Рішення

від 12.08.2009 по справі 30/1

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

30/1

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

12.08.09 р.                                                                                     Справа № 30/1                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Приватного підприємства „Альтеза” с.Сергіївка, Донецька обл., ідентифікаційний код 30414308

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „КІСО” м.Краматорськ, ідентифікаційний код 13504340

про: стягнення суми боргу у розмірі 22654,41грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – не з'явився.

від Відповідача  –   не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство „Альтеза” с. Сергіївка (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „КІСО” м. Краматорськ (далі – Відповідач)   про стягнення суми боргу у розмірі 22654,41грн.

    В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань  внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

       На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав видаткові накладні №СУ-0000623 від 17.06.2008р., та №СУ – 0000624 від 17.06.2008р., рахунки-фактури №СУ-0000602 від 13.06.2008р., №СУ – 0001031 від 12.09.2008р, довіреність №301265 від 13.06.2008р. на отримання матеріальних цінностей; лист вимогу № 13/04 -1 від 13.04.2009р. та акти звірки взаємних розрахунків за період з 01.04.2008р. по 13.04.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 54, 56  Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 530, 625 Цивільного кодексу України.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надійшло  клопотання (а.с.45) яким Позивач заявив про розгляд справи без його участі у зв'язку з неможливістю направити належного представника у судове засідання, підтримав вимоги повністю, надав до суду витребувані ухвалою суду документи, в тому числі акт звірення, щодо наявності визнаної заборгованості за 01.04.2008р. – 16.07.2009р. (а.с.41) підписаний  та скріплений печаткою лише Позивача, та поштову квитанцію про направлення акту Відповідачеві (а.с.а.с. 46-52).

Також надав до суду Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб (а.с.32) з якого вбачається, що адреса відповідача зазначена інша ніж та, що зазначена в позовній заяві. На виконання вимог суду позивач через канцелярію надав поштову квитанцію та лист опису про направлення позовної заяви та акту звірки за належною адресою Відповідача.

 Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів оплати суми боргу не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1228 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування про судовий розгляд справи.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством „Альтеза” та товариством з обмеженою відповідальністю „КИСО” було досягнуто згоди щодо виконання поставки продукції.

Приватним підприємством „Альтеза” до сплати було пред'явлено рахунок – фактуру №СУ – 0000602 від 13.06.2008р. на суму 30164,02 грн. (а.с.9) та рахунок – фактуру №СУ -0001031 від 12.09.2008р. на суму 19997,04 (а.с.10)

         Позивачем на адресу відповідача був поставлений товар згідно видаткової накладної №СУ – 0000623 від 17.06.2008р. на загальну суму 30087,12 грн. (а.с.7), та видаткової накладної №СУ – 0000624 від 17.06.2008р. на загальну суму 76,90 грн. (а.с.8), всього на загальну суму 30164,02.

Як встановлено судом, вказаний товар був отриманий представником відповідача, який діяв на підставі  довіреностей на отримання матеріальних цінностей №301265 від 13.06.2008р. (а.с.11)

Таким чином, позивачем було поставлено відповідачу товар всього на суму 30164грн,02коп.

Крім того, Відповідачем був оплачений рахунок-фактура №1031 від 12.09.2008р. при цьому переплата за поставлену продукцію склала 7509,61 грн.

Так як за час, що пройшов від переплати до пред'явлення вимоги від Відповідача не було отримано листа про розпорядження вказаною сумою, Позивач зарахував вказану суму в рахунок оплати за видатковою накладною №СУ-0000624 від 17.06.2008р. на загальну суму 76,90 грн. повністю, а за видатковою накладною №СУ-0000623 від 17.06.2008р. частково, в результаті чого, борг за видатковою накладною №СУ-0000623 від 17.06.2008р. склав - 22654,41 грн.

13.04.2009р. на адресу відповідача був направлений лист – вимога №13/04 -1 від 13.04.2009р. про сплату суми боргу 22 654,41 грн. Вимогу  відповідач отримав, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення 15.04.2009р. (а.с.13). Відповідачем лист – вимога було залишено без розгляду.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом про стягнення заборгованості.  

Відповідач у судове засідання не з'явився хоча і був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.  

Крім того, Позивачем надано до суду витребуваний ухвалою суду акт звірення  щодо наявності визнаної заборгованості за 01.04.2008р. по 16.07.2009р., за підписом головного бухгалтера та печаткою Позивача (а.с.41, а.с.а.с. 48-50) та докази направлення Відповідачу вказаного акту (а.с. а.с. 40, 46, 47).

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України під поняттям „угода” розуміється та визнається певна дія особи, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договори можуть укладатися в усній або письмовій формі (простій чи нотаріальній), якщо для відповідного договору законом не встановлено певної форми.

Виникнення і припинення цивільних прав між сторонами являється їх волевиявлення однієї сторони поставити іншій стороні продукцію за умови її оплатити.

Домовленість сторін спрямована на виконання цих зобов'язань і , тому вони порушують правові наслідки.

За цією угодою Позивач взяв на себе зобов'язання продавця, а саме: продати Відповідачу товар, а останній прийняти та оплатити товар.

Відповідачем від позивача отриманий товар на підставі Довіреності серія ЯОЛ  №301265 від 13.06.2008р. по видатковим накладним видаткової накладної №СУ – 0000623 від 17.06.2008р. на загальну суму 30087,12 грн. (а.с.7), та видаткової накладної №СУ – 0000624 від 17.06.2008р. на загальну суму 76,90 грн. (а.с.8), всього на загальну суму 30164,02.

Після часткової оплати Відповідачем отриманого товару в у сумі  7509,61 грн. (переплата, що була зарахована Позивачем в рахунок оплати боргу за видатковою накладною №СУ-0000623 від 17.06.2008р. та видатковою накладною №СУ-0000624 від 17.06.2008р., загальна сума заборгованості за отриманий товар склала 22654,41 грн. – борг за видатковою накладною №СУ-0000623 від 17.06.2008р.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в статті 530 Цивільного кодексу України боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору, а якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час боржник повинен виконати сплату боргу в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.

Оскільки нормативними актами не передбачений порядок виставлення вимоги та її форма, то суд вважає, що Лист-вимога №13/04-1 від 13.04.2009р., яка направлена відповідачу з вимогою сплати суми заборгованості (докази направлення підтверджені Повідомленням про вручення поштового відправлення -15.04.2009р. (а.с.13) є вимогою про оплату отриманого товару.

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

  Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599  Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за отриманий товар підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростував припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, позовні вимоги про стягнення 22654,41 грн. підлягають задоволенню в повному обсягу.  

Судові витрати у відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

                                                    ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства „Альтеза”, с.Сергіївка, Словянський р-н., Донецька обл. до Товариства з обмеженою відповідальністю „КІСО”, м.Краматорськ, Донецька обл., про стягнення заборгованості в сумі 22 654,41 грн. задовольнити повністю.  

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „КІСО”, м.Краматорськ, Донецька обл., на користь Приватного підприємства „Альтеза”, с.Сергіївка, Словянський р-н., Донецька обл., заборгованість у розмірі 22 654,41 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „КІСО”, м.Краматорськ, Донецька обл., на користь Приватного підприємства „Альтеза”, с.Сергіївка, Словянський р-н., Донецька обл., компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 226,54 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні  12.08.2009р. оголошено повний текст рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом 1-го місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя