Рішення

від 28.09.2015 по справі 922/6073/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2015 р.Справа № 922/6073/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гончарові В.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон - К" (м. Харків) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Харків) про стягнення 20477,61 грн. за участю представників сторін:

позивача - Литвиненко А.С. (дов. від 16.08.15 р.),

Краснопольський А.В. (директор ТОВ "Єталон") - (копія паспорта);

відповідача - ОСОБА_4 (дов. від 29.07.2015 р.)

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еталон-К" (м. Харків) до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача -Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Харків) 17 591 грн. заборгованості за договором про пайову участь у проектуванні та будівництві № 42в/п від 27.10.2010 року, 1 328 грн. пені та 1 558,61 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.03.2015 року позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 17 591 грн. боргу, 1 328 грн. пені, 1 558,61 грн. 3 % річних та 1 827 грн. судового збору.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 року рішення суду першої інстанції скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено повністю.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 року у справі оскаржено у касаційному порядку й постановою Вищого господарського суду України від 24 червня 2015 року касаційну скаргу задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд у іншому складі суддів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 липня 2015 р. призначено справу №922/6073/14 до розгляду у судовому засіданні на 28 липня 2015 р. о 11:50 год.

28.07.2015 до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у позові ТОВ "Еталон-К" відмовити у повному обсязі.

Також, разом з відзивом надійшла заява представника відповідача про застосування строку позовної давності.

Крім того, 28.07.2015 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання (про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України), в якому просить суд витребувати у АТ "ПроКредитбанк" (03115, України, м. Київ, пр. Перемоги, 107-А) суму грошових коштів, отриманих ТОВ "Еталон-К" з серпня 2010 р. по січень 2012 р. включно, від ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) на поточні рахунки ТОВ "Еталон-К", відкриті у АТ "ПроКредитбанк", а також засвідчені копії виписок, що підтверджують цю суму.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 липня 2015 р. розгляд справи було задоволено клопотання відповідача про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України, розгляд справи відкладено на "02" вересня 2015 р. о 12:20. Витребувано у АТ "ПроКредитбанк" (03115, України, м. Київ, пр. Перемоги, 107-А) суму грошових коштів, отриманих ТОВ "Еталон-К" з серпня 2010 р. по січень 2012 р. включно, від ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) на поточні рахунки ТОВ "Еталон-К", відкриті у АТ "ПроКредитбанк", а також засвідчені копії виписок, що підтверджують цю суму.

10.08.2015 до канцелярії суду від ПАТ "ПроКредитбанк" надійшов супровідний лист №1-2/15/2709 від 06.08.2015 разом з додатками до нього.

02.09.2015 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи постанови Вищого господарського суду України від 21.07.2015 по справі №922/6070/14.

Вказане клопотання представника відповідача про долучення до матеріалів справи постанови Вищого господарського суду України від 21.07.2015 по справі №922/6070/14 задоволено судом.

02.09.2015 через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на підставі ст.69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 вересня 2015 р. було задоволено клопотання представника відповідача про продовження строку розгляду спору по справі №922/6073/14, та продовжено строк розгляду спору по справі №922/6073/14 до "28" вересня 2015 року. Розгляд справи відкладено на "24" вересня 2015 р. о 10:30.

23 вересня 2015 року представник позивача надав письмові пояснення, в яких зазначив, що за договором № 42 від 27.10.2010 р. з урахуванням суми сплати за держекспертизу, сума за виконані роботи склала 267509 грн., до сплати відповідачу - 17591 грн.

В судовому засіданні 24 вересня 2015 року було оголошено перерву до 28 вересня 2015 року о 12:15 год.

25 вересня 2015 року представник відповідача надав до суду заперечення на пояснення позивача, в яких зазначив, що наявність заборгованості у розмірі 17591 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, не була доведена позивачем, та не підтверджується витягами банку. Крім того, відповідач зазначив, що строк позовної давності щодо звернення позивача до суду про стягнення боргу, пені та інфляційних витрат на дату подачі позову - 30.12.2014 р. сплинув.

Позивач 28 вересня 2015 року надав до суду акт звірки взаємних розрахунків станом на 28.09.2015 р. для долучення до матеріалів справи.

Надані документи були досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

Представники позивача у судовому засіданні 28.09.2015 р. підтримували позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву, зазначив про сплив строку позовної давності щодо заявлених позовних вимог.

Стосовно заявленого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Як вже було встановлено судом першої інстанції при попередньому розгляді справи в своєму рішенні від 12 березня 2015 року та підтримано цю позицію Вищим господарським судом України в постанові від 24.06.2015 р., згідно декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 29 грудня 2011 року № ХК14211119411 остаточна здача роботи відбулася 29 грудня 2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що строк щодо виконання зобов'язання відповідачем щодо оплати виконаних робіт настав на наступний день - 30 грудня 2011 року, отже строк позовної давності щодо грошового зобов'язання відповідача спливає 30 грудня 2014 року.

Приймаючи до уваги, що саме в останній день строку - 30 грудня 2014 року позивач звернувся з позовом до суду, заява відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.

В постанові від 24 червня 2015 року по справі № 922/6073/14 Вищий господарський суд України скасовував попередні судові рішення суду першої та апеляційної інстанції та передав на новий розгляд до господарського суду Харківської області матеріали справи з посиланням на те, що оскільки дані, які б підтверджували розрахунки по договору № 42в/п від 27.10.2010 року у матеріалах справи відсутні, доводи відповідача про повну оплату виконаних робіт, як по договору № 42в/п від 27.10.2010 року, так і по договору № 34в/п від 10.08.2010 року суд не перевірив, мотивів на спростування заперечень відповідача не навів, а тому визнати, що висновки суду про наявність заборгованості ґрунтуються на матеріалах справи не можна. Крім того, Вищий господарський суд України зазначив, що відмова у позові за пропуском позовної давності є безпідставною, а тому постанова апеляційного господарського суду не може залишатись в силі і підлягає скасуванню.

Згідно статті 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Господарським судом під час нового розгляду справи вказівки постанови Вищого господарського суду України враховано та встановлено наступне.

27 жовтня 2010 року між Приватною виробничо-комерційною фірмою "Лоск" (забудовником), Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем, інвестором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еталон-К" (позивачем, генпідрядником) було укладено договір про пайову участь у проектуванні та будівництві № 42в/п, предметом якого є пайова участь інвестора у проектуванні, будівництві торгівельного комплексу, на земельній ділянці №4 ПВКФ "Лоск", за адресою: Харківська область, сел. Пісочин, майдан Ю. Кононенка, 1.

Згідно пункту 1.2 договору про пайову участь у проектуванні та будівництві №42в/п будівництво об'єкту буде здійснюватися на земельній ділянці №4 по периметру, згідно проекту, що належить забудовнику на підставі договору купівлі-продажу ВВТ №037174, ВВТ №037175 від 26 лютого 2005 року номер у реєстрі 310. Державний акт на право власності на земельну ділянку за №020670300006 від 11 травня 2006 року, кадастровий №6325157900:01:001:0005.

Відповідно до пункту 1.4 договору про пайову участь у проектуванні та будівництві від 27 жовтня 2010 року, право власності на об'єкт виникає у інвестора наступним чином: забудовник забезпечує перехід права власності збудованого об'єкту до інвестора.

Згідно пункту 1.5 договору про пайову участь у проектуванні та будівництві № 42в/п (в редакції додаткової угоди № 1 від 05 грудня 2011 року), за взаємною згодою сторін, частка інвестора у будівництві об'єкту складає 100%, що відповідає його 65,0 кв. м. загальної площі приміщення, згідно узгодженої схеми та має будівельний номер П-21, але площа може змінитися під час розробки проектної документації та остаточно буде встановлена після погодженого у встановленому законом порядку даного проекту.

Відповідно до пункту 1.6 договору про пайову участь у проектуванні та будівництві від 27 жовтня 2010 року, до завершення будівництва об'єкту генпідрядник, відповідно до Закону, є власником матеріалів (обладнання тощо), які використані в процесі будівництва об'єкту до моменту його прийняття забудовником.

Згідно пункту 1.7 договору про пайову участь у проектуванні та будівництві № 42в/п, генпідрядник має право на визнання себе у судовому порядку власником 100% частки об'єкту, як недобудованого нерухомого майна у разі невиконання інвестором своїх зобов'язань за договором щодо розрахунків.

Відповідно до пункту 2.1 договору про пайову участь у проектуванні та будівництві від 27 жовтня 2010 року пайова участь інвестора у будівництві об'єкту розраховується наступним чином: вартість проектно-кошторисної документації складає 150 грн. за 1 кв. м. загальної площі приміщення, вартість погоджень (СЄС, Пожежна охорона, Екологічна служба, Енергозабезпечення, та інші служби) та проходження проектом Державної експертизи орієнтовано складає 170 грн. за 1 кв. м. загальної площі приміщення, вартість роботи ДАБК (отримання дозволу на початок робот та ввід в експлуатацію об'єкта) орієнтовано складає 160 грн. за 1 кв. м. загальної площі приміщення, вартість будівельних робіт на даний момент складає 3500 грн. за 1 кв. м. загальної площі приміщення.

Згідно пункту 2.3 договору про пайову участь у проектуванні та будівництві № 42в/п (в редакції додаткової угоди № 1 від 05 грудня 2011 року), кінцева вартість частки інвестора у торгівельному комплексі складає 252141,28 грн., у тому числі ПДВ 20% - 42023,55 грн.

Пунктом 2.5 договору про пайову участь у проектуванні та будівництві № 42в/п від 27 жовтня 2010 року сторони визначили порядок розрахунків:

2.5.3. Генпідрядник отримує у інвестора грошові кошти на початок будівництва розмірі 40% загальної вартості його частки об'єкту.

2.5.4. 40% загальної вартості після виконання 50% будівельно-монтажних робіт та протягом виконання всіх робіт, згідно з рахунками генпідрядника.

2.5.5. Остаточні 20% - по завершенні будівельних робіт.

Відповідно до пункту 3.5.1 договору про пайову участь у проектуванні та будівництві від 27 жовтня 2010 року, генпідрядник зобов'язаний розробити проектно-кошторисну документацію.

Згідно пункту 3.5.7 договору про пайову участь у проектуванні та будівництві № 42в/п, генпідрядник зобов'язаний виконати роботи у наступний термін: розробка проектно - кошторисної документації 01 жовтня 2010 року.

На виконання умов вказаного договору позивачем був побудуваний торгівельний комплекс за адресою: Харківська область, с. Пісочин, майдан Ю. Кононенка, 1, про що свідчить копія декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 29 грудня 2011 року №ХК14211119411, та передав відповідачу об'єкт, що підтверджується актом прийому-передачі об'єкту будівництва від 16.12.2011 р. за договором про пайову участь в проектуванні та будівництві № 42в/н від 27.05.2010 р., який був підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печаткою позивача.

Позивач зазначив, що відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань за договором - не розрахувався з позивачем у повному обсязі та сума заборгованості складає 17591,00 грн., що і стало підставою позивачу для звернення до суду з відповідним позовом.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України).

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно частині 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як вбачається з пояснень позивача, сума боргу, яка заявлена до стягнення з відповідача, складає 17591 грн. та була розрахована позивачем з урахуванням вартості будівельних робіт за договором № 42 від 27.10.2010 р. - 252141,28 грн. та 15367,72 грн. витрат на експертизу, та з вирахуванням 249918 грн. часткових оплат.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 2.1 договору про пайову участь у проектуванні та будівництві від 27 жовтня 2010 року пайова участь інвестора у будівництві об'єкту розраховується наступним чином: вартість проектно-кошторисної документації складає 150 грн. за 1 кв. м. загальної площі приміщення, вартість погоджень (СЄС, Пожежна охорона, Екологічна служба, Енергозабезпечення, та інші служби) та проходження проектом Державної експертизи орієнтовано складає 170 грн. за 1 кв. м. загальної площі приміщення, вартість роботи ДАБК (отримання дозволу на початок робот та ввід в експлуатацію об'єкта) орієнтовано складає 160 грн. за 1 кв.м. загальної площі приміщення, вартість будівельних робіт на даний момент складає 3500 грн. за 1 кв.м. загальної площі приміщення.

Пункти 2.3 та 2.4 договору були замінені шляхом викладення пункту 2.3 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 05 грудня 2011 року в наступній редакції:" кінцева вартість частки інвестора у торгівельному комплексі складає 252141,28 грн., у тому числі ПДВ 20% - 42023,55 грн."

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем були виконані роботи за договором № 42 від 27.10.2010 р. на загальну суму 252141,28 грн., що підтверджується актом № 42 в/п від 16.12.2011 р., який підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Судом було витребувано у ПАТ "ПроКредитбанк" (03115, України, м. Київ, пр. Перемоги, 107-А) засвідчені копії виписок, що підтверджують суму грошових коштів, отриманих ТОВ "Еталон-К" з серпня 2010 р. по січень 2012 р. включно, від ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) на поточні рахунки ТОВ "Еталон-К", відкриті у АТ "ПроКредитбанк".

На виконання ухвали суду від ПАТ "ПроКредитбанк" надійшов лист №1-2/15/2709 від 06.08.2015, в якому зазначено, що сума коштів, отриманих ТОВ "Еталон-К" з серпня 2010 р. по січень 2012 р. від ОСОБА_1 складає 500940 грн. разом з витягом по рахунку позивача за період з 07.08.2010 р. по 31.01.2012 р.

Судом були перевірені часткові оплати відповідача, та встановлено, що сума оплат за договором № 42 від 27.10.2010 р. за виконані роботи складає 249918 грн.

Таким чином, враховуючи те, що кінцева вартість робіт, встановлена п. 2.3 договору, та підтверджена актом № 42 в/п від 16.12.2011 р., складає 252141,28 грн., та з урахуванням часткових проплат у сумі 249918 грн., підтверджених витягами банку, сума боргу відповідача перед позивачем, яка підтверджується матеріалами справи та є обґрунтованою - становить 2223,28 грн.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Стосовно суми у розмірі 15367,72 грн., яку позивач обґрунтовує, як витрати на держекспертизу, не підтверджена матеріалами справи. Суд вважає за необхідне зауважити, що позивач не довів суду підстав нарахування та стягнення вказаної суми з відповідача.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. ст. 526 та 525 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2223,28 грн. задовольнити.

В решті позовної вимоги про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 15367,72 грн. суд дійшов висновку відмовити як необґрунтованої, документально не доведеною та безпідставно заявленої.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 1328 грн. пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 4.2. договору про пайову участь у проектуванні та будівництві від 27 жовтня 2010 року у випадку прострочення терміну оплати робіт відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню у розмірі 0,1 % від простроченої суми за договором за кожен день такого прострочення, але не більше подвійної ставки Національного Банку України.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 1.12. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем відповідачу пені в сумі 1328 грн. за період прострочення з 02.01.2012 р. по 30.06.2012 р. та встановлено, що позивачем невірно визначено суму, на яку повинна нараховуватись пеня, у зв'язку з чим невірно нарахована пеня.

Враховуючи вищевикладене, обґрунтована сума боргу, яка підлягає стягненню з відповідача складає 2223,28 грн., та беручи до уваги період нарахування, заявлений позивачем, з 02.01.2012 р. по 30.06.2012 р.(181 день), сума пені за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання за розрахунком суду складає 167,38 грн.

Отже загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 02.01.2012 р. по 30.06.2012 р., становить 167,38 грн.

Стосовно стягнення з відповідача пені в сумі 1160,62 грн., нарахованих позивачем, суд відмовляє в їх задоволенні, як безпідставно нарахованих.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За прострочення виконання грошового зобов'язання, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, заявлені позивачем 3% річних складають 1558,61 грн.

Судом також було перераховано розрахунок 3% позивача з урахуванням того, що сума боргу, яка підлягає стягненню з відповідача складає 2223,28 грн.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання та здійснивши перерахунок 3% річних, суд встановив, що розмір 3% річних за період нарахування, заявлений позивачем, з 01.01.2012 р. по 16.12.2014 р. (1078 днів) становить 197,17 грн. та вказана сума підлягає стягненню з відповідача як обґрунтована.

В решті позовної вимоги про стягнення з відповідача 1361,44 грн. 3% річних слід відмовити, як зайво нарахованої.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 13, 19, 124, 129, Конституції України, статтями 11, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 626, 629, 837, 843, 853, 854, 882 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193, 216, 217 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 4-3, 12, 22, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61144, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон - К" (юридична адреса: 61037, м. Харків, пр. Московський, 138-А, поштова адреса: 61033, м. Харків, пров. Безпалівський, 10-А, поточний рахунок 260040103703 у ЗАТ "ПроКредитБанк", м. Київ, МФО 320984, код ЄДРПОУ 32029083) 2223,28 грн. основного боргу, 167,38 грн. пені, 197,17 грн. 3% річних та 230,89 грн. судового збору.

В стягненні 15367,72 грн. боргу, 1361,44 грн. 3% річних та 1160,62 грн. пені відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.10.2015 р.

Суддя Г.І. Сальнікова