Рішення

від 16.04.2015 по справі 910/2095/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2015Справа №910/2095/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙСБЕРГ-ФІШ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ СТЕП" про стягнення 113 869,58 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача не з'явився від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16 квітня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙСБЕРГ-ФІШ" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ СТЕП" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 113 869,58 грн., в тому числі 89 091,24 грн. основного боргу, 10 067,31 грн. збитків від інфляції, 1 347,35 грн. 3 % річних, 4 454,56 грн. 5 % річних, 8 909,12 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки № 1046 від 13.01.2014 року в частині здійснення оплати товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2015 року порушено провадження у справі № 910/2095/15-г, слухання справи призначено на 19.03.2015 року.

Представники сторін в судове засідання 19.03.2015 року не з'явилися, вимоги ухвали суду від 05.02.2015 року не виконали, про дату та час слухання справи повідомлялись належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2015 року розгляд справи було відкладено на 31.03.2015 року, у зв'язку з неявкою сторін та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

31.03.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники сторін в судове засідання 31.03.2015 року не з'явилися, вимоги ухвали суду від 19.03.2015 року не виконали, про дату та час слухання справи повідомлялись належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд приходить до висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2015 року розгляд справи було відкладено на 02.04.2015 року, у зв'язку з неявкою сторін та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

01.04.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про продовження строків розгляду спору.

Представники сторін в судове засідання 02.04.2015 року не з'явилися, вимоги ухвали суду від 31.03.2015 року не виконали, про дату та час слухання справи повідомлялись належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Розглянувши подане позивачем 01.04.2015 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Відповідно до стате1 69, 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 16.04.2015 року.

!5.04.2015 року представник позивача через відділ діловодства суду надав документи на виконання вимог ухвали суду, розгляд справи просив проводити без участі представника позивача.

Представник відповідача в судове засідання 16.04.2015 року не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 54-56, кв. 5 на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

13.01.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙСБЕРГ-ФІШ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ СТЕП" (покупець) укладено Договір поставки № 1046 від 13.01.2014 року (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. та 1.2. Договору, постачальник зобов'язався передати у власність покупця рибоморепродукцію (товар), а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити отриманий товар. Ціна та асортимент товару зазначаються в додатках (прайс-листах або специфікаціях) до даного Договору, що є його невід'ємною частиною та діють на протязі окремого періоду часу.

Пунктом 2.1. Договору, передбачено, що при укладенні даного Договору постачальник засобами електронного, факсимільного, поштового зв'язку або нарочним надсилає покупцю поточний прайс-лист (специфікацію). Згодою Покупця на одержання товару відповідно до поточного прайс-листа (специфікації) є його заявки (замовлення) Постачальнику на поставку відповідного товару із зазначенням асортименту, кількості, ціни, загальної вартості партії товару, терміну та адреси доставки.

Згідно з пунктом 2.2. сторони домовились, що постачання товару буде здійснюватись партіями з попереднім узгодженням заявок за допомогою засобів електронного, факсимільного або телефонного зв'язку. Документом, що підтверджує узгодження постачання товару в кількісному, ціновому, вартісному виразі та відповідному асортименті з боку Покупця є заявка (замовлення), з боку Постачальника - оформлена товарна накладна.

Відповідно до пункту 2.7. Договору перехід права власності на товар виникає у Покупця після підписання товарної накладної. Датою передачі товару є дата, що за значена у підписаній Покупцем товарній накладній.

Пунктами 3.1. та 3.2. Договору, постачальник при постачанні товару надає Покупцю наступні документи: товарну накладну, тарну накладну, податкову накладну (у разі необхідності), у випадку повернення товару - коригуючи накладні, а також в оригіналах або в завірених належним чином копі ях документи, що підтверджують якість товару. Асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється, зазначається у товарних накладних. Сторони домовились, що товар вва жається прийнятим за відповідним асортиментом і у відповідній кількості, якості та за ціною, що визначені у товарній накладній, якщо Покупець підписав таку накладну.

Пунктамим 5.1., 5.2. Договору передбачено, що загальна вартість Договору визначається, як сума вартості товару, отриманого Покупцем на підставі товарних накладних на кожну партію товару, на протязі дії цього Договору. Покупець сплачує за товар Продавцю ціну визначену у товарних накладних, яка вказана з урахуванням ПДВ, вартістю тари та доставки Постачальником товару Покупцю (у разі доставки Постачальником).

Відповідно до пункту 6.1. Договору, покупець зобов'язаний оплатити в повному розмірі кожну отриману партію товару грошовими коштами в національній валюті України шляхом їх безготівкового перерахування на поточний рахунок Постачальника, (або внесення готівкою в касу Постачальника) протягом 14 календарних днів з моменту поставки, при цьому день поставки зараховується в період відстрочки платежу.

Позивач стверджує, що належним чином виконував умови договору, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 1 568 495,44 грн. проте відповідач свої зобов`язання виконав частково на суму 1 479 404,20 грн., у зв'язку з чим за останнім рахується заборгованість в розмірі 89 091,24 грн.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару за Договором, його прийняття відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 84 516,24 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та змісту пункту 6.1. Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання згідно Договору на момент розгляду справи настав.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 89 091,24 грн. (сума основного боргу) підлягає частковому задоволенню в розмірі 84 516,24 грн., оскільки в матеріалах справи наявна довідка про взаєморозрахунки з відповідачем з якої вбачається, що 21.01.2015 року відповідачем здійснено оплату в розмірі 4 575,00 грн.

Крім того, представник позивача просить суд стягнути з відповідача 10 067,31 грн. збитків від інфляції, 1 347,35 грн. 3 % річних, 4 454,56 грн. 5 % річних, 8 909,12 грн. штрафу.

В силу вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування надані позивачем, інфляційних нарахувань у розмірі 10 067,31 грн. та 3% річних в розмірі 1 347,35 грн., суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини 1 статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 1 та частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пунктів 7.1 - 7.4. Договору, сторонами погоджено, що за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору Сторони несуть відповідальність згідно положень цього Договору та діючого законодавства України. В разі прострочення оплати за товар, Покупець, зобов'язаний оплатити Постачальнику повну вартість товару із урахуванням індексу інфляції, 3 (три) % річних від простроченої суми, 5 (п'ять) % від розміру заборгованості за користування чужими грошовими коштами та сплатити неустойку у вигляді пені та штрафу. У разі, якщо прострочення по сплаті заборгованості складе більше 10 (десяти) календарних днів, Покупець, крім сплати платежів, що передбачені п.п.7.2., 7.3. даного Договору зобов'язаний додатково сплатити Постачальнику штраф в розмірі 10 (десяти) відсотків від суми заборгованості.

Перевіривши нарахування надані позивачем, 5% річних в розмірі 4 454,56 грн., 8 909,12 грн. штрафу., суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙСБЕРГ-ФІШ" підлягають частковому задоволенню в розмірі 84 516,24 грн. основного боргу, 10 067,31 грн. збитків від інфляції, 1 347,35 грн. 3 % річних, 4 454,56 грн. 5 % річних, 8 909,12 грн. штрафу.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙСБЕРГ-ФІШ" задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ СТЕП" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 54-56, кв. 5, ідентифікаційний код 36790421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙСБЕРГ-ФІШ" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, буд. 7, кв. 55, ідентифікаційний код 35863179) 84 516 (вісімдесят чотири тисячі п'ятсот шістнадцять) грн. 24 коп. основного боргу, 10 067 (десять тисяч шістдесят сім) грн. 31 коп. збитків від інфляції, 1 347 (одну тисячу триста сорок сім) грн. 35 коп. 3 % річних, 4 454 (чотири тисячі чотириста п'ятдесят чотири) грн. 56 коп. 5 % річних, 8 909 (вісім тисяч дев'ятсот дев'ять) грн. 12 коп. штрафу, 2 185 (дві тисячі сто вісімдесят п'ять) грн. 89 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.04.2015

Суддя С.В. Стасюк