Постанова

від 14.05.2007 по справі 32/14-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

32/14-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2007                                                                                   Справа № 32/14-07  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді  Неклеси М.П.,      

суддів: Стрелець Т. Г. (доповідач), Чохи Л.В.

при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Шатунов А.О., довіреність № б/н  від 17.04.07,  представник;

від відповідача: представник у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Тандемс”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2007р. у справі № 32/14-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Тандемс”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Отто Брозовського, 73, офіс 3)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансмаш”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області (49044, м. Дніпропетровськ, вул.. Дзержинського, 15А-3, к. 3)

про  стягнення 30179 грн. 04 коп.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Тандемс”  звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансмаш” про стягнення суми інфляційних збитків у розмірі 23146,41 грн. за період березень 2005р.-жовтень 2006р. і суми 3% річних у розмірі 7032,63 грн. за період з 18.03.2005р. по 27.11.2006р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Васильєв О.Ю.) від 06.02.2007р. (у подальшому –рішення) позов було задоволено частково, з відповідача на користь позивача було стягнуто 15884,29 грн. інфляційних витрат за період з 22.11.2005р. по 27.11.2006р., 5126,97 грн. 3% річних за період з 22.11.2005р. по 27.11.2006р.

Визнавши, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, господарський суд не погодився з розміром позовних вимог. При цьому і посилається на невірне здійснення позивачем їх розрахунку, а саме вважає, що за суму основного боргу, на яку нараховуються інфляційні витрати та річні, необхідно брати загальну суму, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а відлік строку, з якого нараховуються інфляційні витрати та витрати, розпочинати з дня, наступного за днем набрання чинності постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2005р. по справі №18/97(30/69).

Не погодившись з рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд змінити рішення та задовольнити позов у повному обсязі, тобто стягнути з відповідача 23146,41 грн. інфляційних витрат і 7032,63 грн. 3% річних.

При цьому скаржник обґрунтовує свої вимоги тим, що при винесенні рішення суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а саме ст. ст. 11, 625 ЦК України, оскільки грошові зобов'язання відповідача перед позивачем виникли на підставі договору № 02/07 від 07.02.2003р., а не на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду, зазначеної вище. Таким чином, на думку скаржника нарахування інфляційних витрат і 3% річних необхідно здійснювати з часу виникнення прострочення грошового зобов'язання, а не з часу визнання підтвердження наявності грошового зобов'язання у судовому порядку.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, присутність повноважного представника в судовому засіданні 14.05.2007р. не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив. В судовому засіданні 18.04.2007р. проти апеляційної скарги заперечував, вважає рішення суду першої інстанції по справі № 32/14-07 від 06.02.2007р. обґрунтованим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника.

Розпорядженням заступника голови суду - голови судової палати Дніпропетровського апеляційного господарського суду Неклесою М.П. від 14.05.2007р., у зв'язку з відпусткою судді Головка В.Г., справа № 32/14-07 передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий –Неклеса М.П., судді - Стрелець Т.Г. (доповідач), Чоха Л.В.

Колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки він був належним чином попереджений про час та місце проведення судового засідання.

В судовому засіданні 14.05.2007р. за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ними рішення, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню у повному обсязі, а рішення має бути змінено у частині розміру задоволених позовних вимог, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2005р. по справі № 18/97(30/69) було змінено рішення господарського суд Дніпропетровської області від 07.06.2005р. по цій справі, з відповідача на користь скаржника було стягнуто 138228,80 грн. основного боргу за договором № 02/07 від 07.02.2003р., 17438,82 грн. інфляційних витрат, 7100,57 грн. 3% річних, а також судові витрати (а. с. 23-25).

При цьому стягнення інфляційних витрат здійснювалось за період травень 2003р.-лютий 2005р.,  а 3% річних - за період з 15.01.2003р. по 17.03.2005р.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.01.2006р. у цій справі зазначену вище постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду було залишено без змін, а касаційну скаргу відповідача –без задоволення (а. с. 26-27).

На виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду 15.03.2006р. господарським судом Дніпропетровської області був виданий наказ про примусове виконання рішення (а. с. 22).

На час розгляду справи і винесення спірного рішення у матеріали справи не були подані докази повного або часткового виконання відповідачем вказаного наказу. Навпаки, матеріали справи свідчать, що ДВС у Жовтневому районі м. Кривого Рогу та ДВС у Жовтневому районі м. Дніпропетровська були винесені постанови про закінчення виконавчого провадження від 28.11.2006р. і від 20.12.2006р. відповідно не з підстав його виконання (а.с. 65-66).

Судова колегія вважає, що при винесенні рішення судом першої інстанції були неповно досліджені обставини і матеріали справи, що призвело до неправильного розрахунку суми інфляційних витрат і 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача на користь скаржника, виходячи з наступного.

У відповідності зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставою виникнення прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів.

З наведеного вбачається, що грошові  зобов'язання відповідача перед скаржником виникли з договору №02/07 від 07.02.2003р. Саме обов'язок відповідача з оплати виконаних робіт, передбачений договором, і був підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків відповідно до ст. 11 ЦК України, а неналежне виконання відповідачем вказаного обов'язку –підставою для звернення позивача до господарського суду.

Таким чином, підставою для нарахування інфляційних збитків і 3% річних є невиконання грошового зобов'язання, що випливає з договору, а не з судового рішення.

Судова колегія вважає, що стягнення інфляційних витрат обумовлене інфляційними процесами в державі  та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а 3% річних фактично є платою за користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником. При цьому матеріалами справи підтверджується фактичне користування відповідачем грошовими коштами скаржника як станом на дату винесення постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.11.2005р., так і станом на дату розгляду апеляційної скарги.

Тобто інфляційні збитки і 3% річних повинні нараховуватись з часу порушення грошового зобов'язання (несвоєчасної оплати робіт), а оскільки до 17.03.2005р. включно інфляційні збитки і 3% річних були стягнуті, що підтверджується постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду, то судова колегія вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача щодо стягнення інфляційних збитків за березень 2005р. –жовтень 2006р., а 3 % річних – за період з 18.03.2005р. по 27.11.2006р.

Судовою колегією здійснено перерахунок суми інфляційних збитків і суми 3% річних, з якого вбачається правильність і обґрунтованість позовних вимог скаржника.

У відповідності зі ст. 104 ГПК України підставами для підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.  

З огляду на викладене, рішення господарського суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства у частині розміру позовних вимог, що підлягають задоволенню, тому має бути змінене.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню у повному обсязі, рішення має бути змінено шляхом викладення його резолютивної частини у новій редакції, а саме позов має бути задоволений у повному обсязі, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 23146,41 грн. інфляційних витрат, 7032,63 грн. 3% річних.

Керуючись ст.ст. 83, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Тандемс”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2007р. у справі № 32/14-07 задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2007р. у справі № 32/14-07 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансмаш»(49044, м. Дніпропетровськ, вул.. Дзержинського, 15А-3, к. 3, р/рахунок 26003120489051 в АКБ «Укрсоцбанк», МФО 305619, код ЄДРПОУ 32887752) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандемс (вул. Отто Брозовського, 73, офіс 3, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, 50027, р/рахунок 26009301140247в Філії ЦМВ ПІБ м. Кривий Ріг, МФО 305493, код ЄДРПОУ 21883558) 23146 грн. 41 коп. інфляційних витрат; 7032 грн. 63 коп. 3% річних; 301 грн. 79 коп. державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.»

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області, на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду -  видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суд України протягом одного місяця з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя                                                                                     М. П. Неклеса

Суддя                                                                                                            Т. Г. Стрелець

Суддя                                                                                                            Л. В. Чоха