Рішення

від 20.11.2007 по справі 2-331/2007

ВЕЛИКОЛЕПЕТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 2-331/2007 року

Справа 2-331/2007 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

20

листопада 2007 року Великолепетиський районний суд Херсонської області у

складі:

головуючого                                                                                     Мамаева В.А.

при

секретарі                                                                                    Хатункіній

Л.О.

представника

відповідача                                                               ОСОБА_2.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Велика Лепетиха цивільну

справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства енергетична

компанія "Херсонобленерго" в особі Великолепетиського РЕЗ та ЕМ про

стягнення відшкодування за недопоставлену енергію та відшкодування моральної

шкоди

ВСТАНОВИВ:

Позивач

звернувся з позовом до відповідача про стягнення відшкодування за

недопоставлену енергію та відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги

тим, що 21.01.2004 року працівниками РЕЗ і ЕМ було відключено будівлю позивача

від електромережі по вул. АДРЕСА_1. Ці дії були позивачем оскаржені у судовому

порядку. Рішенням апеляційного суду від 08.12.2005 року справа 22-3074 було

вирішено відновити електропостачання будівлі за рахунок ВАТ «Херсонобленерго»,

отже це означає, що позивача було відключено безпідставно. Підключення будівлі

позивача відбулося тільки

2006                    

року, про що свідчить постанова про закриття виконавчого

провадження і крім того відновлення електроенергії РЕЗ і ЕМ здійснив з грубими,

умисними, порушеннями ПУЄ, а саме в місці зрізу дроту зробили скрутки, про що

позивач подала заяву до виконавчої служби. 16.11.2006 року працівниками РЕЗ і

ЕМ знову була здійснена перевірка будинку позивача та складений акт № 003111, в

якому вказали порушення, одне з яких була скрутка, яку самі працівники РЕЗ і ЕМ

зробили та інші, яких в дійсності не було. Також від цього ж числа був наданий

лист № 183 в якому зобов'язували позивача ліквідувати порушення, які зазначені

в акті № 03111 та у разі не виконання протягом 10 днів погрожували припиненням

електропостачання. 19.12.2006 року працівниками РЕЗ і ЕМ було здійснено

перевірку усунення порушень, про що складений акт та цього ж дня відключили

знову будинок від електромережі, про що свідчить ще один акт. В результаті

хвилювань до, яких призвели дії РЕЗ і ЕМ позивач отримала стрес від чого у неї

виникла сильний головний біль та значно підвищився кров'яний тиск, тому

позивачеві нічого не залишилось як звернутися до лікаря якого вона відвідала

20.12.2006 року. Так на період нового року позивачка знову залишилась без

світла позбавивши нормального існування і комфортного проживання. Крім того

позивачеві знову прийшлось витрачати свій час нерви на відновлення

справедливості. В результаті дій з боку позивача 31.01.2007 року було отримано лист

від держенергонагляду, в якому зазначалось, що у результаті скарги позивача

щодо неправомірності дій працівників РЕЗ і ЕМ ВАТ «Херсонобленерго» було

встановлено, що при повторному підключенні на виконання судових рішень, були

допущені порушення Правил улаштування електроустановок п 1.5.33, для усунення

яких енергопостачальній організації видано Припис та, що електропостачання

будівлі буде відновлено за рахунок В.Лепетиського РЕЗ і ЕМ без надання заявки

на підключення.30.01.2007 року був укладений договір з РЕЗ і ЕМ та відновлено

електропостачання. Тому згідно п. 44 Постанови № 1357 від 26 липня 1999 року

позивач має право на відшкодування недопоставленої

енергії з вини постачальника у двократному розмірі, а саме за такі періоди з

21.04.2004 року по 27.04.2006 року та з 19.12.2006 року по

2007                    

року, який позивач оцінює у 1142 грн. згідно розрахунку,

а також на відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 грн. Позивач просить

суд стягнути з ВАТ ЕК «Херсонобленерго» в особі Великолепетисокго РЕЗ і ЕМ на

її користь відшкодування недопоставленої

енергії з вини постачальника у двократному розмірі 1142 грн. на користь

позивача, моральну шкоду у розмірі 5000 грн. та судові витрати.

У

судовому засіданні позивач позов підтримала, додатково пояснила, що договір про

користування електричною енергією з відповідачем було укладено 30.01.2007 року,

на період відключень від енергопостачання договору між нею та відповідачем

укладено не було. Дійсно під час розгляду цивільної справи, за яким було

винесено рішення апеляційного суду про відновлення енергопостачання у її

будинок, вона заявляла позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, яка

судом була розглянута і залишена без задоволення.

Представник

відповідача - ОСОБА_2. позов не визнала та пояснила, що дійсно позивача було

відключено від енергопостачання 21.04.2004 року, енергопостачання

Великолепетиським РЕЗ і ЕМ позивачу відновлено 06.03.2006 року, про що свідчить

наряд-допуск № 17 від 06.03.2006 року. Посилання позивача на те, що відповідач

умисно не виконував рішення суду щодо відновлення енергопостачання у будинку є

безпідставно, оскільки Великолепетиський РЕЗ і ЕМ не міг відновити позивачу

енергопостачання через ряд порушень, що підтверджується актом державного

виконавця від

10.02.2006

p., з яким

позивачка була згодна і не оскаржувала дії державного виконавця, перепискою з відповідачем.

Позивача було відключено від енергопостачання повторно 19.12.2006 року згідно

акту від 19.12.2006 року у зв»язку з невиконанням акту-припису від 28.11.2006

року. 30.01.2007 року енергопостачання у будинку позивача було відновлено, в

цей же день з позивачем було укладено договір про користування електричною

енергією. До цього часу договірних відносин з позивачем не існувало. Вважає, що

у задоволені позовної вимоги про відшкодування за недопоставлену енергію

необхідно відмовити, оскільки згідно з п. 44 Правил користування електричною

енергією для населення вказаний пункт застосовується лише у разі наявності між

споживачем та енергопостачальником договору про користування електричною енергією,

а такий договір був відсутній. Тому вказана позовна вимога є необгрунтованою ї

задоволенню не підлягає. Задоволенню не підлягає і позовна вимога про

відшкодування моральної шкоди, оскільки відсутня вина відповідача у відключенні

енергопостачання, а також позивачем не надано доказів заподіяння моральної

шкоди. Просить відмовити у задоволені позову.

Свідок

ОСОБА_3. пояснила суду, що раніше працювала державним виконавцем державної

виконавчої служби у Великолепетиському районі. У неї на виконання знаходився

виконавчий лист про зобов»язання Великолепетиський РЕЗ і ЕМ відновити

енергопостачання у будинок позивача. Для здійснення виконавчих дій виїжджала до

будинку позивача декілька разів, але відновити енергопостачання не могла через

порушення правил улаштування електроустановок позивачем, складала про це акт

про неможливість виконання від 10.02.2006 року. Точно всі обставини вже не

пам»ятає. Потім виїхала світло у будинку було, тому склала акт про те, що

енергопостачання відновлено, дати точно не пам»ятає. Зі слів сусідів приїжджали

працівники РЕЗ і підключили енергопостачання. Коли склала акт про відновлення

енергопостачання у будинку позивача вже не пам»ятає, постанова про закінчення

виконавчого провадження може бути винесена пізніше від дати складення акту державного

виконавця про відновлення енергопостачання, але дати складання акту про

відновлення енергопостачання не пам»ятає..

Вислухавши

пояснення сторін, вивчивши та дослідивши у судовому засіданні матеріали справи,

суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно

до п. 1 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 року № 1357 «Про

затвердження Правил користування електричною енергією для населення» (Надалі

Правила) вказані Правила регулюють відносини, що виникають між громадянами

(споживачами електричної енергії) та енергопостачальниками. Правила обов»язкові

для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форм

власності.

Відповідно

до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд

погоджується з тим, що відключення позивача у період з 21.01.2004 року по

06.03.2006 року та у період з 19.12.2006 року по 30.01.2007 року було здійснене

з вини відповідача, що підтверджується рішення Великолепетиського районного

суду Херсонської області від 22.09.2005 року та ухвалою апеляційного суду

Херсонської області від 08.12.2005 року (період припинення енергопостачання з

21.01.2004 року по 06.03.2006 року), а також актом обстеження № 26 від

25.01.2007 року, складеним державним інспектором з енергетичного нагляду в

Херсонській області (Східне відділення), та відсутності підстав для відключення

позивача від електропостачання відповідно до п. 35 Правил (період припинення

енергопостачання з 19.12.2006 року по 30.01.2006 року). Але разом з тим позовна

вимога позивача про стягнення відшкодування за недопоставлену електричну

енергію задоволенню не підлягає з наступних підстав. Так, між сторонами договір

про користування електричною енергією був укладений лише 30.01.2007 року, до

цього часу ( в тому числі і у періоди першого та другого періоду припинення

енергопостачання позивачу) договірних відносин між сторонами не існувало, про

що було зазначено і у пункті 3 Акту обстеження № 26 від 25.01.2007 року,

складеного державним інспектором з енергетичного нагляду в Херсонській області

(Східне відділення). В порушення п. 7 Правил при підключенні свого будинку у

2001 році до енергопостачання позивач не звернувся до відповідача для укладення

договору користування електричною енергією і такий договір на період першого та

другого припинення енергопостачання укладено не було, що визнано сторонами, а

тому вказані обставини не підлягають доведенню відповідно до ст. 61 ЦПК

України. Відповідно до п. 44 Правил у разі тимчасового припинення

електропостачання з вини енергопостачальника він несе відповідальність згідно з

умовами договору у розмірі двократної вартості не довідпущеної споживачу

електричної енергії. Таким чином, вказаною нормою законодавець передбачив, що

за наявності вини енергопостачальник несе відповідальність за не довідпущену

споживачеві електричної енергії лише відповідно до умов договору про

користування електричною енергією, але такий договір між сторонами на період

припинення енергопостачання не існувало. Відповідно до абзацу 4 пункту 3 Правил

у разі виникнення питань, можливі шляхи вирішення яких не обумовлені договором

про користування електричною енергією, сторони керуються Правилами та законодавством.

Але ні Правилами, ні чинним законодавством не регламентований порядок

визначення обсягу недовідпущеної електричної енергії та відшкодування її

вартості за

відсутності між споживачем та енергопостачальником договору про користування

електричною енергією, тобто відсутні законні підставі для відшкодування

вартості недовідпущеної електричної енергії за відсутності договору про

користування електричною енергією між споживачем (позивачем) та

енергопостачальником (відповідачем). Тому, позовна вимога про стягнення

відшкодування вартості недовідпущеної електричної енергії є необгрунтованою і

задоволенню не підлягає.

Не

підлягає задоволенню і позовна вимога позивача про відшкодування моральної

шкоди з наступних підстав. Так, при розгляді цивільної справи № 2-496\2005 року

за позовом ОСОБА_1. до ВАТ ЕК «Херсонобленерго» в особі Великолепетиського РЕЗ

і ЕМ про стягнення моральної і матеріальної шкоди, за результатами розгляду

якої було винесене рішення Великолепетиського районного суду Херсонської

області від 22.09.05 р. та ухвала апеляційного суду Херсонської області від

08.12.05 р.(якою рішення Великолепетиського районного суду від 22.09.2005 р.

змінено), що були досліджені судом, позивач пред»являла вимогу про

відшкодування моральної шкоди, яка судом першої та другої інстанції залишена

без задоволення, а тому ця вимога не може повторно розглядатися судом. Суд

критично ставиться до пояснень позивача, що після винесення судового рішення

відповідач умисно не здійснював відновлення енергопостачання до будинку позивача,

оскільки це спростовується актом державного виконавця про неможливість

відновлення енергопостачання від 10.02.2006 року, який не оскаржувався

позивачем, актом-нарядом від 06.03.2006 p., що

були надані відповідачем. Позивач в порушення ст. 60 ЦПК України не надав суду

доказів заподіяння відповідачем моральної шкоди у період після винесення судом

апеляційної інстанції судового рішення (ухвала апеляційного суду Херсонської

області від 08.12.05 р.) і до повторного відновлення електропостачання (30.01.2007

року). Надані позивачем виписки із амбулаторної карти про те, що у неї був

підвищений кров»яний тиск, суд не бере до уваги, оскільки такі записи не

вказують на наявність причинного зв»язку між шкодою та протиправними діями

відповідача, а так само на наявність моральної шкоди. Інших доказів заподіяння

моральної шкоди позивачем суду не надано, а тому в задоволенні позовної вимоги

про відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити.

Відповідно

до ст. 88 ЦПК України у разі відмови у задоволені позову судові витрати

стягненню з відповідача не підлягають.

На

підставі п. п. 1, 3, 7, 44 Правил користування електричною енергією для

населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999

року за №1357, ст.ст. 60, 61, 88, 212-215ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В

задоволені позову ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства енергетична

компанія "Херсонобленерго" в особі Великолепетиського РЕЗ та ЕМ про

стягнення відшкодування за недопоставлену енергію та відшкодування моральної

шкоди відмовити.

Рішення

суду може бути оскаржене через Великолепетиський районний суд до апеляційного

суду Херсонської області. Заява про апеляційне оскарження рішення суду

подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга

на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана без

попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у

строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.