Рішення

від 17.07.2009 по справі 32/320

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

32/320

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  32/320

17.07.09

За позовом    Дочірнього підприємства «Українська горілчана компанія iroff»   

До                   1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО-КАПІТАЛ-НВЕСТ»

                       2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Софі»

Про                 стягнення заборгованості та штрафних санкцій

                                                                                                 Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача                  Шапченко І.С. –предст.,

Від Відповідача-1             Куценко Л.А. –дир.,

Від Відповідача-2          не з'явилися,

Обставини  справи:

Дочірнє підприємство «Українська горілчана компанія »звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО-КАПІТАЛ-НВЕСТ»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Софі»про стягнення з Відповідачів як солідарних боржників заборгованості в межах забезпеченої договором поруки суми зобов'язань, та з Відповідача-2 решти суми заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за Угодою про дистриб'юцію № 20070201УГК/Д-4 від 01.02.2007, а саме: 14 104 200,65 грн. боргу за продукцію, 857 400,00 грн. боргу за неповернуті піддони, 258 560,66 грн. –3% річних від простроченої суми, 1 692 751,46 грн. інфляційних витрат, 2 152 915,58 грн. –30% річних по товарному кредиту.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем-2 зобов'язань за Угодою про дистриб'юцію № 20070201УГК/Д-4 від 01.02.2007 щодо оплати отриманого Відповідачем товару за вказаним договором, неповерненням поставлених піддонів, та заборгованість за користування товарним кредитом за період з 01.08.2008 по 30.09.2008.

Відповідач-1 надав відзив на позовну заяву та зазначив, що першочергово сума заборгованості у розмірі, забезпеченому договором поруки, тобто у розмірі 10 000,00 грн., повинна бути стягнена з Відповідача-2, як основного боржника за Угодою про дистриб'юцію № 20070201УГК/Д-4 від 01.02.2007, а у випадку неможливості або відмови Відповідача-2 сплатити на користь Позивача вказану суму заборгованості, відповідні вимоги можуть бути пред'явлені до Відповідача-1 як поручителя за виконання Відповідачем-2 своїх зобов'яёзань перед Позивачем.

Повноважний представник Відповідач-1 в судовому засіданні проти позову заперечував.

Відповідач-2 відзиву на позовну заяву не надав, повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки представників суд належним чином не повідомив, жодних заяв та клопотань від сторони не надійшло.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача-2 у відкритому судовому засіданні, Господарський суд міста Києва  

ВСТАНОВИВ:

01.02.2007 між Дочірнім підприємством «Українська горілчана компанія »та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Софі»укладено Угоду про дистриб'юцію № 20070201УГК/Д-4 (далі –Угода), відповідно до умов якої Позивач зобов'язався передати у власність Відповідача-2 продукцію для її подальшого розповсюдження на території на умовах та в порядку, обумовленому Угодою, а Відповідач-2 зобов'язався прийняти продукцію у власність та оплатити її вартість, а також здійснити дії, необхідні для розповсюдження та просування продукції на території на умовах та в порядку, обумовленому Угодою.

За своєю правовою природою укладена між сторонам Угода є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Частиною 3 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Пунктом 15.1 Сторони обумовили, що Угода вступає в силу в частині зобов'язань щодо надання послуг Відповідачем-2 та зобов'язань щодо оплати таких послуг    Позивачем –з моменту підписання  - з 01.02.2007, в частині зобов'язань Позивача стосовно передачі у власність продукції на умовах даної Угоди –з 01.03.2007. Угода діє до 28.02.2009.

Відповідно до п. 3.9 Угоди загальна сума останньої складається з вартості продукції, отриманої Відповідачем-2 на підставі товарно-транспортних накладних, та вартості послуг, наданих Відповідачем-2 на підставі підписаного Сторонами акту приймання-передачі послуг.

На виконання взятих на себе зобов'язань, керуючись п. 2.3.1 Угоди, Позивачем в період з 04.09.2008 по 26.09.2008 були здійснені відповідні поставки Відповідачу-2 продукції згідно з товарно-супровідними накладними. Копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та доручень на отримання товарно-матеріальних цінностей, на підставі яких Позивачем було відвантажено Відповідачу-2 продукцію, обумовлену Угодою, долучені Дочірнім підприємством «Українська горілчана компанія «Nemiroff»до позовної заяви. Всього Позивачем було поставлено Відповідачу-2 товару на загальну суму 14 317 644,55 грн.

Пунктом 3.6 Угоди сторони обумовили спосіб оплати продукції Позивачу Відповідачем-2 на умовах попередньої оплати або відстрочки платежу («кредит до 15 днів», «кредит до 38 днів»).  

Умови оплати (аванс або відстрочка платежу) зазначаються Відповідачем-2 в замовленні (п. 5.1 Угоди). Авансовий платіж здійснюється Відповідачем-2 на підставі акцептованого Позивачем замовлення. Строк виникнення зобов'язань Відповідача-2 по авансовому платежу настає: з моменту отримання останнім підтвердження від Позивача про прийняття замовлення, або з моменту отримання Позивачем від Відповідача-2 підтвердження про прийняття умов замовлення (п. 5.2 Угоди). Строк виникнення зобов'язань щодо оплати продукції, реалізованої Відповідачем-2 на умовах відстрочки платежу, визначається з моменту відвантаження продукції –дати, визначеної у відвантажувальних документах Позивача, з урахуванням періоду відстрочки платежу (15 або 38 днів), зазначеного в замовленні Відповідача-2. Зобов'язання щодо оплати продукції, реалізованої Відповідачу-2 на умовах відстрочки платежу повинно бути погашене по закінченню строку кінцевої дати виконання зобов'язань (п.п. 5.3, 5.4 Угоди). Зобов'язання щодо оплати продукції, реалізованої Відповідачу-2 на умовах відстрочки платежу вважаються  погашеними з дати фактичного виконання зобов'язань (п. 5.7 Угоди).

Як було встановлено в ході розгляду справи, Відповідач-2, порушуючи взяті на себе зобов'язання, не розрахувався в повному обсязі з Позивачем за отриманий на умовах Угоди товар.

При цьому, Позивач зазначив, що вартість товару, поставленого Відповідачу-2 за накладною  № 3001756, ТТН Серія 01АААХ №  541206 була частково погашена Львівською філією ВАТ «ВТБ Банк»в межах ліміту банківських гарантій згідно з договорами банківської гарантії, а саме –в розмірі 213 443,93 грн.

Відповідачами зазначені обставини належними доказами не спростовані.

Таким чином, загальна сума поставленої Позивачем та неоплаченої Відповідачем-2 продукції становить 14 104 200,65 грн.

Відповідно до п. 3.2 Угоди продукція відвантажується упакованою на піддонах з логотипом Позивача. Піддони з логотипом Позивача є власністю Позивача та належать поверненню Відповідачем-2. Закладна вартість піддона складає 300,00 грн. Строк повернення –не пізніше 30 календарних днів з моменту поставки продукції.

Так, відповідно до накладних за період з 20.08.2008 по 26.09.2008 Позивачем на адресу Відповідача-2 було поставлено піддонів на загальну заставну суму 861 300,00 грн., з яких Відповідачем-2 було повернуто лише 13 шт. піддонів на загальну заставну суму 3 900 грн.

Таким чином, кінцевий строк повернення піддонів або компенсації їх заставної вартості від останнього відвантаження піддонів за накладною № 3001898/1 від 26.09.2008 настав 26.10.2008, однак Відповідач-2 а ні повернення Позивачу отриманих піддонів, а ні оплати їх заставної вартості Позивачу не здійснив, чим заборгував перед Дочірнім підприємством «Українська горілчана компанія »857 400,00 грн.

Пунктом 5.8 Угоди сторони передбачили, що у випадку не надання Відповідачем-2 банківської гарантії та несплати продукції до сплину кінцевої дати виконання зобов'язань, тоді вважається, що Позивачем з наступного дня надано Відповідачу-2 товарний (комерційний кредит) в розмірі суми заборгованості зі сплатою процентів за користування товарним кредитом за ставкою 30% річних. Таким чином Відповідач-2 зобов'язується сплатити суму процентів за користування товарним кредитом за ставкою 30% річних від суми заборгованості за кожен календарний день користування таким кредитом до повного погашення заборгованості. Сплата процентів по товарному (комерційному кредиту) не звільняє Відповідача-2 від зобов'язання щодо сплати основної суми заборгованості. По закінченню розрахункового місяця, на який приходиться дата фактичного виконання зобов'язань щодо оплати процентів по товарному кредиту, Позивач надає Відповідачу-2 «Акт приймання-передачі послуг щодо надання товарного кредиту»та податкову накладну.

Стаття 1057 ЦК України передбачає, що договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом. До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054 - 1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання.

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1  глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад.», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до акту прийому-передачі послуг по наданню товарного кредиту за період з 01.08.2008 по 31.08.2008 Відповідач-2 має заборгованість перед Позивачем по товарному кредиту в сумі 1 956,19 грн., а відповідно до акту № 4 прийому-передачі послуг по наданню товарного кредиту за період з 01.09.2009 по 30.09.2008 заборгованість Відповідача-2 по товарному кредиту складає 16 149,17 грн.

31.03.2009 Позивачем складено акт № 20090331 прийому-передачі послуг по наданню товарного кредиту згідно з п. 5.8 Угоди про дистриб'юцію № 20070201УГК/Д-4 за період з 01.10.2008 по 31.03.2009, відповідно до якого заборгованість Відповідача-2 перед Позивачем за наданий товарний кредит становила 2 134 820,22 грн.

З опису вкладення до цінного листа та квитанції поштового відправлення зв'язку від 31.03.2009, долучених до матеріалів справи вбачається, що зазначений акт № 20090331 був направлений  на адресу Відповідача-2.

Однак, Відповідач-2 відмовився від підписання акту № 20090331 прийому-передачі послуг по наданню товарного кредиту згідно з п. 5.8 Угоди про дистриб'юцію          № 20070201УГК/Д-4 за період з 01.10.2008 по 31.03.2009, та підписаний зі свого боку примірник такого акту Позивачу не надав.  Суд зазначає, що відповідно до умов Угоди на Позивача покладено обов'язок щодо надання Відповідачу-2 Акту приймання-передачі послуг щодо надання товарного кредиту, а не підписання його з боку Відповідача-2 не є підставою вважати, що такі послуги Позивачем не були надані. Тому, Відповідач-2 визнається судом таким, що прострочив виконання взятих на себе зобов'язань щодо оплати наданого Позивачем товарного кредиту за умовами, передбаченими п. 5.8 Угоди про дистриб'юцію № 20070201УГК/Д-4 за періоди з 01.08.2008 по 31.08.2008, з 01.09.2009 по 30.09.2008 та з 01.10.2008 по 31.03.2009  в розмірі 2 152 915,58 грн.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарськими визнаються зобов'язання, що виникають між суб'єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а іншій суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (п. 1 ст. 74 ГК України).

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 526  ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з умовами п. 3.6 та п. 5.3 Угоди Відповідач-2 зобов'язаний оплатити поставлену Позивачем продукцію в строк не пізніше 38-го календарного дня з моменту поставки продукції. Строк погашення заборгованості за поставлений товар за Угодою настав від дати останньої постави продукції –03.11.2008.

Позивачем в позовній заяві надано розрахунок суми трьох процентів річних від простроченої суми –14 980 101,45 грн., до якої Позивачем було включено заборгованість за поставлену продукцію – 14 104 200,65 грн., заборгованість за неповернуті піддони –857 400,00 грн. та 18 105,36 грн. заборгованості за користування товарним кредитом за період з 01.08.2008 по 30.09.2008, що загалом становить 14 979 706,01 грн., а не  14 980 101,45 грн. Тому стягненню на користь Позивача підлягає сума 3% річних в  розмірі –258 456,27 грн. та 1 595 338,70 грн. інфляційних витрат, розрахована судом від суми заборгованості за поставлену продукцію, за неповернуті піддони, за користування товарним кредитом за період з 01.08.2008 по 30.09.2008, а саме - 14 979 706,01 грн.

Угода про дистриб'юцію № 20070201УГК/Д-4 від 01.02.2007, укладена між Дочірнім підприємством «Українська горілчана компанія emiroff»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Софі», недійсною не визнавалася, а тому є такою, що створює юридичні права та обов'язки для сторін.

15.07.2008 між Дочірнім підприємством «Українська горілчана компанія »та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО-КАПІТАЛ-ІНВЕСТ» укладено договір поруки № 20880715/УГК/Пор (далі –Договір), за умовами якого Відповідач-1 поручився перед Позивачем за виконання Відповідачем-2 своїх зобов'язань за Угодою про дистриб'юцію № 20070201УГК/Д-4 від 01.02.2007.

Відповідно до п. 2.1 Договору Відповідач-1 поручився за виконання            Відповідачем-2 наступних обов'язків: обов'язку оплачувати поставлену продукцію, обов'язку оплачувати послуги за користування товарним кредитом; обов'язку сплачувати неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки (штрафу, пені) відшкодувати документально підтверджені збитки, заподіяні невиконанням або неналежним виконанням   Відповідачем-2 своїх зобов'язань.

Згідно з п.п. 3.1-3.3 Договору Відповідачі відповідають перед Позивачем за порушення обов'язків, передбачених Угодою про дистриб'юцію № 20070201УГК/Д-4 від 01.02.2007, а також обов'язків, перелічених у п. 2.1 цього Договору, як солідарні боржники. Відповідач-1 відповідає перед Позивачем у межах суми у розмір 10 000,00 грн. Відповідальність Відповідача-1 наступає у випадку, якщо Відповідач-2 допустить прострочення виконання будь-якого з обов'язків, зазначених  у п. 2.1 Договору.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З огляду на те, що судом встановлено порушення Відповідачем як обов'язку щодо оплати продукції, поставленої за умовами Угоди про дистриб'юцію № 20070201УГК/Д-4 від 01.02.2007, так і обов'язку по оплаті послуг за користування товарним кредитом, тому вимоги про стягнення з Відповідачів як солідарних боржників заборгованості в межах забезпеченої договором поруки № 20880715/УГК/Пор від 15.07.2008 суми зобов'язань –10 000,00 грн., та з Відповідача-2 решти суми заборгованості, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за Угодою про дистриб'юцію № 20070201УГК/Д-4 від 01.02.2007, підлягають задоволенню.

Відповідачі доказів на спростування викладених Позивачем обставин до суду не надали.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв'язку з чим, позов підлягає задоволенню частково.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача-2, оскільки спір виник з вини Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Софі».

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГО-КАПІТАЛ-ІНВЕСТ» (03186, м. Київ, вул. Чоколівський бульвар, 19, код 35334437) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Софі» (79039, м. Львів, вул. Городоцька, 359, код 30994948) на користь Дочірнього підприємства «Українська горілчана компанія roff» (22800, Вінницька обл., м. Немирів, вул. Горького, 31, код 30805594)  10 000,00 грн. заборгованості за Угодою про дистриб'юцію № 20070201УГК/Д-4 від  01.02.2007.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Софі»(79039, м. Львів, вул. Городоцька, 359, код 30994948) на користь Дочірнього підприємства «Українська горілчана компанія »(22800, Вінницька обл., м. Немирів, вул. Горького, 31, код 30805594) 14 094 200,65 грн. заборгованості за Угодою про дистриб'юцію № 20070201УГК/Д-4 від  01.02.2007, 857 400,00 грн. боргу за неповернуті піддони, 2 152 915,58 грн. –30% річних по товарному кредиту, 258 456,27 грн. –3% річних від простроченої суми, 1 595 338,70 грн. інфляційних витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Софі»(79039, м. Львів, вул. Городоцька, 359, код 30994948) на користь Дочірнього підприємства «Українська горілчана компанія »(22800, Вінницька обл., м. Немирів, вул. Горького, 31, код 30805594) 24 990,00 грн. державного мита та 306,25 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                                 О.О.Хрипун