Постанова

від 19.02.2015 по справі 2а/0570/3590/2011

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року /11:19/Справа № 2а/0570/3590/2011 СНДО/808/46/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., за участю секретаря Бабаченко В.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Малого приватного підприємства «СІНТЕЛ»

до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 18.02.2011 року,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду з Вищого адміністративного суду України надійшла адміністративна справа за позовом Малого приватного підприємства «СІНТЕЛ» (надалі - позивач, МПП «СІНТЕЛ») до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач, Горлівська ОДПІ) у якому позивач просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000102341 від 18.02.2011 на суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 31765 грн., у т.ч. 25412 грн. за основним платежем та 6353,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позові зазначив, що Горлівською ОДПІ проводилася планова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт №171-23-3/20383919 від 04.02.2011. У акті перевірки вказано про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість». Так, у акті перевірки вказано, що у грудні 2008р. в рахунок заробітної плати надано путівку на суму 18722,40 керівнику підприємства Сисоєву С.В. та головному бухгалтеру Сисоєвій Н.В., які є пов'язаними особами. Разом з тим, відповідач не прийняв до уваги те, що за договором доручення б/н від 17.12.2008 довіритель Сисоєва Н.В. доручила повіреному МПП «СІНТЕЛ», отримати рахунок на оплату путівки і саму путівку на 2-х осіб у ФОП ОСОБА_3 Також відповідач не врахував інші документи по вказаній операції, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність відносин купівлі-продажу між ФОП ОСОБА_3 та МПП «СІНТЕЛ» і між МПП «СІНТЕЛ» та Сисоєвою Н.В. Оскільки право власності на путівку у МПП «СІНТЕЛ» не виникало, то, на думку позивача, відсутні підстави стверджувати про наявність об'єкта оподаткування податком на додану вартість у даному випадку. У акті перевірки також зазначено, що позивачем в перевіряємому періоді включено суму податку до складу податкового кредиту по придбанню ТМЦ, отриманих від ТОВ «Арктика ЛТД» (код ЄДРПОУ 32938581), згідно рішення Господарського суду від 15.12.2010 №Б-37/171-08, без документів, які підтверджують використання ТМЦ в господарській діяльності у розмірі 21668 грн. Витрати по придбанню зазначених ТМЦ було включено до складу валових витрат згідно видаткових накладних на суму 108341,66 грн. Дане порушення призвело до завищення податкового кредиту на суму 21668 грн. Вказаний висновок податкового органу ґрунтується на тому, що у позивача відсутні первинні документи по даній господарській операції: товарно-транспортні накладні. Позивач не погоджується із таким висновком податкового органу, оскільки в нього був у наявності достатній обсяг первинних документів по господарській операції поставки згідно договору, укладеного 24.11.2006 з ТОВ «Арктика ЛТД». Наявність товарно-транспортних накладних не є обов'язковою умовою для віднесення витрат на придбання товару до валових витрат покупця. Крім того, товарно-транспортні накладні підтверджують факт наявності відносин у учасників транспортного процесу, а не у покупців та продавців товарів.

Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, просить позов задовольнити.

Представником відповідача подано до суду письмові заперечення, в яких, зокрема, зазначено, що у період з 17.01.2011 по 28.01.2011 Горлівською ОДПІ проводилася планова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 04.02.2011 №171-23-3/20383919, згідно якого позивачем порушено вимоги Закону України «Про податок на додану вартість». Так, у грудні 2008р. в рахунок заробітної плати надано путівку на суму 18722,40 керівнику підприємства Сисоєву С.В. та головному бухгалтеру Сисоєвій Н.В., які є пов'язаними особами. За договором доручення б/н від 17.12.2008 довіритель Сисоєва Н.В. доручила повіреному МПП «Сінтел», отримати рахунок на оплату путівки і саму путівку на 2-х осіб у ФОП ОСОБА_4 Також позивачем включено суму податку до складу податкового кредиту по придбанню ТМЦ, отриманих від ТОВ «Арктика ЛТД», згідно рішення Господарського суду від 15.12.2010 №Б-37/171-08, без документів, які підтверджують використання ТМЦ в господарській діяльності у розмірі 21668 грн. Витрати по придбанню зазначених ТМЦ включено до складу валових витрат згідно видаткових накладних на суму 108341,66 грн. Дане порушення призвело до завищення податкового кредиту на суму 21668 грн. Вказаний висновок ґрунтується на тому, що в позивача відсутні первинні документи по даній господарській операції: товарно-транспортні накладні (договори перевезення, товарно-супроводжувальні документи), передачі сертифікатів відповідності на зазначені ТМЦ. Підставою для здійснення донарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ стало не включення до обсягу поставки за грудень 2008р. вартість поставки, пов'язаній з продажем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, що призвело до заниження податкового зобов'язання у грудні 2008р. на суму 3744,48 грн., що є порушенням п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідач, посилаючись на приписи ст.ст.266-267 Господарського кодексу України зазначає, що постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. У договорі поставки, укладеному між ТОВ «Арктика ЛТД» і позивачем, не визначено предмет договору, його ціну, загальну суму поставки. Також сторонами договору не укладалися та не підписувалися специфікації на товар. Наведене свідчить про те, що у договорі поставки відсутні обов'язкові істотні умови для того, щоб вважати цей договір укладеним. На момент проведення перевірки позивач не надав достатнього обсягу документів, які б підтверджували використання придбаного товару у власній господарській діяльності підприємства. Витратні накладні на підтвердження обставини наступного продажу товару (холодильників) покупцям, не містять прізвищ та ініціалів покупців, а також будь-яких інших відомостей, які б дозволили ідентифікувати покупців. З цих витратних накладних не вбачається, що був здійснений продаж саме тих холодильників, які придбавалися за договором поставки від 24.11.2006 б/н, укладеного з ТОВ «Арктика ЛТД», оскільки у самому договорі поставки відсутнє найменування товару, який є предметом договору, та його ціни або загальної суми поставки. Сторонами договору не укладалися та не підписувалися специфікації на товар, хоча п.3.1 Договору прямо передбачає їх складання для визначення кількості товару, який поставлявся. Також, позивач не надав товарно-транспортні накладні, які б підтверджували фактичну поставку товару; письмових додаткових угод, у яких би визначалися умови поставки кожної партії товару, а також строки поставки.

Представником відповідача 19.02.2015 подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає позов позивача таким, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Горлівської міської ради Донецької області 06.01.1993 за адресою: 84646, Донецька область, м.Горлівка, вул.Беспощадного, буд.26, має ідентифікаційний код 20383919 (т.1, а.с.166-177).

МПП «СІНТЕЛ» зареєстрований як платник податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 203839105716 (т.1, а.с.178).

У період з 17.01.2011 по 28.01.2011 Горлівською ОДПІ проведена планова виїзна перевірка МПП «СІНТЕЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, за наслідками якої 04.02.2011 складено Акт №171-23-3/20383919 (т.1, а.с.10-87).

Згідно з висновками Акту перевірки №171-23-3/20383919 від 04.02.2011, МПП «СІНТЕЛ»: «… 2. в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» […] у частині заниження підприємством податку на додану вартість на суму 25412 грн., у т.ч.: у червні 2008р. - 15453 грн., у липні 2008р. - 6215 грн., у грудні 2008р. - 3744 грн. …».

Результатом розгляду відповідачем Акту перевірки №171-23-3/20383919 від 04.02.2011 стало прийняття 18.02.2011 відносно МПП «СІНТЕЛ» податкового повідомлення-рішення №0000102341, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 31765 грн., з яких: 25412 грн. - основний платіж та 6353,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Дослідженням Розрахунку штрафних санкцій з податку на додану вартість за результатами перевірки МПП «СІНТЕЛ» встановлено їх застосування відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України у розмірі 25% до кожного податкового періоду, зазначеного в Акті перевірки №171-23-3/20383919 від 04.02.2011 (т.1, а.с.83).

Як установлено п.11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України, що набув чинності з 06.08.2011, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу). За змістом наведеного пункту до податкових правопорушень незалежно від дати їх вчинення застосовуються штрафні санкції в розмірах, визначених Податковим кодексом України.

Оскільки розглядувана норма набула чинності з 06.08.2011, передбачений нею припис може бути поширений лише на відносини, що виникли після набрання нею чинності.

Виходячи з викладеного, починаючи з 06.08.2011, до всіх порушень податкового законодавства, у тому числі вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, застосовуються санкції в розмірі, що встановлений нормами Податкового кодексу України.

Якщо виявлення податковим органом розглядуваного порушення відбулося до 06.08.2011 (тобто до набрання чинності п.11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України), то розмір штрафних санкцій за вчинення цього порушення визначається за нормами законодавства, чинного на момент застосування таких санкцій, але не більше ніж було передбачено на момент вчинення протиправного діяння.

У розглядуваній ситуації до платника може бути застосовано лише штраф у розмірі 10 відсотків від суми податкового зобов'язання, передбаченого ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Причому цей штраф не підлягає збільшенню ні до 25, ні до 50 відсотків, оскільки чинна з 01.01.2011 норма пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України не передбачає збільшення розміру штрафу залежно від терміну затримки податкової декларації.

У разі якщо виявлення відповідного порушення відбулося після 06.08.2011, то розмір штрафних санкцій за його вчинення визначається на підставі п.11 підрозділу 10 розділу XIX Податкового кодексу України. З урахуванням цього штраф становитиме 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов'язання, як це передбачено п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Ситуація, аналогічна викладеній вище, має місце із застосуванням відповідальності за порушення, передбачене пп.«а» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пп.54.3.2 п.54.3 ст.52 Податкового кодексу України (дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках).

У разі вчинення цього порушення до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлення його в період від 01.01.2011 до 06.08.2011, до платника податків на підставі п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України може бути застосовано штраф, але його розмір обмежується 10 відсотками, тобто не більше, ніж було передбачено пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на час вчинення відповідного порушення.

У разі виявлення того самого правопорушення, починаючи із 06.08.2011, до платника податків повинен застосовуватися штраф у розмірі, передбаченому Податковим кодексом України, тобто 25 відсотків, незалежно від дати вчинення цього правопорушення.

Таким чином, з урахуванням вимог ст.58 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1/99-рп до податкових порушень, вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлених з 01.01.2011 до 06.08.2011, може застосовуватися найнижчий із тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або Податковим кодексом України. А починаючи із 06.08.2011, за податкові правопорушення застосовуються санкції в розмірах, передбачених Податковим кодексом України, незалежно від дати вчинення таких порушень.

Вказана правова позиція щодо застосування норм матеріального права викладена у Листі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 вих.№2198/11/13-11.

За змістом Акту перевірки №171-23-3/20383919 від 04.02.2011 порушення МПП «СІНТЕЛ» пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» відбувались у червні, липні, грудні 2008р., тобто, під час дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», але виявлення цих порушень відбулося у період з 01.01.2011 до 06.08.2011. Звідси, відповідач під час розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за ці порушення повинен був застосовувати розмір штрафу, встановлений пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на час вчинення відповідного порушення.

Суд приходить до висновку, що штрафні (фінансові) санкції, застосовані податковим повідомленням-рішенням №0000102341 від 18.02.2011, розраховані відповідачем всупереч вимог вищевказаного податкового законодавства України.

Надаючи правову оцінку операціям, оподаткування яких становить є предметом спору у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1.17 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», термін «пов'язана особа» розуміється у значенні, визначеному Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У п.1.26 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зазначено, що пов'язана особа - посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Як з'ясовано судом, у грудні 2008р. з розрахункового рахунку МПП «СІНТЕЛ» на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_3 сплачено 18722,40 грн. як оплати за туристичні послуги (путівки у Чехію для директора підприємства ОСОБА_1 та головного бухгалтера підприємства Сисоєвої Н.В.).

Згідно наданого позивачем наказу №38 від 17.12.2008, вказана сума сплачених коштів була утримана із заробітної плати ОСОБА_1, Сисоєвої Н.В., як працівників МПП «СІНТЕЛ».

17.12.2008 між Сисоєвою Н.В. (довірителем) і МПП «СІНТЕЛ» (повіреним) укладений Договір доручення, згідно умов якого довіритель доручає, а повірений бере на себе зобов'язання вчинити від імені і за рахунок довірителя такі юридичні дії: отримати у ФОП ОСОБА_3 рахунок на оплату туристичної путівки в Чехію з 28.12.2008 по 04.01.2009; оплатити путівку з розрахункового рахунку МПП «СІНТЕЛ»; отримати саму путівку на 2 осіб; отримати від ФОП ОСОБА_3 акт здавання-прийомки; передати ФОП ОСОБА_3 копію закордонного паспорту, довідку про доходи, склад сім'ї та інші довідки: виконувати будь-які інші дії, необхідні для виконання зобов'язань по цьому договору (т.1, а.с.183-184).

За змістом Акту перевірки №171-23-3/20383919 від 04.02.2011, однією з підстав для здійснення донарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ стало не включення до обсягу поставки за грудень 2008р. вартості поставки пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, що призвело до заниження податкового зобов'язання у грудні 2008р. на суму 3744,48 грн. (т.1, а.с.44-45).

Відповідач у акті перевірки вказує, що вказані дії позивача є порушенням приписів п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», якою передбачено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Під поставкою відповідно п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» розуміється будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (ч.1 ст.1000 Цивільного кодексу України).

Між Сисоєвою Н.В. та МПП «СІНТЕЛ» виникли відносини, що випливають з договору доручення, а не з договору купівлі-продажу.

Разом з цим, Сисоєва Н.В. подала директору МПП «СІНТЕЛ» Заяву, у якій вона просить здійснити оплату туристичної путівки з розрахункового рахунку підприємства, а її вартість вона зобов'язується компенсувати після отримання заробітної плати шляхом перерахування коштів у касу підприємства або їх утримання із зарплати (т.1, а.с.185). Вказана заява, на думку суду, вказує на те, що сплата за туристичну путівку в Чехію МПП «СІНТЕЛ» здійснено як для власного працівника - головного бухгалтера, а не для сторонньої особи. Про це зазначено і у Договорі доручення від 17.12.2008. Отже, саме МПП «СІНТЕЛ» придбавались путівки для власних працівників, а не Сисоєвою Н.В. через МПП «СІНТЕЛ», як самостійним набувачем (на чому наполягає позивач у позові).

На підставі Заяви Сисоєвої Н.В., наказом директора МПП «СІНТЕЛ» від 17.12.2008 №38 вирішено оплатити вартість туристичної путівки на двох осіб та утримати вартість путівок із заробітної плати співробітників ОСОБА_1 і Сисоєва Н.В. за грудень 2008р. у рахунок компенсації підприємству за раніш оплачені путівки у Чехію (т.1, а.с.186).

Вказана операція придбання здійснена МПП «СІНТЕЛ» згідно рахунку №ГЕ-0000026 від 17.12.2008, виставленого ФОП ОСОБА_3 у сумі 18722,40 грн. (т.1, а.с.187).

Платіжним дорученням №694 від 17.12.2008 МПП «СІНТЕЛ» здійснило перерахування коштів у сумі 18722,40 грн. на рахунок ФОП ОСОБА_3 У призначенні платежу платіжного доручення позивач вказав «Передплата за турпослуги Чехія (28.12.2008-04.01.2009) згідно рахунку №ГЕ-0000026 від 17.12.2008 і договору б/н від 17.12.2008 без ПДВ» (т.1, а.с.188). 28.12.2008 між ФОП ОСОБА_3 та МПП «СІНТЕЛ» підписано акт №ГЕ-0000008 здавання-прийомки робіт (надання послуг), яким підтверджено факт надання туристичних послуг (т.1, а.с.189).

Згідно розрахункових листків за грудень 2008р. із заробітної плати директора підприємства ОСОБА_1 і головного бухгалтера Сисоєвої Н.В. були утримані кошти як компенсація за туристичну путівку (т.1, а.с.190).

Дослідивши Статут МПП «СІНТЕЛ», Довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ №208899 (т.1, а.с.167-177) судом з'ясовано, що позивач не здійснює туристичної діяльності, або діяльності у сфері туристичного бізнесу. Отже, МПП «СІНТЕЛ» не міг надавати будь-які послуги з цього питання, бути повіреним для Сисоєвої Н.В. Набувачем 2 туристичних путівок у Чехію було саме МПП «СІНТЕЛ», а не фізичні особи. Крім того, п.3.2 Договору доручення від 17.12.2008 винагорода повіреному - не передбачена, що суперечить змісту господарської діяльності. До того ж цей договір не врегульовує правовідносини з придбання путівки безпосередньо для ОСОБА_1

Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч.2 ст.3 Господарського кодексу України).

Звідси суд погоджується з позивачем про те, що МПП «СІНТЕЛ» не виступає продавцем 2 туристичних путівок у Чехію для ОСОБА_1, Сисоєвої Н.В., однак є покупцем цих путівок у ФОП ОСОБА_3

Як передбачено ст.145 КЗпП України працівникам, які успішно й сумлінно виконують свої трудові обов'язки, надаються в першу чергу переваги та пільги в галузі соціально-культурного і житлово-побутового обслуговування (путівки до санаторіїв та будинків відпочинку, поліпшення житлових умов і т. ін.). Таким працівникам надається також перевага при просуванні по роботі.

Згідно змісту Акту перевірки №171-23-3/20383919 від 04.02.2011 відповідачем не досліджувався колективний договір МПП «СІНТЕЛ», не з'ясовувалась можливість надання переваг та/або пільг у галузі соціально-культурного обслуговування сумлінним працівникам.

Сукупність наведених вище обставин вказує про те, що відповідачем неправомірно зроблено висновок про необхідність МПП «СІНТЕЛ» включити до бази оподаткування суму податку на додану вартість по вказаній вище операції, що обумовлює необґрунтованість донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3744 грн.

Неправомірність донарахування контролюючим органом податкового зобов'язання позивачу у сумі 3744 грн., як наслідок, тягне за собою безпідставне застосування до МПП «СІНТЕЛ» штрафних (фінансових) санкцій.

Дослідженням господарських правовідносин позивача з ТОВ «Арктика ЛТД» (код ЄДРПОУ 32938581), оподаткування яких становить предмет спору у справі, судом з'ясовано наступне.

Судом досліджено Договір постачання без номера, укладений 24.11.2006 МПП «СІНТЕЛ» (як покупцем) з ТОВ «Арктика ЛТД» (як продавцем) за умовами п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар - побутову техніку для населення і супутні товари, а Покупець прийняти і оплатити на умовах цього Договору вказаний товар (т.1, а.с.84-85). Так, пунктами 2.1, 2.2, 2.3 цього Договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах EXW (Інкотермс 1990) з урахуванням обумовлень, визначених цим Договором, а також усіх додатків і доповнень до нього. Доставка і завантаження товару на транспортний засіб здійснюється на умовах самовивозу (силами і за рахунок Покупця). По додатковій письмовій угоді сторін можлива доставка товару Продавцем, у разі якщо сторонами не обумовлено інше у додатковій угоді (специфікації), доставка здійснюється за рахунок Покупця транспортом Продавця. Продукція доставляється товарними партіями в узгоджений сторонами строк, при цьому сторона договору, яка здійснює перевезення товару, інформує іншу сторону за телефоном або шляхом відправлення факсимільного повідомлення про конкретну дату відвантаження товару із зазначенням часу прибуття транспорту (т.1, а.с.84).

Позивачем не надано суду додаткових угод, які б визначали умови поставки кожної партії товару, а також строки поставки.

Згідно умов п.3.1 Договору постачання без номера від 24.11.2006 кількість товару, який постачається за цим договором визначається специфікаціями до цього договору. Кількість товару, який постачається у кожній конкретній партії сторони можуть узгоджувати з використанням засобів телетрансмісійного зв'язку (телефон, факс, телекс): для цього продавець зазначає у рахунках-фактурах на оплату товару асортимент та ціну, які виставляються на оплату товару, а покупець направляє заявку із зазначенням асортименту товару, його ціни. З моменту прийняття рахунку-фактури до сплати та/або отримання продавцем заявки покупця, кількість товару (товарної партії) та його ціна вважається узгодженою сторонами.

У розділі 1 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 (далі - «Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні»), зазначено, що товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п.11.7 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Вивезення ТОВ «Арктика, ЛТД» товару до позивача не суперечить умовам п.2.2. Договору постачання. Відповідачем не досліджено під час перевірки, чи здійснювалось таке постачання силами ТОВ «Арктика, ЛТД» чи то іншим суб'єктом господарювання на його замовлення; у Акті перевірки №171-23-3/20383919 від 04.02.2011 такі відомості - відсутні.

Позивачем на підтвердження виконання ТОВ «Арктика, ЛТД» умов Договору поставки надано до суду: рахунки-фактури на оплату холодильників, виставлені позивачу ТОВ «Арктика, ЛТД» (т.1, а.с.86-87); видаткові накладні на товар (т.1, а.с.88-90); сертифікати відповідності на товар (т.1, а.с.179-182); прибуткові накладні (т.1, а.с.94-96); платіжні доручення і виписки банку про оплату товару (т.1 а.с.97-106); акти звірки розрахунків за поставлений товар між ТОВ «Арктика, ЛТД» і МПП «СІНТЕЛ» (т.1, а.с.107-108); журнал реєстрації довіреностей, згідно якого були видані довіреності на отримання товару працівникам підприємства (т.1, а.с.109-111); журнал-ордер і Відомість по рахунку 631 за червень-липень 2008р., який підтверджує проведення операції поставки по бухгалтерському обліку підприємства (т.1, а.с.112-113); реєстри виданих та отриманих податкових накладних (т.2, а.с.9-33) та податкові накладні (т.1, а.с.91-93).

Оприбуткування товару МПП «СІНТЕЛ» підтверджує наданими до суду Прибутковими накладними на холодильники (т.1, а.с.94-96).

Вказаний спосіб оприбуткування МПП «СІНТЕЛ» отриманого від ТОВ «Арктика, ЛТД» товару не суперечить вимогам п.3.6 «Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів», затверджених наказом Міністерство фінансів України №2 від 10.01.2007, згідно якого приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників або від переробників з переробки на стороні, оформлюється товарно-транспортною накладною з використанням штампу (позначення) про оприбуткування або прибутковим ордером.

Відповідач, який заперечує проти позову, не надав до суду доказів дослідження фахівцями Горлівської ОДПІ складських приміщень МПП «СІНТЕЛ», інших місць зберігання товарно-матеріальних цінностей, доказів наявності порушень під час оприбуткування вищевказаного товару тощо.

Судом досліджені Податкові накладні, виписані ТОВ «Арктика, ЛТД» на холодильне обладнання. У вказаних податкових накладних зазначено про наявність у ТОВ «Арктика, ЛТД» Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №27820124 (індивідуальний податковий номер продавця 329385820119).

Відповідачем не надано до суду доказів анулювання/скасування ТОВ «Арктика, ЛТД» Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100120631; неможливість виписки цим суб'єктом господарювання податкових накладних не доведена.

Судом досліджені журнал-ордер і Відомість по рахунку 631 за червень-липень 2008р. Відповідачем в Акті перевірки №171-23-3/20383919 від 04.02.2011 не зазначено про наявність порушень «Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за №892/4185, при здійсненні МПП «СІНТЕЛ» бухгалтерського обліку.

Звідси, досліджені судом платіжні доручення і виписки банку про оплату товару свідчать про зміни у активах позивача. Відповідачем не доведено дослідження, під час перевірки, руху сплачених позивачем коштів.

Судом досліджено податкову звітність позивача з податку на додану вартість за періоди, оподаткування яких становить предмет спору у справі (т.2, а.с.34-45). Зауважень щодо порядку її складання у відповідача не виникало, у Акті перевірки №171-23-3/20383919 від 04.02.2011 такі відомості відсутні.

Суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000102341 від 18.02.2011 підлягає скасуванню з урахуванням зазначеного вище та виходячи з наступного.

Відповідачем не надано до суду доказів визнання судом недійсними правочинів, укладених між МПП «СІНТЕЛ» та ТОВ «Арктика, ЛТД».

Доказів притягнення службових осіб позивача до кримінальної відповідальності щодо операцій з ТОВ «Арктика, ЛТД», викладених в Акті перевірки №171-23-3/20383919 від 04.02.2011, відповідач до суду не надав.

Крім того, відповідачем не надано до суду доказів відсутності змін в активах позивача за його операціями з ТОВ «Арктика, ЛТД», що є складовою витрат підприємства.

Заперечуючи щодо можливості виконання ТОВ «Арктика, ЛТД» своїх зобов'язань, відповідачем, як контролюючим органом, наділеним владними повноваженнями, не з'ясовано природу надходження товарів, отриманих від МПП «СІНТЕЛ» кінцевими споживачами. Посилання ж відповідача на Постанову Господарського суду Харківської області від 01.12.2008 у справі №Б-39/171-08 про визнання ТОВ «Арктика, ЛТД» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури та на Ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.12.2010 у справі №Б-39/171-08 про ліквідацію банкрута (т.2, а.с.81-85) не спростовує можливість розпродажу, під час ліквідаційної процедури активів ТОВ «Арктика, ЛТД» самим ліквідатором Зариваймо В.В., в тому числі і холодильного обладнання.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

Позивач не може нести відповідальність за протиправні дії свого контрагента(-ів) (які, навіть, документально не доведені відповідачем) при відсутності у нього умислу на вчинення таких дій. Наявність у позивача умислу на вчинення протиправних дій при отриманні товарів, робіт/послуг від контрагента(-ів) відповідачем документально не доведено.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Як зазначено у Листі Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011: «… Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце …».

Згідно з ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена й у Листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011.

Досліджені судом докази доводять наявність змін в активах позивача під час вчинення господарських операцій з ТОВ «Арктика, ЛТД», ФОП ОСОБА_3.

Виходячи з принципу превалювання сутності над формою, обліку операції відповідно до її сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, закріпленого ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», виконання ТОВ «Арктика, ЛТД» умов постачання з урахуванням наявних змін в активах позивача вказують на фактичне здійснення господарських операції, яка знайшла відображення у податковому обліку МПП «СІНТЕЛ».

У п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час здійснення господарських операцій позивачем та з ТОВ «Арктика, ЛТД») зазначено, що платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, що визначена згідно з цим Законом.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Як зазначено у пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з абз.1 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому абз.2 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, суд приходить до висновку про правомірність використання позивачем податкових накладних, отриманих від ТОВ «Арктика, ЛТД» при формуванні податкового кредиту за відповідний податковий період.

Відповідачем не надано жодних доказів існування розбіжностей між сумою податкового кредиту, сформованого МПП «СІНТЕЛ» за операціями з придбання товарів у ТОВ «Арктика, ЛТД», та сумою податкових зобов'язань ТОВ «Арктика, ЛТД» за операціями з постачання таких товарів. Вказані відомості містяться в АІС «Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Як зазначено у ч.6 ст.19 Господарського кодексу України органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням приписів ч.3 ст.2 КАС України суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято Горлівською ОДПІ не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

Вимога про визнання нечинним рішення може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Підсумовуючи викладене, суд вважає за можливе у відповідності до ч. 2 ст. 162 КАС України, з метою захисту інтересів позивача визнати позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню (в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення). При цьому підлягає задоволенню позов позивача в частині, визначеній ухвалою ВАСУ від 15.10.2014 року / в частині відмови у задоволенні позовних вимог попередніми судами/.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 17, 71, 94, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000102341, прийняте 18.02.2011 Горлівською об'єднаною державною податковою інспекцією відносно Малого приватного підприємства «СІНТЕЛ» в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 27085 грн., з яких: 21668 грн. - основний платіж та 5417,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О. Нестеренко