Постанова

від 06.04.2015 по справі 808/623/15

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2015 року 11:40Справа № 808/623/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Чернової Ж.М.

за участю:

секретаря судового засідання Батигіна О.В.,

представників:

від позивача: Мельнікова О.А., Крячкової А.І.,

від відповідача: Дяченко Ю.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Запоріжжя адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Алво»

до: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про: скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Алво» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000022202 від 05.01.2014.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на безпідставність висновків зроблених податковим органом в акті перевірки стосовно того, що фінансово-господарські правовідносини між позивачем та його контрагентами ТОВ «Ламбарді» та ТОВ «Базіс-Вент» у липні 2014 року є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків. Позивач вважає висновки зроблені відповідачем в акті перевірки стосовно нереальності здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) необґрунтованими та такими, що не відповідають діючому податковому законодавству та фактичним обставинам. Позивачем під час перевірки було надано документи, які у повному обсязі підтверджують виконання операцій, їх належне оформлення (накладні, акти виконаних робіт, тощо), а також документи, які підтверджують спроможність контрагентів здійснювати досліджені правочини. З урахуванням вище зазначеного, вважає податкове повідомлення-рішення №0000022202 від 05.01.2014 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача проти позову заперечує, з підстав, які зазначені у письмових запереченнях (вх. № 7652 від 18.02.2015) зокрема зазначає, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ від операцій з контрагентами - ТОВ «Ламбарді» та ТОВ «Базіс-Вент» за липень 2014 року на загальну суму 164 900 грн., чим порушено вимоги п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.200.1 та 200.2 ст. 200, п.п.198.1, п.п.198.3, п.198.4 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. На підставі вище викладеного вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом у порядку встановленому чинним законодавством, а тому підстави для його скасування відсутні. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

В період з 16.12.2014 по 22.12.2014, на підставі наказу № 78 від 16.12.2014, згідно з п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1, п.п.78.1.5 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, фахівцями ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Фірма «Алво» з питань викладених у запереченнях № 16 від 09.12.2014 (вх. №1486/10 ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя від 09.12.2014).

За результатами проведеної перевірки складено акт № 198/08-30-22-11/24518121 від 29.12.2014.

Висновками акту перевірки встановлені порушення ТОВ «Фірма «Алво» вимог ст.1, п.2 ст.3, п.1, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 (із змінами та доповненнями); п.п.1.1 п.1, п.п.1.2 п.1, п.2.16 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованим у Мін'юсті України 05.06.1995 за № 168/704; п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.200.1 та 200.2 ст. 200, п.п.198.1, п.п.198.3, п.198.4 п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, підприємством завищено податковий кредит, занижено податок на додану вартість у розмірі 164 900 грн.

На підставі акту перевірки № 198/08-30-22-11/24518121 від 29.12.2014 ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000022202 від 05.01.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 247 350 грн., у т.ч. за основним платежем 164 900 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 82 450 грн.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням № 0000022202 від 05.01.2015 позивач звернувся до суду із вимогою про його скасування.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідачем під час перевірки поставлено під сумнів господарські операції між позивачем та ТОВ «Ламбарді» (код ЄДРПОУ 37285020) та ТОВ «Базіс-Вент» (код ЄДРПОУ 37571778) за липень 2014 року.

Щодо взаємовідносин позивача із вказаними контрагентами за перевіряємий період судом встановлено наступне.

01.07.2014 між ТОВ «Фірма «Алво» (замовник) та ТОВ «Ламбарді» (виконавець) укладено договір про надання посередницьких послуг № 15.

Згідно з умовами договору, виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надати за плату посередницькі послуги, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги. Детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим договором, міститься у завданні замовника, яке надається ним виконавцеві шляхом вручення заявки повноваженій особі виконавця. Орієнтовна ціна договору складає 15000000,00 грн., в тому числі ПДВ 20 %, остаточна ціна договору складає сумарну вартість послуг, наданих виконавцем замовнику за весь період дії договору, але не більше 5% від загального об'єму поставленого товару. Виконавець зобов'язаний: за завданням замовника особисто надавати останньому визначені цим договором послуги в строк не пізніше сімох днів з дня отримання завдання; вивчити ринок будматеріалів; знайти потрібні будматеріали за оптимальними цінами належної якості; купити будматеріали від імені замовника і за його рахунок. Виконавець має право: отримувати від замовника інформацію, необхідну для надання послуг за цим договором, а саме: інші відомості, необхідні для виконання дійсного договору; самостійно визначати вид транспортного засобу, яким буде здійснюватися перевозка; отримати за надані послуги оплату в розмірах і строки, передбачені цим договором. Замовник зобов'язаний: приймати від виконавця результати надання посередницьких послуг шляхом писання відповідних актів, якщо надані послуги відповідають умовам договору, і оплачувати їх в розмірах і в строк, передбачені цим договором; забезпечувати виконавця інформацією, необхідною для надання послуг. Замовник має право: відмовитись від прийняття результатів надання послуг, якщо надані послуги не відповідають умовам договору, шляхом письмового звернення до виконавця в строк трьох робочих днів з дати виявлення невідповідності умовам договору, і вимагати від виконавця відшкодування збитків, якщо вони виникли внаслідок невиконання або неналежного виконання виконавцем взятих на себе обов'язків за цим договором. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2014.

На підтвердження виконання умов договору про надання посередницьких послуг № 15 від 01.07.2014 позивачем надано податкові та видаткові накладні, звіт про виконану роботу, акт здачі-приймання надання посередницьких послуг, платіжні доручення, тощо.

01.07.2014 між ТОВ «Фірма «Алво» (замовник) та ТОВ «Ламбарді» (виконавець) укладено договір про надання транспортних послуг № 16.

Згідно з умовами договору, виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату транспортні послуги по перевезенню вантажів (товарів) власним транспортом, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги. Детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим договором, міститься у завданні замовника, яке надається ним виконавцеві шляхом вручення заявки повноваженні особі виконавця. Орієнтовна ціна договору складає 50000000,00 грн., в тому числі ПДВ 20 %. Остаточна ціна поговору складає сумарну вартість послуг, наданих виконавцем замовнику за весь період дії договору.

Виконавець зобов'язаний: за завданням замовника особисто надавати останньому визначені цим договором послуги не пізніше семі днів з дня отримання завдання; прийняти всі необхідні заходи для забезпечення збереження вантажів (товарів) замовника, які перевозяться транспортом; при неможливості в передбачений цим договором строк надати послуги негайно повідомити про це замовника; забезпечити збереження вантажу (товару) під час його завантаження, розвантаження, транспортування; по першій вимозі замовника повернути вантаж (товар) згідно з уточненим замовленням замовника: у разі надання вантажу (товару) у вигляді, який заважає економічності або безпечності перевезення, негайно повідомити про таке замовника. Якщо замовник після отримання такого повідомлення не повідомить виконавця про інші умови перевезення. Виконавець виконує заявку з віднесенням усіх ризиків на Замовника; повернути вантаж (товар) в такому стані, в якому він був прийнятий на збереження за включенням природного зміну стану вантажу (товару). Виконавець має право: отримувати від замовника інформацію, необхідну для надання послуг за цим договором, а саме: адреси отримання вантажів (товарів), контактні телефони, об'єм та вагу вантажів (товарів), інші відомості, необхідні для виконання дійсного договору; самостійно визначати вид транспортного засобу, яким буде здійснюватися перевозка, та склад, в якому зберігатиметься вантаж (товар); відмовитись від перевезення вантажу; отримати за надання послуги оплату в розмірах і строки, передбачені договором.

Замовник зобов'язаний: приймати від виконавця результати надання послуг шляхом підписані відповідних актів, якщо надані послуги відповідають умовам договору, і оплачувати їх розмірах і в строк, передбачені цим договором; забезпечувати виконавця інформацією, необхідною для надання послуг; забезпечити надання вантажу (товару) виконавцю для перевозки та зберігання у вигляді, який виключає його пошкодження (тобто належним чином запакованого, втраченого, маркірованого, інше). Замовник має право: заявити письмову вимогу про негайне (дострокове) повернення товару шляхи вручення повноважному представнику виконавця уточненого замовлення. При цьому замовник зобов'язаний в уточненому замовлені вказати порядок повернення вантажу (товару), в тому рахунку - місце, час. одержувача вантажу (товару); оглянути вантаж (товар) протягом усього часу зберігання; перевірити придатність транспортного засобу; відмовитись від прийняття результатів надання послуг, якщо надані послуги в відповідають умовам договору, шляхом письмового звернення до виконавця в строк трьох робочих днів з дати виявлення невідповідності умовам договору, і вимагати від виконавця відшкодування збитків, якщо вони виникли внаслідок невиконання або неналежного виконана виконавцем взятих на себе обов'язків за цим договором. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2014.

На підтвердження виконання умов договору про надання транспортних послуг № 16 від 01.07.2014 позивачем надано акт здачі-прийняття надання послуг, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, податкові накладні, тощо.

Також, в періоді, що перевірявся ТОВ «Базіс-Вент» по відношенню до позивача виступав постачальником послуг. На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Базіс-Вент» позивачем надано до суду податкові, видаткові та товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, тощо.

Так, згідно з податкової декларації з ПДВ за липень 2014 року позивачем включено до складу податкового кредиту суми ПДВ при здійсненні фінансово-господарської діяльності з контрагентами-постачальниками ТОВ «Ламбарді» у розмірі ПДВ 126 440 грн. та ТОВ «Базіс-Вест» у розмірі ПДВ 38 459,86 грн.

В акті перевірки податковим органом встановлено завищення позивачем податкового кредиту за липень 2014 року всього на суму 164 900 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Ламбарді» та ТОВ «Базіс-Вент».

Такий висновок податкового органу, між іншого, ґрунтується на отриманої довідці «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Ламбарді» (код ЄДРПОУ 37285020) щодо документального підтвердження господарських відносин з підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями їх реальності та повноти відображення в обліку за липень-серпень 2014 року» № 58/10-06-22-04/37285020 від 24.10.2014, в якій зазначено, що для проведення зустрічної звірки не надано жодних первинних документів. Крім того, при перевірці реєстру отриманих податкових накладних ТОВ «Ламбарді» встановлено, що з метою уникнення податкового контролю, податкові накладні виписувалися на суму не більше 10 000 грн., в той час, як фактична дата виникнення податкових зобов'язань, свідчить про необхідність такої реєстрації. Єдиною метою документування фінансово-господарських операцій між ТОВ «Ламбарді» та підприємствами-покупцями/підприємствами-постачальниками вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, коли операції не мають реального товарного характеру, здійснюються з метою штучного формування витрат та податкового кредиту з метою заниження бази оподаткування та отримання податкової вигоди.

Таким чином, податковим органом у акті перевірки зроблено висновок, що постачання ТМЦ по ланцюгу ТОВ «Ламбарді» та ТОВ «Базіс-Вент» за період липень 2014 року до позивача фактично не відбулось, проведено лише документування фінансових потоків з метою мінімізації сплати ПДВ в бюджет ТОВ «Фірма «Алво».

Надаючи оцінку описаним вище первинним документам, суд виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у частині 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з пунктами 2.15 та 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документа на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків іі надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно статті 1 Закону № 996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного вбачається, що господарські операції (поставка, продаж, фінансова допомога, інвестиція тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин. При цьому не виключається розгляд господарських операцій відповідно до їх реального економічного змісту.

Оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом встановлено, що за результатами перевірки позивача були виявлені порушення податкового законодавства, викладені в акті перевірки, на підставі чого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. При цьому, суд звертає увагу, що наслідки порушення податкового законодавства можуть (і повинні) застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо правочинів між позивачем та контрагентами доречним є застосування доктрини "ділова мета".

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у підпункті 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, суд погоджується з податковим органом, що первинні документи, оформлені спірними контрагентами не мають юридичної сили та доказовості, оскільки складені з метою надання вигоди покупцеві, а не фіксування фактично здійснених господарських операцій.

Зі змісту вищевказаних обставин справи, суд дійшов до висновку про відсутність реального вчинення господарських операцій за вищевказаними правочинами, у зв'язку із чим, в порушення п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем безпідставно сформований податковий кредит у липні 2014 року за рахунок податкових накладних, виписаних ТОВ «Ламбарді» та ТОВ «Базіс-Вент» на суму 164 900 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, у зв'язку з тим, що позивачем не спростовані висновки податкового органу за результатами проведеної перевірки, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність та законність висновків зроблених в акті перевірки та обґрунтованість податкового повідомлення - рішення№0000022202 від 05.01.2014, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Керуючись ст.ст. 2, 7-12, 94, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Алво» на користь Державного бюджету України решту суми судового збору за подачу позову майнового характеру у розмірі 4384,80 грн.(чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М.Чернова