Ухвала

від 17.03.2015 по справі 826/14770/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14770/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Завод 410 цивільної авіації" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Державного підприємства "Завод 410 цивільної авіації" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 17.03.2014 року № 0000092202 та від 25.03.2014 року № 0000112202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 26 червня 2013 року № 129, службовими особами відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Державного підприємства "Завод 410 цивільної авіації" з питань правомірності нарахування та достовірності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Виробниче об'єднання «Форт Старт» (код за ЄДРПОУ 37841707) за період з 01 липня 2013 року по 31 липня 2013 року, за результатом якої складено акт перевірки від 02 грудня 2013 року № 2542/26-58-22-02-18/01128297.

В ході перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду у розмірі 239174,00 грн., що призвело до завищення значення рядка 20.2, рядка 21 (21.1) та рядка 22 податкової декларації з ПДВ за липень 2013 року у сумі 239 174,00 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 17 березня 2014 року № 0000092202 позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 239 174,00 грн.

Позивач заперечує правомірність вищевказаного податкового повідомлення - рішення відповідача, у зв'язку з чим просить визнати його протиправними та скасувати з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Так нормами вказаної Статті визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, виходячи зі змісту викладених положень податкового законодавства та змісту норм Кодексу адміністративного судочинства України, слід зауважити на тому, що право платника (позивача) на формування витрат підприємства та податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів виникає, зокрема, за наявності реального здійснення операцій купівлі-продажу, тобто реального отримання товарів від контрагента та реальної сплати у зв'язку з придбанням товарів коштів, підтверджених належними доказами (первинними документами).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, упродовж періоду, що перевірявся, позивач мав фінансового-господарські відносини з контрагентом ТОВ «Виробниче об'єднання «Форт Старт», доказом чого є наявна в справі копія Договору купівлі-продажу радіо-електричного обладнання № 02-01-13 від 22 січня 2013 року (комерційна пропозиція від ТОВ «Виробниче об'єднання «Форт Старт», м. Донецьк на загальну суму 1 002 660,00 грн., проект додаткової угоди №7 до договору № 02-01-13 від 22 січня 2013 року ТОВ «Виробниче об'єднання «Форт Старт» на загальну суму 1 002 660,00 грн. з ПДВ).

За умовами вказаного Договору, Продавець зобов'язується поставити Покупцю радіо-електричне обладнання, далі товар, для капітального ремонту літаків типу АН, зазначені в п. 1.2 цього Договору, а Покупець - прийняти і оплатити товар. Номенклатурний перелік, асортимент, кількість товарів та ціна, які поставляються за цим Договором, передбачені у Специфікації (Додаток №1), що є невід'ємною частиною договору. Обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Відповідно до пункту 3.1. зазначеного Договору, ціна на момент укладення цього Договору без ПДВ становить: 648 650,00 грн. Загальна вартість товару складає: 778 380,00 грн. Ціна одиниці товарів фіксується на момент укладання цього Договору та передбачена в п. 1.2. цього Договору і зміні в односторонньому порядку не підлягає.

Пунктом 4.1 цього Договору, розрахунки проводяться наступним шляхом Покупець направляє Продавцю (факсимільним зв'язком) заявку на поставку партії товару в рамках Специфікації № 1 (Додаток №1). Продавець передає Покупцю рахунок для оплати замовленої продукції. Покупець згідно заявки в рамках Специфікації №1, проводить авансовий платіж в розмірі 100%.

Відповідно до пункту 5.5. Договору, Продавець здійснює поставку кожної партії товару з додаванням необхідної документації на товар (податкова накладна, видаткова накладна, паспорт (сертифікат) якості виробника на товар).

Так позивачем на підтвердження своїх доводів в частині виконання умов спірного правочину були надані копії додаткової угоди № 7 до Договору купівлі-продажу № 02-01-13 від 22 січня 2013 року та копії видаткових накладних, за якими підприємство придбавало радіо-електричне обладнання для капітального ремонту літаків типу АН.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Пунктом 6.2 вказаного Порядку передбачено, що податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Обставини фактичної поставки товарів підтверджуються окрім податкових накладних, також іншими первинними документами, що свідчать про придбання товарів позивачем в межах власної господарської діяльності.

Відповідно до змісту інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні товари ним реально придбавалися, або ж у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

При цьому, можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку, технічних можливостей і ресурсів повинна підтверджуватись не лише з боку позивача як покупця, але і зі сторони його контрагента - продавця.

Так в матеріалах справи містяться первинні бухгалтерські документи, надані ТОВ «Виробниче об'єднання «Форт Старт», зокрема, податкові накладні, які оформленні в межах виконання сторонами спірного правочину, відповідають вимогам чинного податкового та бухгалтерського законодавства та містять всі необхідні реквізити.

Водночас, заперечуючи проти вимог даного позову, відповідач серед іншого вказує на наявність ознак фіктивності спірного правочину, на підтвердження чого надає висновки актів про неможливість здійснення зустрічних перевірок щодо документального підтвердження господарських взаємовідносин Державного підприємства "Завод 410 цивільної авіації" з ТОВ «Виробниче об'єднання «Форт Старт».

Так в якості доказово аргументу відповідачем було надано копію довідки ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька від 17.10.2013 р. про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Виробниче об'єднання «Форт Старт» (код ЄДРПОУ 37841707), в якій міститься висновок податкового органу про те, що задекларований податковий кредит ТОВ «Виробниче об'єднання «Форт Старт» сформований по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками за вересень, липень 2013 неправомірно та звіркою не підтверджується; задекларовані податкові зобов'язання ТОВ «Виробниче об'єднання «Форт Старт» за липень 2013 року по ланцюгу товарів (робіт, послуг), придбаних у контрагентів постачальників сформовані неправомірно та звіркою не підтверджуються».

Проте, на думку колегії суддів, висновки (припущення) податкового органу не є доказом фіктивності операцій, а лише свідчить про безпосередню індивідуальну відповідальність контрагента позивача у зв'язку з відсутністю необхідних первинних документів.

Крім того, податковим органом не було надано належних та обгрунтованих доказів на підтвердження фіктивності задекларованих позивачем операцій з ТОВ «Виробниче об'єднання «Форт Старт», а тому посилання в акті перевірки на відомості інших податкових органів стосовно фінансово-господарської діяльності позивача не можуть бути підставою для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 239 174,00 грн.

Разом з тим, відповідно до правової позиції Верховного Суду України у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. Разом з тим, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема про несплату податків чи неподання податкової звітності).

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно зі статтею 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Так на момент укладення та виконання спірного правочину юридична особа контрагента позивача - ТОВ «Виробниче об'єднання «Форт Старт» не була припинена у визначеному законом порядку та на час вчинення господарських взаємовідносин була наділена адміністративною процесуальною дієздатністю, була зареєстрована платником ПДВ.

Відповідно до змісту рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які на підставі частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, аналізуючи обставини даної справи та беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, колегія суддів дійшла висновку, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного податкового законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме до контрагента (в даному випадку ТОВ «Виробниче об'єднання «Форт Старт»), у зв'язку з чим право позивача на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни іншими особами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.