Рішення

від 21.04.2015 по справі 910/25616/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2015Справа №910/25616/14

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркомерцгруп»

до Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод»

про стягнення 498 784,50 грн.

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний

завод»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркомерцгруп»

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Дінта-Дон»

про визнання договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012

недійсним

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від ТОВ «Укркомерцгруп» Пахолюк О.О. - по дов. № 01-13/01/15 від 10.12.2014

від ПАТ «Феодосійський механічний завод» Нікітіна-Дудікова Г.Ю. - по дов. № б/н

від 05.05.2014

від ТОВ «Дінта-Дон» не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркомерцгруп» про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод» заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012 в сумі 498 784,50 грн. з них: 450 000,00 грн. основного боргу, 41 310,00 грн. пені, 7 474,50 грн. збитків від зміни індексу інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості переданих йому цінних паперів, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на підставі договору про відступлення права вимоги № 12-2У від 28.12.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2014 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/25616/14, розгляд справи призначено на 18.12.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2014, у зв'язку із неявкою представників відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено до 20.01.2015.

В судовому засіданні 20.01.2015, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 22.01.2015.

20.01.2015 до відділу діловодства суду надійшов зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркомерцгруп» про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012 від імені Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод» підписано виконуючим обов'язків директора - Гаврилюком Юрієм Васильовичем без необхідного обсягу повноважень, всупереч п.п. 9.3.1, 9.3.6 Статуту Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод», оскільки укладений без рішення Наглядової ради, тобто оскаржуваний правочин в момент його укладення суперечив Статуту Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод», що є підставою для визнання його недійсним, на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод» прийнято для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/25616/14.

В судовому засіданні 22.01.2015, відповідно до ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено перерву до 03.02.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 залучено до участі у справі в якості відповідача-2 за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дінта-Дон», у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 19.02.2015.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 18.02.2015, у зв'язку з припиненням повноважень судді Коткова О.В., призначено повторний авторозподіл справи № 910/25616/14 за результатами якого справу передано на розгляд судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/25616/14 від 19.02.2015 справу призначено до розгляду на 10.03.2015.

Позивач за первісним позовом в судовому засіданні 10.03.2015 первісні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач за первісним позовом відзив на позовну заяву не надав.

Відповідач за первісним позовом в судовому засіданні 10.03.2015 заперечував проти задоволення первісних позовних вимог.

Позивач за зустрічним позовом в судовому засіданні 10.03.2015 зустрічні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач-1 за зустрічним позовом, відзив на позовну заяву не надав, вимоги ухвали суду від 19.02.2015 не виконав.

Відповідач-1 за зустрічним позовом в судовому засіданні 10.03.2015 заперечував проти задоволення зустрічних позовних вимог.

Відповідач-2 за зустрічним позовом в судове засідання 10.03.2015 не з'явився, відзив на зустрічну позовну заяву не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/25616/14 від 10.03.2015 розгляд справи був відкладений на 24.03.2015.

В судовому засіданні 24.03.2015 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 09.04.2015.

Відповідачем-1 за зустрічним позовом 07.04.2015 до відділу діловодства суду подано відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти задоволення зустрічних позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що у ніяких лімітів для приймання фінансово-господарських рішень директором без попереднього узгодження з Наглядовою радою не було та не могло бути. Зазначає, що позивач вчинив дії, які свідчать про схвалення ним умов договору та прийняв його до виконання, що підтверджується взяттям його на баланс у формі звіту про фінансовий стан станом на 31.12.2013 та гарантійним листом, що складений у формі акту звірки станом на 31.03.2014. Вважає, що протоколи Наглядової ради № 34 та № 37 були складені значно пізніше 20.11.2012.

Також відповідачем-1 за зустрічним позовом 07.04.2015 до відділу діловодства суду подано клопотання про призначення комплексної криміналістичної експертизи.

Відповідачем-1 за зустрічним позовом в судовому засіданні 09.04.2015 подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі № 910/25616/14 на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2015 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/25616/14 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 16.04.2015.

Позивачем за зустрічним позовом 16.04.2015 до відділу діловодства суду подано письмові пояснення щодо обставин викладених відповдвачем-1 у відзиві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2015 розгляд справи відкладено на 21.04.2015.

Суд розглянувши в судовому засіданні 21.04.2015 клопотання відповідача-1 за зустрічним позовом про призначення комплексної криміналістичної експертизи відмовив в його задоволенні з огляду на наступне

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 4 від 23.03.2012 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Перші два питання, вирішення яких просить відповідач (визначення давності протоколів Наглядової ради № 34 від 03.11.2012 та № 37 від 20.11.2012), відносяться до судової технічної експертизи документів.

Так, перелік питань, вирішення яких просить відповідач, міститься в Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998.

Пунктом 1 даної Інструкції визначена сфера її дії, а саме, що призначення судових експертиз та експертних досліджень (далі - експертизи та дослідження) судовим експертам державних спеціалізованих науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - експертні установи) та атестованим судовим експертам, які не є працівниками державних спеціалізованих установ (далі - експерти), їх обов'язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів здійснюються у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним, Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним кодексами України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Митним кодексом України, Законами України «Про судову експертизу», «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з питань судово-експертної діяльності та цією Інструкцією.

Згідно п. 1.4 Інструкції, під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо. Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження)) належить до компетенції експерта.

Проведення експертиз, експертних досліджень з оцінки майна здійснюється на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про судову експертизу», з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» щодо методичного регулювання оцінки майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про судову експертизу» методики проведення судових експертиз (крім судово-медичних та судово-психіатричних) підлягають атестації та державній реєстрації в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

На сьогоднішній день методику для встановлення відносної давності виконання документа у встановленому законодавством порядку не затверджено.

Стосовно питання чи виконано підпис на протоколі Наглядової ради № 37 від 20.11.2012 від імені Гаврилюка Ю.В. слід зазначити, що встановлення даного питання не може вплинути на розгляд даної справи.

Так, питання ознайомлення Гаврилюка Ю.В. як тимчасово виконуючого обов'язки директора з встановленими на підприємстві лімітами для виконавчого органу ПАТ «Феодосійський механічний завод» відноситься до трудових правовідносин, але аж ніяк не до господарських.

Факт існування ліміту, в межах якого директор здійснює свої повноваження встановлений Статутом, положенням про виконавчий орган, положенням про наглядову раду, а тому, навіть у випадку незнання Гаврилюка Ю.В. про існування на підприємстві лімітів для директора їх існування цим не скасовується.

Отже, у призначенні експертизи з третього питання не має необхідності.

В судовому засіданні 21.04.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дінта-Дон» (продавець) та Публічним акціонерним товариством «Феодосійський механічний завод» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № ВВ/12/47 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити цінні папери (далі - ЦП) на умовах договору.

Пункт 1.2. договору містить відомості про ЦП, що є предметом договору, а саме: вексель простий, форма існування та випуску ЦП документарна та ордерна, серії АА 2484395, емітент ТОВ «Праймтрейдекспрес», номінальна вартість 465 000,00 грн., дата складання 12.11.2012, дата погашення 22.11.2017, договірна вартість визначена в сумі 450 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.2. договору передача цінних паперів, що є предметом даного договору, здійснюється з оформленням іменного індосаменту протягом 10 (десяти) банківських днів після укладення цього договору. Факт передачі цінних паперів від продавця покупцю підтверджується актом прийому-передачі цінних паперів.

Згідно акту прийому-передачі цінних паперів від 19.12.2012 продавець передав, а покупець отримав цінні папери, що є предметом договору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що первісні вимоги не підлягають та зустрічні підлягають задоволенню з наступних підстав.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

В преамбулі спірного договору зазначено, що він з боку Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод» (зазначений як покупець) укладений в особі виконуючого обов'язки директора Гаврилюка Юрія Васильовича, який діє на підставі статуту та наказу № 64 від 07.12.2012. В реквізитах сторін з боку Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод» договір підписано виконуючим обов'язки директора Гаврилюком Ю.В. та стоїть відтиск печатки ПАТ «Феодосійський механічний завод».

Статтю 154 Цивільного кодексу України визначено, що установчим документом акціонерного товариства є статут. Статут акціонерного товариства крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу; умови про категорії акцій, що випускаються товариством, та їхню номінальну вартість і кількість; права акціонерів; склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень . У статуті акціонерного товариства мають також міститися інші відомості, передбачені законом.

В матеріалах справи наявна копія статуту Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод» (нова редакція), затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів від 30.09.2011 (далі - Статут).

Відповідно до п. 9.3.1. Статуту директор є одноосібним виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю.

Згідно з п. 9.3.6. Статуту директор виконує функції, покладені на нього як на керівника підприємства, згідно до законодавства України та укладеного з ним трудового договору (контракту), у тому числі приймає рішення про розпорядження рухомим та нерухомим майном товариства, грошовими коштами, отримання кредитів, якщо сума угоди не перевищує ліміт встановлений Наглядовою радою

Відповідно до п. 9.3.8. Статуту будь-яка угода, по розпорядженню рухомим та нерухомим майном або інша угода, укладена директором від імені товариства на суму, що перевищує встановлений для директора ліміт, без отримання попередньої згоди Наглядової ради на укладення такої угоди, визнається недійсною та не підлягає виконанню.

Відповідно до п. 4.1.13 положення про виконавчий орган Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод» (далі - Положення) директор товариства в межах своєї компетенції приймає рішення про розпорядження рухомим майном товариства, грошовими коштами, отримання кредитів, якщо сума угоди не перевищує ліміт встановлений наглядовою радою.

Пунктом 4.1.14 Положення передбачено, що директор товариства в межах своєї компетенції приймає рішення про розпорядження рухомим майном товариства, грошовими коштами, отримання кредитів, якщо сума угоди перевищує ліміт встановлений наглядовою радою, а також нерухомим майном, та обов'язково отримує попередню згоду наглядової ради на укладення таких угод.

03.11.2011 рішенням Наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод», оформленим протоколом № 34, встановлено ліміт суми в рамках якої директор може приймати фінансово-господарські рішення без попереднього узгодження з Наглядовою радою Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод» в розмірі 50 000,00 грн.

Рішенням Наглядової ради Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод», оформленим протоколом № 37 від 20.11.2011 делеговано члену наглядової ради Шталю Д.Ф. повноваження по погодженню всіх вихідних документів (в тому числі договорів, актів, платіжних доручень) та вирішено вважати, що всі вихідні документи без такого погодження є недійсними.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, цивільно-правовий договір, який є основною правовою формою договору, що опосередковує рух цивільного обороту. За своєю правовою природою будь-який цивільно-правовий договір є правочином.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Правочин - це дія особи, спрямована на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків (ст. 202 Цивільного кодексу України).

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до приписів п. 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Пункт 3 даної статті передбачає, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Як зазначалось вище статут Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод» містить положення, які обмежують повноваження керівника товариства щодо розпорядження майна та коштів в межах встановленого Наглядовою радою ліміту або за згодою Наглядової ради.

Доказів того, що засіданням Наглядової ради прийнято рішення про встановлення іншого ліміту ніж в межах суми 50 000,00 грн. або про надання згоди на укладення спірного договору відсутні.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що виконуючий обов'язки директора Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод» Гаврилюк Ю.В., укладаючи спірний договір, діяв поза межами своїх повноважень, оскільки згода Наглядової ради на підписання цього договору є обов'язковою.

Пунктом 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначено, що у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати таке.

Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Особа, призначена уповноваженим органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Що ж до кола повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно вчинення правочинів від імені цієї особи, то воно визначається її установчими документами, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України).

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Пунктом 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» також встановлено, якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Частиною 2 стаття 58 Закону України «Про акціонерні товариства» визначено, що виконавчий орган акціонерного товариства підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Спірний договір містить умову про підписання його Гаврилюком Ю.В., який діє на підставі статуту, а отже вважається обізнаним з таким статутом та відповідними обмеженнями керівника товариства.

Згідно роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України.

Враховуючи викладене, судом встановлено наявність правових підстав для визнання договору купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012 недійсним.

Згідно ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 513 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

28.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дінта-Дон» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укркомерцгруп» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 12-2У (далі - договір відступлення).

Відповідно до п. 1.1. договору відступлення первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором № ВВ/12/47 від 19.12.2012 (основний договір), укладеним між первісним кредитором та Публічним акціонерним товариством «Феодосійський механічний завод» (боржник) на суму 450 000,00 грн. без ПДВ.

Згідно з п. 1.2. договору відступлення новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним договором в тому числі пеню та штрафи у разі прострочки боржником умов оплати.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 2.2. основного договору визначено, що оплата вартості ЦП проводиться у безготівковій формі шляхом переказу грошових коштів покупцем на поточний рахунок продавця у термін до 31.12.2012.

Спір у справі за первісним позовом виник внаслідок невиконання покупцем зобов'язань за договором щодо оплати вартості переданих йому ЦП.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З огляду на те, що договір купівлі-продажу цінних паперів № ВВ/12/47 від 19.12.2012 вчинений з порушенням чинного законодавства України та підлягає визнанню недійсним, а отже не може створювати юридичних наслідків для нового кредитора.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркомерцгруп» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд первісного позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод» підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд зустрічного позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача-2 на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укркомерцгруп» відмовити повністю.

2. Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод» задовольнити повністю.

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів № БВ/12/47 від 19.12.2012, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дінта-Дон» та Публічним акціонерним товариством «Феодосійський механічний завод».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дінта-Дон» (83085, м.Донецьк, вул. Баумяна, 12Д, код ЄДРПОУ 38355507) на користь Публічного акціонерного товариства «Феодосійський механічний завод» (м. Київ, пр. Перемоги, 77/1, кв. 20, код ЄДРПОУ 01423062) 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 28.04.2015.

Суддя В.В. Сівакова