Постанова

від 12.08.2009 по справі 32/165

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

32/165

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 12.08.2009                                                                                           № 32/165

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Григоровича О.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 позивача: Стельмащук А.В., дов.від 04.03.09, Лисенко К.С., дов.від 17.07.09

 відповідача:не з'явились, про час  і місце розгляду справи були повідомлені належним чином,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляцінйої скарги  Акціонерного комерційного банку  "Трансбанк"

 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.05.2009

 у справі № 32/165 (суддя  

 за позовом                               Приватного підприємства "Спецавтотранс"

 до                                                   Акціонерного комерційного банку  "Трансбанк"

 про                                                   зобов"язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

 Приватне підприємство “Спецавтотранс” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного комерційного банку “Трансбанк” (далі – відповідач) про зобов'язання виконати платіжне доручення від 10.03.09 № 215 щодо переказу 2593783,67 грн. з поточного рахунку позивача.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.09 позов задоволено.

          В процесі розгляду справи позивач звернувся з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах позовної суми.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.09 заяву  позивача задоволено. Ухвалу мотивовано тим, що значна ймовірність виникнення перешкод у виконання судового рішення пов'язана з значним розміром позовних вимог, існуючим ускладненням ситуації на фінансовому ринку; накладення арешту на грошові кошти не суперечить призначеній адміністрації та введеному мораторію; накладення арешту є способом забезпечення виконання рішення господарського суду.

          Не погодившись з ухвалою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати як таку, що суперечить нормам матеріального та процесуального  права. Доводи скарги аргументовані тим, що судом не були взяті до уваги положення ч.3 ст.59 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, які встановлюють заборону накладати арешт на кореспондентські рахунки банків. Крім того апелянт вважає, що ухвалу винесено після прийняття рішення у справі, у зв'язку з чим вона не може вважатися такою, що забезпечує позов.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.09 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження з призначенням її розгляду на 12.08.09.

          В судове засідання 12.08.09 з'явилися лише представники позивача, які надали відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів скарги та просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а скаргу – без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Причини неявки відповідача суду невідомі. Про його належне повідомлення про час і місце розгляду справи свідчить відбиток штампу з відміткою про відправку документа та підпис працівника суду, зроблені на звороті у лівому нижньому куті першого примірника ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження про надсилання копій ухвал учасникам процесу 24.06.09. Додатковим доказом належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є також  повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.07.09 позивачеві та від 26.06.09 – відповідачеві.

Порадившись, колегія суддів ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача за наявними у справі документами.

          Згідно зі ст.101 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, відзиву, колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

          Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про зобов'язання виконати платіжне доручення від 10.03.09 № 215 щодо переказу 2593783,67 грн. з поточного рахунку позивача.

          В процесі розгляду справи позивач звернувся з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах позовної суми.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.09 заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах позовної суми було задоволено.

У роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 № 02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення (п.3 роз'яснень).

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, при її винесенні місцевий господарський суд виходив з того, що ймовірність виникнення перешкод у виконанні судового рішення у даній справі пов'язана з значним розміром позовних вимог, існуючим ускладненням ситуації на фінансовому ринку.

Так, постановою Правління Національного банку України від 28.02.09            № 97 “Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному банку “Трансбанк”  було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів цього банку на період з 02.03.09 по 01.09.09 з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що судом не були взяті до уваги положення ч.3 ст.59 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

Так, в частині 3 ст.59 Закону України “Про банки і банківську діяльність” зазначено, що забороняється накладати арешт на кореспондентські рахунки банку.

Частина перша зазначеної статті передбачає, що арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом.

Отже, наведені вище положення спеціального закону, яким регулюється банківська діяльність, не забороняють встановлювати обмеження операцій з кореспондентськими рахунками банків за рішенням суду  про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом.

Такої ж позиції щодо накладення арешту на кореспондентські рахунки банків дотримується Національний банк України. В листі Національного банку України від 25.10.01 № 18-211/3950 “Про порядок накладення арешту на кореспондентські рахунку комерційних банків” зазначено, що  постановами слідчого, санкціонованими прокурором, постановами державного виконавця або рішеннями суду можливе накладення арешту лише на кошти, які знаходяться на кореспондентському рахунку банку, в конкретно визначеній сумі.

Крім того, в п.6.1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 № 02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” зазначено, що  у позовному провадженні при накладанні арешту на грошові суми відповідача слід обмежувати піддані арешту кошти розміром суми позову та можливих судових витрат.

Оскарженою ухвалою накладено арешт на кореспондентський рахунок банку в межах конкретно зазначеної суми, а саме: в межах суми позову, що не суперечить нормам чинного законодавства.

Що стосується винесення ухвали після прийняття рішення зі спору, то, на думку колегії суддів, таке твердження відповідача є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Крім того, президія Вищого арбітражного суду України в п.2 роз'яснень від 23.08.94 № 02-5/611 роз'яснила, що забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (в подальшому - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку.

В п.10 зазначеного вище документу Вищий арбітражний суд України роз'яснив, що, враховуючи застосування забезпечення позову як гарантії задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинились до застосування заходів забезпечення позову.

Отже, застосування заходів до забезпечення позову можливе на будь-якій стадії провадження у справі, в тому числі  і після прийняття рішення зі спору.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно оцінив обставини справи та вжив відповідні заходи до забезпечення позову.   

Керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський  суд

ПОСТАНОВИВ:

 1. Ухвалу  Господарського суду міста Києва від 25.05.09 у справі                   № 32/165  залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного комерційного банку “Трансбанк” – без задоволення.

2.  Матеріали справи № 32/165  повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 17.08.09 (відправлено)