Постанова

від 01.10.2015 по справі 910/2095/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2015 р. Справа№ 910/2095/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - не з`явився

від відповідача - Чигринов А.В., Степанов Л.Я.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ СТЕП" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2015 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙСБЕРГ-ФІШ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ СТЕП"

про стягнення 113869,58 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором поставки.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.04.2015 позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ СТЕП" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2015 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл судових справ, апеляційну скаргу було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Авдеєв П.В., судді - Куксов В.В., Ільєнок Т.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2015 апелянту був поновлений строк на подання апеляційної скарги прийнято її до провадження та призначено до розгляду на 16.07.2015 в складі колегії суддів: головуючий суддя - Авдеєв П.В., судді: Куксов В.В., Ільєнко Т.В.

Розпорядженням В.о. керівника апарату від 14.07.2015, № 09-52/952/15 у зв'язку з перебуванням головуючого судді Авдєєва П.В. у відпустці, справу було передано на повторний автоматичний розподіл.

Згідно із протоколу про повторний автоматичний розподіл справу призначено судді-доповідачу: Шапрану В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою суду від 16.07.2015 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В, Буравльов С.І.

Ухвалою суду від 16.07.2015 продовжено строк розгляду апеляційної скарги відповідно до ст. 69 ГПК України та відкладено її розгляд на 17.09.2015.

Ухвалою суду від 17.09.2015 розгляд апеляційної скарги був відкладений до 01.10.2015.

Через відділ документального забезпечення до суду від представника позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначено, що рішення суду є обґрунтованим та правомірним, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судове засідання з`явилися представники відповідача та надали усні пояснення по справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду скарги повідомлявся належним чином, від нього надійшло клопотання про можливість розгляду справи за його відсутності.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

Відповідно до тексту позовної заяви ТОВ "АЙСБЕРГ-ФІШ", 03.01.2013 між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки товару № 1046.

За умовами даного договору постачальник передає покупцю рибоморепродукти, а покупець, в свою чергу, зобов`язується прийняти такий товар та оплатити його вартість.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначає, що ним умови договору були виконані в повному обсязі, а саме поставлений товар на загальну суму 1568495,44 грн., а відповідачем товар оплачений лише частково, в сумі 1479404,20, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 89091,24 грн., що є предметом даного позову.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог та оскаржуючи постановлене рішення, зазначає, що позивачем невірно здійснені розрахунки боргу та відповідно штрафних санкцій, крім того, в матеріалах справи відсутні документи на підтвердження заявлених позовних вимог.

Господарський суд міста Києва, постановляючи оскаржуване рішення та задовольняючи позовні вимоги частково, мотивував це тим, що наявність боргу відповідача перед позивачем є доведеною та обґрунтованою.

Проте, колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його передчасним, а розгляд справи здійснений не всебічно, не повно, без дослідження всіх необхідних доказів по справі.

Згідно із абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до позовної заяви, позивач заявляє суду вимоги до відповідача про стягнення з останнього боргу за договором поставки, укладеним між сторонами 03.01.2013.

В той же час, до матеріалів справи стороною долучається договір від 13.01.2014.

Копія договору поставки від 03.01.2013 в матеріалах справи відсутня.

Представником позивача по справі надані письмові пояснення, з яких вбачається, що у зв`язку із закриттям Київської філії компанії вказаний в позові договір, за яким заявлялися вимоги до відповідача не знайдений, та посилається на те, що в наданих копіях видаткових накладних є посилання на номер та дату укладання такого договору, по якому здійснювалась поставка товару відповідачу.

Крім того, позивач зазначає, що наявні видаткові накладні, підписані представниками сторін є самостійною підставою для виникнення зобов`язання по оплаті товару.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з такою позицію позивача, з урахуванням наступного.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як зазначає сам позивач в позовній заяві, ним заявляються вимоги за договором, укладеним між сторонами 03.01.2013.

На підтвердження існування договірних відносин між сторонами та відповідно обов`язків щодо поставки та оплати товару, до матеріалів справи долучається договір поставки від 13.01.2014.

Стверджуючи про існування боргу ТОВ "АРТ СТЕП", та на підтвердження виконання зі свого боку умов договору щодо поставки товару на суму 846135,22 грн. позивач надає суду видаткові накладні, з яких вбачається, що позивачем здійснювалася поставка рибоморепродуктів відповідачеві відповідно до умов договору поставки.

Дані накладні підписані вповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.

Проте, вказані накладні підтверджують факт поставки позивачем товару на загальну суму 113030,22 грн., (що значно менше від заявленої позивачем суми боргу) та зазначено, що поставки здійснювалася на підставі договору від 11.06.2012.

Доказів, на підтвердження виконання позивачем умов договору поставки від 03.01.2013 ані суду першої ані суду апеляційної інстанції не надано.

Отже, заявлені позивачем вимоги належним чином та допустимими доказами, в розумінні приписів ГПК України, підтверджені не були.

Наявні документи в матеріалах справи не дають можливості суду встановити дійсно вчинення позивачем дій щодо виконання свого обов`язку за договором по поставці товару від 03.01.2013, що в свою чергу породжує зобов`язання відповідача здійснити оплати поставленого товару.

Як вбачається із долучених до позову документів та пояснень представників сторін, між позивачем та відповідачем існувало декілька договорів поставки рибоморепродуктів за період 2012-2014 років, а тому в даному випадку є важливим чітке встановлення належного виконання/невиконання постачальником своїх зобов`язань, що впливає на наявності/відсутності відповідно боргу ТОВ "АРТ СТЕП" перед ТОВ "АЙСБЕРГ-ФІШ".

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Твердження позивача стосовно того, що видаткові накладні є доказом поставки товару постачальником та прийняття їх покупцем, а отже й самостійною підставою для виникнення у сторони обов`язку щодо оплати такого товару, не приймається колегією суддів, оскільки по-перше, як зазначалася, дані накладні виписані на меншу суму ніж заявлено позивачем, а по друге, останнім не заявлялися вимоги до суду про стягнення коштів за такими накладними, а як підстава для подання позову визначалася наявність заборгованості за договором від 03.01.2013.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Зазначене клопотання позивачем до суду першої інстанції не подавалося. До того ж нормами чинного ГПК передбачено право позивача до початку слухання справи по суті подати заяву про зміну предмету та підстав позову.

Проте, позивач, наданим йому нормами чинного законодавства правом, не скористався.

Крім того, позивач, зазначаючи про існування у відповідача боргу, надає на підтвердження вказаного акт звірки, підписаний представниками сторін та скріплений печатками товариств.

Проте, даний акт не приймається судом як належний доказ підтвердження існування між сторонами боргу за заявленим договором поставки, оскільки в даному акті звірки зазначено, що акт підписаний проте, що станом на 31.07.2014 у відповідача ТОВ "АРТ СТЕП" існує борг перед позивачем в сумі 89091,24 грн. та не зазначено, за яким це саме договором борг, чи це борг за всіма договорами, що були підписані між товариствами за весь час їх співпраці.

Надані також представником позивача на підтвердження існування боргу відповідача письмовий опис взаєморозрахунків с клієнтами, також не приймаються як доказ судом, оскільки як зазначає сам позивач - це внутрішній документ позивача, який відповідачеві до відома не ставився, вповноваженими представниками сторін (керівник, гол. бухгалтер) не підписаний, не завірений, а отже не може прийматися як беззаперечний доказ в рамках даної справи.

Отже, підсумовуючи все вказане, колегія суддів зазначає, що надана позивачем копія договору поставки від 13.01.2014 та накладні, в яких є посилання на договір від 11.06.2012 не приймаються судом як докази наявності у відповідача боргу перед позивачем саме за договором поставки від 03.01.2013, за відсутності можливості підтвердження такого факту саме цими документами та зазначає, що в даному випадку має місце неналежне оформлення документів підприємства-позивача.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних, 5% річних та 10% штрафу.

В той же час, позивач зазначаючи про існування прострочення оплати отриманого товару, посилається на п. 5.3 договору, яким визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар протягом 7 (робочих) днів.

Наявна в матеріалах справи копія договору в п. 5.3 містить зовсім інші положення та умови договору.

В той же час, відповідно до п. 6.1 договору поставки від 13.01.2014, що долучений позивачем як доказ існування між сторонами договірних відносин містить положення про те, що покупець зобов`язаний оплатити товар в повному обсязі кожну отриману партію товару грошовими коштами протягом 14 календарних днів з моменту поставки.

Позивачем не долучено до матеріалів справи вмотивованого та розгорнутого розрахунку позовних вимог із чітким зазначенням періоду поставки, періоду часткового погашення (зі слів позивача) боргу відповідачем, кількістю днів прострочки (за умовами договору чи за приписами чинного законодавства України), що позбавляє суд можливості перевірки правильності такого нарахування.

Нормами процесуального права суд не наділений повноваженнями самостійно, на власний розсуд визначати період (час початку та час закінчення) нарахування штрафних санкцій на основну суму боргу (за відсутності такого визначення позивачем), він лише має право перевірки розрахунку, здійсненого позивачем щодо правильності визначення ним дати початку нарахування боргу та штрафних санкцій, відповідно до умов договору чи норм чинного законодавства України та при необхідності внесення корегування до таких розрахунків.

Зазначаючи в позовній заяві про дату початку заборгованості як 15.02.2014 (7 днів з моменту останньої поставки), позивач не надав суду підтвердження такому, оскільки в матеріалах справи взагалі відсутні видаткові накладні, за яким здійснювалася поставка в 2014 році.

Таким чином, факт настання строку виконання зобов'язання по поставці товару за договором від 03.01.2013 для відповідача є недоведеним перед судом, з огляду на відсутність належних доказів

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи і їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, вимоги заявленого позову про сплату суми боргу за договором поставки від 03.01.2013 та штрафних санкцій не підлягають задоволенню, оскільки доказів того, що станом на час звернення до суду для відповідача виникли такі зобов'язання за вказаним договором та на підтвердження цього подаються належні докази, матеріали справи не містять, відповідно підстави стверджувати про порушення відповідачем прав позивача за договором поставки від 03.01.2013, які підлягають захисту в судовому порядку, відсутні.

Відповідно до п.3 ч.1. ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має права скасувати рішення повністю або частково і прийняте нове рішення.

Враховуючи положення ст. 104 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ СТЕП" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2015 у справі № 910/2095/15-г підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.4 ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ СТЕП" задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2015 по справі № 910/2095/15-г - скасувати. Постановити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙСБЕРГ-ФІШ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ СТЕП" про стягнення 113869,58 грн. - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙСБЕРГ-ФІШ" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, буд. 7, кв. 55, ідентифікаційний код 35863179) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ СТЕП" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 54-56, кв. 5, ідентифікаційний код 36790421) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1092,94 грн.

Видати судовий наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/2095/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко