Рішення

від 14.08.2009 по справі 20/125

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/125

14.08.09   Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                                                      Тел. 698-166, факс 77-44-62

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"13" серпня 2009 року                                                                                   Справа №20/125

Суддя Цимбал –Нарожна М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом:                  приватного спеціалізованого підприємства "Агротехмонтаж”

                                 14000, пр. Миру, 6-Б, к.1, м. Чернігів;          

до відповідача:      товариства з обмеженою відповідальністю "Солідвуд"                                                                                             

                                 15300, вул. Заводська, 3, м. Корюківка, Чернігівська область;

предмет спору:    стягнення 8426,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Синівський А.С. - керівник;

від відповідача: не з'явився;

в с т а н о в и в :

Приватне спеціалізоване підприємство „Агротехмонтаж” (далі –ПСП „Агротехмонтаж”) звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Солідвуд” (далі –ТОВ „Солідвуд”) про стягнення 8426,00 грн., з яких 3495,00грн. боргу згідно договору № 2/07 на пусконалагоджувальні роботи козлового крану ККС-10 від 05.07.2006 року, 1968,18грн. пені, 289,85грн. річних та 2258,47грн. інфляційних.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 03.07.2009р. розгляд справи призначено на 04.08.2009р., після чого розгляд справи відкладався до 13.08.2009 року.

Відповідач в судове засідання не з'явився, представника не направив, ухвала від 03.07.2009 року повернулась до господарського суду з поштовою відміткою „за закінченням терміну зберігання”.

Відповідно до ст. ст.17,18,19,20 Закону України від 15.05.2003р. за №755-ІV „Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців”:

відомості про юридичну особу або фізичну особу –підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України; в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, її місцезнаходження; в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб;

якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьої особою, доки до них не внесено відповідних змін;

відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків і надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру, довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців №3903581, станом на 10.08.2009р. адреса Товариства: 15300, Чернігівська обл., Корюківський район, м. Корюківка, вул. Заводська, буд.3.

Відомості  щодо зміни місцезнаходження відповідача до ЄДРПОУ не вносились.

Враховуючи  викладене, господарським судом відповідно до ст.87 ГПК України було повідомлено відповідача про час та місце слухання справи.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення  для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

05.07.2006р. між ПБП «Агротехмонтаж»та ТОВ «Солідвуд» укладено договір №2/07 на пусконалагоджувальні роботи козлового крану ККС - 10  (далі –Договір).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 статті 901 ЦК України за  договором  одна сторона (виконавець) зобов'язується за  завданням  другої  сторони (замовника)  надати послугу, яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Замовник (позивач) доручає, а Виконавець зобов'язується виконати пусконалагоджувальні роботи козлового крану ККС –10, у відповідності з „Правилами устрою та безпеки експлуатації грузопідйомних кранів” та умов даного договору.

Договірна вартість виконаних робіт складає 7000грн.

Згідно п. 2 ст.901 ЦК України, положення глави 63 ЦК України можуть  застосовуватися  до  всіх договорів  про  надання  послуг,  якщо  це  не   суперечить   суті зобов'язання.

За юридичною природою вказаний договір є договором про надання послуг, а тому до спірних правовідносин застосовуються норми глави 63 ЦК України.

На виконання умов Договору, позивач виконав повністю всі пусконалагоджувальні роботи, що підтверджується актом приймання виконаних робіт від 23.08.2006 року № 2/07, відповідно до якого виконані пусконалагоджувальні роботи козлового крану ККС-10 на суму 7000грн., витрати, пов'язані з відрядженням працівників становлять –975,00грн., транспортні витрати –520,00грн.

Отже, загальна сума вартості робіт складає 8495,00 грн.

          Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.3.1. Договору Замовник (відповідач) зобов'язався здійснити оплату на протязі 3 днів після завершення пусконалагоджувальних робіт та підписання двостороннього акту.

Крім того, згідно п.4.7. Договору відповідач компенсує відрядження, проживання працівників під час проведення робіт.

Позивачем надано суду банківська виписка, де зазначено про сплату відповідачем з 14.09.2006 року частини заборгованості в сумі 5000 грн.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Враховуючи вище наведене та акт звірки взаєморозрахунків від 01.03.2007р. станом на момент подання позову неоплаченою залишилась заборгованість в сумі 3495,00грн.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 3495,00грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в цій частині стягнення суми основного боргу на користь позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення неустойки (пені) з відповідача в розмірі 1968,18 грн. у зв'язку з несвоєчасною оплатою виконаних робіт.

Відповідно до п. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штраф, пеня), порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно п.1-2 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Враховуючи, що у Договорі від 05.07.2006 року № 2/07 сторони не передбачили відповідальність у вигляді неустойки (штрафу, пені), вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 1968,18 грн. задоволенню не підлягають.

Виходячи з викладеного, господарський суд відмовляє в стягненні 1968,18грн. пені.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем заборгованість на момент звернення позивача з позовом до суду погашена не була, позивачем обґрунтовано нараховані інфляційні та 3% річних.

Позивачем нараховані інфляційні на суму 2258,47 грн. За перерахунком суду інфляційні становлять 2258,53 грн. Оскільки позивачем нараховані інфляційні в сумі 2258,47 грн., вони підлягають стягненню на його користь.

Позивачем нараховані річні в сумі 289,85 грн. За перерахунком суду річні складають 290,13 грн. та підлягають стягненню в повному обсязі.

Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача держмито в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.

Керуючись ст. 49, ст.75, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Солідвуд»(15300, Чернігівська область, смт. Корюківка, вул. Заводська, 3, р/р 260048375 в «Райффайзен Банк Аваль»смт. Корюківка, МФО 353348, код ЄДРПОУ 34069788) на користь приватного спеціалізованого підприємства „Агротехмонтаж” (14000, м.Чернігів, проспект Миру, 6-Б/4, к.1,р/р 2600930525500 у Київський міській філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 322012, код ЄДРПОУ 14224967) 3495,00 грн. боргу, 2258,47 грн. інфляційних, 289,85 грн. 3% річних, 102,00грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В іншій частині позову відмовити.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                         М.П. Цимбал-Нарожна