Постанова

від 24.04.2015 по справі 813/6875/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2015 року Справа № 813/6875/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Грень Н. М.,

секретар судового засідання Кіщак К.В.,

представник позивача Магулка О.В.,

представник відповідача Чубак Н.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «ЖОРЖ» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, -

в с т а н о в и в :

ТзОВ «Готельний комплекс «Жорж» звернулось із позовною заявою до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області у якій з врахуванням заяви про зміну позовних вимог (т.1 а.с.85-86) містяться вимоги визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.09.2014 р. №0003512201, форма «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 31051,75 грн.; №0003532201, форма «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток на суму 31789,80 грн.; №0003542201, форма «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на суму 76307,94 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що винесені на підставі акта перевірки від 10.09.2014 р. №1253/13-04-22-01/13829378 податкові повідомлення-рішення грунтуються на хибних висновках акта перевірки про заниження доходу від оренди приміщення ФОП ОСОБА_3, які зроблені з огляду на інші договори оренди об'єктів нерухомості, розташованих у тому ж районі, а відтак, недоведено відхилення від звичайної ціни. Посилається на відсутність повноважень орендодавця земельної ділянки вносити до договору оренди зміни в односторонньому порядку. Розмір обумовленої договором орендної плати - 3% в сумі 59080,57 грн. в рік був сплачений позивачем.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з аналогічних мотивів.

Представник відповідача позов заперечив за безпідставністю з мотивів, зазначених у запереченні. Посилається на істотність відхилення цін від звичайних, заниження орендної плати за земельну ділянку відносно її нормативної грошової оцінки. Просить у позові відмовити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини.

ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Готельний комплекс «ЖОРЖ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2013, про що складено акт від 10.09.2014 №1253/13-04-22-01/13829378.

На підставі складеного за результатами перевірки акта ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області винесено податкові повідомлення-рішення від 24.09.2014 №0003512201, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 31051,75 грн., №0003532201, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 31789,80 грн., №0003542201, яким збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі за землю в сумі 76307,94 грн.

Згідно акта перевірки такі рішення винесені у зв'язку із наступними операціями позивача. Встановлено факт надання в оренду нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 приватному підприємцю ФОП ОСОБА_4, відповідно до договору №01/11042011 від 11.04.2011 року, згідно якого орендується нежитлове приміщення площею 60 м. кв. за адресою АДРЕСА_1. Розмір орендної плати становить 4800,0 грн. в місяць за базовий місяць оренди березень 2011 року, що в еквіваленті становить 600 доларів за середнім курсом BID/ASK, сформований на УМВБ, станом на кінець дня, що передує дню укладення договору. Вартість оренди 1 м.кв. становить від 100,55 грн. до 128,64 грн., в залежності від курсу долара.

Порядок визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг) регламентований підпунктом 1.20.2 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (діє до 01.01.2013р.), в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін. Для визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів наприклад, обсяг товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між не пов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни.

Згідно з підпунктом 14.1.71 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Для визначення звичайної ціни товару (роботи, послуги) згідно з методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у порівнянних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг). Враховуються, зокрема, такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії); обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов'язань; умови здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес-стратегія підприємства; звичайні надбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів між непов'язаними особами, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

Згідно з приписів п.п. 1.20.5, п.п. 1.20.6 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до яких, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни "справедлива вартість", "ринкова вартість" та "чиста вартість реалізації", які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну "звичайна ціна", визначеного цим Законом. У разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору. Відповідно до п.п. 1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Відповідач доводить заниження звичайної ціни інформацією щодо укладеного договору оренди нежитлового приміщення із ТзОВ «Глоріо Джипе Кофіс Львів» від 01.07.2010 року №04/01072010, від 30.10.2012 року №02/30102012 та договору, укладеного із ПП «Глоріо» від 01.11.2013 року №02/01112013, згідно з якими орендується нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 площею 32,1 м.кв. Вартість оренди 1 м.кв. становить від 110,67 грн до 212,65 грн., в залежності від курсу євро. Оскільки територіальне місцезнаходження об'єкта нерухомості за адресою АДРЕСА_1 співпадає, відповідно справедлива вартість оренди 1 м.кв. нежитлових приміщень АДРЕСА_1 повинна, на думку відповідача, бути в межах від 110,67 грн. до 212,65 грн. Згідно із п.135.4 ст.135 Податкового Кодексу України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) (пп.135.4.1 п 135.4 ст.135 Податкового Кодексу України). Пунктом 153.2 статті 153 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. Ма2755-УІ (із внесеними змінами та доповненнями) визначено порядок оподаткування операцій з пов'язаними особами. Згідно пп. 153.2.1 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України - дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Підпунктом 153.2.3 п. 153.2 ст.153 Податкового Кодексу передбачено, що положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток. Перевірка платника податків з питання повноти нарахування і сплати податків і зборів здійснюється у порядку, встановленому главою 8 розділу II Кодексу з урахуванням таких особливостей. Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених Кодексом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Згідно з п.п.14.1.179 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді. Згідно з п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу. Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь- які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Законом України від 04.07.2013 року №408-УІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення» були внесені зміни до п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, згідно якого починаючи з 01.09.2013 року базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку).

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм, платник податку зобов'язаний включити до складу податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг суми ПДВ у разі настання першої із подій, передбачених цим Кодексом, при цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу (з 01.09.2013 року у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу).

Відповідно до п.1 розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України визначено, що цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім статті 39 цього Кодексу, яка набирає чинності з 1 січня 2013 року.

Згідно п.8 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачено, у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

З цих підстав податковий орган вважає, що реалізацію послуг оренди товарів фізичній особі - неплатнику податку на прибуток за період з 01.07.2011 по 31.08.2013 здійснено із заниженням загального обсягу доходу, що є об'єктом оподаткування. Різниця між вартістю реалізованих послуг покупцям-юридичним особам, які є платниками податку на прибуток на загальних підставах, та вартістю реалізованих послуг за цінами нижчими, від звичайної ціни, склала в сумі 128914,80 грн.

Згідно пояснень позивача така відмінність у ціні договору обумовлена тим, що умови договорів оренди нерухомого майна не є тотожними, та зазначив, що вiдповiдачем не враховано, що вказанi договори не стосуються iдентичних (однорiдних) товарiв (робiт, послуг) та спiвставних умов. Аналiз вказаних договорiв свiдчить про те, що вони вiдрiзняються мiж собою площею орендованих примiщень, що впливає на умови утримання, призначення орендованих примiщень тощо, а вiдтак, їх порiвняння не може бути правильним методом визначення звичайної цiни.

Згідно з п.39.3 ст.39 Кодексу передбачено, що у разі відсутності даних для застосування зазначених методів визначення звичайної ціни така ціна може бути визначена виходячи з результатів незалежної оцінки майна та майнових прав, яка проводиться суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є предметом купівлі-продажу.

При визначенні звичайної ціни на обєкт нерухомості слід враховувати такі умови, як його місце розташування, фізичний стан, а також те, чи здійснювалось поліпшення такого обєкта. Звичайна ціна обєкта нерухомості не може бути визначена без належної оцінки зазначених економічних факторів.

Зясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація надаватися уповноваженим державним органом. Таким чином, будь-які дані, надані приватними структурами чи не уповноваженими на це державними органами (висновки, результати досліджень, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно тощо), не є статистичними документами стосовно звичайних цін на товари (роботи, послуги) та не можуть бути підставою для визначення звичайної ціни.

Оскільки, в акті перевірки від 10.09.2014 відсутні будь-які обґрунтування того, що орендна плата визначена в договорі оренди приміщення від 11.04.2011, не є звичайною ціною, та враховуючи ту обставину, що в акті перевірки не зазначено та не здійснено посилання на конкретні документи, договори та інші докази, на підставі яких зроблено висновок про наявність порушення податкового законодавства, не наведено конкретного переліку таких документів, суд дійшов висновку, що відповідачем при проведенні перевірки не доведено, що розмір орендної плати не відповідає рівню звичайних цін.

Також, відповідач посилається на те, що за період з 01.07.11р. по 31.12.13р. ТзОВ «Готельний комплекс «ЖОРЖ» нараховано орендної плати за землю на загальну суму 180191,01грн.. Земельна ділянка загальною за адресою АДРЕСА_1 (договір оренди землі від 18.07.2008 р. між Львівською міською радою та ТзОВ «Готельний комплекс «Жорж», згідно нормативно грошової оцінки одиниці площі земельної ділянки - 1327,37 грн.

Розмір пільг по платі за землю регулюється ухвалами Львівської міської ради №369 від31.03.2011 р., №1224 від 16.02.2012 року, №1372 від 22.03.2012 року, №2029 від 27.12.2012 року. Відповідно до п.п 288.5 Податкового кодексу, розмі рорендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки. Нормативно грошова оцінка одиниці площі земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 становить 4158,78 грн. Дана вартість визначена згідно довідки, наданої управлінням Держземагенства у Львівській області від 09.09.2014року №8-13-0.4-8083/2-14. З врахуванням цього відповідач посилається на заниження плати на землю на 62567,37 грн. внаслідок застосування невірної грошової оцінки землі.

Однак, норма п. 288.5 ПК України не визначає дати, на яку має встановлюватись нормативна грошова оцінка земельної ділянки. Така оцінка була використана сторонами при визначенні договірного розміру орендної плати. Подальша зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки може служити підставою для внесення змін до договору оренди землі у випадках, встановлених законом. З такими вимогами орендодавець не звертався, а оскільки орендна плата носить договірний характер, у позивача відсутні підстави для сплати орендної плати у більшому розмірі. Згідно із ст. 625 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

18 липня 2008 року між Львівською міською радою та Позивачем укладено договір оренди землі терміном дії на 10 років. Згідно п.9 Договору: орендна плата вноситься орендарем відповідно до 11-ої економіко-планувальної зони і складає 59080,57 грн. в рік, що становить 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Пункт 35 Договору визначає, що зміна умов Договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Пункт ЗО Договору визначає обов'язки орендаря, даний пункт не передбачає обов'язку орендаря в односторонньому порядку вносити зміни в договір. Пунктом 288.1. ст. 288 ПК України передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесених змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. До цього часу зміни до договору оренди не внесені, такий є діючим, і платежі товариство вносить згідно умов укладеного договору оренди землі.

Відповідно до ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі. Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються ПК України. Згідно ст. 270 ПК України об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Законом України "Про оренду землі" регулюються орендні відносини, статтею 1 якого визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. За змістом ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно ст.125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону. Відповідно п. 289.1 ст. 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. У відповідності до п. 288.4 ст. 288 ПК України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Пунктами 288.1, 288.4 статті 288 ПК України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, розмір та умови внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Відповідно до ст.ст. 23, 30 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін, а у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Відтак на переконання суду для перегляду встановленого розміру орендної плати необхідне внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, оскільки зміна грошової оцінки не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної палати, а відтак відповідного донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 1827 грн. (т.1 а.с.12), такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17-20, 69-71, 86, 94, 158-160, 163 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 24.09.2014 р. №0003512201, №0003532201, №0003542201.

3. Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «ЖОРЖ» (Львівська область, м. Львів, пл. Міцкевича, 1; ЄДРПОУ 13829378) 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 29.04.2015 року.