Постанова

від 05.05.2015 по справі 906/1534/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2015 року Справа № 906/1534/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Юрчук М.І.

при секретарі Максютинська Д.В

за участю представників сторін:

від позивача: представник не з'явився;

від відповідача: представник не з'явився;

від третьої особи: Бондарук П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Третьої особи Публічне акціонерне товариство "Златобанк" на рішення господарського суду Житомирської області від 13.01.15р. в справі № 906/1534/14 (суддя Кудряшова Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре - Агро"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Шпат-Агро"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Златобанк"

про визнання недійсними рішення загальних зборів від 23 грудня 2013 року, оформлених протоколом № 27 від 23 грудня 2013 року

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро» (надалі - Позивач) звернулося в господарський суд Житомирської області з позовною заявою (а.с. 2-5) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шпат-Агро» (надалі -Відповідач; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство «Златобанк» (надалі - Третя особа)) про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Відповідача від 23 грудня 2013 року, оформлені протоколом № 27 від 23 грудня 2013 року.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 13 січня 2015 року (а.с. 189-191) у справі № 906/1534/14 з підстав, вказаних у цьому рішенні, позов задоволено.

Визнано недійсним рішення Загальних зборів учасників Відповідача від 23 грудня 2013 року, оформлене протоколом № 27 Загальних зборів учасників Відповідача.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Третя особа звернулася з апеляційною скаргою (а.с. 198-200) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Житомирської області від 13 січня 2015 року в даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, Третя особа як на підставу скасування рішення суду посилається на те, що судом першої інстанції неправильно було оцінено пункт 9.4.27 Статуту Позивача, що стало (на думку Третьої особи) підставою для помилкового висновку щодо кола повноважень Загальних зборів учасників Позивача. На думку Третьої особи, пункт 9.4.27 Статуту Позивача передбачає не обов'язковість участі у загальних зборах учасників дочірніх підприємств Позивача окремо уповноваженої особи, а порядок попереднього погодження її повноважень на голосуванні, у випадку якщо вона бере участь у таких загальних зборах.

Ухвалою суду від 16 лютого 2015 року (а.с. 197) апеляційну скаргу Третьої особи прийнято до провадження та призначено її розгляд на 1 квітня 2015 року на 15 годину 10 хвилин.

На виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2015 року Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу (а.с. 214-217) в якому, з підстав вказаних у даному відзиві, просить суд залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 1 квітня 2015 року (а.с. 235) з підстав, висвітлених в даній ухвалі, розгляд справи було відкладено на 5 травня 2015 року на 14 годину 30 хвилин.

Голова Рівненського апеляційного господарського суду своїм розпорядженням від 5 травня 2015 року (а.с. 242) вніс зміни до складу колегії суддів (окрім заміни головуючого судді) за наслідком котрого у справі № 906/1534/14 визначено колегію суддів у складі: суддя Василишина А.Р., суддя Бучинська Г.Б., суддя Юрчук М.І..

Представники Позивача та Відповідача в судове засідання від 5 травня 2015 року не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи Позивач та Відповідач належним чином повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 238-239). Причини неявки своїх представників Відповідач не повідомив. Жодних клопотань від Відповідача щодо відкладення розгляду справи до господарського суду апеляційної інстанції не надходило. Водночас, в ухвалі про прийняття апеляційної скарги до провадження та ухвалі про відкладення розгляду справи відсутні вимоги щодо обов'язкової явки представників сторін.

Окрім того, на адресу Рівненського апеляційного господарського суду 24 квітня 2015 року надійшло клопотання Позивача від 22 квітня 2015 року (а.с. 240), в котрому висвітлена позиція представника Позивача з приводу, поданої Третьою особою апеляційної скарги, та зазначено про розгляд справи без участі представника Позивача.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до приписів статтей 67 та 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного та приписів статтей 101, частини 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника Відповідача, за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні від 5 травня 2015 року представник Третьої особи підтримав доводи, висвітлені в апеляційній скарзі та просить скасувати рішення місцевого господарського суду.

Заслухавши пояснення представника Третьої особи, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, заперечення, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги Третьої особи слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Житомирської області від 13 січня 2015 року по справі № 906/1534/14 слід залишити без змін. При цьому, суд виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, учасниками Відповідача є Позивач, якому належить 99,99% статутного капіталу, що становить 780 021 грн. 99 коп., та Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Адонікс", якому належить 0,01% статутного капіталу, що становить 78 грн. 01 коп..

23 грудня 2013 року були проведені Загальні збори учасників Відповідача на яких були прийняті рішення, що оформлені протоколом Загальних зборів учасників № 27 (а.с. 11), а саме:

· надано в заставу Третій особі корпоративні права (майнові права на частку у статутному капіталі) зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, підприємств, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Володарська" код ЄДРПОУ 36334815 (частка в розмірі 99,99% CK, номінальною вартістю 912117,55 гривень); Товариство з обмеженою відповідальністю "Габроінвест" код ЄДРПОУ 33626304 (частка в розмірі - 100%, номінальною вартістю 32000,00 гривень); Товариство з обмеженою відповідальністю "Габроінвест -Плюс" код ЄДРПОУ 37692145 (частка в розмірі 100% CK, номінальною вартістю 200 000,00 гривень); Товариство з обмеженою відповідальністю "Ялинівка" код ЄДРПОУ 37968448 (частка в розмірі 100% CK, номінальною вартістю 120000,00 гривень), для забезпечення виконання існуючих кредитних зобов'язань Позивача перед Третьою особою за Кредитним договором № 113/1/13-КL від 19 квітня 2013 року (ліміт кредитування у розмірі до 62 500 000 гривень зі сплатою процентів у розмірі 25% річних, терміном до 27 грудня 2013 року) та Кредитним договором № 83/1/13-KL (ліміт кредитування у розмірі до 15000000 гривень зі сплатою процентів у розмірі 26% річних, терміном до 28 березня 2014 року), укласти відповідні договори застави корпоративних прав та договори про відступлення (передачу) частки у статутному капіталі;

· уповноважено Коваленка Олександра Володимировича, на підписання від імені Відповідача відповідних договорів застави корпоративних прав, договорів про відступлення (передачу) частки у статутному капіталі, а також наступних договорів про внесення змін, з визначенням решти істотних умов цих договорів на його розсуд, для чого Коваленку Олександру Володимировичу видати відповідну довіреність.

Відповідно до Протоколу № 27 від 23 грудня 2013 року на загальних зборах учасників Відповідача були присутні: Позивач, в особі в.о. Генерального директора Андросюка Євгена Васильовича, який діяв на підставі Статуту; Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Адонікс", в особі директора Коваленка Олександра Володимировича, який діяв на підставі Статуту.

Водночас підпунктом 9.4.27 Статуту Позивача передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників належить питання про попереднє визначення порядку голосування („за" чи „проти") на загальних зборах учасників дочірніх підприємств Позивача ( або будь-яких юридичних осіб, частка/участь Позивача в яких становить від 50% або в яких Позивач має від 50 % відсотків голосів).

На думку Позивача питання, які є виключною компетенцією загальних зборів (а саме попереднє визначення порядку голосування на загальних зборах учасників дочірніх підприємств) не було вирішено на зальних зборах, а тому вважаючи, що даним рішенням загальних зборів Відповідача порушені його права, Позивач звернулися до суду з позовом про визнання рішення № 27 від 23 лютого 2013 року недійсним.

Колегія суду зауважує, що згідно пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на той факт, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Так, безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів, у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішень за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону України «Про господарські товариства»); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону України «Про господарські товариства»).

Поряд з тим, згідно пунктів 18, 21 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13: при вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів, у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення; з'ясувати, чи могла відсутність (або наявність) недопущених осіб істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується.

Статтею 97 Цивільного кодексу України встановлено, що: органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 98 Цивільного кодексу України: загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Частина 1 статті 32 Закону України «Про акціонерні товариства» передбачає, що: вищим органом акціонерного товариства є загальні збори.

Крім цього, частиною 1 статті 58 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що: вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників; вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Аналогічні положення містять частина 1 статті 159 Цивільного кодексу України та стаття 9 Статуту Позивача.

Згідно частини 3 статті 159 Цивільного кодексу України, порядок голосування на загальних зборах акціонерів встановлюється законом.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України «Про акціонерні товариства», порядок проведення загальних зборів акціонерного товариства встановлюється його статутом, а в разі, якщо він не встановлений статутом, - рішенням загальних зборів.

Перелік акціонерів, які зареєструвалися для участі у Загальних зборах, додається до протоколу загальних зборів.

Частиною 2 статті 41 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції чинній на момент проведення загальних зборів), визначено, що: загальні збори акціонерів визнаються повноважними, якщо в них беруть участь акціонери, які сукупно є власниками не менш як 60 (шістдесяти) відсотків голосуючих акцій.

Згідно частин 1, 4 статті 145 Цивільного кодексу України: вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.

До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить: визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу; створення та відкликання виконавчого органу товариства; визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів; затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства; вирішення питання про придбання товариством частки учасника; виключення учасника із товариства; прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Статутом товариства і законом до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань.

Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства.

Крім того, колегія суду враховує положення пункту 19 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13, відповідно до котрого, суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи в сукупності з положеннями Статуту Відповідача та нормами чинного законодавства, колегія суду звертає увагу на таке.

Згідно, підпункту 9.4.27 Статуту, створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів і положень, попереднє визначення порядку голосування ("за" чи "проти") на загальних зборах учасників дочірніх підприємств Позивача (або будь-яких юридичних осіб, частка/участь Tовариства в яких становить від 50% або в яких Позивач має від 50% відсотків голосів).

Враховуючи положення підпункту 9.4.27 Статуту Позивача в правовому полі відносин, котрі виникли в результаті прийнятого на загальних зборах спірного рішення від 23 грудня 2013 року, колегія суду констатує, що в.о. Генерального директора Позивача - Андросюк Є.В. не мав права діяти від імені Позивача на загальних зборах учасників Відповідача, що відбулись 23 грудня 2013 року, та голосувати "за" з питань порядку денного, встановлених на даних зборах, оскільки, як вбачається з матеріалів справи Андросюку Є.В. такі повноваження не були надані як окремим рішенням Загальних зборів учасників Позивача, що безпосередньо закріплено підпунктом 9.4.27 Статуту, так і будь-якими іншими пунктами Статуту.

Окрім того, колегія суду зазначає, що підпункт 9.4.27 Статуту належить до Статті 9 Статуту «Управління товариством», та безпосередньо відноситься до пункту 9.4 Статуту (котрий в свою чергу поділяється на декілька підпунктів) котрий регулює питання, котрі відносяться до виключної компетенції Загальних зборів Позивача та передбачає попереднє погодження загальними зборами Позивача зазначених правочинів та питань.

Таким чином, колегія суду приходить до обґрунтованого висновку, що в.о. Генерального директора Позивача - Андросюк Є.В. не мав достатніх повноважень для розгляду питань, віднесених до порядку денного загальних зборів учасників товариства Відповідача, що відбулись 23 грудня 2013 року. В свою чергу вищевказане вказує на те, що кворум для прийняття рішень був відсутній.

Колегія суду критично оцінює посилання Третьої особи, висвітлені в апеляційній скарзі, щодо того, що підпункт 9.4.27 Статуту Позивача стосується лише тих випадків, коли у загальних зборах учасників Позивача приймає участь окремо уповноважена на те Позивачем особа, оскільки дане повністю спростовується змістом самого ж підпункту 9.4.27 Статуту, котрий не узгоджується з такими твердженнями Третьої особи.

Крім того, колегія суду звертає увагу, що довідкою Позивача № 09/765 від 17 квітня 2013 року (а.с. 97) підтверджено те, що Третя особа мала у своєму розпорядженні діючу редакцію статуту Позивача, затверджену загальними зборами учасників від 5 вересня 2011 року (зі змінами затвердженими загальними зборами учасників 9 вересня 2011року, 28 листопада 2011 року,14 лютого 2012 року). Водночас, дане опосередковано свідчить, що Третя особа не була позбавлена можливості вивчити та визначити повноваження органів управління Позивача.

Окрім того, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Позивача від 19 червня 2013 року (а.с. 98) в графі - особи, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважені представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або особи, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, в тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи зазначено: "Андросюка Євгена Васильовича (згідно статуту) - керівник".

Згідно з частинами 1, 3 статті 92 Цивільного кодексу України: юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Всі обмеження на здійснення дієздатності юридичної особи її органом є чинними за умови, якщо юридична особа доведе, що третя особа знала або за всіма обставинами не могла не знати про встановлені обмеження. Третя особа має визнаватись такою, що знала чи за всіма обставинами не могла не знати про обмеження повноважень відповідного органу товариства, в наступних випадках: коли такі обмеження встановлені законом; коли відомості про такі обмеження, встановлені статутом чи засновницьким договором, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (абзац одинадцятий частини 2 статті 17 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»); коли надані інші докази, які підтверджують, що третя особа під час вчинення оспорюваного або нікчемного правочину знала про обмеження, які встановлені для виконавчого органу чи наглядової ради юридичної особи на здійснення дієздатності останньої.

З врахуванням зазначеного, колегія суду зауважує, що зазначення у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Позивача від 19 червня 2013 року (а.с. 98) в графі: прізвище, ім'я, по батькові осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважені представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, в тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи - "Андросюка Євгена Васильовича (згідно статуту) - керівник", опосередковано вказує на пряму вказівку на документ (Статут), згідно якого визначений обсяг повноважень керівника Позивача.

З огляду на що Третя особа мала б ознайомитись зі Статутом Позивач, а тому суд приходить до висновку, що в даному разі Третя особа може вважаєтися такою, що знала або за всіма обставинами не могла не знати про обмеження, передбачені в статутних документах. Дане, в свою чергу, співвідноситься і з вимогами частин 1, 3 статті 92 Цивільного кодексу України.

Поміж з тим, як вбачається з матеріалів справи, Позивач був учасником Відповідача станом на 23 грудня 2013 року, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Відповідача станом на 9 грудня 2011 року № 12257204 (а.с. 176-177).

Також колегія суду зауважує, що рішення Загальних зборах учасників Відповідача від 23 грудня 2013 року порушує корпоративні права та економічні інтереси Позивача та його учасників в цілому, адже загальні збори учасників Позивача не приймали рішення про додаткове забезпечення кредитних вимог Третьої особи корпоративними правами дочірніх підприємств, тому що зобов'язання Позивача перед Третьою особою були забезпеченні іншим майном.

Дослідивши Статут Позивача в контексті заперечень наведених в апеляційній скарзі Третьої особи, щодо суб'єктивного тлумачення пункту 9.4.27 Статуту та Статуту вцілому, колегія суду звертає увагу, що пунктом 9.1 Статуту Позивача передбачено, що: управління Позивачем здійснюється Загальними зборами учасників (вищий орган) та Дирекцією (виконавчий орган).

Пунктами 9.10-9.11 Статуту Позивача передбачено, що: управління поточною діяльністю Позивача здійснюється колегіальним виконавчим органом - Дирекцією Позивача; до компетенції Дирекції, як колегіального органу, передається вирішення усіх питань діяльності Позивача, за винятком тих, що належать до компетенції Загальних Зборів Учасників Позивача та Генерального директора (Голови Дирекції); загальні Збори Учасників Позивача можуть прийняти рішення про передачу частини своїх повноважень до компетенції Дирекції, за винятком питань, які відносяться до виключної компетенції Загальних Зборів Учасників.

Відповідно до пункту 9.12 Статуту: Позивача, Дирекцію Позивача очолює Генеральний Директор (Голова Дирекції), який здійснює оперативне керівництво Позивачем і вирішує питання поточної діяльності Позивача; з урахуванням обмежень, встановлених цим Статутом та в межах повноважень, наданих йому Загальними Зборами Учасників та Дирекцією, Генеральний Директор (Голова Дирекції) діє від імені Позивача без довіреності, представляє його в усіх установах, підприємствах, організаціях, веде поточні та інші банківські рахунки, видає доручення (довіреності), видає накази, укладає угоди (контракти, договори) в т.ч. зовнішньоекономічні, підписує фінансові та інші документи; інші члени Дирекції також можуть бути наділені цим правом рішенням Загальних Зборів Учасників.

З врахуванням усього описаного вище, колегія суду констатує, що з врахуванням діючих норм законодавства та положень Статуту Позивача, в правовому полі встановленого попередньо визначеного порядку голосування на загальних зборах учасників дочірніх підприємств Позивача, повноваження Генерального директора Позивача щодо представництва у випадку, передбаченому підпунктом 9.4.27 Статуту Позивача визначаються на підставі окремого попереднього рішення Загальних зборів учасників Позивача, та з огляду на відсутність в матеріалах справи такого рішення Загальних зборів Позивача колегія суду приходить до висновку, що в.о. генерального директора Позивача (Андросюк Є.В.), котрий був присутній на Загальних зборах учасників Відповідача від 23 грудня 2013 року та голосував по питаннях порядку денного даних зборів, діяв всупереч положенням Статуту Позивача, без наданого йому, Загальними зборами Позивача, відповідного права на висловлювання позиції саме від імені Позивача та прийняття відповідного рішення щодо порядку голосування по тим чи іншим питанням порядку денного, що в свою чергу свідчить про відсутність кворуму для проведення даних Загальних зборів Відповідача. Як наслідок Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що все вищевказане свідчить про недійсність голосування та прийнятих рішень на таких Загальних зборах Відповідача оформлених протоколом № 27 від 23 грудня 2013 року.

Водночас, з огляду на усе описане вище, колегія суду констатує, що Третя особа не надала належних та допустимих доказів в розумінні статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, що рішення, прийняте на Загальних зборах Учасників Відповідача від 23 грудня 2013 року, прийняте відповідно до вищезазначених норм діючого законодавства України та без порушення вимог Статуту (а саме підпункті 9.4.27 Статутут), а також те, що в.о. генерального директора Позивача Андросюк Є.В. (який відповідно до Протоколу № 27 діяв саме на підставі Статуту) при голосуванні на загальних зборах діяв не всупереч вимогам Статуту.

З огляду на все вищевказане у даній судовій постанові, доводи Третьої особи, висвітлені в апеляційній скарзі, є безпідставними, спростовуються усім вищеописаним в даній судовій постанові, а тому Рівненський апеляційний господарський суд не бере їх до уваги.

Враховуючи усе вищевказане, колегія апеляційного господарського суду констатує доведеність Позивачем підставності своїх позовних вимог щодо визнання недійсним рішення Загальних зборів учасників Відповідача від 23 грудня 2013 року, оформлені протоколом № 27 Загальних зборів учасників Відповідача від 23 грудня 2013 року, а відтак, позов Позивача підлягає до задоволення.

Дане вчинено і місцевим господарський судом.

З огляду на усе вищевисвітлене у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Житомирської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Третьої особи слід залишити - без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційних скарг, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Третьою особою.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк" - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 13 січня 2015 року в справі № 906/1534/14 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 906/1534/14 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Юрчук М.І.