Постанова

від 08.05.2015 по справі 826/1860/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 травня 2015 року 13:02 № 826/1860/15

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., за участю секретаря судового засідання Дмитрієвої В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Пром Плюс» доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Пром Плюс» (надалі - Позивач/ТОВ «Стандарт ПП») до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд:

1. Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №0003692206 та №0003702206 від 27.08.2014 р.;

2. Судові витрати покласти на Відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.02.2015 р. провадження у справі було відкрите та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративному позові, зокрема, зазначає про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України під час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У судове засідання представник Відповідача не з'явився, про час та місце був належним чином повідомлений в порядку, передбаченому положеннями ст.33 та ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), про причини неявки інформації не подавав, клопотання про перенесення дати судового розгляду не надходило. При цьому, подав письмові заперечення, в якому просить в задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом правомірно, оскільки Позивачем порушені норми ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 р. (надалі - Закон №996) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88).

Відповідно до положень ст.128 КАС України справа розглядається у порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Стандарт ПП» (код ЄДРОПУ 37833628) зареєстроване 14.09.2011 р. Святошинською районною в м. Києві державною адміністрацією, з 15.09.2011 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Основним видом діяльності Позивача відповідно до довідки з ЄДРПОУ серії АА №620567 є будівництво житлових і нежитлових будівель.

Крім того, для здійснення своєї господарської діяльності Позивач отримав ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції України серії АЕ №524525 від 21.10.2014 р., строком дії з 21.10.2014 р. по 21.10.2019 р., на діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури; дозвіл Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України №446.12.32 від 23.02.2012 р., строком дії з 23.02.2012 р. по 23.02.2017 р., на виконання робіт підвищеної небезпеки при будівництві.

Разом із тим, у період з 13.06.2014 р. по 25.07.2014 р. на підставі направлень №1050/22-06 від 16.06.2014 р., №1129/22-06 та №1128/22-06 від 26.06.2014 р., №1159/22-06 та №1160/22-06 від 08.07.2014 р., письмового повідомлення №112/10/22-05 від 03.06.2014 р. та наказу №981 від 03.06.2014 р., виданих ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.77 та п.82.1 ст.82 ПК України Відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Стандарт ПП» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 15.09.2011 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 15.09.2011 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складений акт №363/26-57-22-06-09/37833628 від 01.08.2014 р. «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Стандарт ПП» (код ЄДРОПУ 37833628) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 15.09.2011 р. по 31.12.2013 р.,, валютного та іншого законодавства за період з 15.09.2011 р. по 31.12.2013 р.» (надалі - Акт перевірки №363), в якому зазначено про виявлення наступних порушень вимог законодавства, зокрема:

ь п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2 708 6876,00 грн., в т.ч.: за ІІІ кв. 2012 р. - на суму 1 592,00 грн.; за ІV кв. 2012 р. - на суму 505 749,00 грн.; за 2013 р. - на суму 2 201 346,00 грн.;

ь п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (надалі - ПДВ) на загальну суму 2 800 389,00 грн., в т.ч.: за липень 2012 р. - на суму 1 517,00 грн.; за вересень 2012 р. - на суму 250,00 грн.; за листопад 2012 р. - на суму 29 626,00 грн.; за грудень 2012 р. - на суму 451 789,00 грн.; за січень 2013 р. - на суму 565,00 грн.; за лютий 2013 р. - на суму 202 842,00 грн.; за березень 2013 р. - на суму 296 869,00 грн.; за квітень 2013 р. - на суму 57 085,00 грн.; за травень 2013 р. - на суму 370 928,00 грн.; за червень 2013 р. - на суму 268 800,00 грн.; за липень 2013 р. - на суму 171 859,00 грн.; за серпень 2013 р. - на суму 883,00 грн.; за вересень 2013 р. - на суму 284 889,00 грн.; за жовтень 2013 р. - на суму 239 474,00 грн.; за листопад 2013 р. - на суму 184 733,00 грн.; за грудень 2013 р. - на суму 238 280,00 грн.

ь ст.109, ст.110, пп.164.2.17 п.164.2 ст.164, пп.186.1.1 п.168.1 ст.168, ст.171 та ст.177 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 7 106,40 грн.;

ь п.2.8, п.2.10 та п.5.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України №637 від 15.12.2004 р.

Не погоджуючись із зазначеними вище висновками податкового органу, ТОВ «Стандарт ПП» подало до ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві заперечення за вих. №577 від 15.04.2014 р., за результатом розгляду якого Відповідач рішенням залишив без задоволення подане Позивачем заперечення, а висновки Акту перевірки №363 - без змін.

Згідно із зазначеним, на підставі Акту перевірки №363 ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві були прийняті 27.08.2014 р. податкові повідомлення-рішення, а саме:

ь за формою «Р» №0003702206, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ, на загальну суму 3 500 486,00 грн. (з яких 2 800 389,00 грн. - за основним платежем та 700 097,00 грн. - за штрафними санкціями);

ь за формою «Р» №0003692206, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток, на загальну суму 3 385 859,00 грн. (з яких 2 708 687,00 грн. - за основним платежем та 677 172,00 грн. - за штрафними санкціями).

Разом із тим, за результатами адміністративного оскарження, рішеннями ГУ Міндоходів у м. Києві №10852/10/26-15-10-06-15 від 23.10.2014 р. «Про результати розгляду первинної скарги» та ДФС України №9028/6/99-99-10-01-15 від 19.12.2014 р. «Про результати розгляду скарги» були залишені без змін прийняті ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкові повідомлення-рішення №0003692206 та №0003702206 від 27.08.2014 р., а скарги Позивача - без задоволення.

В той же час, вважаючи, що Відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Стандарт ПП» під час прийняття податкових повідомлень-рішень від 27.08.2014 р., Позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 15.09.2011 р. по 31.12.2013 р. Позивач здійснював свою діяльність за господарськими операціями із контрагентами на підставі наступних укладених договорів, а саме:

ь Договори поставки, за якими ТОВ «Ренфорс», ТОВ «Торенія», ТОВ «Готика ЛТД», ТОВ «Монтаж Технологія» (Постачальники) зобов'язуються передати у власність ТОВ «Стандарт ПП» (Покупець) товар (будівельні матеріали), а Покупець в порядку та на умовах, визначених цими Договорами, зобов'язується прийняти та оплатити його в повному обсязі, зокрема, укладені такі Договори: із ТОВ «Ренфорс» - Договір №031212 від 03.12.2012 р.; із ТОВ «Торенія» - Договір №020913 від 02.09.2013 р.; із ТОВ «Готика ЛТД» - Договір №070513 від 07.05.2013 р.; із ТОВ «Монтаж Технологія» - Договір №34 від 29.11.2012 р.;

ь Договори субпідряду, за якими ТОВ «Готика ЛТД», ТОВ «БК Гефест Альянс» (Субпідрядники) зобов'язуються виконати і здати ТОВ «Стандарт ПП» (Підряднику) роботи на об'єктах Підрядника відповідно до проектно-кошторисної документації, а Підрядник зобов'язується прийняти закінчені роботи та оплатити їх на умовах цих Договорів, зокрема, укладені такі Договори: із ТОВ «Готика ЛТД» - Договір №010613 від 01.06.2013 р.; із ТОВ «БК Гефест Альянс» - Договір №050913 від 05.09.2013 р.;

ь Договір транспортного експедирування №4/7/1 від 04.07.2012 р., за встановлює відносини між ТОВ «Трансавто-Плюс ЛТД» (Виконавець) та ТОВ «Стандарт ПП» (Замовником) при наданні комплексу транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів по Україні, ближньому та далекому зарубіжжю.

На підтвердження виконання сторонами умов укладених Договорів поставки Позивачем надані суду видаткові накладні, рахунки-фактури, в той час, як до Договорів субпідряду надані акти приймання виконаних робіт за ф.№КБ-2В (надалі - акти за ф.№КБ-2В) разом із доданими до них довідками про вартість виконаних підрядних робіт за ф.№КБ-3 (надалі - довідки за ф.№КБ-3).

Крім того, в матеріалах справи наявні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунки-фактури до Договору транспортного експедирування.

Поряд із цим, з огляду на наявні в матеріалах справи документи встановлено, що розрахунки ТОВ «Стандарт ПП» зі своїми контрагентами ТОВ «Ренфорс», ТОВ «Торенія», ТОВ «Готика ЛТД», ТОВ «Монтаж Технологія», ТОВ «БК Гефест Альянс» та ТОВ «Трансавто-Плюс ЛТД» проведено у безготівковій формі, про що свідчать надані до суду платіжні доручення.

В той же час, відповідно до положень п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, при проведенні податковим органом аналізу податкової звітності ТОВ «Стандарт ПП» встановлено відображення Позивачем у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних суму ПДВ розміром 2 800 389,00 грн. та включення її до складу податкового кредиту за період з 15.09.2011. по 31.12.2013 р. на підставі податкових накладних, отриманих від наступних контрагентів, зокрема: від ТОВ «Ренфорс» - суму ПДВ у розмірі 904 103,62 грн. за грудень 2012 р., лютий та березень 2013 р.; від ТОВ «Торенія» - суму ПДВ у розмірі 377 902,41 грн. за вересень та жовтень 2013 р.; від ТОВ «Готика ЛТД» - суму ПДВ у розмірі 809 636,52 грн. за травень-липень 2013 р.; від ТОВ «БК Гефест Альянс» - суму ПДВ у розмірі 510 400,00 грн. за вересень, листопад та грудень 2013 р.; від ТОВ «Монтаж Технологія» - суму ПДВ у розмірі 188 208,96 грн. за листопад-грудень 2012 р. та за 2013 р. (січень, березень, квітень, вересень, жовтень, грудень); від ТОВ «Трансавто-Плюс ЛТД» - суму ПДВ у розмірі 10 137,50 грн. за 2012 р. (липень, вересень, листопад, грудень) та за 2013 р. (січень, травень, червень, серпень, вересень, жовтень, листопад).

Поряд із цим, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В пп.«б» п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Разом із тим, відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, згідно із пп.«а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Разом із тим, як вбачається з Акту перевірки №363, у період з 15.09.2011 р. по 31.12.2013 р. Позивачем задекларовано податкового кредиту по ПДВ на загальну суму 26 503 909,00 грн. Проте, за перевіркою повноти визначення ТОВ «Стандарт ПП» податкового кредиту з ПДВ за перевіряємий період Відповідачем встановлено його завищення на загальну суму 2 800 389,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ на 2 800 389,00 грн.

Крім того, в ході аналізу податкової звітності з податку на прибуток податковим органом встановлено, що також не заперечується представником Позивача, що ТОВ «Стандарт ПП» включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та відображено в деклараціях з податку на прибуток підприємств відповідних періодів, витрати на загальну суму 14 001 945,04 грн., понесені від наступних контрагентів, зокрема: від ТОВ «Ренфорс» - на суму 4 520 518,10 грн.; від ТОВ «Торенія» - на суму 1 889 512,00 грн.; від ТОВ «Готика ЛТД» - на суму 4 048 182,62 грн.; від ТОВ «БК Гефест Альянс» - на суму 2 552 000,00 грн.; від ТОВ «Монтаж Технологія» - на суму 941 044,78 грн.; від ТОВ «Трансавто-Плюс ЛТД» - на суму 50 687,50 грн.

В свою чергу, відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Крім того, згідно із пп.14.1.228 п.14.1 ст.14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Положенням п.138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п.138.4, 138.6 - 138.9, пп.пп.138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.пп.138.10.5, 138.10.6 п.138.10, п.п.138.11, 138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.

Згідно із абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст.138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період ТОВ «Стандарт ПП» задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на загальну суму 114 789 704,00 грн. Однак, перевіркою повноти визначення витрат Відповідачем встановлено їх завищення на загальну суму 14 001 945,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на 2 708 687,00 грн.

Поряд із цим, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно із ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.

Водночас, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Поряд із цим, суд також звертає увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Окрему увагу слід звернути на припис інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 стосовно наступного: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи ч.2 ст.195 КАС України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції . Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем».

Згідно із зазначеним, ухвалою від 11.02.2015 р. судом витребовувались від Позивача документи по справі, які мають засвідчувати мету здійснення господарських операцій та зв'язок між фактом придання послуг у контрагентів ТОВ «Ренфорс», ТОВ «Торенія», ТОВ «Готика ЛТД», ТОВ «Монтаж Технологія», ТОВ «БК «Гефест Альянс» та ТОВ «Трансавто-Плюс ЛТД» із господарською діяльністю ТОВ «Стандарт ПП», зокрема: докази наявності робіт на об'єктах; виписки з банківських рахунків за перевіряємий період; докази самостійного транспортування товарів; докази що контрагенти ТОВ «Ренфорс», ТОВ «Торенія», ТОВ «Готика ЛТД», ТОВ «БК «Гефест Альянс», ТОВ «Монтаж Технологія», ТОВ «Трансавто-Плюс ЛТД» були зареєстровані як юридичні особи; належним чином засвідчені копії документів на підтвердження реальності господарських операцій за Договорами поставки; сертифікати відповідності товарів; інформацію щодо місця знаходження складів Постачальників; інформацію щодо осіб, які здійснювали завантаження/розвантаження товару; довіреності на отримання ТМЦ; товарно-транспортні накладі; інформація з доказами на її підтвердження щодо уповноважених осіб якими підписувалась первинна документація; заяви Покупця; докази вартості тари та упаковки; рахунки-фактури; видаткові накладні; погодження цін та номенклатури товару; письмові замовлення; сертифікати відповідності; нормативно-технічна документація виробника; доручення на відвантаження товарів; видатково-прибуткові накладні; докази самовивозу товару із складу Продавця; належним чином засвідчені копії документів на підтвердження реальності господарських операцій за Договорами субпідряду: повідомлення про готовність здачі готових робіт; схеми; акти приймання-передачі виконаних робіт; акти приймання-передачі матеріалів; графіки виконання робіт; дозволи на початок робіт; платіжні документи на придбання матеріалів; журнали виконаних робіт; докази наявності об'єктів Підрядника; проектно-кошторисна документація; нормативно-технічна документація; сертифікати якості; довіреності на отримання ТМЦ; докази здійснення технічного нагляду; кошториси; докази зберігання матеріалів; докази виділення коштів; документи про охорону праці; правил пожежної безпеки, виробничу санітарію, журнали з охорони праці; переліки первинної документації з письмовим підтвердженням відповідності переданої документації; належним чином засвідчені копії документів на підтвердження реальності господарських операцій за Договором транспортного експедирування, а саме: заявки на подачу автомобілів з точним зазначенням вантажу, дати, місця навантаження та вивантаження, даних уповноважених осіб; докази підготовки та опломбування вантажу перед перевезенням; товарно-транспортні накладі; докази забезпечення навантажувально-розвантажувальних робіт; докази наявності автомобілів у Виконавця; супровідні документи; інформація щодо відповідальних за розвантаження осіб; заявки на відправлення вантажів; наряди на відвантаження; інформацію щодо страхування вантажів; експедиторські документи; документи, що підтверджують витрати експедитора; належні докази (у вигляді письмових пояснень з доданими до них первинними, розрахунковими документами, документами бухгалтерського обліку і звітності, внутрішніми організаційно-розпорядчими документами підприємств, тощо) наявності фізичних, технічних та технологічних можливостей у Позивача та його контрагентів фізичних, технічних та технологічних можливостей (матеріально-технічної бази) (в тому числі власних/орендованих виробничих, складських і офісних приміщень, виробничого і спеціального технічного обладнання, транспортних засобів, інших основних засобів), трудових ресурсів, необхідних для здійснення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської діяльності, зокрема (але не виключено): наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів на перевезення придбаних товарів, приміщень, складів тощо; всі інші документи, які мають значення для вирішення справи по суті та які підтверджують реальність господарських операцій.

В свою чергу, суд звертає увагу, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом встановлено, що за результатами перевірки Позивача були виявлені порушення податкового законодавства, на підставі чого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. При цьому, суд звертає увагу, що наслідки порушення податкового законодавства можуть (і повинні) застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо правочинів між Позивачем та його контрагентами доречним є застосування доктрини «ділова мета».

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Положення ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зокрема, вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008 р. у справі №08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій зазначено про те, що задовольняючи позов, суди виходили тільки з наявності у позивача податкових накладних продавців, проте, не взяли до уваги того, що позивач протягом тривалого часу набував через посередників сировину у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їхньої діяльності, а також, що позивач, продавці та їхні постачальники працювали в одному сегменті ринку, у якому існують налагоджені стабільні зв'язки й часники якого обізнані стосовно один одного.

Поряд із цим, на виконання вимог ухвали суду, Позивачем були надані документи, які, на його думку, в повному обсязі посвідчують реальність господарських операцій між ТОВ «Стандарт ПП» та його контрагентами ТОВ «Ренфорс», ТОВ «Торенія», ТОВ «Готика ЛТД», ТОВ «Монтаж Технологія», ТОВ «БК Гефест Альянс» та ТОВ «Трансавто-Плюс ЛТД», з огляду на які судом встановлено наступне.

За твердженнями Позивача, ТОВ «Стандарт ПП» у перевіряємий період здійснювало свою будівельно-монтажну діяльність на об'єктах різного ступеня складності та соціально-громадського призначення (основним замовником для виконання робіт є ТОВ «К.А.Н. СТРОЙ»), для забезпечення виконання яких були укладені Договори субпідряду із ТОВ «Готика ЛТД» та ТОВ «БК Гефест Альянс».

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.875 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - ЦК України) за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Крім того, згідно із ч.1 та ч.2 ст.877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

Водночас, у ч.1 ст.879 ЦК України встановлено, що матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором на замовника може бути покладений обов'язок сприяти підрядникові у забезпеченні будівництва водопостачанням, електроенергією тощо, а також у наданні інших послуг.

Поряд із цим, положеннями ч.1, ч.4 та ч.5 ст.882 ЦК України передбачено, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування.

Так, за укладеними ТОВ «Стандарт ПП» із ТОВ «Готика ЛТД» та ТОВ «БК Гефест Альянс» Договорами субпідряду Субпідрядники зобов'язуються виконати всі роботи, зазначені у п.1.2 Договорів, власними силами або залученими силами у відповідності із затвердженою проектно-кошторисною документацією, зокрема, наступні види робіт: монтаж систем водопроводу, каналізації, опалення тощо. При цьому, оплата за виконані роботи здійснюється щомісячно Підрядником, на підставі підписаних обома сторонами актів за ф.№КБ-2В та довідок за ф.№КБ-3. Водночас, Підрядник забезпечує безперервне фінансування робіт. Якість робіт та матеріалів повинна відповідати вимогам відповідної чинної нормативно-технічної документації та підтверджуватись сертифікатом якості.

При цьому, відповідно до положень укладених Договорів субпідряду в обов'язки Підрядника входить, зокрема: забезпечення своєчасної передачі Субпідрядникам затвердженої проектно-кошторисної документації на роботи, що підлягають виконанню Субпідрядниками; забезпечення будівельної готовності об'єктів, конструкцій та окремих видів робіт для виконання Субпідрядниками; здійснення технічного нагляду за роботою Субпідрядників тощо.

В той же час, Субпідрядники зобов'язані, а саме: вести журнали по охороні праці та техніці безпеки; передати виконавчу документацію згідно переліку, переданого їм Підрядником, з письмовим підтвердженням відповідності переданої документації фактично виконаним роботам тощо.

Разом із тим, з огляду на надані Позивачем акти за ф.№КБ-2В та довідки за ф.№КБ-3 до Договорів субпідряду судом встановлено, що у перевіряємий період ТОВ «Стандарт ПП» виконувало одночасно будівельні роботи на таких об'єктах будівництва, як:

ь «Житлово-офісний торгівельний комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, соціального та торговельного призначення з підземним паркінгом на вул. Регенераторній, 4» у житлових будинок №14а (ТОВ «Готика ЛТД» у червні 2013 р.) (надалі - Об'єкт №1), №16, №18а, №18б (ТОВ «БК «Гефест Альянс» у вересні 2013 р.) (надалі - Об'єкт №2);

ь «Житлова та громадська забудова з автовокзалом на території по вул. Кільцева дорога, 1, 1а, 1в, обмеженій вул. Кільцева дорога, західною межею забудови по вул. Теремківській та Жулянській і міською межею. ТРК» (ТОВ «БК «Гефест Альянс» у листопаді та грудні 2013 р.) (надалі - Об'єкт №3).

Однак, на підтвердження реальності виконання Субпідрядниками монтажно-підрядних робіт на вказаних вище Об'єктах не було надано суду передбачених та необхідних для виконання відповідних робіт за Договорами субпідряду документів, таких як: нормативно-технічної документації; повідомлень про готовність здачі готових робіт; схем; актів приймання-передачі матеріалів; графіків виконання робіт; дозволів на початок робіт; журналів виконання робіт; доказів наявності об'єктів у Підрядника (укладені договори із замовниками відповідних монтажно-підрядних робіт); проектно-кошторисної документації; виконавчої документації; сертифікатів якості; довіреностей на отримання ТМЦ; доказів здійснення технічного нагляду за роботою Субпідрядників; затверджених кошторисів; доказів належного зберігання переданих Підрядником матеріалів; доказів здійснення безперервного фінансування Підрядником; документи про охорону праці; правил пожежної безпеки, виробничої санітарії, журналів з охорони праці.

Поряд із цим, окрім актів за ф.№КБ-2В та довідок за ф.№КБ-3, Позивачем надані суду реєстри ТОВ «Стандарт ПП» із викладеним у них переліком документів на Об'єкти №1, №2 та №3, які суд не може прийняти до уваги, оскільки такі реєстри не посвідчують факт приймання-передачі до ТОВ «БК «Гефест Альянс» та ТОВ «Готика ЛТД» необхідної для виконання документації у зв'язку із відсутністю у таких реєстрах будь-яких даних (печаток, інформації) щодо передачі вказаної у них документації саме цим Субпідрядникам.

Крім того, надані протоколи ТОВ «Стандарт ПП» засідання комісії з перевірки знань з питань охорони праці, накази про призначення відповідальних осіб за безпечне виконання робіт на Об'єктах №1, №2 та №3 за грудень 2011 р., лютий 2012 р., січень 2013 р., липень та листопад 2014 р., які не посвідчують призначення Підрядником відповідальних осіб та перевірку знань у період виконання Субпідрядниками монтажно-підрядних робіт на вказаних Об'єктах у червні, вересні листопаді та грудні 2013 р. за Договорами субпідряду.

Більше того, наявні в матеріалах справи акти за ф.№КБ-2В та довідки за ф.№КБ-3 не містять ані розшифровок підписів осіб, якими приймались та здавались виконані роботи, ані посад підписантів.

При цьому, суд погоджується із доводами податкового органу про те, що відсутність фактичного придбання Позивачем робіт від контрагентів ТОВ «БК «Гефест Альянс» та ТОВ «Готика ЛТД» підтверджують надані акти за ф.№КБ-2В та довідки за ф.№КБ-3, оскільки вони не містять реального змісту та обсягу господарських операцій за укладеними із ними Договорами субпідряду оскільки не містять інформації щодо: яким чином фактично здійснювалось виконання робіт; дата, об'єм, одиниці виміру робіт та їх вартість; осіб, якими виконувались відповідні роботи, як наслідок, не спростовують викладені в Акті перевірки №363 висновки податкового органу щодо відсутності реальності здійснення спірних господарських операцій.

Водночас, суд не отримав жодних пояснень від Позивача щодо наданих ТОВ «Стандарт ПП» Субпідрядникам будівельних матеріалів та обладнання для виконання монтажно-підрядних робіт, як і не отримав жодної інформації про будь-які отримані Підрядником від Субпідрядників звіти про використані останніми матеріали та документи щодо повернення їх залишків ТОВ «Стандарт ПП».

Поряд із цим, за поясненнями Позивача, для виконання вказаними вище контрагентами будівельно-монтажних робіт ТОВ «Стандарт ПП» були придбані у ТОВ «Ренфорс», ТОВ «Торенія», ТОВ «Готика ЛТД», ТОВ «Монтаж Технологія» будівельні матеріали за укладеними Договорами поставки.

Так, за умовами Договорів поставки кожна партія товару передається Покупцю на складі Постачальників. Приймання та передача товару за кількістю та якістю здійснюється представником Покупця згідно із накладними та сертифікатами відповідності. Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами накладної.

При цьому, Позивач зазначає, що для здійснення транспортування придбаних у Постачальників будівельних матеріалів на Об'єкти будівництва ТОВ «Стандарт ПП» був укладений Договір транспортного експедирування, за вимогами якого Замовник зобов'язаний, зокрема: подати заявку на подачу автомобілів з точним зазначенням дати, місць навантаження і вивантаження, точної адреси та повного найменування організації-одержувача вантажу із зазначенням даних уповноваженої особи, характеру вантаж; підготувати вантаж до перевезення, опломбування його; забезпечити своєчасне та повне оформлення товарно-транспортних накладних, необхідних для безперешкодного та проїзду автомобілів і своєчасних розрахунків за перевезення; забезпечити виконання навантажувально-розвантажувальних робіт та інші.

Водночас, обов'язками Виконавця є: доставити ввірений Замовником вантаж та супровідні документи (товарино-транспортні накладні) до пункту призначення і видати їх тільки вантажоодержувачу (особі, відповідальній за розвантаження) вказаним Замовником у заявці.

Проте, на підтвердження фактичного надання ТОВ «Трансавто-Плюс ЛТД» послуг транспортного експедирування за укладеним Договором із ТОВ «Стандарт ПП» Позивачем не було надано суду жодної оформленої Позивачем товарно-транспортної накладної, необхідної для безперешкодного та проїзду автомобілів і своєчасних розрахунків за перевезення, яка, в свою чергу, за вимогами укладеного Договору є частиною супровідних документів для кожної партії товару без якої поставлений вантаж не приймається.

Разом із тим, в матеріалах справи відсутні заявки від ТОВ «Стандарт ПП» на подачу автомобілів з точним зазначенням вантажу, дати, місця навантаження та вивантаження, даних уповноважених осіб; докази підготовки та опломбування вантажу перед перевезенням; товарно-транспортні накладі; докази забезпечення навантажувально-розвантажувальних робіт; докази наявності автомобілів у Виконавця; супровідні документи; інформація щодо відповідальних за розвантаження осіб; наряди на відвантаження; інформація щодо страхування вантажів; експедиторські документи; документи, що підтверджують витрати Виконавця.

Більше того, суд звертає увагу на твердження Позивача про те, що ТОВ «Стандарт ПП» має власний автомобільний парк, якого достатньо для обслуговування виробничого процесу, що свідчить про відсутність необхідності укладення Договору транспортного експедирування із ТОВ «Трансавто-Плюс ЛТД».

Водночас, на підтвердження здійснення самовивозу Позивачем придбаних у ТОВ «Ренфорс», ТОВ «Торенія», ТОВ «Готика ЛТД», ТОВ «Монтаж Технологія» будівельних матеріалів за укладеними із ними Договорами поставки зі складів Продавців суд також не отримав будь-яких доказів, таких як; товарно-транспортні накладі, подорожні листи; інформації щодо місця знаходження складів Постачальників (Продавців); інформацію щодо осіб, які здійснювали завантаження/розвантаження товару; довіреності на отримання ТМЦ.

Натомість, за твердженнями Позивача, оскільки ТОВ «Стандарт ПП» здійснювало доставку придбаних будівельних матеріалів власними силами, а тому товарно-транспортні накладні не оформлювались, а приймання-передача товару відбувалась за виписаними видатковими накладними, відповідно, саме видатковими накладними підтверджується факт реального здійснення придбання Позивачем товарів у ТОВ «Ренфорс», ТОВ «Торенія», ТОВ «Готика ЛТД», ТОВ «Монтаж Технологія» за укладеним між ними Договорами поставки.

Однак, ані доказів, ані пояснень із їх документальним підтвердженням щодо транспортування Позивачем будівельних матеріалів для виконання Субпідрядниками робіт на адреси Об'єктів №1-№3 суду надано не було.

При цьому, відповідно до п.186.1 ст.186 ПК України зазначено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у пп. «б» і «в» цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Однак, як вбачається з наявних в матеріалах справи видаткових накладних, місця їх складення та адреси пунктів поставки сторонами не зазначені, що позбавляє суд можливості встановити фактичне місце (склад Покупця) постачання товарів за Договорами поставки або місце, де товари перебували на час початку їх перевезення (склади Постачальників/Продавців), як і не посвідчують фактичного місцезнаходження товарів надані Позивачем акти приймання-передачі наданих послуг в якості доказів реального виконання ТОВ «Трансавто-Плюс ЛТД» перевезень, оскільки у наданих останнім доказах взагалі відсутні будь-які ідентифікуючі дані щодо вантажу, дати, місця навантаження та вивантаження, даних уповноважених осіб.

Таким чином, відсутність будь-яких належних документів (окрім видаткових накладних, актів виконаних робіт), які б підтвердили реальність виконання спірних господарських операцій за укладеними Позивачем із ТОВ «Ренфорс», ТОВ «Торенія», ТОВ «Готика ЛТД», ТОВ «Монтаж Технологія», ТОВ «БК Гефест Альянс» та ТОВ «Трансавто-Плюс ЛТД» Договорами, а також посвідчували рух активів, дає суду підстави для висновку про відсутність фактичного здійснення сторонами відповідних операцій та мети настання реальних наслідків.

В той же час, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 08.09.2009 р. у справі №21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Так, за твердженнями Позивача, ТОВ «Стандарт ПП» має власний автомобільний парк, якого достатньо для обслуговування виробничого процесу, а також володіє необхідними матеріально-технічними ресурсами для виконання будівельно-монтажних робіт. При цьому, всі співробітники мають спеціалізовану освіту, а інженерно-технічні працівники - вищу освіту та стаж у виконанні відповідних робіт.

Проте, на підтвердження наявності у ТОВ «Стандарт ПП» будь-яких приміщень (Об'єктів), що використовуються для здійснення своєї господарської діяльності, а також наявності кваліфікованого персоналу та автотранспорту, ігноруючи вимоги ухвали суду, Позивачем не було надано жодного доказу, відтак, викладені вище обставини дають суду підстави для висновку про відсутність у Позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей, необхідних для здійснення тих чи інших дій, що становлять зміст відповідної господарської діяльності.

З огляду на вищенаведене, оскільки Позивачем не були надані витребувані судом належні первинні документи, які посвідчують факт транспортування, зберігання придбаного товару та подальшого його використання для виконання монтажно-підрядних робіт, а також належних доказів наявності у Позивача та його контрагентів-постачальників персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, суд приходить до висновку про відсутність реального здійснення у перевіряємому періоді спірних господарських операцій ТОВ «Стандарт ПП» із ТОВ «Ренфорс», ТОВ «Торенія», ТОВ «Готика ЛТД», ТОВ «Монтаж Технологія», ТОВ «БК Гефест Альянс» та ТОВ «Трансавто-Плюс ЛТД».

При цьому, Позивач стверджує, що під час судового розгляду справи ним надано цілий ряд документів, що супроводжували спірні господарські операції з поставки та подальшої реалізації товарів, які підтверджують, що придбані ТОВ «Стандарт ПП» у ТОВ «Ренфорс», ТОВ «Торенія», ТОВ «Готика ЛТД», ТОВ «Монтаж Технологія» товари були фактично доставлені на Об'єкти будівництва для виконання ТОВ «БК Гефест Альянс» та ТОВ «Готика ЛТД» підрядних робіт.

Водночас, суд звертає увагу, що під час дослідження отриманих від Позивача в якості доказів реальності здійснення господарських операцій за Договорами поставки, субпідряду та транспортного експедирування видаткових накладних, актів за ф.№КБ-2В та довідок за ф.№КБ-3, рахунків-фактур, актів приймання-передачі наданих послуг встановлено, що жоден із вказаних доказів не містять розшифровок підписів осіб, відповідальних за здійснення відповідних господарських операцій, як і не містять посад таких підписантів.

В свою чергу, суд вважає за належне зазначити, що сама наявність документів, підписаних невстановленими особами, не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій, оскільки фактично учасниками договірних відносин було здійснено лише обмін документами, матеріали не переміщувались, їх відвантаження, передачу та зберігання не підтверджено.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.10.2014 р. К/800/36711/13

Таким чином, у зв'язку із відсутністю обов'язкових відомостей щодо товарів, відправників/одержувачів (адрес) таких товарів, транспорту, відстані, а також розшифрувань підписів уповноважених Постачальниками (Продавцями, Виконавцями) та Покупцем осіб, якими поставлявся/отримувався товар, виконувались підрядні роботи та підписувались надані Позивачем в якості доказів фактичного виконання сторонами умов укладених Договорів та наявності господарської мети документи не мають статус первинних, відповідно, такі документи самі по собі жодним чином не можуть підтверджувати реального характеру здійснення спірних господарських операцій з урахуванням часу такого здійснення, місцезнаходження товару та не дають право Позивачу на формування податкового кредиту та витрат.

Водночас, Позивачем на вимогу суду не надано належних доказів транспортування ані ТОВ «Трансавто-Плюс ЛТД», ані безпосередньо самим ТОВ «Стандарт ПП» товарів ТОВ «Ренфорс», ТОВ «Торенія», ТОВ «Готика ЛТД», ТОВ «Монтаж Технологія», зазначених у видаткових та податкових накладних, як і не надано доказів зберігання, обліку, руху та подальшого використання товару, придбаного у вказаних контрагентів, у власній господарській діяльності у взаємозв'язку із фактом придбання такого товару, а тому суд погоджується із висновками податкового органу про те, що наявність Договорів поставки, видаткових та податкових накладних, підписаних з боку продавців та покупців невстановленою особою, не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій, оскільки фактично учасниками договірних відносин було здійснено лише обмін документами, матеріали не переміщувались, їх відвантаження, передачу та зберігання не підтверджено.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.10.2014 р. К/800/36711/13

Поряд із цим, суд акцентує увагу, що у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В свою чергу, суд акцентує увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Отже, якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту є безпідставним і ПДВ не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у Позивача податкових накладних, а також доказів сплати Постачальнику вартості товару з ПДВ.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 р. №К/800/12613.

Проте, в межах даного спору судом не встановлено реальність здійснення спірних господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Ренфорс», ТОВ «Торенія», ТОВ «Готика ЛТД», ТОВ «Монтаж Технологія», ТОВ «БК Гефест Альянс» та ТОВ «Трансавто-Плюс ЛТД», оскільки суду не надано належних первинних та бухгалтерських документів, а також не надано будь-яких пояснень щодо відсутності таких обов'язкових документів, які б посвідчували фактичне здійснення постачання, виконання робіт та надання послуг його контрагентами на виконання умов укладених із ТОВ «Стандарт ПП» Договорів, як і не надано належних доказів подальшої їх реалізації у власній господарській діяльності, як наслідок, суд позбавлений можливості встановити правомірність включення спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту та суми витрат до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за перевіряємий період, відповідно, погоджується із висновками податкового органу щодо неправомірного формування доних податкового обліку.

В той же час, суд приймає до уваги посилання представника Відповідача на отримані матеріали щодо контрагентів Позивача, якими встановлено відсутність підприємства за податковою адресою, непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності засновника та директора контрагента-постачальника, відсутність виробничих потужностей, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Таким чином, у зв'язку із отриманою інформацією та відсутністю належного документального підтвердження фактичного здійснення Позивачем спірних господарських операцій податковий орган прийшов до висновку про необґрунтованість сформованих ТОВ «Стандарт ПП» даних податкового обліку за перевіряємий період, що свідчить про заниження задекларованих останнім показників сум ПДВ та податку на прибуток .

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Проте, під час судового розгляду даної справи, у зв'язку із відсутністю належних та допустимих доказів щодо транспортування, зберігання та подальшого використання придбаних товарів, послуг та отриманих підрядних робіт суд був позбавлений можливості встановити зв'язок між фактом придбання Позивачем у контрагентів товарів, робіт та послуг за спірними господарськими операціями, спорудженням основних фондів, реалізацією таких товарів (послуг, робіт), понесенням інших витрат із господарською діяльністю ТОВ «Стандарт ПП», при цьому, надані останнім оборотно-сальдова відомість, видаткові та податкові накладні, реєстри, відповідних висновків суду не спростовують, оскільки спірні господарські операції між Позивачем та зазначеними контрагентами-постачальниками не посвідчують правового змісту господарських операцій.

З огляду на викладене, оскільки наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товарів фактично не мали реального характеру, факти поставок оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними Договорами за перевіряємий період, не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій, не встановлено мету їх подальшого використання в своїй господарській діяльності, а Позивачем, в свою чергу, не надано жодних пояснень щодо відсутності обов'язкових належних чином складених первинних документів, які б посвідчували відповідні правовідносини між ТОВ «Стандарт ПП» та його контрагентами ТОВ «Ренфорс», ТОВ «Торенія», ТОВ «Готика ЛТД», ТОВ «Монтаж Технологія», ТОВ «БК Гефест Альянс» та ТОВ «Трансавто-Плюс ЛТД».

Відповідно до зазначеного, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, які пов'язують виникнення у Позивача права включення спірної суми ПДВ до складу податкового кредиту за перевіряємий період, що призвело до заниження ТОВ «Стандарт ПП» ПДВ, а також спірну суму витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, що, в свою чергу, призвело до заниження податку на прибуток.

Поряд із цим, відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп.54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Водночас, суд вважає за належне зазначити, у листі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 р. №2198/11/13-11 вказано про те, що в розумінні п.123.1 ст.123 ПК України штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50% застосовуються не за сам факт повторного виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення протиправних діянь за обставин, передбачених п.п.54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 ПК України.

В той же час, з огляду на оскаржувані податкові повідомлення-рішення судом встановлено, що Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із застосуванням Відповідачем суми штрафних санкцій розміром 25%, відтак, відсутні підстави для скасування податкових повідомлень-рішень №0003692206 та №0003702206 від 27.08.2014 р. та задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір на користь Позивача не відшкодовується.

Водночас, згідно із ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, оскільки сплачена ТОВ «Сінема-Центр» сума судового збору становить 487,20 грн., відповідно, решта суми судового збору (4384,80 грн.) має бути стягнута з Позивача, оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Пром Плюс» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві відмовити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Пром Плюс» (адреса: 03115, м. Київ, пр-т Перемоги, 136, прим. 34, код ЄДРПОУ 37833628) решту суми судового збору у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: «Судовий збір за розгляд Окружним адміністративним судом м. Києва адміністративної справи №826/1860/15».

Контроль за виконанням даного пункту покласти на Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін