Постанова

від 24.06.2015 по справі 922/6073/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 року Справа № 922/6073/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І., суддів :Гончарука П.А., Кондратової І.Д. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-К" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 року у справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-К" доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 простягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

у грудні 2014 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еталон-К" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з підприємця ОСОБА_4 17 591 грн. заборгованості за договором про пайову участь у проектуванні та будівництві № 42в/п від 27.10.2010 року, 1 328 грн. пені та 1 558,61 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.03.2015 року позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 17 591 грн. боргу, 1 328 грн. пені, 1 558,61 грн. 3 % річних та 1 827 грн. судового збору.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 року рішення суду першої інстанції скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено повністю.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 року у справі оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 17.06.2015 року порушено касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права і просить постанову апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення скасуванню з огляду на наступне.

За наявних у справі матеріалів вбачається, що відносини між ПВКФ "Лоск" (забудовник), ОСОБА_4 (інвестор) та ТОВ "Еталон-К" (генпідрядник) врегульовані договором про пайову участь у проектуванні та будівництві № 42в/п від 27.10.2010 року, за яким інвестор взяв на себе обов`язок прийняти участь у фінансуванні проектування та будівництва торговельного комплексу на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а по завершені будівництва прийняти від забудовника у власність приміщення, площею 56,3 м 2 , яке має будівельний номер НОМЕР_1.

За умовами договору (п. 3.1) забудовник зобов`язався після закінчення будівельних робіт прийняти об`єкт від генпідрядника і протягом двох днів з дня підписання акта звернутись у встановленому порядку з заявою про прийняття об`єкта в експлуатацію державною приймальною комісією.

Про вчинення цих дій інвестор повідомляється письмово, а протягом п`яти днів з дня підписання акта готовності об`єкта до експлуатації державною приймальною комісією йому передається по акту відповідне приміщення та надаються документи, необхідні для реєстрації права власності.

Підтвердження у встановленому порядку завершення будівельних робіт є підставою для остаточних розрахунків відповідно до п. 2.5.5 договору.

Іншого порядку набуття інвестором права власності та розрахунків цей договір не передбачає, а тому висновок господарського суду першої інстанції про те, що позовна давність з часу прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію не сплинула є таким що відповідає наявним у справі матеріалам і підстав для інших висновків, враховуючи, зокрема і те, що строк остаточного розрахунку не встановлено у апеляційного суду не було.

Відповідно відмова у позові за пропуском позовної давності є безпідставною, а тому постанова апеляційного господарського суду не може залишатись в силі і підлягає скасуванню.

Проте, не може залишатись в силі і рішення господарського суду першої інстанції, оскільки дані, які б підтверджували розрахунки по договору № 42в/п від 27.10.2010 року у матеріалах справи відсутні, доводи відповідача про повну оплату виконаних робіт, як по договору № 42в/п від 27.10.2010 року, так і по договору № 34в/п від 10.08.2010 року суд не перевірив, мотивів на спростування заперечень відповідача не навів, а тому визнати, що висновки суду про наявність заборгованості ґрунтуються на матеріалах справи не можна.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню, з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно з'ясувати дійсні обставини справи і з урахуванням встановленого постановити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.03.2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у іншому складі суддів.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

І.Д. Кондратова