Рішення

від 03.08.2009 по справі 22/172

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/172

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/172

03.08.09

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерок»

до                  Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроконстракшн»

про                стягнення суми боргу та штрафних санкцій

                                                                                                                                       суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:         Сироїд Л.В. (довіреність № 131 від 07.04.2009р.);

від відповідача:     не з'явились;

В судовому засіданні 03.08.2009р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Аерок” (надалі ТОВ “Аерок”, позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Євроконстракшн” (надалі ТОВ “Євроконстракшн”, відповідач) загальної суми основного боргу в розмірі 49 018, 20 грн., 3% річних в розмірі 616, 42 грн., збитків від інфляції в розмірі 4 754, 74 грн..

В ході розгляду справи, у зв'язку із здійсненням перерахунку штрафних санкцій, згідно з наданими додатковими поясненнями  до позовної заяви від 03.08.2009р. позивачем позовні вимоги в частині сум штрафних санкцій уточнені, позивач просив в межах даної справи розглянути вимоги про стягнення з відповідача загальної суми основного боргу в розмірі 49 018, 20 грн., 3% річних в розмірі 709, 08 грн., збитків від інфляції 2 646, 97 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем не виконані  зобов'язання щодо оплати поставленого товару згідно видаткових накладних які додані до позовної  заяви. Заборгованість перед позивачем за поставлений товар була визнана відповідачем, що підтверджується складеним станом на 31.03.2009р. актом звірки розрахунків між сторонами. Враховуючи несплату в повному обсязі суми боргу, що утворився за відповідачем, позивач просить стягнути її в судовому порядку. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суму нарахованих інфляційних збитків та 3% річних.  

Відповідач відзив на позов не надав, в судові засідання не з'являвся, про розгляд справи був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій (довідка станом на 02.06.2009р. наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289  особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду, якою відповідача повідомлено про розгляд справи, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України  від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, про що відповідача попереджено ухвалою від 11.06.2009р..

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно досягнутих між позивачем та відповідачем домовленостей про поставку будівельних матеріалів (блоків) ТОВ “Аерок” на користь ТОВ “Євроконстракшн” у жовтні 2008р. було поставлено продукції, що підтверджується видатковими накладними, які в копіях залучені до матеріалів справи.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Вчинення відповідного правочину підтверджується видатковими накладними № ОПР-РП-24692 від 09.10.2008р. на суму 16 132, 40 грн., № ОПР-РП-25001 від 16.10.2008р. на суму 17 015, 60 грн., № ОПР-РП-25009 від 17.10.2008р. на суму 15 870, 20 грн., які свідчать про отримання відповідачем продукції та в належним чином засвідчених копіях містяться в матеріалах справи. Надходження коштів в рахунок оплати поставленого товару свідчить про наявність у відповідача зобов'язання щодо оплати товару. Товар відповідачем отримано за довіреністю серії НБК № 929573 від 07.10.2008р. та згідно товарно-транспортних накладних.

Відповідач  взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманого товару виконав частково, згідно акту звірки взаємних розрахунків складеному станом на 31.03.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем складала 49 018, 20 грн., та станом на час вирішення спору у вказаній сумі не погашена, доказів які б спростовували визначену суму заборгованості  відповідачем не представлено.

Акт звірки складений станом на 31.03.2009р. підписаний обома сторонами, скріплений печаткою підприємств, у належним чином засвідченій копії міститься в матеріалах справи.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір, фактично є договором поставки, а згідно положень ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У зв'язку з неотриманням коштів за поставлений товар, позивач звернувся до відповідача з претензією вих. 27 від 26.01.2009р. у якій просив сплатити заборгованість в розмірі 49 018, 20 грн.. Лист у якому 03.02.3009р. було направлено відповідачу зазначену претензію повернуто поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства за вказаною адресою, однак зважаючи що адреса на яку направлено претензію є юридичною адресою підприємства що міститься в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, враховуючи положення ч. 1 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” згідно з якими відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, неотримання листа за адресою що міститься в реєстрі як адреса місцезнаходження підприємства допущено саме з вини боржника.

Строк виконання зобов'язань по оплаті поставленого товару в розмірі 49 018, 20 грн. є таким, що настав 10.02.2009р., розрахунку за отриманий товар переданого згідно видаткових накладних наданих до справи та зазначених у акті звірки розрахунків відповідачем у повному обсязі не здійснено, заборгованість у вказаному розмірі відповідачем не погашена, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 49 018, 20 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність станом на час вирішення спору  заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 49 018, 20 грн., суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 2 646, 97 грн., та з розрахунком 3% річних у розмірі 709, 08 грн. здійсненими за період прострочення з 10.02.2009р. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, контррозрахунку суми штрафних санкцій, відзиву на позов та документів в підтвердження заперечень на вимоги ухвал суду не надано, доказів здійснення розрахунків з позивачем за переданий згідно видаткових накладних № ОПР-РП-24692 від 09.10.2008р., № ОПР-РП-25001 від 16.10.2008р., № ОПР-РП-25009 від 17.10.2008р., товар, обов'язок по оплаті якого виник у відповідача згідно надісланої претензії, суду не представлено, у зв'язку з чим з відповідача за поданим позовом підлягають стягненню грошові суми: 49 018, 20 грн. основного боргу, 2 646, 97 грн. –інфляційних збитків та 709, 08 грн. - 3% річних.

Витрати по сплаті державного мита сплачені позивачем в розмірі 523, 74 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача в порядку розподілу здійснених судових витрат, в іншій частині витрати по сплаті державного мита покладаються на позивача, оскільки зменшення позовних вимог у зв'язку з неточністю здійснених розрахунків штрафних санкцій не пов'язане з діями відповідача.

Відповідно до ч. 2 п. 4.2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення покладаються на відповідача в силу положень ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроконстракшн»(юрид. адреса: 03028, м. Київ, пр-т. Науки 37; 01015, м. Київ, вул. І. Мазепи 21/19, р/р 26006075575101 КРУ Банка «Фінанси та Кредит», МФО 300937, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 34568495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерок»(02140, м. Київ, пр-т. Бажана 12, офіс 2, р/р 26007143756600 в АКІБ «УкрСиббанк»відділення 344, МФО 351005, ідент. код 34840150) 49 018, 20 грн. (сорок дев'ять тисяч вісімнадцять гривень 20 копійок) основного боргу, 2 646, 97 грн. (дві тисячі шістсот сорок шість гривень 97 копійок) інфляційних збитків та 709, 08 грн. (сімсот дев'ять гривень 08 копійок) 3% річних, витрат по сплаті державного мита в розмірі 523, 74 грн. (п'ятсот двадцять три гривні 74 копійки), 118 грн. (сто вісімнадцять гривень) витрат сплачених за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                                            Р.І. Самсін

                                                                                             дата підписання рішення 06.08.2009