Рішення

від 12.02.2007 по справі 32/14-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/14-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.02.07р.

Справа № 32/14-07

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандемс»,м. Кривий Ріг

До : Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш»,м. Кривий Ріг

Про : стягнення 30 179,04 грн.

                                                                                                              Суддя  Васильєв О.Ю.             

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Вошколуп В.Г.  ( дов. № 11  від 26.01.07 р. )

Від відповідача: Новикова Л.О. ( дов. від 17.01.07 р.)

                                                                  СУТЬ СПОРУ:

                 Позивач звернувся з позовом до відповідача  про стягнення  30 179,04 грн. ( в тому числі інфляційні збитки за період з березня 2005 р. по жовтень 2006 р.  –в розмірі 23 146,41  грн.;  та 3% річних з простроченої суми за період з 18.03.05 р. до 27.11.06 р. - в розмірі 7 032,63 грн.)

               Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на наступне: постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 21.11.05 р. у справі № 18/97 (30/69 )  з відповідача на користь позивача стягнуто 138 228,80  грн. основного боргу; 17 438,82 грн. –інфляційних втрат, 7 100,57 грн. –річних. Але станом на цей час  постанова суду відповідачем не виконана –заборгованість не сплачена. Відповідно ж до вимог ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити  суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

            Відповідач позов не визнав з наступних підстав: на цей час виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеної постанови Дніпропетровського апеляційного суду від 21.11.05 р. у справі № 18/97 (30/69 ) призупинено відповідною ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24.07.06 р. .що прийнята в межах провадження в адміністративній справі за позовом ТОВ «Трансмаш»до державного виконавця ДВС у Жовтневому районі   м. Кривого Рогу  про оскарження його неправомірних дій. А тому постанова ДАГС не може на цей час  виконуватися; і відсутні підстави для стягнення з відповідача інфляційних збитків та річних.

   Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи,  господарський суд ,-

ВСТАНОВИВ :

             Постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 21.11.05 р. у справі № 18/97(30/69) змінено рішення господарського суду від 07.06.05 р. у цій справі та  з відповідача на користь позивача стягнуто 138 228,80  грн. основного боргу за договором № 02/07 від 07.02.03 р.;   17 438,82 грн. –інфляційних втрат, 7 100,57 грн. –річних ;  1 700,00 грн. –витрат на сплату держмита та 118,00 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  Станом на час подання позову  постанова суду відповідачем не виконана –заборгованість не сплачена.

        Відповідно до приписів ГПК України: за наслідками розгляду апеляційної скарги (подання) апеляційний господарський суд приймає постанову. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття ( ст.105 ). Рішення, ухвали,  постанови  господарського суду,  що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»( ст.115 ). Суд касаційної інстанції за заявою сторони чи поданням прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації. Про зупинення виконання судового рішення виноситься ухвала. Після закінчення перегляду оскарженого судового рішення господарський суд може поновити виконання судового рішення, про що виноситься ухвала. (  ст. 121-1 ) . Скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку ( ст.121-2 ) .

            Як зазначено в ст.16 ЦК України, захист цивільних прав здійснюється ,зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право ,завданих збитків .  

            Боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ст. 612 ). Особа,  яка  порушила   зобов'язання,   звільняється   від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів ( ст.617 ). Боржник  не   звільняється   від   відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом   ( ст.625) .

             Відповідно до приписів КАС України : Учасники    виконавчого   провадження   (крім   державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду:  у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;  у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.  Про подання позовної заяви суд повідомляє відповідача не пізніше ніж наступного дня після відкриття провадження у справі.  Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі ( ст.181 ) .

Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від                                                  26.12.2003 р.  № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення,  дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників                      виконавчого провадження »: відповідно  до  статей  248-20,  248-21  ЦПК  ( 1502-06 ), ст. 85 Закону N 606-XIV  скарги на рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника відділу державної виконавчої служби, державних виконавців і посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент) та відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, що стосуються виконання судових рішень, подаються до суду, який видав виконавчий документ. Стягувач,  боржник  або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції  (ст. 121-2  ГПК). Справи   за   скаргами  на  рішення,  дії  або  бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби розглядаються загальними судами за участю як заінтересованих осіб державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби (у тому числі начальника відділу цієї служби - при оскарженні відмови у відводі державного виконавця), а господарськими судами - справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби згідно зі ст. 121-2 ГПК - за участю відповідного органу цієї служби .

           Враховуючи вищезазначені приписи чинного законодавства, суд критично оцінює посилання відповідача в якості обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог на наявність в провадженні загального суду адміністративної справи за позовом боржника до державного виконавця ДВС у Жовтневому районі м.Кривого Рога  про оскарження неправомірних дій під час примусового виконання наказу, виданого господарським судом; скасування постанови ДВС про відкриття виконавчого провадження; та зупинення районним судом виконавчого провадження з примусового виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 18/97(30/69).

            Відповідно до статті 124 Конституції України : правосуддя  в  Україні  здійснюється   виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

             Згідно із ст.41 Конституції: кожен  має  право  володіти,  користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.   

             Відповідно до Закону України „Про власність ” : право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності (ст.2). Власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб'єктів права власності ( ст.4 Закону ) Об'єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом ( ст.26 Закону ).Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється судом, арбітражним судом або третейським судом ( ст.48 Закону ) .

            Відповідно до положень  „Конвенції про захист прав людини та основних свобод”                         (Рим, 4.XI.1950) ( ратифіковано Законом України N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97 ): Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом ( стаття 6(1).    

              Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правого захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи ( Стаття 13 (1)

             Ніщо в цій Конвенції не може тлумачитися як таке, що надає будь-якій державі, групі або особі будь-яке право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, що викладені в цій Конвенції, або  на їх обмеження в більшому обсязі, ніж передбачено в Конвенції ( Стаття 17 (1)

            Відповідно до Першого Протоколу до „Конвенції про захист прав і основних свобод людини” ( який ратифіковано Законом України  N 475/97-ВР ( 475/97-ВР ) від 17.07.97 ) : кожна фізична або юридична особа  має  право  мирно  володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права ( ст.1 ).

           Європейський Суд з прав людини неодноразово в низці своїх рішень за заявами громадян проти України зазначав ,що в Україні заявники на протязі значного терміну часу не можуть домогтися виконання судових рішень, винесених на їх користь .Так у рішенні по Справі "Войтенко проти України" (Заява N 18966/02,Страсбург, 29 червня 2004 року) суд знову повторює,  що „...ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (див. "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява N 22774/93) . Суд нагадує свою практику,  що неможливість для  заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу N 1 (див. серед інших джерел, "Бурдов проти Росії" , заява N 59498/00; "Ясіуньєне проти Латвії", заява N 41510/98,  6 березня 2003 року).Тому у цій справі Суд вважає, що неможливість заявника домогтися виконання його рішення протягом чотирьох років становить втручання у його право на мирне володіння майном у сенсі пункту першого статті 1 Протоколу N 1 ...”

          Враховуючи вищезазначене, господарський суд дійшов до висновку ,що ТОВ «Трансмаш», нехтуючи правами та охоронюваними законом інтересами ТОВ «Тандемс», які були захищені  постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 21.11.05 р. у справі   № 18/97(30/69)  ( що  в подальшому була залишена без змін судом касаційної інстанції ) незаконно ,без належних на те правових підстав ; всупереч встановленому у судовому рішенні способу та порядку його виконання, штучно створює судовий спір ,звертаючись з позовом до районного суду та оскаржуючи дії ДВС під час примусового виконання постанови ДАГС. Своїми діями відповідач обумовив неможливість для законного власника  домогтися своєчасного виконання судового рішення, винесеного на його  користь, що становить втручання у його право на мирне володіння майном ,гарантоване Конституцією України та законом України „Про власність” .

           Враховуючи вищезазначене ,суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ТОВ «Тандемс» про стягнення з відповідача інфляційних втрат та річних; одночасно заперечення відповідача є такими , що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. При цьому слід зазначити , що суд не погоджується з розміром позовних вимог та вважає , що позивачем було невірно здійснено розрахунок позовних вимог ,а саме : необхідно за суму основного боргу , на яку нараховуються інфляційні втрати та річні, брати загальну суму , яка підлягала стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до постанови ДАГС від 21.11.05 р. у справі   № 18/97(30/69) : 164 586,19 грн.; а відлік строку , з якого нараховуються інфляційні втрати та річні, розпочинати з дня ,наступного з дня набрання чинності вищезазначеною постановою суду –тобто 22.11.05 р.  Враховуючи вищезазначене , позовні вимоги підлягають задоволенню частково : в загальному розмірі 21 011,26 грн. ( в тому числі 15 884,29 грн. –інфляційні втрати та 5 126,97 грн. –3 % річних ) . В іншій частині позовних вимог слід відмовити .

             На підставі вищенаведеного ,керуючись вимогами ст.ст.16,612,617,625  ЦК України ; ст.ст.82-85 ГПК України , господарський суд ,-

ВИРІШИВ :

      1.Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш»                        ( 50106,м.Кривий Ріг ,вул.Коломойцевська,25 ;пот./ рах.№ 26003151486080 в Криворізькій філії ЗАТ КБ «Приватбанк»,МФО 305750 , код ЄДРПОУ 20281076 )  на користь позивача –Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандемс»( 50027 ,м. Кривий Ріг , вул.Отто Брозовського ,73 ; оф.3 ; пот./рах. № 26009301140247 в філії ЦГО ПІБ м. Кривий Ріг , МФО 305493, код ЄДРПОУ 21883558 ) :

·          15 884,29  грн. - інфляційних витрат за період з 22.11.05 р.  до 27.11.06 р. ;

·          5 126,97 грн. - річних за період з 22.11.05 р.  до 27.11.06 р. ;

·          210,11 грн. –витрат на сплату держмита ;

·          118, 00 грн.-  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності .

2. В іншій частині позовних вимог відмовити .

Суддя                                                                                                   Васильєв О.Ю.