Рішення

від 28.04.2015 по справі 359/409/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/409/15-ц Головуючий у І інстанції Журавський В. В. Провадження № 22-ц/780/2859/15 Доповідач у 2 інстанції Яворський М. А. Категорія 18 28.04.2015

РІШЕННЯ

Іменем України

28 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Лащенка В.Д.,

при секретарі: Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Марія», ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2015 року по справі за позовом заступника Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської районної ради Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Марія», ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Дудка Оксана Сергіївна про визнання недійсним договору іпотеки та скасування відомостей внесених до реєстру, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2015 року заступник Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави звернулася до суду із вказаним позовом та просила у відповідності до норм ст. 215 ЦК України визнати недійсним Договір іпотеки від 26.12.2014 року, скасувавши запис про заборону на відчуження предмету іпотеки - приміщення банно-прального комбінату «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, м. Бориспіль, Київська обл., зареєстровану приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Дудкою О.С. від 26.12.2014 року за № 4106.

В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що 26.12.2014 року відповідачемТОВ «Марія» укладено спірний Договір іпотеки, за яким останній передав ОСОБА_2 в іпотеку приміщення банно-прального комбінату «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за вищевказаною адресою, право власності на яке згідно постанови Вищого господарського суду України від 24.12.2014 року визнано за територіальною громадою Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2015 року позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним Договір іпотеки від 26.12.2014 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Марія», зареєстрований в реєстрі за №4105.

Скасовано запис про заборону на відчуження предмету іпотеки - приміщення банно-прального комбінату «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, АДРЕСА_2, зареєстровану приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Дудкою О.С. від 26.12.2014 року за № 4106.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марія» та ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник ТОВ «Марія» та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що рішення ухвалено на підставі необ'єктивної та однобічної оцінки зібраних по справі доказів з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Бориспільська районна рада подала письмові заперечення на апеляційні скарги ТОВ «Марія» та ОСОБА_2 в яких посилалася на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та безпідставність доводів апелянтів, просила рішення суду залишити без змін, а апеляційні скарги відхилити.

Прокуратура Київської області також подала заперечення на апеляційні скарги ТОВ «Марія» та ОСОБА_2 в якій посилалася на те, що ТОВ «Марія», будучи стороною господарського процесу, та знаючи про наявність судового рішення - постанови Вищого господарського суду України від 24 грудня 2014 року, яким залишено без змін рішення господарського суду Київської області від 17 вересня 2010 року про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу - банно-пральний комбінат „ІНФОРМАЦІЯ_1" від 24.04.2009 р., укладений між ТОВ „Іріко" та ТОВ „Марія" та про визнання права власності за територіальною громадою Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області на приміщення банно-прального комбінату „ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, м. Бориспіль, Київська область не дотрималося норм матеріального права та не маючи права розпорядження вказаним майном в силу вищевказаних рішень суду, неправомірно уклало правочин. Суд першої інстанції обґрунтовано врахував норми матеріального права при розгляді вказаного спору та постановив законне та обґрунтоване рішення суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну рішення суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції при розгляді вказаної справи встановлено, що між ТОВ «Марія» та ОСОБА_2 укладено Договір іпотеки від 26.12.2014 р. Предметом даного Договору є забезпечення вимог Іпотекодержателя, що випливають з Договору позики, укладеного 01.10.2014 року між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, за умовами якого останній зобов'язаний в порядку та у строки, передбачені Договором позики, повернути Іпотекодержателю грошові кошти в сумі 200000 грн.

Пунктом 1.2 Договору іпотеки передбачено, що ТОВ « Марія» як іпотекодавець, з метою забезпечення виконання основного зобов'язання, передає а ОСОБА_2, як іпотекодержатель приймає в іпотеку нерухоме майно, а саме : приміщення банно-прального комбінату «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою : АДРЕСА_2. При цьому в п.1.4 Договору іпотеки сторони зазначили проте, що право власності ТОВ «Марія» на предмет іпотеки підтверджується Договором купівлі-проладжу цілісного майнового комплексу6 банно-прального комбінату «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 24 квітня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Дідок В.В. (а.с. 23-26).

Також судом першої інстанції встановлено, що рішенням господарського суду Київської області від 17.09.2010 року в справі №14/033-09, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2011 року, а в подальшому 24.12.2014 року залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України задоволено позов Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської районної ради Київської області та:

· визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області (ідентифікаційний код 33003375) № 276 від 24.03.2009 року «Про оформлення права власності ТОВ «Іріко» на цілісний майновий комплекс банно-пральний комбінат «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою: м. Бориспіль, АДРЕСА_2;

· визнано недійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу - банно- пральний комбінат «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 24.04.2009 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іріко» (ідентифікаційний код 20581476) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Марія» (ідентифікаційний код 13728358), який посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Дідок В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 880;

· визнано право власності за територіальною громадою Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області (ідентифікаційний код 04054837) на приміщення банно-прального комбінату «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, м. Бориспіль, Київська обл.;

· витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Марія» (ідентифікаційний код 13728358) на користь територіальної громади Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області (ідентифікаційний код 04054837) приміщення банно-прального комбінату «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, м. Бориспіль, Київська обл..

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент укладання спірного Договору іпотеки від 26.12.2014 р. директор ТОВ «Марія» не мала необхідний обсяг прав щодо розпорядження спірним приміщенням банно-прального комбінату «ІНФОРМАЦІЯ_1», оскільки Товариству вже не належало право власності на вказаний об'єкт.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду, як таким, що відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до п. 5 ст. 216 ЦК України передбачено, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Згідно ст. 228 ЦК України містить перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок. Зокрема, визначено, що правочини спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним є нікчемними.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У разі, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним, як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Згідно ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 583 вказаного Кодексу, заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Як вбачається з матеріалів справи, незважаючи на те, що постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014 року підтверджено законність рішення господарського Київської області визнано право власності за територіальною громадою Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області відповідачем ТОВ «Марія» 26.12.2014 р. оформлено спірний Договір іпотеки, предметом якого є об'єкт, що належить Бориспільській районній раді та зареєстровано на нього обтяження, таким чином ТОВ "Марія" на час укладення спірного правовчину не була належним вланиском вказаного майна, а тому не мала повноважень на його розпорядження.

Пунктом 1.2. Договору іпотеки від 26.12.2014 року встановлено, що Іпотекодавець, з метою виконання основного зобов'язання, передає, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку нерухоме майно, а саме: приміщення банно-прального комбінату «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, АДРЕСА_2.

У пункті 2.1. Договору іпотеки передбачено, що Іпотекодавець засвідчує, що предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності, право якої отримано ним на правомірних відносинах, а також те, що до Іпотекодавця не пред'явлені майнові позови, пов'язані з вилученням предмету іпотеки.

Предметом іпотеки, відповідно до ст. 5 Закону України «Про іпотеку», може бути лише об'єкт нерухомого майна за умов, що нерухоме майно належить Іпотекодавцю на праві власності.

Однак, вказаний пункт не відповідає дійсності, оскільки предмет іпотеки на момент укладення договору іпотеки уже не належав ТОВ «Марія» на праві власності.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно постанови Вищого господарського суду України від 24.12.2014 року, право власності на приміщення банно-прального комбінату «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, АДРЕСА_2, визнано за територіальною громадою Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області (а.с.18-20).

Згідно зі ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Пунктом 5 зазначеної статті передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Приписами ч. 4 ст.60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Таким чином, виходячи із вищевказаного, права суб'єкта комунальної власності - територіальної громади Бориспільського району щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі і вказаної будівлі - приміщення банно-прального комбінату «ІНФОРМАЦІЯ_1», здійснює Бориспільська районна рада Київської області та є уповноваженим органом здійснювати відповідні функції щодо управління комунальним майном, до складу якого входить зазначений об'єкт.

Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про недійсність спірного договору, тому колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не виявлено, а отже підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційних скарг ТОВ «Марія» та ОСОБА_2 про неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, неповну оцінку доказів, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права є необґрунтованими і такими, що не спростовують законність і об'єктивність рішення суду.

Разом з тим, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про солідарне стягнення з відповідачів судових витрат, оскільки ст. 88 ЦПК України не передбачено солідарне стягнення судових витрат, а тому суму судових витрат необхідно розподілити між відповідачами, стягнувши з кожного 121,80 грн. (243,60/2) пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 216, 228, 546, 575, 583 ЦК України, ст.ст. 60, 61, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Марія», ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2015 року змінити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марія» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 65, ЄДРПОУ 13728358, р/р 2600649340 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478) та ОСОБА_2 (08300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судові витрати в дохід держави у розмірі 121,80 грн (сто двадцять одна грн. вісімдесят коп.) з кожного.

В іншій частині рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2015 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.А.Яворський

судді: Т.Ц. Кашперська

В.Д.Лащенко