Рішення

від 11.08.2009 по справі 17/142

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/142

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.09                                                                                           Справа№ 17/142

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Хрунь І.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:  ТзОВ “АІС АЗЧ МАРКЕТ”, м. Київ

до відповідача: ПП “Дельфін-Баз”, м. Львів

про: стягнення 3 650,10 грн.

Представники:

Від позивача: Барановський Ю.Л. –представник (Довіреність б/н від 10.07.2009р.)

Від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору: Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.06.2009р. порушено провадження у справі за позовом ТзОВ “АІС АЗЧ МАРКЕТ”, м. Київ до                                ПП “Дельфін-Баз”, м. Львів про стягнення 3 650,10 грн. та призначено до розгляду на 21.07.2009р.

З підстав, викладених в Ухвалі суду від 21.07.2009р. розгляд справи відкладався.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

15.12.2008р. між сторонами у справі укладено Договір поставки АЗ/К№00265, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідача запчастини до автомобілів, згідно з видатковими накладними на кожну партію товару, а відповідач у свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити вказаний товар.

За твердженням позивача на виконання договірних зобов'язань відповідачу було передано товар на загальну суму 3 277,50грн., що підтверджується Видатковою накладною № Львв-00009 від 24.01.2009р. із підписами повноважних представників сторін. Товар отримано повноважним представником відповідача згідно Довіреності серії ЯОЧ № 989303 від 2301.2009р. (Оригінали накладної та довіреності оглянуті судом в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

На оплату товару позивачем виставлено Рахунок-фактуру № Львв-00010 від 22.01.2009р. на суму 3 277,50грн.

У п. 2.2. Договору сторони погодили, що оплату товару відповідач зобов'язаний здійснити протягом 10 банківських днів з моменту його передачі. Проте, як вказано у позовній заяві, отриманого товару відповідач своєчасно не оплатив.

05.03.2009р. позивач направив на адресу ПП “Дельфін-Баз” Претензію Б/Н від 27.02.2009р. із вимогою в строк до 13.03.2009р. сплатити заборгованість за поставлений товар. Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення. На момент звернення ТзОВ “АІС АЗЧ МАРКЕТ” до господарського суду заборгованість ПП “Дельфін-Баз” перед ним становила 3 277,50грн.

За порушення строків оплати товару за період з 06.02.2009р. по 30.04.2009р. на підставі п. 4.9. Договору позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що становить 178,87 грн., а також відсотки за користуванння чужими коштами у розмірі однієї облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, що складає 89,44грн.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить суд стягнути з відповідача 81,94 грн. інфляційних втрат та 22,36 грн. 3% річних.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з насутпних підстав:  

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як стверджує позивач спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору поставки АЗ/К№00265 від 15.12.2008р. Однак, як встановлено судом ні у Видатковій накладній № Львв-00009 від 24.01.2009р. ні в Рахунку-фактурі № Львв-00010 від 22.01.2009р. на суму 3 277,50 грн. немає посилання на вищевказаний Договір. Жодних інших доказів на підтвердження поставки товару на підставі Договору АЗ/К№00265 від 15.12.2008р. позивач суду не надав, а відтак спірні правовідносини можна вважати такими, що виникли за усною домовленістю сторін.

Згідно ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень. Факт прийняття відповідачем до виконання замовлення підтверджується підписом повноважного представника відповідача на Видатковій накладній № Львв-00009 від 24.01.2009р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а у випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Із повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що Претензію Б/Н від 27.02.2009р. позивач направив на адресу відповідача 05.03.2009р.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено в процесі розгляду справи, відповідач зобов'язань щодо оплати отриманого товару належно не виконав, а відтак вимоги позивача про сплату 3 277,50грн. основного боргу є обгрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та підлягають до задоволення.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши положення вищенаведених правових норм, суд вважає, що позивачем підставно заявлено до стягнення  інфляційні втрати та 3% річних.

Однак, як вбачається із поданого позивачем розрахунку позовних вимог нарахування інфляційних втрат та 3% річних здійснено за період 06.02.2009р. по 30.04.2009р.

Із врахуванням положень ст. 530 ЦК України строк виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати товару настав після закінчення семиденного строку від дня пред'явлення вимоги. Як вже зазначалося, претензію із проханням оплатити вартість виконаних робіт позивач направив на адресу відповідача 05.03.2009р.

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив, якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, згідно здійсненого судом перерахунку до стягнення з відповідача підлягає 28,13 грн. інфляційних втрат та 13,20 грн. 3% річних.

Щодо вимог позивача про стягнення 178,87 грн. пені та 89,44грн. відсотків за користуванння чужими коштами слід зазначити наступне:

Однак, відповідно до ст. ст. 546, 549 ЦК України пеня є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.  

З огляду на те, що позивачем не доведено факту поставки товару на підставі Договору               поставки АЗ/К№00265 від 15.12.2008р. суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 178,87 грн. пені та 89,44грн. відсотків за користуванння чужими коштами.

У відповідності  з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України  та ст. 33 ГПК України  кожна сторона  повинна  довести  ті  обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 181, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 612 ЦК України, ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1.          Позовні вимоги задоволити частково.

2.          Стягнути з ПП “Дельфін-Баз” (79000, м. Львів, вул. Терльовського, 29/94. Код ЄДРПОУ 34306917) на користь ТзОВ “АІС АЗЧ МАРКЕТ” (04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20. Код ЄДРПОУ 33100549) 3 277,50 грн. основного боргу, 28,13 грн. інфляційних втрат та 13,20 грн. 3% річних, всього –3 318,83грн.; 92,74 грн. державного мита та 284,14 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

    3.          В решті частині вимог у позові відмовити.

     4.          Наказ видати  згідно ст.116 ГПК України.

Суддя