Рішення

від 20.03.2015 по справі 359/409/15-ц

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/409/15-ц

Провадження № 2/359/622/2015

РІШЕННЯ

Іменем України

20 березня 2015 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориспіль цивільну справу за позовом заступника Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області Козаченко Вікторії Іванівни в інтересах держави в особі Бориспільської районної ради Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Марія», ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_2, приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Дудка Оксана Сергіївна про визнання недійсним договору іпотеки та скасування відомостей внесених до реєстру, -

встановив:

19.01.2015 року заступник Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області Козаченко В.І. звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідачем ТОВ «Марія» 26.12.2014 року укладено спірний Договір іпотеки, за яким останній передав відповідачу ОСОБА_1 в іпотеку приміщення банно-прального комбінату «Лотос», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, право власності на яке згідно постанови Вищого господарського суду України від 24.12.2014 року визнано за територіальною громадою Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області.

В зв язку з чим просить визнати недійсним спірний Договір іпотеки від 26.12.2014 року, скасувавши запис про заборону на відчуження предмету іпотеки - приміщення банно-прального комбінату «Лотос», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровану приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Дудкою О.С від 26.12.2014 року за№ 4106.

Заступник Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області Козаченко В.І. та представник Бориспільської районної ради Київської області Мотрич А.С. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, підтвердивши викладені в позові обставини, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «Марія» Єркін М.М. в суді позов не визнав, надав письмові заперечення, в яких зазначає, що спірний Договір іпотеки було укладено на забезпечення виконання умов Договору позики від 01.10.2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Марія». При укладанні Договору іпотеки нотаріусом було перевірено наявність документів, що підтверджують право власності на майно та державну реєстрацію прав на це майно особи, яка його заставляє, і на той час право власності за Бориспільською районною радою Київської області зареєстровано не було. Крім того, рішенням господарського суду Київської області від 17.09.2010 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2011 року, а в подальшому 24.12.2014 року залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України, визнано недійсним Договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу банно-прального комбінату «Лотос» від 24.04.2009 року, укладеного між ТОВ «Іріко» (продавець) та ТОВ «Марія» (покупець), а тому ТОВ «Марія» зобов язана повернути майно ТОВ «Іріко». До того ж, чинним законодавством передбачено, що районні та обласні ради можуть лише здійснювати управління комунальним майном і не можуть бути власниками такого майна.

Відповідач ОСОБА_1 за викликом суду не з явилася, надала письмові заперечення, в яких просить відмовити в задоволенні позову, оскільки спірний Договір іпотеки було укладено на

забезпечення виконання умов Договору позики від 01.10.2014 року, укладеного між нею та ТОВ «Марія». При укладанні Договору іпотеки нотаріусом було перевірено наявність права власності у ТОВ «Марія» на заставлене майно.

ОСОБА_2, будучи викликаною в судове засідання в якості третьої особи, не з явилася, надала письмові пояснення, в яких вказала, що при прийнятті рішення в даній справі її права та обов язки жодним чином не будуть порушені, а також вважає позовні вимоги безпідставними, посилаючись на те, що при посвідченні спірного Договору іпотеки приватний нотаріус перевірила наявність права власності у ТОВ «Марія» на предмет іпотеки.

Третя особа приватний нотаріус Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Дудка О.С. до суду не з явилася, надала листа, в якому просить слухати справу в свою відсутність, покладаючись при вирішенні справи на розсуд суду.

Суд, заслухавши заступника Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області, представника Бориспільської районної ради Київської області, представника відповідача ТОВ «Марія», дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

В суді встановлено, що рішенням господарського суду Київської області від 17.09.2010 року в справі № 14/033-09, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.07.2011 року, а в подальшому 24.12.2014 року залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України задоволено позов Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської районної ради Київської області та:

· визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області (ідентифікаційний код 33003375) № 276 від 24.03.2009 року «Про оформлення права власності ТОВ «Іріко» на цілісний майновий комплекс банно-пральний комбінат «Лотос», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2;

· визнано недійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу - банно-пральний комбінат «Лотос» від 24.04.2009 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іріко» (ідентифікаційний код 20581476) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Марія» (ідентифікаційний код 13728358), який посвідчено приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Дідок В.В. та зареєстрований в реєстрі за № 880;

· визнано право власності за територіальною громадою Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області (ідентифікаційний код 04054837) на приміщення банно-прального комбінату «Лотос», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; *

· витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Марія» (ідентифікаційний код 13728358) на користь територіальної громади Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області (ідентифікаційний код 04054837) приміщення банно-прального комбінату «Лотос», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до ч.5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-7/2013 від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 установлено, що відповідно до Основного Закону України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (ч.4ст. 13, ч.І ст.55, ч.5ст.124, п.9 ч.З ст.129).

Згідно з ч.2 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичний та юридичних осіб,

суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт З мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Пунктом 2.2. вказаного Рішення передбачено, що згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом.

Статтею 111 вказаного Кодексу передбачено, що за наслідками розгляду касаційної скарги суд приймає постанову. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Таким чином, з 24 грудня 2014 року власником приміщення банно-прального комбінату «Лотос», що знаходиться за адресою: Київська обл., АДРЕСА_2, є територіальна фомада Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області.

Оскільки юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Марія» зобов'язане виконувати судове рішення, а саме постанову Вищого господарського суду України від 24.12.2014 року та не вчиняти незаконних дій щодо його порушення.

Однак, незважаючи на те, що постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014 року визнано право власності за територіальною громадою Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області відповідачем ТОВ «Марія» 26 грудня 2014 року оформлено спірний Договір іпотеки, предметом якого є об'єкт, що належить Бориспільській районній раді та зареєстровано на нього обтяження.

Вказане вище документально підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014 року та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на \ нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна № 31881243 від 29.12.2014 року.

З огляду на вищевикладене, викладені в письмових запереченнях представника ТОВ «Марія» твердження є безпідставними, а також спростовуються наступним.

Спірний Договір іпотеки укладено 26.12.2014 року між відповідачем ОСОБА_1 (Іпотекодержатель) та відповідачем ТОВ «Марія» (Іпотекодавець). Предметом даного Договору є забезпечення вимог Іпотекодержателя, що випливають з Договору позики (безвідсоткової), укладеного 01.10.2014 року між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, за умовами якого останній зобов'язаний в порядку та у строки, передбачені Договором позики, повернути Іпотекодержателю грошові кошти в сумі 200000,0 гривень.

Пунктом 1.2. Договору іпотеки від 26.12.2014 року встановлено, що Іпотекодавець, з метою виконання основного зобов'язання, передає, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку нерухоме майно, а саме: приміщення банно-прального комбінату «Лотос», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (предмет іпотеки).

У пункті 2.1. Договору іпотеки передбачено, що Іпотекодавець засвідчує, що предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності, право якої отримано ним на правомірних відносинах, а також те, щодо Іпотекодавця не пред'явлені майнові позови, пов'язані з вилученням предмету іпотеки.

Предметом іпотеки, відповідно до ст.5 ЗУ «Про іпотеку», може бути лише об'єкт нерухомого майна за умов, що нерухоме майно належить Іпотекодавцю на праві власності.

Однак, вказаний пункт не відповідає дійсності, оскільки предмет іпотеки не належить ТОВ «Марія» на праві власності.

Крім того, у підпункті 2.1.9. вказаного Договору іпотеки зазначено, що на момент підписання цього Договору не існує подій, що створюють загрозу належному виконанню цього Договору (судові спори, майнові вимоги третіх осіб тощо), про які він не повідомив Іпотекодержателя.

Зазначені пункти спірного Договру іпотеки не відповідають дійсності та є підставою для визнання останнього недійсним з огляду на те, що майновий спір про нерухоме майно, а саме: приміщення банно-прального комбінату «Лотос», існує ще з 2009 року, що підтверджується низкою судових рішень, які набрали законної сили.

Дані підстави визнання Договору іпотеки недійсним підтверджуються участю представника відповідача ТОВ «Марія» ОСОБА_2 в судовому засіданні Вищого господарського Суду України 24.12.2014 року в справі № 14/033-09.

Таким чином, на час укладання Договору іпотеки, а саме 26.12.2014 року представнику ТОВ «Марії» достовірно було відомо про наявність судових спорів, майнових вимог третіх осіб тощо.

Крім того, спірний Договір іпотеки підлягає визнанню недійсним в судовому порядку в силу ст.8 ЗУ «Про іпотеку» та ст.7 ЗУ «Про страхування».

Зокрема, відповідно до ст.8 вказаного Закону передбачено, що Іпотекодавець зобов'язаний застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, якщо іпотечним договором цей обов'язок не покладено на Іпотекодержателя. Також обов'язкове страхування предмета іпотеки від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування передбачено ст.7 ЗУ «Про страхування».

Однак, всупереч наведеному, пунктом 7.1. Договору іпотеки визначено, що Іпотекодержатель не заявляє вимоги щодо страхування Предмета іпотеки.

Відповідно до ч.З ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно постанови Вищого господарського суду України від 24.12.2014 року, право власності на приміщення банно-прального комбінату «Лотос», що знаходиться за адресою: Київська обл., АДРЕСА_2, визнано за територіальною громадою Бориспільського району Київської області в особі Бориспільської районної ради Київської області (ідентифікаційний

код 04054837).

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 1 ЗУ «Про іпотеку» визначено, що іпотека- вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, а майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника за основним зобов'язанням на підставі договору, закону або рішення суду.

Отже, іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст.583 вказаного Кодексу, заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна переважно перед іншими кредиторами боржника.

Таким чином, на момент укладання спірного Договру іпотеки 26 грудня 2014 року директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Марія» ОСОБА_7 не мала необхідний обсяг прав щодо розпорядження спірним приміщенням банно-прального комбінату «Лотос», оскільки товариству не належало право власності на вказаний об'єкт.

Разом з цим, слід зазначити, що ст.228 ЦК України містить перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок. Зокрема, визначено, що правочини спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним є нікчемними.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У разі, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним, як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Пунктом 3 ст.215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 5 ст.216 ЦК України передбачено, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Відповідно до ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, ' встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Отже, Договір іпотеки від 26.12.2014 року укладений між відповідачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «Марія», є нікчемним.

Згідно зі ст.16 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Пунктом 5 зазначеної статті передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Також, за приписами ч.4 ст.60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», районні та обласні Зради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Таким чином, права суб'єкта комунальної власності -територіальної громади Бориспільського району щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі і вказаної будівлі - приміщення банно-прального комбінату «Лотос», здійснює Бориспільська районна рада Київської області.

Однак, внаслідок неправомірних дій осіб, які незаконно передали нерухоме майно в заставу,

Бориспільська районна рада, як законний власник позбавлена права користування, володіння та розпоряджання зазначеною будівлею, так як відповідні приміщення у вказаній будівлі використовуються іншими суб'єктами господарювання у комерційних цілях під розміщення офісів, магазинів, салону краси, ветеринарної аптеки, а Бориспільська районна рада не до отримує фінансування.

Таким чином, органом уповноваженим здійснювати відповідні функції щодо управління комунальним майном, до складу якого входить і вищезазначений об'єкт - приміщення банно-прального комбінату, є Бориспільська районна рада Київської області.

З відповідачів необхідно солідарно стягнути на користь держави судовий збір, відповідно до ст.88 ЦПК України, від сплати якого було звільнено позивача при подачі позову, так як позов пілягає задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням наведеного, на підставі ст.124 ч.5 Конституції України; ст.13 ч.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI від 07 липня 2010 року; ст.ст. 1, 5, 8 Закону України «Про іпотеку» № 898-IV від 05.06.2003 року; ст.7 Закону України «Про страхування» №85/96-ВР від 07.03.1996 року; ст.ст. 16, 60 ч.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21.05.1997 року; ст.ст.203, 215 п.З, 216 п.5, 228, 546, 575, 583 України; ст.179 ГК України, ст..111 ГПК України; ст.ст. 10, 57, 60, 61 ч.З, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити

Визнати недійсним Договір іпотеки від 26.12.2014 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Марія», зареєстрований в реєстрі за № 4105.

Скасувати запис про заборону на відчуження предмету іпотеки - приміщення банно-прального комбінату «Лотос», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, зареєстровану приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Дудкою О.С від 26.12.2014 року за №4106.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марія» (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 65, ЄДРПОУ 13728358, р/р 2600649340 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478) та ОСОБА_1 (08300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь держави судовий збір в розмірі 243 гривні 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржене через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні під час проголошення, на протязі десяти днів з моменту отримання копії рішення.

Суддя В.В. Журавський