Рішення

від 28.04.2015 по справі 909/203/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2015 р. Справа № 909/203/15 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І., при секретарі судового засідання Бабенецькій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Летро Союз",

вул.Новопирогівська, 31, м.Київ, 03045,

(вул.Курінного Чорноти,2, корп.3, кв.29 - Чабан Ю.В.)

до відповідачів: Приватного акціонерного товариства "Креатив",

проспект Промисловий, 19, м.Кіровоград, 25014,

Товариства з обмеженою відповідальністю

Торгова комерційна фірма "Ватра",

вул.Свободи, 291, м. Яремче, Івано-Франківська область,78500,

про стягнення солідарно заборгованості в розмірі 1 557 852,67грн. із них: 1 328 620,18грн. основного боргу, 20 639,11грн. -3% річних, 208 593,38грн. інфляційних втрат ,

за участю представників сторін:

від позивача: Чабан Ю.В. - представник, (довіреність б/н від 24.12.14);

від відповідача ПАТ "Креатив": Єрьоменко В.П. - представник, (довіреність №1257-10 від 12.12.14р.) та Глазков А.С. - представник, (довіреність №2-13/кр від 05.01.2015р.);

від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова комерційна фірма "Ватра": не з'явився;

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Летро Союз" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до відповідачів: Приватного акціонерного товариства "Креатив", Товариства з обмеженою відповідальністю

Торгова комерційна фірма "Ватра" про стягнення солідарно заборгованості в сумі 1 729 601,40 грн., з яких: 1 594 344,22 грн. - основного боргу, 18 870,05 грн. - 3% річних, 116 387,13 грн. - інфляційних втрат.

Судом оголошено про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Представник відповідача, ТОВ ТКФ "Ватра", в судове засідання не з'явився. Однак, матеріали справи містять клопотання б/н від 03.03.2015р. (вх.№3433/15 від 04.03.15) про розгляд справи за відсутності представника відповідача ТОВ ТКФ "Ватра". Судом клопотання задоволено.

Ухвалою суду від 20.02.15 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 05.03.15.

Ухвалою суду від 05.03.15 відкладено розгляд справи на 31.03.15.

Відповідач, ПрАТ "Креатив", подав суду клопотання б/н від 05.03.15 (вх.№3598/15 від 05.03.15р.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Ухвалою суду від 10.03.15 клопотання задоволено, доручено господарському суду Кіровоградської області забезпечити проведення в режимі відеоконференції судові засідання у справі №909/203/15 .

Ухвалою суду від 16.04.15:

- відмовлено в задоволенні заяви відповідача, Приватного акціонерного товариства "Креатив", про зупинення провадження у даній справі б/н від 05.03.15 (вх.№2424/15 від 05.03.15) на час розгляду господарським судом Кіровоградської області справи №912/744/15-г за позовом Приватного акціонерного товариства "Креатив" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Летро Союз" про визнання недійсним договору поставки товару №С14-000061 від 15.08.14;

- відмовлено в задоволенні заяви відповідача, Приватного акціонерного товариства "Креатив", про колегіальний розгляд справи вих.№361-10 від 26.03.15 (вх.№5239/15 від 31.03.15);

- прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог б/н від 30.03.15 (вх.№3741/15 від 03.04.15);

- відмовлено в задоволенні заяви відповідача, Приватного акціонерного товариства "Креатив", про забезпечення позову б/н від 30.03.15 (вх.№3749/15 від 03.04.15);

- відмовлено в задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи №422-10 від 15.04.15 (вх.№4284/15 від 16.04.15);

- задоволено клопотання позивача б/н від 16.04.15 (вх.№4320/15 від 16.04.15) про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Представник позивача надав суду заперечення на клопотання про зупинення провадження б/н від 30.03.15 (вх.№5124/15 від 31.03.15).

Представник відповідача, Приватного акціонерного товариства "Креатив", надав суду заяву про відвід судді №376/10 від 31.03.15 (вх.№5150/15 від 31.03.15).

Ухвалою суду від 31.03.15 у задоволені вказаного вище клопотання відмовлено.

Ухвалою суду від 31.03.15 відкладено розгляд справи на 16.04.15 (задоволено клопотання представника відповідача, Приватного акціонерного товариства "Креатив", про відкладення розгляду справи №361-10 від 30.03.15 (вх.№5125/15 від 31.03.15).

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд позов задоволити з підстав викладених у позовній заяві. Крім того, надав суду:

- заперечення на відзив на позовну заяву б/н від 27.04.15 (вх.№6698/15 від 27.04.15);

- заяву про зменшення розміру позовних вимог б/н від 22.04.15 (вх.№4767/15 від 28.04.15) в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 1 557 852,67грн. із них: 1 328 620,18грн. основного боргу, 20 639,11грн. -3% річних, 208 593,38грн. інфляційних втрат та судові витрати у справі;

- заяву про забезпечення позову б/н від 28.04.15 (вх.№4796/15 від 28.04.15) в якій просить суд накласти арешт на грошові кошти в межах суми 1 557 852,67грн., що належать відповідачу 1 та перебувають на його рахунках.

Представник відповідача, Приватного акціонерного товариства "Креатив", проти позову заперечує. Крім того надав суду:

- відзив на заяву про забезпечення позову №478/10 від 27.04.15 (вх.№6696/15 від 27.04.15) в якій просить суд відмовити в задоволенні заяви;

- доповнення до відзиву №483-10 від 27.04.15 (вх.№6748/15 від 28.04.15) в якому зазначено, що: позивач здійснюючи поставку товару в період з 19.08.14 по 21.08.14 та виписуючи податкові накладні знав про факт анулювання свідоцтва платника ПДВ, але не повідомив про це відповідача 1 і відповідно поставляв товар за ціною з урахуванням ПДВ та те, що позивач не надав всіх товаророзпорядчих документів передбачених договором, відповідно у позивача не виникло обов'язку перерахувати йому оплату за товар.

Щодо заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог б/н від 22.04.15 (вх.№4767/15 від 28.04.15) в якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 1 557 852,67грн. із них: 1 328 620,18грн. основного боргу, 20 639,11грн. -3% річних, 208 593,38грн. інфляційних втрат суд вказує на наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог. Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України, ціну позову вказує позивач.

Суд вважає за правильне прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог. Судом встановлено, що у разі зменшення позовних вимог має місце нова ціна позову, виходячи з якої й буде вирішуватися спір (1 557 852,67грн.).

Щодо заяви позивача про забезпечення позову б/н від 28.04.15 (вх.№4796/15 від 28.04.15) в якій просить суд накласти арешт на грошові кошти в межах суми 1 557 852,67грн., що належать відповідачу, Приватному акціонерному товариству "Креатив", та перебувають на його рахунках.

На думку заявника, існує висока вірогідність, що відповідачем вчиняються або будуть вчинятися дії, спрямовані на перерахування наявних у нього коштів лояльним юридичним або фізичним особам всупереч наявній заборгованості перед позивачем у значному розмірі.

Приписами ст. 66 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України визначено заходи до забезпечення позову. Одним із заходів забезпечення позову є накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Як роз'яснено у п.3 постанови Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 (із змінами і доповненнями) "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Судом встановлено, що позивачем в заяві про забезпечення позову не наведено необхідності вжиття відповідного заходу, не обґрунтовано імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття такого заходу. Крім того, заявником не додано до заяви жодних доказів які б свідчили про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходу до забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти в межах суми 1 557 852,67грн., що належать відповідачу, Приватному акціонерного товариства "Креатив", та перебувають на його рахунках.

Обов'язок доказування, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти та обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

З'ясувавши всі обставини на яких ґрунтується клопотання відповідача, Приватного акціонерного товариства "Креатив", суд прийшов до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на те, що відповідачем не вказано обґрунтованих та документально підтверджених підстав для забезпечення позову, як цього вимагають приписи ст.66 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови в апеляційному або у касаційному порядку (п.2 постанови Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 (із змінами і доповненнями) "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову".

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення присутніх в засіданні суду представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між Приватним акціонерним товариством "Креатив" (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Летро Союз" (продавцем) 15.08.15 укладено договір поставки №С14-00061.

Відповідно до п.1 1 вказаного вище договору, продавець (позивач) зобов'язався поставити і передати у власність покупця (відповідача 1), а покупець - прийняти і оплатити насіння соняшнику урожаю 2014 року (товар) на умовах даного договору.

Згідно з п. 3.1договору, товар поставляється на умовах DAP склад покупця (Правила Інкотермс 2010), за винятком застережень, прямо встановлених умовами договором за адресою просп. Промисловий, 14/а, просп. Інженерів, 10а, м. Кіровоград, Кіровоградська область .

У п. 4.1 договору сторонами визначено орієнтовну суму договору - 2 300 000,00грн.

У видаткових накладних вказується остаточна ціна на партію товару (п.4.2.13 договору).

За умовами п.3.2 договору термін поставки товару - 7 днів після здійснення передплати покупцем. Продавець зобов'язаний у письмовій формі за 1 (один) календарний день повідомити покупця про готовність до поставки товару із зазначенням дати поставки. Після закінчення терміну поставки продавець не звільняється від обов'язку поставити товар на суму отриманої передплати. Покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від отримання Товару у випадку порушення терміну поставки продавцем.

Представник позивача в засіданні суду зазначив, що в період з 19.08.14 по 21.08.14 позивач поставив, а відповідач отримав товар в кількості 539,46т. на загальну суму 2 395 704,22грн. Даний факт підтверджується видатковими накладними, а саме:

- №543 від 19.08.14 на загальну суму 852 486,70грн.;

- №544 від 20.08.14 на загальну суму 1 082 283,56грн.;

- №545 від 21.08.14 на загальну суму 460 933,96грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи і є додатками до позовної заяви (оригінали видаткових накладних оглянуто судом в засіданні суду). Вказані вище видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені їх печатками. Крім того, матеріали справи містять копії товарно-транспортних накладних, які свідчать про отримання товару. Більше того, судом в засіданні перевірено довіреність видану Рудій О.В. на отримання насіння соняшнику урожаю 2014 року, яка підтверджує повноваження представника відповідача, Приватного акціонерного товариства "Креатив", Рудої О.В. на отримання товару від позивача.

Матеріали справи містять акти приймання-передачі, а саме: №1 від 19.08.14, №2 від 20.08.14, №3 від 21.08.14, які підписані представником відповідача, Приватного акціонерного товариства "Креатив", Давидовим Ю.Г. на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 20.11.13, та скріплені печаткою. Оригінали вказаних актів та доручення оглянуто та досліджено в судовому засіданні.

Пунктом 4.1. договору сторонами встановлено, що покупець (відповідач 1) зобов'язаний здійснити оплату вартості отриманого товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (позивача) на підставі рахунку-фактури та документів, передбачених п.п.3.7. та3.8. даного договору та проведення досліджень товару на відповідність вимогам п.2.1 даного договору. Оплата отриманого товару здійснюється виходячи з остаточної ціни на товар визначеної відповідно до п.4.2 даного договору.

В засіданні суду представник позивача вказав, що відповідач 1 частково сплатив за товар, а саме: 801 360,00грн. Борг відповідача станом на день судового засідання становить 1 328 620,18грн.

Судом в засіданні суду встановлено, що позивач втратив статус платника ПДВ на момент здійснення поставок за спірним договором. Представник позивача зазначив, що про факт втрати статусу платника ПДВ дізнався вже після поставки товару відповідачу 1. Як наслідок, позивач надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (з вилученням суми ПДВ). Таким чином, борг відповідача перед позивачем становить 1 328 620,18грн. Суд зазначає, що права відповідача 1 не порушені і сума боргу заявлена без ПДВ.

Позивач направив на адресу відповідача, Приватного акціонерного товариства "Креатив", вимогу вих.№30/09-2014-0061 від 30.09.14.

Відповідач 1 відповіді не надав, борг не оплатив.

23.01.15 позивач звернувся до відповідача 1 повторно з вимогою погасити борг. Однак , відповідач 1 не відреагував на лист-вимогу, заборгованість не сплатив.

Представники відповідача, Приватного акціонерного товариства "Креатив", в судовому засіданні зазначають, що у даному випадку не настав обов'язок перед позивачем виконати своє грошове зобов'язання, оскільки позивач не надіслав на адресу відповідача 1 відповідні документи та визначення якості товару, що суперечить ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України.

За порушення грошового зобов'язання позивач, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, нарахував відповідачу 1 20 639,11грн.- 3% річних та 208 593,38грн. інфляційних втрат (за період з 05.09.14 по 12.03.15).

Станом на сьогоднішній день, на думку позивача, борг відповідача 1 перед позивачем за неналежне виконання умов договору поставки №С14-00061 від 15.08.14 становить 1 557 852,67грн. із них: 1 328 620,18грн. основного боргу, 20 639,11грн. - 3% річних, 208 593,38грн. інфляційних втрат.

Крім того, представник позивача вказує на те, що між Приватним акціонерним товариством "Креатив" (відповідачем 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова комерційна фірма "Ватра" (відповідач 2) укладено договір поруки від 15.08.14.

Згідно п.1 договору, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань ПрАТ "Креатив" (боржника) по оплаті кредитору будь-яких сум, що виникають або можуть виникнути згідно з положеннями договору поставки №С14-00061 від 15.08.14, в тому числі, але не обмежуючись, штрафних санкцій та інших платежів.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань в тому ж розмірі, що і боржник (п.2 договору).

У випадку невиконання боржником зобов'язань боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. При цьому, у випадку забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за договором іншими поруками всі поручителі виступають солідарними боржниками перед кредитором.

Як наслідок, позивач просить суд стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства "Креатив", Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова комерційна фірма "Ватра" 1 557 852,67грн. заборгованості із них: 1 328 620,18грн. основного боргу, 20 639,11грн. -3% річних, 208 593,38грн. інфляційних втрат.

Беручи до уваги викладене вище суд вважає за правильне позов задоволити частково та виходить з наступних підстав.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України між сторонами на підставі договору виникли зобов'язальні відносини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання, поставив і передав у власність відповідача 1 товар на загальну суму 2 395 704,22грн., що підтверджується матеріалами справи. Однак, відповідач 1 всупереч умовам договору не оплатив в повному обсязі грошові кошти за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 1 328 620,18грн., яка підтверджується матеріалами справи. Судом також враховується, що до дій, що свідчать про визнання відповідачем боргу належить часткова сплата відповідачем основного боргу. Більше того, останній платіж відповідачем здійснено 30.04.14 в розмірі 2 000,00грн.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Причому, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та три проценти річних є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем 1 та здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат. Згідно з арифметичним розрахунком, проведеним судом за допомогою ІПС «Законодавство», з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 20 529,91грн . (за період визначений позивачем). В стягненні 109,20грн . - 3% річних - слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача 208 593,38грн. інфляційних втрат суд зазначає наступне. Судом перевірено правильність нарахування позивачем інфляційних втрат за період визначений позивачем. Згідно з арифметичним розрахунком проведеним судом в системі ІПС "Законодавство" з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні втрати в сумі 492 388,37грн., яка перевищує заявлену до стягнення позивачем. Таким чином, суд вважає за правильне стягнути з відповідача 208 593,38грн. інфляційних втрат (в межах заявлених позивачем позовних вимог).

Відповідач 1 взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, тобто не виконав визначені на розсуд сторонами і погоджені ними умови договору, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідач 1 порушив договірні зобов'язання що стосуються оплати за поставлений товар. Позивачем доведено обставини, на які він посилався. Відповідачем 1 позовні вимоги доказами не спростовано. На момент звернення до суду відповідач 1 борг не погасив.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова комерційна фірма "Ватра" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова комерційна фірма "Ватра" укладено договір поруки від 15.08.14, відповідно до якого:

- поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань ПрАТ "Креатив" по оплаті кредитору будь-яких сум, що виникають або можуть виникнути згідно з положеннями договору поставки №С14-00061 від 15.08.14, в тому числі, але не обмежуючись, штрафних санкцій та інших платежів;

- поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань в тому ж розмірі. що і боржник;

- у випадку невиконання боржником зобов'язань боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. При цьому, у випадку забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за договором іншими поруками всі поручителі виступають солідарними боржниками перед кредитором.

Приписами ч.1 ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно частини 2 статті 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом встановлено, що позивач направляв, як відповідачу 1 так і відповідачу 2 вимоги про сплату боргу. Крім того, до суду надійшло клопотання від відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова комерційна фірма "Ватра", про розгляд справи за відсутності їх представника б/н від 03.03.15 (вх.№3433/15 від 04.03.15). Більше того вказує, що товариству відомо про наявність заборгованості у відповідача 1, товариства з обмеженою відповідальністю "Креатив" перед позивачем. Однак, у зв'язку з нестабільною фінансовою ситуацією станом на сьогоднішній день відповідач 2 не може виконати взяті на себе зобов'язання за договором поруки.

Судом встановлено, що вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості в розмірі 1 557 743,47грн. є обґрунтованою та правомірною.

Щодо твердження відповідача 1 про те, що позивач здійснював поставку товару в період з 19.08.14 по 21.08.14 за ціною з урахуванням ПДВ (тобто втратив статус платника ПДВ), суд зазначає, що дане питання позивачем врегульовано в суді під час розгляду справи, а саме: заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Щодо твердження відповідача 1 що позивач не надав всіх товаророзпорядчих документів передбачених договором суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що повноважний представник відповідача 1, Руда О.В., отримав товар.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин купівлі-продажу.

Водночас, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Із аналізу викладених вище правових норм випливає, що наявність обов'язку оплатити товар виникає у покупця після прийняття самого товару чи товаророзпорядчих документів на нього. Факт отримання відповідачем 1 товару, обумовленого договором, підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи (оригінали оглянуто в засіданні суду) та визнано самим відповідачем 1 в судових засіданнях. Як вбачається з видаткових накладних, у них вказано назву та кількість товару, що поставляється. Тобто, факт здійснення господарських операцій підтверджується видатковими накладними, які підписані відповідачем без зауважень та відповідають вимогам бухгалтерських документів. Крім того, матеріали справи містять акти приймання - передачі (оригінали оглянуто в засіданні суду), що підтверджують належну передачу позивачем та прийняття відповідачем товару, обумовленого договором, та ряд документації. Таким чином, позивачем виконано всі зобов'язання згідно з п.3.7., п.3.8., п.3.10 та п.5.1. договору, а також, що дослідження товару на відповідність вимогам п.2.1 проведено, зауваження до якості/кількості поставленого товару відсутні. За таких обставин, твердження відповідача про неотримання документів є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи, отже не беруться судом до уваги.

Крім того, ст. 666 Цивільного кодексу України, вставлено якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві. Доказів вчинення відповідачем дій, передбачених даною нормою права, суду не подано.

Відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Однак, відповідач порушив свої зобов'язання за договором, оскільки не здійснив повну оплату за товар, у зв'язку з чим і виникла заборгованість.

Факт отримання відповідачем товару в засіданні суду підтвердив представник відповідача. Більше того, наявність заборгованості за отриманий товар, обумовлений договором, в сумі 1 594 344 344,22грн. (станом на 20.11.14) визначено самим відповідачем 1 у підписаному сторонами акті звірки взаєморозрахунків станом за період з 01.08.14 по 20.11.14, копія якого знаходиться в матеріалах справи (оригінали оглянуто в засіданні суду).

У відповідності із ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до п.1 оглядового лист Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.13 вказано, що факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

За умовами ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Суд враховуючи наведені вище норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, прийшов до висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 1 328 620,18 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

З'ясуванням документальних доказів у справі суд встановив, що відповідач 1 на спростування правової позиції позивача, викладеної у позовній заяві, доказів сплати спірної суми заборгованості, яка є предметом стягнення у даній справі не подав, обставини, покладені в основу заявлених позовних вимог у даній справі не спростував.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Наведені відповідачем 1 заперечення не відповідають фактичним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та спростовуються викладеним вище.

Судові витрати розподілити між сторонами відповідно до приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України. Однак, з врахуванням п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" суд вважає за правильне повернути позивачу з державного бюджету України 3 716,41грн. сплаченого судового збору (згідно квитанції №0.0.347855575.1 від 12.02.15).

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 543, 553, 554, 599, 610, 611, 612, 625, 628, 666, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193,222 Господарського кодексу України ст.ст.22, 33, 43,49, 55, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Летро Союз" до відповідачів: Приватного акціонерного товариства "Креатив", Товариства з обмеженою відповідальністю

Торгова комерційна фірма "Ватра" про стягнення солідарно заборгованості в розмірі 1 557 852,67грн. із них: 1 328 620,18грн. основного боргу, 20 639,11грн. -3% річних, 208 593,38грн. інфляційних втрат - задоволити частково.

Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства "Креатив", просп. Промисловий, 19, м. Кіровоград, 25014 (код ЄДРПОУ 31146251) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова комерційна фірма "Ватра", вул. Свободи, 291, м. Яремче, Івано-Франківська область, 78500 (код ЄДРПОУ 19395716) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Летро Союз" (вул. Новопирогівська, 31, м. Київ, 03045 (код 38894152) 1 328 620,18грн. (один мільйон триста двадцять вісім тисяч шістсот двадцять грн. 18коп.) основного боргу, 20 529,91грн. (двадцять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять грн. 91коп.) - 3% річних, 208 593,38грн. (двісті вісім тисяч п'ятсот дев'яносто три грн. 38коп.) інфляційних втрат, 33 672,05грн. (тридцять три тисячі шістсот сімдесят дві грн. 05коп.) судового збору.

Видати наказ.

В стягненні 109,20грн. (сто дев'ять грн. 20коп.) 3% річних - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.05.15

Суддя Булка В.І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

Помічник судді Гандера М.В. 05.05.15