 2.3 договору про пайову участь у проектуванні та будівництві № 42в/п (в редакції додаткової угоди № 1 від 05 грудня 2011 року), кінцева вартість частки інвестора у торгівельному комплексі складає 252141,28 грн., у тому числі ПДВ 20% - 42023,55 грн.

Пунктом 2.5 договору про пайову участь у проектуванні та будівництві № 42в/п від 27 жовтня 2010 року сторони визначили порядок розрахунків:

2.5.3. Генпідрядник отримує у інвестора грошові кошти на початок будівництва розмірі 40% загальної вартості його частки об'єкту.

2.5.4. 40% загальної вартості після виконання 50% будівельно-монтажних робіт та протягом виконання всіх робіт, згідно з рахунками генпідрядника.

2.5.5. Остаточні 20% - по завершенні будівельних робіт.

Згідно Акту №42/вп здачі приймання робіт, згідно договору від 27 жовтня 2010 року, сторонами було підтверджено факт виконання робіт з проектування та будівництва частки інвестора у торгівельному комплексі П-21, загальною площею 65,00 м кв., що розташований за адресою:АДРЕСА_2.

Відповідно до акту прийому передачі об'єкту будівництва від 16 грудня 2015 року, генпідрядником було передано об'єкт будівництва за №21 без жодних зауважень щодо якості виконаних робіт та вказаний об'єктготовий до експлуатації.

29 грудня 2011 року позивачем було зареєстровано декларацію про готовність об'єкту до експлуатації.

Звертаючись до суду першої інстанції, позивач наголошує, що ним було побудовано торгівельний комплекс, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, та передано відповідачу побудований об'єкт, втім відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань за договором - не розрахувався з позивачем у повному обсязі.

Обгрунтовуючи суму заборгованості, позивач виходив з того, що загальна вартість будівельних робіт складає 252 141, 28 гривень, натомість як відповідачем сплачено лише 234550,28 гривень, а відтак, сума заборгованості складає 17591, 00 ривень. З огляду на несплату зазначеної суми заборгованості, позивач одночасно посить стягнути пеню, за період прострочення з 02.01.2012 року по 30.06.2012 року в сумі - 1328,00 грн. та нарахувати 3% річних за період прострочення з 01.01.2012 року по 16.12.2014 року у сумі - 1558,61 грн.

Вказуючи на фактичність та доведеність позовних вимог, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в повному обсязі. Одночасно, господарський суд Харківської області відмовив в задоволенні заяви відповідача про застосування строків позовної давності, обгрунтовуючи це тим, що згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 29 грудня 2011 року № ХК14211119411 остаточна здача роботи відбулася 29 грудня 2011 року. На підставі чого суд дійшов висновку, що строк виконання зобов'язання відповідачем щодо оплати виконаних робіт настав на наступний день - 30 грудня 2011 року.

Звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач зазначає про порушення судом норм процесуального та матеріального права, що полягає у не застосуванні позовної давності до стягнення з останнього 17591,00 грн основного боргу пені та 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не погоджується з рішенням господарського суду Харківської області від 12.03.15 у справі № 922/6073/14 з наступних обставин.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 27 жовтня 2010 року між Приватною виробничо-комерційною фірмою "Лоск" (забудовником), Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (відповідачем, інвестором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еталон-К" (позивачем, генпідрядником) було укладено договір про пайову участь у проектуванні та будівництві № 42в/п, предметом якого є пайова участь інвестора у проектуванні, будівництві торгівельного комплексу, на земельній ділянці №4 ПВКФ "Лоск", за адресою: АДРЕСА_2.

Положенням частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника - достроково.

Згідно частини 1 Стаття 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Положеннями частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Разом з тим, слід звернути увагу, що пунктом 2.5 договору про пайову участь у проектуванні та будівництві № 42в/п від 27 жовтня 2010 року сторони визначили порядок розрахунків:

2.5.3. Генпідрядник отримує у інвестора грошові кошти на початок будівництва розмірі 40% загальної вартості його частки об'єкту.

2.5.4. 40% загальної вартості після виконання 50% будівельно-монтажних робіт та протягом виконання всіх робіт, згідно з рахунками генпідрядника.

2.5.5. Остаточні 20% - по завершенні будівельних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Акту №42/вп здачі приймання робіт, згідно договору від 27 жовтня 2010 року, сторонами було підтверджено факт виконання робіт з проектування та будівництва частки інвестора у торгівельному комплексі П-21, загальною площею 65,00 м кв., що розташований за адресою:АДРЕСА_2.

Відповідно до акту прийому передачі об'єкту будівництва згідно договору №42 від 16 грудня 2011 року було проведено прийом передачу об'єкту будівництва за №21. В даному акті зазначено, що інвестор до генпідрядника не має жодних зауважень щодо якості виконаних робіт та вказаний об'єкт готовий до експлуатації.

За таких обставин позивач мав обов'язок здійснити оплату проведених будівельних робіт, в неоплаченому розмірі до загальної вартості будівельних робіт. Як зазначає позивач, розмір даної суми складає 17591,00 гривень. Разом з тим, відповідач, заперечуючи взагалі проти існування суми заборгованості, та маючи безпосередньо передбачений пунктом 2.3 договору обов'язок з опати коштів за проведені роботи, повинен був надати суду докази відповідної сплати. Втім відповідач не надав до суду жодного доказу, як то платіжного доручення, банківської виписки або чеку, які б свідчили про сплату повної суми заборгованості, або виключали б існування заборгованості у сумі 17591,00 гривень.

Таким чином, відповідачем не було спростовано позицію позивача стосовно неналежного виконання зобов'язання, в частині своєчасного розрахунку за проведені підрядником роботи, що підтверджує обґрунтованість позовних вимог щодо існування заборгованості у відповідача перед ТОВ "Еталон-К" у сумі 17591,00 грн.

Між тим, слід звернути увагу, що відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції було заявлено про застосування строку позовної давності стосовно стягнення основної суми заборгованості, 3% річних та пені. Відмовляючи в задоволенні заяви відповідача про застосування строку позовної давності, місцевий господарський суд, виходив з того, що згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 29 грудня 2011 року № ХК14211119411 остаточна здача роботи відбулася 29 грудня 2011 року. На підставі чого суд дійшов висновку, що строк виконання зобов'язання відповідачем щодо оплати виконаних робіт настав на наступний день - 30 грудня 2011 року.

Зазначена правова позиція суду не розділяється колегією суддів Харківського апеляційного господарського суду з огляду на насупне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.13 у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Отже, за умови необхідності визначення початкової дати перебігу позовної давності визначальним для суду є встановлення моменту порушення права позивача, тобто дати з якої у відповідача виник обов'язок оплати за договором.

Втім суд першої не дослідив належним чином момент виникнення зобов'язання з оплати відповідних коштів, який договором пов'язується виключно з моментом закінчення будівельних робіт.

У відповідності до частини 5 статті 26 "Про регулювання містобудівної діяльності" проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1)отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2)розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 Закону, її експертизи;

3)затвердження проектної документації;

4)виконання підготовчих та будівельних робіт;

5)прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів;

6)реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Згідно до статті 4 Законe України від 20.05.1999 № 687-XIV "Про архітектурну діяльність" передбачений наступний комплекс робіт, пов'язаних із створенням об'єкта архітектури

-підготовку містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки у випадках і порядку, передбачених законодавством;

-здійснення в необхідних випадках передпроектних робіт, а також заходів з охорони нововиявлених під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єктів містобудування, що відповідно до закону мають антропологічне, археологічне, естетичне, етнографічне, історичне, мистецьке, наукове чи художнє значення;

-пошук архітектурного рішення, розроблення, погодження у визначених законом випадках і затвердження проекту;

-виконання робочої документації для будівництва, а в разі виконання її або окремих її частин іншим виконавцем - здійснення авторського нагляду за таким виконанням;

-будівництво (нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт) та знесення об'єкта архітектури, архітектурно-будівельний контроль, технічний та авторський нагляди під час здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об'єкта містобудування;

-прийняття спорудженого об'єкта в експлуатацію.

У відповідності до частини 1 постанови КМ України від 13.04.2011 року № 466 "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт" будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту.

З огляду на наведене, будівельні роботи можна визначити як комплекс дій спрямованих на створення нового об'єкту будівництва, або реконструкції та переоснащення вже існуючого об'єкту нерухомості. При цьому виконання таких робіт, згідно норм цивільного законодавства, підтверджується відповідними актами прийому передачі

В той же час слід зауважити, що подання декларації про готовність об'єкта до експлуатації згідно Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 13.04.2011 р. N 461 є складовою частиною вже процедури прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

А відтак, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки процедурі проектування та будівництва об'єкта нерухомості, та не звернув увагу, на той факт, що подання декларації про готовність об'єкта до експлуатації не входить безпосередньо до етапу проведення будівельних робіт, а є складовою частиною вже процедури прийняття зазначеного об'єкту в експлуатацію. А відтак, пов'язування факту подання декларації про готовність об'єкта до експлуатації з моментом закінчення будівельних робіт, як з датою оплати за договором, і як наслідок початком початку перебігу позовної давності, є неправомірним.

Аналогічні положення містяться і в частині 4 статті 879 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін. Дана норма повністю узгоджується з пунктом 2.5.5 договору, який встановлює обов'язок остаточного розрахунку саме по завершенню будівельних робіт.

При цьому, в матеріалах справи міститься Акт №42/вп здачі приймання робіт, згідно договору від 27 жовтня 2010 року, Акту прийому передачі об'єкту будівництва згідно договору №42 від 16 грудня 2011 року, в яких, відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України, зафіксовано факт закінчення будівельних робіт 16.12.2011 року.

Таким чином, враховуючи, що будівельні роботи було завершено позивачем 16.12.2011 року, а строк виконання зобов'язання по оплаті будівельних робіт, згідно частини 4 статті 879 Цивільного кодексу України, для відповідача настав 17.12.2011 року, перебіг позовної давності розпочався з 18.12.2011 року, та безпосередньо закінчився 18.12.2014 року. Позаяк позивачем було подано позовну заяву лише 30.12.2014 року, тобто зі спливом строку позовної давності.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. У зв'язку з чим, позов не підлягає задоволенню.

Згідно положеннь статті 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що спливла і додаткова вимога. В даному випадку у зв'язку зі спливом позовної давності щодо стягнення суми основної боргу спливла і позовна давність щодо стягнення 3% річних.

Статтею 258 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність в один рік застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), а відтак, вимога позивача про стягнення пені за період прострочення з 02.01.2012 року по 30.06.2012 року в сумі - 1328,00 грн.не підлягає задоволенню.

Разом з цим, колегія суддів не приймає в якості належного доказу переривання перебігу позовної давності наданий позивачем Акт звірки взаємних розрахунків (Том 1 а.с.19), враховуючи наступне.

Частиною 1 статті 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Згідно п. 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10 у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Вчинення боржником дій з визнання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено самим боржником або уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону.

Натомість в наданому позивачем Акті не вбачається підпису та печатки боржника - ФОП ОСОБА_4. або його законного представника, що свідчить про не підписання останнім зазначеного документу і як наслідок не визнання суми боргу, що виключає, в контексті статті 264 Цивільного кодексу України, переривання перебігу позовної давності.

Беручи до уваги наведене, місцевим господарським судом було неправомірно відмовлено в задоволення заяви відповідача про застосування строку позовної давності. Оскаржуване рішення прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні, не відповідають наявним в матеріалах справи доказам, а відтак, рішення Господарського суду Харківської області від 12.03.15 у справі № 922/6073/14 підлягає скасуванню, з прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги відповідача та відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду покладається на позивача у повному розмірі, у відповідності до вимог Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 3, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 12.03.15 у справі № 922/6073/14 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон - К" (юридична адреса: 61037, м. Харків, пр. Московський, 138-А, поштова адреса: 61033, м. Харків, пров. Безпалівський, 10-А, поточний рахунок 260040103703 у ЗАТ "ПроКредитБанк", м. Київ, МФО 320984, код ЄДРПОУ 32029083) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) витраті по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 913,50 грн.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України

Повний текст постанови складено 24.04.2015 року.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.